14 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 444/2043/20 пров. № СК-А/857/191/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.
за участі секретаря судового засідання Зінчук Ю.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 28 вересня 2021 року, ухвалене суддею Мікулою В.Є. у м. Жовква без участі сторін у справі № 444/2043/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління безпеки міста Львівської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Харкові про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення № LV2002141114 від 20.02.2020 року та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 28 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Скасовано постанову інспектора Управління безпеки міста Львівської міської ради від 20.02.2020 року № LV20022141114 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн., за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Приймаючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Таку позицію відповідач пояснює тим, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та додає, що належними доказами довів вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Зокрема, за допомогою засобів фотофіксації зафіксував зупинку транспортного засобу, який належить позивачу, у зоні дії знаку «Зупинку заборонено».
Відповідач вважає, що надав достатні докази на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що 20.02.2020 року відповідач прийняв постанову № LV2002141114 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, у вигляді штрафу в сумі 255 грн.
У вказаній постанові зафіксовано, що 20.02.2020 року о 13 год. 00 хв. по вулиці Винниченка, 30 у місті Львові, водій транспортного засобу марки «Mercedes-Benz», модель E250CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушив п. 8.4в і 33.3.34 Правил дорожнього руху.
З цією постановою не погодився позивач і оскаржив її до суду.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до пункту 8.4 в Правил дорожнього руху, заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Згідно із п. 33.3.34, знак «Зупинку заборонено» означає, що в зоні його дії забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП наступає за порушення вимог дорожніх знаків.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.
Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 279-1 КУпАП, у разі, якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 14-2 КУпАП України, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах) несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Апеляційний суд встановив те, що відповідач надав матеріали фотофіксації порушення правил стоянки автомобілем марки «Mercedes-Benz», модель E250CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в м. Львові, по вул. Винниченка, 30.
Сторони не заперечують, що вказаний автомобіль належить позивачу, що також підтверджується реєстраційними документами на авто.
Отже, позивач є відповідальною особою за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до частини 1 статті 279-3 КУпАП, відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили:
- ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;
- особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Апеляційний суд встановив те, що позивач не подав заяви та документів відповідно до наведеної вище правової норми про зміну відповідальної особи.
Підводячи підсумок наведеного вище, апеляційний суд вважає, що відповідач на підтвердження того факту, що позивач вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, надав належні та достатні докази із посиланням на технічний пристрій, яким зафіксований факт адміністративного правопорушення, яке вчинив позивач.
Згідно з частиною 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Зважаючи на те, що відповідач надав доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, постанову в справі про адміністративне правопорушення № LV2002141114 від 20.02.2020 року необхідно залишити в силі.
Отже, позовну заяву необхідно залишити без задоволення.
Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги відповідача є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову з вищевикладених мотивів.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 286, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради задовольнити.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 28 вересня 2021 року у справі № 444/2043/20 скасувати та прийняти постанову, якою постанову Управління безпеки міста Львівської міської ради в справі про адміністративне правопорушення № LV2002141114 від 20.02.2020 року залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель