вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
14.12.2022 Справа № 917/1374/22
м. Полтава
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківецьке” (вул. Тесленка, 39-А, с. Харківці, Миргородський район, Полтавська область, 37207, ідентифікаційний код 39362269)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Татнєфть-АЗС-Україна” (вул. Половки, 62, см. Полтава, 36010, ідентифікаційний код 38194448)
про стягнення 268 063,56 грн
Суддя Пушко І.І.
Секретар судового засідання Квіта О.Т.
Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.
Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 268 063,56 грн попередньої оплати за договором купівлі-продажу нафтопродуктів (з використанням паливних карт) № 144/07 від 17.11.2014.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач не реалізував позивачу нафтопродукти, за які було здійснено попередню оплату на умовах договору купівлі-продажу нафтопродуктів (з використанням паливних карт) № 144/07 від 17.11.2014.
Ухвалою від 01.11.2022 (а.с. 28-29) суд залишив позовну заяву без руху з підстав п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України.
Позивач в термін, визначений судом, усунув недоліки позовної заяви, надав заяву про усунення недоліків позовної заяви (а.с. 32-35) та ухвалою від 03.11.2022 (а.с. 39-40) суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - до 15 днів з дня отримання ухвали та для подання заперечень - до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.
Ухвала суду від 03.11.2022 вручена представнику відповідача особисто 08.11.2022, про що вчинено напис на звороті оригіналу ухвалу, яка долучена до матеріалів справи (а.с. 40, зворот).
На виконання вимог п. 6 ухвали від 03.11.2022 в строки, визначені судом, відповідач подав відзив на позовну заяву від 08.11.2022 (вх № 8600 від 10.11.2022, а.с. 42-48) в якому визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. вважає неспівмірними зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт та витраченого часу та просить здійснити розподіл витрат по сплаті судового збору відповідно до приписів частини 1 ст. 130 ГПК України, частини 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
За ч.ч. 2, 4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд встановив, що заява відповідача про визнання позову, викладена у відзиві на позовну заяву, не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб, подана відповідачем до суду 10.11.2022, тобто в межах строку, встановленого ч. 4 ст. 252 ГПК України та підлягає задоволенню.
У відповіді на відзив від 17.11.2022 (вх. № 8841 від 17.11.2022, а.с. 64-68) позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач своїм правом на подання заперечень у строк, визначений судом, не скористався.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківецьке", як Покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Татнєфть-АЗС-Україна”, як Продавцем, був укладений договір купівлі-продажу нафтопродуктів (з використанням паливних карт) № 144/07 від 17.11.2014 (далі - Договір, а.с. 9-10), відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця автомобільне паливо (далі - Нафтопродукти) в кількості та асортименті, визначеному Покупцем, а Покупець зобов'язався прийняти його та сплатити за нього визначену договором ціну (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору, передача Нафтопродуктів Покупцеві здійснюється шляхом заправки автомобільного транспорту Покупця автомобільним паливом на АЗС, вказаних в Додатку №1 до Договору. У цей момент обов'язок Продавця по передачі Нафтопродуктів Покупцеві вважається виконаним, а до Покупця переходить право власності на отримані Нафтопродукти.
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що Покупець оплачує Продавцеві на його розрахунковий рахунок попередню оплату грошових коштів за Нафтопродукти.
Датою виконання Покупцем свого обов'язку по внесенню попередньої оплати за Нафтопродукти є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця (п. 4.3 Договору).
Пунктом 4.5 Договору встановлено, що у разі необхідності Сторони складають Акт звірки взаєморозрахунків. Керуючись положеннями п. 4.5 Договору між Сторонами було проведено звірку взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 по 26.08.2022, за результатами якої було складено Акт звірки взаєморозрахунків, підписаний та скріплений печатками Сторін (а.с. 11), з якого вбачається, що внаслідок внесеної Покупцем попередньої (авансової) оплати за Договором станом на 26.08.2022 утворилась переплата за Нафтопродукти у загальному розмір 268 063,56 грн.
У позовній заяві позивач посилається на те, що з початку повномасштабної збройної агресії російської федерації на нашу державу Покупець не може отримувати Нафтопродукти, за які було здійснено попередню оплату, оскільки усі АЗС, на яких здійснювалась заправка автомобільного транспорту Покупця автомобільним паливо зачинені та не працюють. Зазначене підтверджується листом від 10.03.2022 № _01-212 (а.с. 36), в якому відповідач повідомив про неможливість здійснення поставок нових партій товару за укладеними раніше договорами.
З метою повернення суми попередньої оплати за Нафтопродукти за Договором під час досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою № 09/09/2022 від 09.09.2022 про добровільне повернення попередньої оплати (заборгованості) за Договором (а.с. 12-14) протягом 7 днів з моменту отримання вимоги погасити наявну заборгованість у сумі 268 063,56 грн.
У відповідь на лист-вимогу відповідач листом надав відповідь від 23.09.2022 № 04-615 (а.с. 16), в якому повідомив про визнання заборгованості перед ТОВ «ХАРКІВЕЦЬКЕ»» за Договором № 144/07 від 17.11.2014 у розмірі 268 063,56 грн. Разом з цим, відповідач зауважив, що повернення узгодженої суми заборгованості є тимчасово неможливим у зв'язку з арештом грошових коштів на рахунках підприємства та забороною здійснення видаткових операцій, застосованих на підставі судових рішень.
Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду для захисту свого порушеного права шляхом примусового стягнення заборгованості в розмірі 268 063,56 грн в судовому порядку.
Вирішуючи спір суд виходив із наступного.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Обов'язок відповідача сплатити кошти за отриманий товар визначений також ст.ст. 655, 706 ЦК України.
Згідно п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем зобов'язань з оплати вартості отриманого товару.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір купівлі-продажу.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено та сторонами підтверджено, що ними проведено звірку взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 по 26.08.2022, та складено Акт звірки взаєморозрахунків (а.с. 11), підписаний та скріплений печатками сторін, а якому встановлена наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 268 063,56 грн. Також зазначену обставину підтвердив та визнав представник відповідача у відзиві на позов.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підтверджені матеріалами справи, визнані відповідачем та задовольняються судом повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходив із наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, судові витрати, які підлягають розподілу в цій справі відповідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, становлять 4 020,95 грн. витрат по сплаті судового збору.
Статтею 130 ГПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у рішенні в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Як встановлено судом раніше, заява відповідача про визнання позову подана в межах строку, встановленого ч. 4 ст. 252 ГПК України, тобто до початку розгляду справи по суті, а тому позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, в сумі 2010,48 грн. Відповідно, судові витрати в сумі 2010,48 грн. витрат по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 130, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Татнєфть-АЗС-Україна” (вул. Половки, 62, см. Полтава, 36010, ідентифікаційний код 38194448) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківецьке” (вул. Тесленка, 39-А, с. Харківці, Миргородський район, Полтавська область, 37207, ідентифікаційний код 39362269) - 268 063,56 грн основного боргу, 2 010,48 грн витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
4. У відповідності до ч. 1 ст. 130 ГПК України, з пред'явленням даного рішення в органи Державної казначейської служби України повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Харківецьке” (вул. Тесленка, 39-А, с. Харківці, Миргородський район, Полтавська область, 37207, ідентифікаційний код 39362269) - з Державного бюджету України 2 010,48 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 6392 від 11.10.2022 на суму 4020,95 грн., яке знаходиться в матеріалах справи.
5. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя Пушко І.І.