13 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/11989/21 пров. № А/857/10966/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.
за участі секретаря судового засідання Лутчин А.М.,
представника позивача: Шишкіна Н.Є.
представника відповідача: Лозовицький М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року у справі № 380/11989/21 за адміністративним позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг до Акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1700000,00 грн.,
суддя в 1-й інстанції - Клименко О.М.,
час ухвалення рішення - 12 год. 39 хв,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 13.06.2022,-
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також НКРЕКП, позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (далі також АТ «ДТЕК Західенерго», відповідач) в якому просить:
- стягнути з АТ «ДТЕК Західенерго» 1700000 (один мільйон сімсот тисяч) грн в дохід Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції»);
- стягнути з АТ «ДТЕК Західенерго» на користь НКРЕКП понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 454 від 17 березня 2021 року на Акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго» за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання накладено штраф у розмірі 850 000,00 грн.. Зазначена постанова отримана відповідачем 01 квітня 2021 року. Відповідно до абзацу першого частини 5 статті 22 Закону України від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон № 1540) суб'єкти господарювання, на яких накладено штраф, зобов'язані сплатити його у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу, крім випадків, встановлених частиною п'ятою статті 13 цього Закону., відтак позивач вважає, що штраф мав бути сплачений відповідачем до 01 травня 2021 року включно. Водночас згадана вище сума штрафу відповідачем сплачена не була, документи, які б підтверджували сплату штрафу, до відповідача не надходили.
Відповідно до абзацу третього частини 5 статті 22 Закону № 1540 за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 відсотка суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Регулятора. Оскільки штраф не був сплачений відповідачем у встановлений Законом № 1540 строк, то станом на 12 липня 2021 року за 72 дні прострочення сплати штрафу відповідач повинен сплатити пеню у розмірі 850 000,00 грн. (не більше розміру штрафу).
Також позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до абзацу шостого частини 5 статті 22 Закону № 1540 у разі відмови від сплати штрафу та пені їх примусове стягнення здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Регулятора, крім випадків, встановлених частиною п'ятою статті 13 цього Закону. Таким чином, подання цього позову про стягнення штрафу та пені, які відповідач відмовляється сплатити, є способом реалізації виключної компетенції Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (вул. Козельницька, 15, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ 23269555) 1700000,00 грн в дохід Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції»).
Не погодившись із ухваленим рішенням, Акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго» подало апеляційну скаргу, у якій апелянт покликається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
В доводах апеляційної скарги вказує на те, що Постановою НКРЕКП від 17.03.2021 № 454 на відповідача накладено штраф у розмірі 850 000,00 грн., однак зазначена постанова була оскаржена до Львівського окружного адміністративного суду у межах справи № 380/5087/21. Ухвалою Верховного Суду від 13.04.2022 відкрито касаційне провадження у межах справи № 380/5087/21. Апелянт вважає, що оскільки здійснення правосуддя у межах цієї справи не завершено, суд першої інстанції в порушення вимог закону мотивував оскаржуване рішення суду по справі 380/11989/21, наявними судовими рішеннями по справі № 380/5087/21. Апелянт вважає, що оскільки на день винесення оскаржуваного рішення суду в матеріалах справи містились відомості про відкриття касаційного провадження у справі 380/5087/21 та оскільки оскарження постанови Регулятора від 17.03.2021 № 454 у межах вказаної справи вже було підставою для зупинення провадження по справі 380/11989/21 (ухвала від 12.10.2021), то суд першої інстанції не міг розглядати зазначену справу.
Крім цього, зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону про НКРЕКП, у разі відмови від сплати штрафу та пені їх примусове стягнення здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Регулятора, крім випадків, встановлених частиною п'ятою статті 13 цього Закону. Однак, відповідач не відмовлявся відсилати пені, оскільки відповідна вимога Регулятора навіть не надходила на його адресу.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу у якому заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Зокрема вказує про те, що апеляційна скарга не містить жодного обґрунтування скаржника на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які не підлягають застосуванню. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 17 березня 2021 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийняла постанову № 454 «Про накладення штрафу на АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання, якою відповідно до пунктів 11 та 12 частини першої статті 17, статей 19 та 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» постановила накласти на Акціонерне товариство «ДТЕК «Західенерго» штраф у розмірі 850 000,00 грн. за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії та порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 0305717085766 зазначена постанова отримана відповідачем 01 квітня 2021 року.
