14 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/7122/22 пров. № А/857/14463/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Іщук Л. П.,
суддів - Обрізка І. М., Шинкар Т. І.,
за участю секретаря судового засідання - Доморадової Р. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Державної служби України з питань праці, Головного управління Держпраці у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року, ухвалене головуючим суддею Клименко О. М. о 15:14 год у м. Львові, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,
03.05.2022 ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Державної служби України з питань праці, Головного управління Держпраці у Львівській області, в якому із урахуванням заяв про збільшення позовних вимог та про уточнення позовних вимог просить:
визнати протиправними та скасувати накази Державної служби України з питань праці від 22.04.2022 №240-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 » та №241-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 »;
зобов'язати Головне управління Держпраці у Львівській області оплатити їй час відсторонення від виконання посадових обов'язків згідно із наказом Держпраці від 02.12.2021 №153-кт «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно державного службовця ОСОБА_2 » у розмірі середньої заробітної плати;
стягнути з Державної служби України з питань праці на її користь моральну шкоду у розмірі 79503,52 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що оскаржувані накази прийняті Держпраці з порушенням встановленого десятиденного строку з дня отримання подання дисциплінарної комісії для їх прийняття та поза межами дисциплінарного провадження, оскільки строк дисциплінарних проваджень закінчився 16.01.2022 та 06.01.2022 відповідно. Зазначає, що спірні накази не містять стислого викладу обставин, виду дисциплінарного проступку і його юридичної кваліфікації, що суперечить вимогам частин першої, другої статті 77 Закону України «Про державну службу». Звертає увагу, що Головним управлінням Держпраці у Львівській області було дотримано вимоги законодавства при відмові у видачі документів дозвільного характеру ПП «Мегапромбудімекс». Також зазначає, що здійснення обліку ліфтів належить до компетенції Головного управління Держпраці у Львівській області. Виключення підпункту 32 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2015 № 96, не призвело до зміни обсягу повноважень Головного управління Держпраці у Львівській області, оскільки до Положення про Головне управління Держпраці у Львівській області, затвердженого наказом Держпраці від 03.08.2018 № 84, жодних змін внесено не було. Також позивач вважає, що її було незаконно відсторонено від виконання посадових обов'язків у зв'язку з порушенням дисциплінарного провадження, а тому такий період повинен бути оплачений у розмірі середнього заробітку. Обставини незаконного притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та відсторонення від виконання посадових обов'язків призвели до заподіяння моральних страждань та встановлення інвалідності третьої групи, у зв'язку з чим вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.09.2022 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань праці від 22.04.2022 № 241-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 »; визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань праці від 22.04.2022 № 240-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 »; зобов'язано Головне управління Держпраці у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від виконання посадових обов'язків згідно із наказом Державної служби України з питань праці від 02.12.2021 №153-кт «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно державного службовця ОСОБА_2 », із утриманням обов'язкових податків та зборів; в решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_1 1984,80 грн сплаченого судового збору. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області на користь ОСОБА_1 992,40 грн сплаченого судового збору.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з питань праці та Головне управління Держпраці у Львівській області подали апеляційні скарги, у яких, з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати судове рішення та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги Державна служба України з питань праці обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно не врахував допущення ОСОБА_1 дисциплінарних правопорушень, які свідчать про протиправність її дій, несумлінне, недобросовісне виконання нею обов'язків державного службовця, оскільки вона неналежно виконувала акти органів державної влади, що полягало у неправомірному дорученні посадовим особам Головного управління Держпраці у Львівській області здійснювати облік підіймальних споруд (вантажопідіймальних кранів та машин, ліфтів, ескалаторів, канатних доріг, підйомників, фунікулерів тощо), парових та водогрійних котлів, посудин, що працюють під тиском, трубопроводів пари та гарячої води, атракціонів, об'єктів нафтогазового комплексу та інших об'єктів, що не входить до повноважень територіальних органів Держпраці. Також Головним управлінням Держпраці у Львівській області було безпідставно відмовлено ПП «Мегапромбудімекс» у видачі дозвільних документів, що згідно з частиною п'ятою статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» не допускається. Вказано, що ОСОБА_1 з 03.12.2021 по 11.04.2022 перебувала на лікарняному, що унеможливлювало у встановлені строки прийняти рішення про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження, зокрема, за відсутності письмового пояснення від державного службовця, який притягується до дисциплінарної відповідальності.
