14 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 813/4281/17 пров. № А/857/15430/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
з участю секретаря Михальської М.Р.,
представника відповідача Шаркаєвої Х.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-
суддя в 1-й інстанції - Крутько О.В.,
час ухвалення рішення - 07.07.2022 року, 14:27 год.,
місце ухвалення рішення - м.Львів,
дата складання повного тексту рішення - 11.07.2022 року,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року позов задоволено. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 22.03.2017 № 00013811303.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, ОСОБА_1 в 2013 році транспортні засоби відчужувалися шляхом отримання довідок-рахунків, в яких зазначено вартість реалізованих транспортних засобів. Отже, дохід від продажу об'єктів рухомого майна в даному випадку визначається виходячи з вартості транспортних засобів, зазначених в довідках-рахунках. Водночас, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року двох та більше об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 167.2 ст.167 ПКУ (п. 173.2 ст.173 ПКУ). В порушення п. 173.1-п.173.4 ст.173, п.173.8 ст.173 п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України ОСОБА_1 . не визначено та не задекларовано в декларації про майновий стан і доходи за 2013р. отриманий дохід від продажу власного рухомого майна у сумі 494050,0 грн. Посилання щодо порушення контролюючим органом строків давності встановлених п.102.1, ст.102 ПК України (1095 днів) є безпідставним, оскільки порушення встановлені на 1034 день, що настав за останнім днем граничного строку подання декларації.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позову.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлялися про час і місце апеляційного розгляду справи, а тому судове засідання проведено у їхній відсутності на підставі наявних доказів про права і взаємовідносини сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що в період із 15.02.2017 року по 21.02.2017 року ГУ ДФС у Львівській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року. За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт від 27.02.2017 року №164/13-00-13-04/ НОМЕР_1 , у якому зафіксовано, зокрема, порушення ОСОБА_1 п.167.2 п.167, п.173.1, п.173.2, п.173.8 ст.173 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку з доходів фізичних осіб, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за 2013 рік в розмірі 24702,50 грн.
Як випливає зі змісту акту від 27.02.2017 року №164/13-00-13-04/ НОМЕР_1 , перевіряючими було встановлено, що фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 в 2013 році, відповідно до довідок-рахунків, було реалізовано 15 транспортних засобів. Транспортні засоби фізичною особою - платником податків ввозилися в Україну, як вантажний транспорт (товарної позиції 8704). Надалі ці транспорті засоби переобладнувалися в легкові пасажирські, з подальшим документальним оформленням та реалізацією в Україні вже як пасажирського. Позивачем в 2013 році транспортні засоби відчужувалися, шляхом отримання довідок-рахунків, в яких зазначено вартість реалізованих транспортних засобів. А тому, дохід від продажу об'єктів рухомого майна в даному випадку визначається виходячи з вартості транспортних засобів, зазначених в довідках-рахунках. Згадані транспортні засоби продавалися за посередництвом юридичних осіб (не комісіонерів), шляхом отримання довідок-рахунків (без нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Враховуючи вищевикладене, на думку контролюючого органу, фізична особа ОСОБА_1 , при здійсненні продажу власного рухомого майна за посередництвом юридичної особи (не комісіонера), мав самостійно нарахувати та сплатити податок з доходів фізичних осіб (5% від вартості реалізованого рухомого майна, зазначеного в довідці-рахунку) через банківські установи до бюджету за своєю податковою адресою.
Згідно інформації, отриманої від центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування Бродівського району ГУ МВСУ у Львівській області всі реалізовані ОСОБА_1 автомобілі перебували у його власності. Покупцями транспортних засобів, реалізованих в 2013 році позивачем, виступали фізичні особи - громадяни. Якщо покупець автомобіля - звичайна фізична особа, то саме продавець повинен самостійно обчислити, перерахувати податок до бюджету та задекларувати отриманий дохід в декларації про майновий стан і доходи.
Таким чином, згідно акту перевірки, в порушення п.173.1-п.173.4 ст.173, п.173.8 ст.173, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України, ОСОБА_1 не визначено та не задекларовано в декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік отриманий дохід від продажу власного рухомого майна у сумі 494050,00 грн.
На підставі вказаного вище акту від 27.02.2017 року №164/13-00-13-04/3122208112, ГУ ДФС у Львівській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 22.03.2017 року за №0001381303 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 30877,75 грн. (24702,50 грн. податкового зобов'язання, 6175,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій).
Порядок оподаткування операцій з продажу або обміну рухомого майна визначено ст.173 Податкового кодексу України (надалі по тексту - ПК України у редакції спірного періоду), з урахуванням змін внесених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення оподаткування при відчуженні транспортних засобів» від 02 жовтня 2012 року №5413-V1.
Згідно з п.173.1 ст.173 ПК України, дохід платника податку від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в п.167.2 ст.167 ПК України, тобто 5% від розміру отриманого доходу.
Відповідно до п.173.3 ст.173 ПК України, у разі якщо об'єкт рухомого майна продається (обмінюється) за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента чи фізичної особи - підприємця, такий посередник виконує функції податкового агента стосовно подання до контролюючого органу інформації про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку в порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку, а платник податку під час укладення договору зобов'язаний самостійно сплатити до бюджет подачок з доходу від операцій з продажу (обміну) об'єктів рухомого майна.
Згідно із підп.168.4.5 п.168.4 ст.168 ПК України, у разі нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу майна фізична особа, яка є відповідальною згідно з вимогами розділу IV ПК України за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його за своєю податковою адресою до відповідного бюджету.
Пункт 291.2 статті 291 ПК України визначає, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку. Друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень (абзац перший-третій підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України)
Відповідно до підпункту 2 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою.
Згідно абзацу першого пункту 297.2 статті 297 ПК України нарахування, сплата та подання звітності з податків і зборів інших, ніж зазначені у пункті 297.1 цієї статті, здійснюються платниками єдиного податку в порядку, розмірах та у строки, встановлені цим Кодексом.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що СГД - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з 01.01.2013 по 31.12.2013 перебував на обліку в Бродівському відділенні Буської ОДПІ як платник єдиного податку ІІ групи.
23.01.2014 ОСОБА_1 подав до Бродівського відділення Буської ОДПІ податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2013 рік (реєстраційний номер 1400001266 від 23.01.2014), якою задекларував загальну суму доходу за звітний (податковий) період у розмірі 510000,00 грн.
Згідно листа-довідки № 20/10 від 23.01.2018 Бродівського відділення Буської ОДПІ за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 до бюджету позивачем сплачено єдиний податок - 2760 грн., єдиний соціальний внесок - 1218,67 грн.
За правилами підпункту 2 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України позивач звільнявся від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані за Главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Відповідно до пункту 296.2 статті 296 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу.
Пункт 49.18 статті 49 Податкового кодексу України встановлює, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: підпункт 49.18.3. календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; підпункт 49.18.4. календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу; підпункт 49.18.5. календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2013 рік (реєстраційний номер 1400001266 від 23.01.2014) була подана платником єдиного податку - ОСОБА_1 до контролюючого органу 23.01.2014. За доводами позивача саме у цій податковій декларації ним задекларовано доходи (об'єкт оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності, про які йдеться в акті перевірки. Податкове повідомлення-рішення № 0001381303, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування прийнято 22.03.2017, предметом документальної перевірки, на підставі якої було визначено таке грошове зобов'язання визначено своєчасність, достовірність та повноту нарахування та сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб, а отже, контролюючий орган повинен був при проведенні цієї перевірки надавати оцінку і податковій декларації платника єдиного податку, яка була подана за спірний період. Така оцінка податковим (фіскальним) органом не надавалась, а строки для визначення суми грошових зобов'язань платника податків на підставі вказаної декларації на дату прийняття оскаржуваного рішення закінчились.
14.04.2014 позивачем подано до Буської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області, Бродівського відділення податкову декларацію про майновий стан і доходи за звітний (податковий) період 2013 рік, реєстраційний номер 1400006082 (а.с.64-65), якою задекларовано доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу у розмірі 11000,00 грн. Відповідач при розгляді справи не заперечив подання позивачем цієї декларації, проте згідно акту перевірки вона не була врахована контролюючим органом.
Згідно акту перевірки декларацію про майновий стан і доходи за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 ОСОБА_1 у податкову інспекцію не надавав, а спірну суму грошового зобов'язання визначено без здійснення перевірки задекларованих показників та без врахування вищевказаної декларації. У такому разі контролюючий орган мав би врахувати, що позивач є фізичною особою - підприємцем, а строки подання такої декларації для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців закінчились через 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (2013 рік), а отже, на момент визначення спірної суми грошового зобов'язання (податкове повідомлення-рішення від 22.03.2017 № 0001381303) пройшло 1095 днів за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.
Враховуючи зазначені доводи та долучені до справи докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб здійснено без врахування поданої ним звітності, без дотримання строків, встановлений ст. 102 Податкового кодексу України, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року у справі № 813/4281/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді М. П. Кушнерик
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 14 грудня 2022 року.