Відповідач не погодився з цією постановою та оскаржив її до суду (справа № 380/5087/21).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 380/5087/21 у задоволенні позову Акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправною та скасування постанови відмовлено повністю.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 380/5087/21 - без змін.
Постановою Верховного Суду від 17.08.2022 касаційну скаргу АТ «ДТЕК «Західенерго» задоволено. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року скасовано, а справу №380/5087/21 направлено на новий судовий розгляд до цього ж суду. Підставою такого висновку Верховного Суду є встановлення порушення судом апеляційної інстанції положень статті 307 КАС України щодо обов'язку завчасного та належного повідомлення сторін, зокрема позивача про час та місце розгляду справи.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК «Західенерго» - залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року в адміністративній справі №380/5087/21 за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК «Західенерго» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови - залишено без змін.
Так, відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до приписів частини 2 статті 22 Закону України від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі Закон № 1540-VIII), за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді: 1)застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2)накладення штрафу; 3)зупинення дії ліцензії; 4)анулювання ліцензії.
За змістом частини 5 статті 22 Закон № 1540-VIII суб'єкти господарювання, на яких накладено штраф, зобов'язані сплатити його у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу, крім випадків, встановлених частиною п'ятою статті 13 цього Закону.
За заявою суб'єкта господарювання, на якого накладено штраф, Регулятор своїм рішенням має право відстрочити або розстрочити сплату накладеного ним штрафу.
За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 відсотка суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Регулятора.
Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до Державного бюджету України.
Протягом п'яти робочих днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати Регулятору документи, що підтверджують сплату штрафу.
У разі відмови від сплати штрафу та пені їх примусове стягнення здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Регулятора, крім випадків, встановлених частиною п'ятою статті 13 цього Закону.
Частина п'ята статті 13 передбачає, що у разі несплати внеску на регулювання або сплати його не в повному обсязі протягом кварталу, наступного за звітним, Регулятор приймає рішення про накладення на такого платника внеску штрафу у розмірі 5 відсотків несплаченої суми внеску на регулювання та може звернутися до суду про стягнення несплаченого внеску на регулювання.
Згідно з ч.3 ст. 12 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у разі несплати суб'єктом господарювання застосованої до нього штрафної санкції за результатами здійснених заходів державного нагляду (контролю) протягом 15 календарних днів з дня вручення або направлення розпорядчого документа в порядку, передбаченому абзацами дванадцятими і тринадцятими частини дев'ятої статті 7 цього Закону, якщо розпорядчі документи не були оскаржені до органу державного нагляду (контролю) та/або в судовому порядку та залишені в силі, сума санкції стягується в судовому порядку.
Стаття 21 Закону № 877-V визначає, що суб'єкт господарювання має право звернутися до відповідного центрального органу виконавчої влади або до суду щодо оскарження рішень органів державного нагляду (контролю).
У разі надходження такого звернення суб'єкта господарювання відповідний центральний орган виконавчої влади зобов'язаний розглянути його в установленому законом порядку.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, колегія суддів констатує, що у випадку оскарження постанови НКРЕКП про накладення штрафу законодавство не передбачає автоматичного зупинення дії цієї постанови.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що подання позову про стягнення суми штрафу та пені, які ліцензіат відмовляється сплатити, є способом реалізації виключної компетенції Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
При цьому колегія суддів також вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За змістом частини четвертої статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.
Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України.
Таким чином, правомірність постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 454 від 17 березня 2021 року про накладення на відповідача штрафу у розмірі 850 000,00 грн. встановлена судовим рішенням у справі № 380/5087/21, що набрало законної сили.
Окрім того, суд першої інстанції ретельно дослідив надані сторонами докази та встановив, що постанову НКРЕКП від 17.03.2021 №4548 відповідач отримав згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 0305717085766 - 01 квітня 2021 року, а тому враховуючи 72 дні прострочення сплати штрафу та встановлені ст. 22 Закону № 1540-VIII обмеження, згідно яких розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням регулятора в сумі 850 000 гривень, суд дійшов мотивованих висновків щодо стягнення пені в сумі 850 000 гривень.
Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України (№ 4909/04)»: згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року у справі № 380/11989/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Т. В. Онишкевич
Р. П. Сеник
Повне судове рішення складено 14 грудня 2022 року