Апеляційна скарга Головного управління Держпраці у Львівській області обґрунтована тим, що поза увагою суду першої інстанції залишилось, що в період з 03.12.2021 по 11.04.2022 позивач перебувала у стані тимчасової непрацездатності і отримувала допомогу по тимчасовій непрацездатності, яка компенсувала втрату заробітної плати (доходу) за період відсторонення, відтак, позивач реалізувала право на середній заробіток за час відсторонення, коли вона була позбавлена можливості виконувати свою трудову функцію. Звертає увагу, що позивач у заяві про збільшення позовних вимог змінила і предмет, і підстави позову, що є фактично новим позовом та підлягало поданню у формі окремого адміністративного позову у порядку, встановленому для подання позовних заяв.
Позивач подала відзиви на апеляційні скарги Державної служби України з питань праці та Головного управління Держпраці у Львівській області, в яких їх заперечує, покликається на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін.
В судовому засіданні представник Держпраці підтримала вимоги апеляційних скарг та просила їх задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційних скарг, покликаючись на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказом Державної служби України з питань праці від 26.05.2015 №47-км ОСОБА_1 призначена на посаду начальника Головного управління Держпраці у Львівській області.
Наказом Держпраці від 22.11.2021 №146-кт «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно державного службовця ОСОБА_2 » порушено дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 на підставі доповідної записки Голови Комісії для перевірки викладених у скарзі ОСОБА_3 фактів від 22.11.2021.
Поданням дисциплінарної комісії за результатами розгляду дисциплінарної справи державного службовця ОСОБА_1 , начальника Головного управління Держпраці у Львівській області, від 17.12.2021 за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», що виразився у неналежному виконанні актів органів державної влади, а саме неправомірне доручення посадовим особам Головного управління здійснювати облік підіймальних споруд (вантажопідіймальних кранів та машин, ліфтів, ескалаторів, канатних доріг, підйомників, фунікулерів тощо), парових та водогрійних котлів, посудин, що працюють під тиском, трубопроводів пари та гарячої води, атракціонів, об'єктів нафтогазового комплексу та інших об'єктів, що не передбачено законодавством, до ОСОБА_1 , начальника Головного управління Держпраці у Львівській області, рекомендовано застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
21.04.2022 позивач надала письмові пояснення Державній службі України з питань праці.
Наказом Держпраці від 22.04.2022 №241-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 » за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме: неналежне виконання актів органів державної влади, яке полягає у неправомірному дорученні посадовим особам Головного управління здійснювати облік підіймальних споруд (вантажопідіймальних кранів та машин, ліфтів, ескалаторів, канатних доріг, підйомників, фунікулерів тощо), парових та водогрійних котлів, посудин, що працюють під тиском, трубопроводів пари та гарячої води, атракціонів, об'єктів нафтогазового комплексу та інших об'єктів, не передбачений законодавством, у видачі документів дозвільного характеру за підставами, що не передбачені чинним законодавством, оголошено догану ОСОБА_1 , начальнику Головного управління Держпраці у Львівській області.
Крім цього, наказом Держпраці від 02.12.2021 №153-кт «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно державного службовця ОСОБА_2 » порушено дисциплінарне провадження стосовно позивача на підставі пропозиції Комісії для перевірки викладених у скарзі ОСОБА_3 фактів від 30.11.2021 та на час здійснення дисциплінарного провадження відсторонено ОСОБА_1 від виконання посадових обов'язків.
29.12.2021 дисциплінарною комісією за результатами розгляду дисциплінарної справи державного службовця ОСОБА_1 , начальника Головного управління Держпраці у Львівській області, винесено на розгляд в.о. голови Держпраці ОСОБА_4 подання від 29.12.2021, згідно з яким за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», що виразився у неналежному виконанні актів органів державно влади, що полягало у неправомірній відмові ПП «Меганпромбудімекс» у видачі документів дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законом, до ОСОБА_1 , начальника Головного управління Держпраці у Львівській області рекомендовано застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
21.04.2022 ОСОБА_1 надала письмові пояснення Державній службі України з питань праці, в яких повідомила, що за результатами розгляду пакетів документів ПП «Мегапромбудімпекс» Головним управлінням Держпраці у Львівській області було правомірно прийнято відповідні рішення у зв'язку з наявністю передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці» підстав для відмови у видачі дозволів, що додатково підтверджується аудиторським звітом від 08.10.2021 № 70.
