14 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/4065/22 пров. № А/857/16162/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Кушнерика М.П.
суддів - Курильця А.Р., Мікули О.І.
за участю секретаря судового засідання Хомича О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 червня 2022 року (суддя Ковальчук В.Д., м.Луцьк) у справі № 140/4065/22 за адміністративним позовом управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Володимир-Волинського до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Володимира-Волинського звернулося до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області, в якому просить визнати бездіяльність протиправною щодо невиконання дій по оформленню подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів до бюджету щодо коштів виконавчого збору, сплачених управлінням водопровідно- каналізаційного господарства міста Володимира-Волинського у розмірі 77 416,72 грн.; зобов'язати відповідача оформити відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про повернення коштів виконавчого збору у розмірі 77 416,72 грн. на користь управління водопровідно- каналізаційного господарства міста Володимира-Волинського.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем вчинено бездіяльність щодо ненаправлення подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, про повернення сплачених у виконавчому провадженні № 38076088 коштів виконавчого збору, з огляду на скасування постанови про стягнення виконавчого збору в судовому порядку.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07 червня 2022 року, позов задоволено.
Визнано протиправною відмову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) в оформленні подання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області на повернення Управлінню водопровідно-каналізаційного господарства м. Володимира-Волинського помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету щодо коштів виконавчого збору, сплачених у розмірі 77 416,72 грн.
Зобов'язано відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) оформити відповідно до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про повернення коштів виконавчого збору у розмірі 77 416,72 грн. на користь управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Володимира-Волинського.
Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) подав апеляційну скаргу, з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано на те, що відповідно до рішень як Волинського окружного адміністративного суду від 17.09.2021, так і Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2021 не визнано виконавчий збір, стягнутий з боржника як кошти, що є безпідставно або надмірно стягнутими з боржника, та не винесено рішення щодо стягнення з відділу 77416,72 грн. виконавчого збору.
Вважає, що у державного виконавця відсутні законні підстави для звернення в органи Державної казначейської служби України з поданням стосовно повернення помилково або надміру перерахованих коштів.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Оскільки в судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинський області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Новосадом О.Ю. 08 квітня 2016 року було винесено постанову ВП № 38076088 про стягнення з боржника Управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Володимира-Волинського виконавчого збору в сумі 77 416,72 грн.
Виконавчий збір стягнуто із боржника в примусовому порядку шляхом списання коштів з рахунку боржника в повному обсязі в сумі 77 416,72 грн. згідно платіжного доручення № 1640 від 09.07.2021.
В подальшому, державним виконавцем відділу 16.07.2021 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 38076088 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки вся заборгованість з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження була стягнута з боржника.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2021 року у справі № 140/7575/21, яке набрало законної сили 08 грудня 2021 року на підставі постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду, постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору визнано протиправною та скасовано.
05 квітня 2022 року Управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Володимира-Волинського звернулося до управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) із заявою, в якій просило звернутися до відповідного органу Державної казначейської служби України з поданням про повернення надміру зарахованих до бюджету коштів, стягнутих за постановою про стягнення виконавчого збору від 08.04.2016 в сумі 77416,72 грн.
За результатами розгляду вказаної заяви листом від 29.04.2022 № 951/17/0/44-22/02.2-32 відповідачем повідомлено, що на підставі постанови від 08.04.2016 ВП № 38076088 про стягнення з боржника виконавчого збору державним виконавцем відділу стягнуто в дохід Державного бюджету України на погашення виконавчого збору кошти в сумі 77416,72 грн., які перераховані відповідно до платіжного доручення від 09.07.2021 № 1640. У зв'язку із погашенням заборгованості за виконавчим документом та стягненням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, державним виконавцем відділу, керуючись вимогами пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», 16.07.2021 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження внаслідок повного фактичного виконання рішення суду. Станом на момент прийняття рішення про закінчення вищевказаного виконавчого провадження та стягнення з боржника коштів та їх подальшого перерахування в дохід Державного бюджету України, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору була чинною та дії державного виконавця відповідали вимогам Закону. Однак відповідно до рішень як Волинського окружного адміністративного суду від 17.09.2021, так і Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2021 не визнано виконавчий збір, стягнутий з боржника як кошти, що є безпідставно або надмірно стягнутими з боржника, та не винесено рішення щодо стягнення з Відділу 77416,72 грн. виконавчого збору. А тому у державного виконавця Відділу відсутні законні підстави для звернення в органи Державної казначейської служби України з поданням стосовно повернення помилково або надміру перерахованих коштів.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача щодо невиконання дій по оформленню подання до органу Державної казначейської служби України на повернення помилково або надміру сплачених сум виконавчого збору протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова про стягнення виконавчого збору від 08.04.2020 ВП №38076088 скасована в судовому порядку, позивач має право на повернення стягнутих у виконавчому провадженні сум, якому кореспондує відповідний обов'язок відповідача вчинити дії, спрямовані на повернення таких сум позивачу.
Апеляційний суд частково погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як встановлено ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Виконавче провадження, в силу приписів ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» є завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Частиною 1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.39 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі: скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Приписами ч.ч. 1, 2 ст.40 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини сьомої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Виконавчий збір визначається частиною першою цієї ж статті Закону як збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (частина друга статті 27 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до вимог Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України розроблена Інструкція з організації примусового виконання рішень, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню (далі - Інструкція № 512/5). Ця Інструкція затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5.
Згідно з вимогами п.22 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як встановлено судом, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2021 року у справі № 140/7575/21, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду, скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області Новосада О.Ю. про стягнення з боржника виконавчого збору від 08 квітня 2016 року ВП № 38076088.
Колегія суддів зазначає, що як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Отже, бездіяльність відповідача щодо не повернення коштів відповідно до звернення позивача від 05.04.2022, є протиправною, а лист відповідача від 29.04.2022 № 951/17/0/44-22/02.2-32 вважати відмовою на зазначене звернення.
Разом з тим, судом першої інстанції помилково визначено ще й спосіб виконання відповідачем повернення коштів, оскільки таке є дискреційними повноваженнями Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів), а, відтак, відповідача слід зобов'язати повернути Управлінню водопровідно-каналізаційного господарства міста Володимир-Волинського кошти стягнуті за постановою про стягнення виконавчого збору від 08.04.2016 в розмірі 77 416,72 грн.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.
Керуючись ст.ст.243, 287, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) - задоволити частково.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 червня 2022 року у справі № 140/4065/22, - скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити частково.
Визнати протиправною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) щодо не повернення коштів, відповідно до звернення Управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Володимир-Волинського від 05.04.2022 про повернення коштів, стягнутих за постановою про стягнення виконавчого збору від 08.04.2016 в розмірі 77 416,72 грн.
Зобов'язати відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) повернути Управлінню водопровідно-каналізаційного господарства міста Володимир-Волинського кошти стягнуті за постановою про стягнення виконавчого збору від 08.04.2016 в розмірі 77 416,72 грн.
В решті вимог - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М. П. Кушнерик
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула