08 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/985/20 пров. № А/857/14149/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.,
при секретарі судового засідання: Пославському Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року (суддя Луцович М.М., ухвалене в м. Ужгороді, повний текст складено 29.08.2022) у справі № 260/985/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТрансКом" до Головного управління ДПС у Закарпатській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТрансКом" звернулося в суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2020 року №0063865004.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, його оскаржив відповідач- Головне управління ДПС в Закарпатській області, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду та з викладених у ній підстав, з покликанням на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.
В судовому засіданні представник апелянта надав пояснення аналогічні викладеним у апеляційній скарзі, просив скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив, просив таку відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, податковим органом було проведено камеральну перевірку щодо дотримання встановлених законодавством граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних з податку на додану вартість за періоди січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2017 року позивачем, результати якої відображені в Акті № 1374/04-01/701/20463771 від 26.11.2019 року.
За результатами проведеної камеральної перевірки, на підставі Акту № 1374/04-01/701/20463771 від 26.11.2019 року та за даними Єдиного реєстру податкових накладних за звітний період 01.2017, 02.2017, 03.2017, 04.2017, 05.2017, 06.2017 - відповідачем встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених пунктом 201.10 статті 201, у зв'язку з чим винесено податкове повідомлення-рішення від 17.12.2019 року №0063865004 та згідно п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України застосовано до позивача штрафні санкції в сумі 9703,00 грн.
В Акті перевірки № 1374/04-01/701/20463771 від 26.11.2019 року зазначено, що відповідачем згідно даних системи "Архів електронної звітності" підсистеми "Єдиний реєстр податкових накладних" встановлено, що позивачем зареєстровано 131 податкову накладену з порушенням граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТрансКом" не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 17.12.2019 року №0063865004 звернулось в суд даним позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Підпунктом 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Відповідно до пунктів 201.1., 201.10 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до статті 120-1 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
Відтак суд першої інстанції вірно зазначив, що стаття 120-1 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлює штрафні санкції для платників податків за порушення строків реєстрації податкових накладних (розрахунків коригування до податкових накладних). При цьому норми містять виключення для певних податкових накладних. Вищезазначені виключення для застосування штрафів, визначених статтею 120-1 ПК України, передбачають, що штраф не застосовується за порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.
Як вбачається з матеріалів справи податкові накладні, відображені в Акті перевірки від № 1374/04-01/701/20463771 від 26.11.2019 року, а саме: податкова накладна №5, зареєстрована 16.02.2017 року; податкова накладна №1, зареєстрована 16.02.2017 року; податкова накладна №2, зареєстрована 16.02.2017 року; податкова накладна №10, зареєстрована 16.02.2017 року; податкова накладна №24, зареєстрована 16.02.2017 року; податкова накладна №22, зареєстрована 16.02.2017 року; податкова накладна №31, зареєстрована 16.02.2017 року; податкова накладна №34, зареєстрована 16.02.2017 року; податкова накладна №33, зареєстрована 16.02.2017 року; податкова накладна №37, зареєстрована 16.02.2017 року; податкова накладна №41, зареєстрована 16.02.2017 року; податкова накладна №44, зареєстрована 16.02.2017 року; податкова накладна №50, зареєстрована 16.02.2017 року; податкова накладна №51, зареєстрована 16.02.2017 року; податкова накладна №60, зареєстрована 16.02.2017 року; податкова накладна №61, зареєстрована 16.02.2017 року; податкова накладна №67, зареєстрована 16.02.2017 року; податкова накладна №68, зареєстрована 16.02.2017 року; податкова накладна №66, зареєстрована 16.02.2017 року; податкова накладна №65, зареєстрована 16.02.2017 року; податкова накладна №78, зареєстрована 16.02.2017 року; податкова накладна №76, зареєстрована 16.02.2017 року; податкова накладна №6, зареєстрована 10.03.2017 року; податкова накладна №7, зареєстрована 13.03.2017 року; податкова накладна №8, зареєстрована 15.03.2017 року; податкова накладна №1, зареєстрована 15.03.2017 року; податкова накладна №18, зареєстрована 14.03.2017 року; податкова накладна №22, зареєстрована 14.03.2017 року; податкова накладна №35, зареєстрована 10.03.2017 року; податкова накладна №41, зареєстрована 13.03.2017 року; податкова накладна №33, зареєстрована 14.03.2017 року; податкова накладна №32, зареєстрована 14.03.2017 року; податкова накладна №31, зареєстрована 14.03.2017 року; податкова накладна №49, зареєстрована 13.03.2017 року; податкова накладна №64, зареєстрована 28.03.2017 року; податкова накладна №66, зареєстрована 27.03.2017 року; податкова накладна №11, зареєстрована 13.04.2017 року; податкова накладна №6, зареєстрована 13.04.2017 року; податкова накладна №7, зареєстрована 13.04.2017 року; податкова накладна №1, зареєстрована 18.04.2017 року; податкова накладна №2, зареєстрована 18.04.2017 року; податкова накладна №19, зареєстрована 13.04.2017 року; податкова накладна №30, зареєстрована 13.04.2017 року; податкова накладна №20, зареєстрована 13.04.2017 року; податкова накладна №24, зареєстрована 18.04.2017 року; податкова накладна №36, зареєстрована 21.04.2017 року; податкова накладна №41, зареєстрована 21.04.2017 року; податкова накладна №56, зареєстрована 18.04.2017 року; податкова накладна №61, зареєстрована 21.04.2017 року; податкова накладна №65, зареєстрована 21.04.2017 року; податкова накладна №64, зареєстрована 21.04.2017 року; податкова накладна №67, зареєстрована 18.04.2017 року; податкова накладна №66, зареєстрована 18.04.2017 року; податкова накладна №68, зареєстрована 18.04.2017 року; податкова накладна №70, зареєстрована 18.04.2017 року; податкова накладна №69, зареєстрована 19.04.2017 року; податкова накладна №71, зареєстрована 21.04.2017 року; податкова накладна №75, зареєстрована 18.04.2017 року; податкова накладна №88, зареєстрована 21.04.2017 року; податкова накладна №90, зареєстрована 18.04.2017 року; податкова накладна №9, зареєстрована 16.06.2017 року; податкова накладна №8, зареєстрована 16.06.2017 року; податкова накладна №2, зареєстрована 06.06.2017 року; податкова накладна №21, зареєстрована 16.06.2017 року; податкова накладна №16, зареєстрована 16.06.2017 року; податкова накладна №19, зареєстрована 16.06.2017 року; податкова накладна №35, зареєстрована 16.06.2017 року; податкова накладна №45, зареєстрована 16.06.2017 року; податкова накладна №51, зареєстрована 16.06.2017 року; податкова накладна №52, зареєстрована 16.06.2017 року; податкова накладна №63, зареєстрована 16.06.2017 року; податкова накладна №62, зареєстрована 15.06.2017 року; податкова накладна №61, зареєстрована 16.06.2017 року; податкова накладна №60, зареєстрована 14.06.2017 року; Податкова накладна №24, зареєстрована 31.05.2017 року; податкова накладна №70, зареєстрована 30.05.2017 року; податкова накладна №72, зареєстрована 30.05.2017 року; Податкова накладна №75, зареєстрована 16.06.2017 року; податкова накладна №84, зареєстрована 16.06.2017 року; податкова накладна №1, зареєстрована 05.07.2017 року; Податкова накладна №7, зареєстрована 10.07.2017 року; податкова накладна №13, зареєстрована 10.07.2017 року; податкова накладна №8, зареєстрована 11.07.2017 року; податкова накладна №14, зареєстрована 05.07.2017 року; податкова накладна №19, зареєстрована 05.07.2017 року; податкова накладна №25, зареєстрована 05.07.2017 року; податкова накладна №26, зареєстрована 11.07.2017 року; податкова накладна №49, зареєстрована 28.07.2017 року; податкова накладна №51, зареєстрована 05.07.2017 року; податкова накладна №52, зареєстрована 05.07.2017 року; податкова накладна №59, зареєстрована 05.07.2017 року; податкова накладна №58, зареєстрована 05.07.2017 року; Податкова накладна №56, зареєстрована 06.07.2017 року; податкова накладна №61, зареєстрована 05.07.2017 року; податкова накладна №64, зареєстрована 20.06.2017 року; податкова накладна №65, зареєстрована 06.07.2017 року; податкова накладна №66, зареєстрована 06.07.2017 року; податкова накладна №63, зареєстрована 08.08.2017 року; податкова накладна №67, зареєстрована 06.07.2017 року; податкова накладна №84, зареєстрована 05.07.2017 року; податкова накладна №8о, зареєстрована 11.07.2017 року; податкова накладна №64, зареєстрована 14.08.2017 року; податкова накладна №45, зареєстрована 07.08.2017 року; податкова накладна №67, зареєстрована 07.08.2017 року; податкова накладна №71, зареєстрована 07.08.2017 року; податкова накладна №66, зареєстрована 04.08.2017 року - не надавалися покупцям товарів/послуг та складалися на постачання товарів та послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.
В подальшому Законами України від 16.01.2020 №466-1X "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 14.07.2020 № 786-ІХ, які набрали чинності відповідно 23.05.2020 року та 08.08.2020 року - було доповнено підрозділ - розділу XX ПКУ пунктом 73, яким передбачено, що штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, зокрема, за операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", строк сплати грошових зобов'язань за якими не настав або грошові зобов'язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов'язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", застосовуються в розмірі 1 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 510 гривень.
Контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
З матеріалів справи встановлено, що відповідач на підставі п. 73 підр.2 розд. ХХ ПК України здійснив перерахунок суми штрафів, застосованих податковим повідомленням-рішенням №0063865004 від 17.12.2019 року та прийняв нове податкове повідомлення - рішення від 08.02.2021 року №000/403/07-16-18-05/20463771 (за Актом перевірки № 1374/04-01/701/20463771 від 26.11.2019 року), яким застосовано до позивача штрафні санкції на загальну суму 2710,58 грн. за затримку реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Таким чином, у зв'язку з прийняттям податкового повідомлення-рішення від 08.02.2021 року №000/403/07-16-18-05/20463771 - податкове повідомлення-рішення від 17.12.2019 року №0063865004 скасовано відповідачем.
Як вже зазначалось вище податкове повідомлення-рішення від 08.02.2021 року №000/403/07-16-18-05/20463771 винесено контролюючим органом на підставі Акта перевірки від 26.11.2019 року № 1374/04-01/701/20463771, за наслідками проведеної камеральної перевірки щодо дотримання позивачем встановлених законодавством граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних з податку на додану вартість за періоди січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2017 року.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених Податковим Кодексом або іншим законодавством, випадках (ст. 53 ПК України). Розмір грошового зобов'язання контролюючий орган визначає у конкретному рішенні: податкове повідомлення-рішення або податкова вимога.
Відповідно до пункту 14.1.157 ПК України податкове повідомлення рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Статтею 58 ПК України (в редакції чинній на дату винесення податкового повідомлення-рішення від 08.02.2021 р.) передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки; завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу; наявності помилок при визначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом. Податкове повідомлення-рішення містить суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов'язання та/або податкового зобов'язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення/зменшення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок;
Відтак, з системного аналізу вище вказаних правових норм суд першої інстанції зробив вірний висновок, що визначення суми грошового зобов'язання контролюючим органом здійснюється у податковому повідомленні-рішенні, та при прийнятті податкового повідомлення - рішення контролюючий орган повинен дотримуватись строків давності визначених ст. 102 ПК України.
Відповідно до п.102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 29.01.2019 року по справі №805/4868/16-а: проведення камеральних перевірок платників податків щодо своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, та з урахуванням положень статті 102 Податкового кодексу України, такою перевіркою може бути охоплено період в 1095 днів, що настали за останнім днем граничного строку реєстрації податкових накладних. Відтак, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що строки, зазначені пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України стосуються перевірки даних, зазначених у податкових деклараціях, а в даному випадку перевірка проводилась з приводу дотримання граничних строків реєстрації податкових накладних.
Таким чином, законодавець чітко визначив строки, коли особа може несли фінансову відповідальність.
Відтак колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що п.102.1 ст. 102 ПК України пов'язує втрату права контролюючого органу для нарахування податкових зобов'язань із закінченням 1095-денного терміну, що настав за останнім днем граничного строку реєстрації податкових накладних.
Як вбачається з Акту перевірки від 26.11.2019 року № 1374/04-01/701/20463771, реєстрація позивачем податкових накладних, з порушенням граничних строків реєстрації таких, відбувалась у період з лютого 2017 року по серпень 2017 року, а тому 1095-денний строк визначення штрафних санкцій за такими минув відповідно з лютого по серпень 2020 року, натомість оскаржуване податкове повідомлення рішення прийняте відповідачем 08.02.2021 року.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 08.02.2021 року №000/403/07-16-18-05/20463771 прийняте відповідачем з порушенням строків визначених п.102.1 ст. 102 ПК України, а відтак вірно скасовано судом першої інстанції.
Також з огляду на наявні в матеріалах справи копію Ордера від 16.04.2020 р; Акти здачі-приймання наданих послуг; рахунки-фактури; платіжні доручення, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6627,00 грн. в суді першої інстанції.
Також 07.12.2022 у Восьмому апеляційному адміністративному суді зареєстрована заява про вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу.
Відповідач подав до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, мотивуючи неспівмірністю заявленої суми
Частина 1 ст. 132 КАС України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється в порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.
Зокрема, згідно ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 134 КАС України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Заявник просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 2600 грн.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції до заяви апелянтом долучено надано копію акту здачі- приймання наданих послуг, копію рахунку фактури №55/2022 та платіжну інструкцію №573 від 05.12.2022.
Враховуючи зазначені обставини справи та перелік наданих адвокатом для позивача послуг, надані докази, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції 2600грн., що відповідає складності справи та обсягу наданих позивачу послуг.
Враховуючи наведене колегія суддів прийшла до переконання про стягнення з Головного управління ДПС у Закарпатській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТрансКом" понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції 2600 гривень.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апелянта не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд ,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року у справі № 260/985/20 без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТрансКом" понесені витрати на правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 2600, 00 (дві тисячі шістсот) грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді І. В. Глушко
О. І. Довга
Повне судове рішення складено 14.12.2022