Наказом Держпраці від 22.04.2022 №240-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 » за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме: неправомірну відмову ПП «Мегапромбудімпекс» у видачі документів дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законом, оголошено догану ОСОБА_1 , начальнику Головного управління Держпраці у Львівській області.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані накази прийняті Держпраці з порушенням строку, передбаченого частиною першою статті 77 Закону України «Про державну службу», та не містять стислого викладу обставин справи (зазначення події (факту) вчиненого дисциплінарного проступку), за які посадова особа притягається до дисциплінарної відповідальності, що є самостійною підставою для визнання протиправними і скасування цих наказів. Зроблено висновок, що позивача було незаконно відсторонено від виконання посадових обов'язків відповідно до наказу Держпраці від 02.12.2021 №153-кт, що є підставою для відшкодування середнього заробітку за час відсторонення від виконання службових обов'язків.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон № 889-VIII).
Відповідно до статті 8 Закону № 889-VIII державний службовець зобов'язаний, серед іншого, дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.
Статтею 64 Закону № 889-VIII передбачено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII дисциплінарними проступками є, зокрема, невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.
Згідно з частиною першою статті 66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
Частиною третьою статті 66 Закону № 889-VIII у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.
Згідно з частиною першою статті 69 Закону № 889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ.
З метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа (частина перша статті 73 Закону № 889-VIII).
Згідно з частиною другою статті 73 Закону № 889-VIII дисциплінарна справа повинна містити, зокрема, пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що догана є видом дисциплінарного стягнення і може бути застосована суб'єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії, зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.
Гарантії прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення закріплені у статті 74 Закону №889-VIII і полягають, зокрема, в наступному: дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби (частина перша); дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення (частина друга); дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні (частина четверта)
Частинами першою, другою статті 75 Закону № 889-VIII передбачено, що перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.
Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.
Відповідно до статті 77 Закону № 889-VIII рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення.
У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.
Спір у цій справі виник у зв'язку з незгодою ОСОБА_1 як із процедурою притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган, так і з встановленими обставинами неналежного виконання актів органів державної влади, у скоєнні яких її визнано винною.
Верховний Суд у постанові від 25.07.2019 у справі № 826/13000/18 сформулював загальні підходи до оцінки та значення правової процедури у процесі притягнення до відповідальності посадових осіб. Так, у цій постанові Верховний Суд визначив, що правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Суд наголосив, що встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
Водночас, у іншій справі у постанові від 26.06.2019 у справі № 1640/3394/18 Верховний Суд указував, що саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, Суд зауважив, що деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
У цій постанові Верховний Суд визначив, що суттєве (фундаментальне) порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Тож, у підсумку, Верховний Суд у справі № 1640/3394/18, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, запровадив критерій виміру суттєвості порушень правової процедури ухвалення рішення та дійшов висновку, що порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення. На думку Суду, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Застосовуючи ці підходи до обставин справи, що розглядається, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Визначена Законом № 889-VIII правова процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців встановлює межі вчинення повноважень учасниками процедур дисциплінарного провадження та притягнення до відповідальності щодо виконання ними установленого законом порядку і, у разі його неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких рішень (дій чи бездіяльності) особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.
Аналіз наведених положень Закону № 889-VIII свідчить, що законодавцем чітко визначені як підстави, так і порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців.
Як встановлено з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного наказу від 22.04.2022 №240-к слугувало подання дисциплінарної комісії за результатами розгляду дисциплінарної справи державного службовця ОСОБА_1 від 29.12.2021, а підставою для прийняття оскаржуваного наказу від 22.04.2022 №241-к - подання дисциплінарної комісії за результатами розгляду дисциплінарної справи державного службовця ОСОБА_1 від 17.12.2021, якими рекомендовано за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктом 5 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII, до ОСОБА_1 , начальника Головного управління Держпраці у Львівській області, застосувати дисциплінарні стягнення у вигляді догани.
Факт внесення подань дисциплінарної комісії суб'єкту призначення 29.12.2021 та 17.12.2021, відповідно, не заперечується Держпраці.
Таким чином, судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що строк для прийняття рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження, передбачений частиною першою статті 77 Закону № 889-VIII, тривав з 29.12.2021 по 08.01.2022 (щодо наказу від 22.04.2022 №240-к) та з 17.12.2021 по 27.12.2021 (щодо наказу від 22.04.2022 №241-к).
Більше того, відповідно до пунктів 4, 5 Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1039 (далі - Порядок №1039), дисциплінарне провадження розпочинається з моменту прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження та завершується прийняттям рішення про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.
Тривалість здійснення дисциплінарного провадження не може перевищувати 45 календарних днів. За потреби зазначений строк може бути продовжений міністром або суб'єктом призначення, але не більш як до 60 календарних днів.
Оскільки наказ №153-кт «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно державного службовця ОСОБА_2 » винесений 02.12.2021, отже строк дисциплінарного провадження відносно позивача закінчився 16.01.2022, а наказ №146-кт «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно державного службовця ОСОБА_2 » винесений 22.11.2021, тому строк дисциплінарного провадження відносно позивача закінчився 06.01.2022.
У зазначені строки дисциплінарного провадження рішень про накладення на позивача дисциплінарного стягнення прийнято не було, що свідчить про прийняття спірних наказів від 22.04.2022 № 240-к та №241-к за межами дисциплінарного провадження.
Апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи Держпраці про неможливість суб'єктом призначення при притягненні до дисциплінарної відповідальності допущення порушення вимог частини четвертої статті 74 Закону № 889-VIII, оскільки позивач в період з 03.12.2021 по 11.04.2022 перебувала на лікарняному. Однак, вказана норма передбачає неможливість саме «застосування» дисциплінарного стягнення під час відсутності державного службовця на службі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, що не є тотожним «накладенню» дисциплінарного стягнення, строк якого визначений частиною першою статі 77 Закону № 889-VIII - протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії.
Щодо доводів Держпраці про неможливість прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення за відсутності письмового пояснення від позивача та неможливість отримання таких пояснень до закінчення її тимчасової непрацездатності, то апеляційний суд звертає увагу, що тимчасова непрацездатність державного службовця жодним чином не впливає на реалізацію права надання таких пояснень, а відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані накази від 22.04.2022 № 240-к та №241-к прийняті Держпраці з порушенням строку, встановленого частиною першою статті 77 Закону № 889-VIII, та поза межами строків дисциплінарних проваджень.
Також слід зазначити, що спірні накази не містять відомостей про час і місце вчинення позивачем дисциплінарних проступків, опису суті та обставин вчинених позивачем порушень, Держпраці обмежилось лише покликанням на загальні твердження про допущення позивачем порушень пункту 2 частини п'ятої статті 66 № 889-VІІІ.
Вказані обставини свідчать про порушення Держпраці порядку та строку застосування до позивача дисциплінарних стягнень оскаржуваними наказами, що є самостійною та достатньою підставою для визнання спірних наказів протиправними та їх скасування.
Що стосується позову ОСОБА_1 в частині зобов'язання Головного управління Держпраці у Львівській області оплатити їй час відсторонення від виконання посадових обов'язків згідно із наказом Держпраці від 02.12.2021 №153-кт «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно державного службовця ОСОБА_2 », слід зазначити, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про незаконність відсторонення позивача від виконання посадових обов'язків відповідно до наказу Держпраці від 02.12.2021 №153-кт з огляду на необґрунтованість такого відсторонення та недоведеність відповідачами наявності обставин, що дають підстави вважати, що позивач може знищити чи підробити речі і документи, які мають суттєве значення для дисциплінарного провадження, має вплив на працівників шляхом протиправного тиску на підлеглих, погроз звільненням з роботи, перешкоджає в інший спосіб об'єктивному вивченню обставин вчинення дисциплінарного проступку.
Приписами частини четвертої статті 72 Закону № 889-VIII передбачено, що у разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов'язків в установленому порядку.
Враховуючи викладене, а також встановлену судом протиправність наказів від 22.04.2022 № 240-к та №241-к про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач має право на виплату за час відсторонення від виконання посадових обов'язків, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано вважав за можливе зобов'язати Головне управління Держпраці здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час відсторонення від виконання посадових обов'язків згідно із наказом Державної служби України з питань праці від 02.12.2021 №153-кт «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно державного службовця ОСОБА_2 », із утриманням обов'язкових податків та зборів.
Що стосується доводів Головного управління Держпраці у Львівській області стосовно зобов'язання судом першої інстанції здійснити нарахування і виплату сум належних позивачу (середнього заробітку) за час відсторонення від виконання посадових обов'язків без врахування періоду перебування позивача у стані тимчасової непрацездатності та отримання нею допомоги по тимчасовій непрацездатності, то апеляційний суд звертає увагу, що вирішуючи таку позовну вимогу, суд поклав обов'язок із здійснення розрахунку середнього заробітку за час відсторонення позивача від займаної посади на Головне управління Держпраці у Львівській області, а тому підставно не досліджував та не надав правової оцінки отримання позивачем допомоги по тимчасовій непрацездатності в період відсторонення.
З огляду на встановлені статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не переглядає справу в частині відмови судом першої інстанції в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення суду - без змін.
З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат судом не змінюється.
Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційні скарги Державної служби України з питань праці, Головного управління Держпраці у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року у справі № 380/7122/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 14.12.2022