13 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/25862/21 пров. № А/857/15544/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційні скарги Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року у справі № 380/25862/21 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
суддя в 1-й інстанції -Мричко Н.І.,
час ухвалення рішення - 17.10.2022 року,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 25.10.2022 року,
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Львівській області (далі - позивач за первісним позовом; ГУ ДПС у Львівській області) до ОСОБА_1 (відповідач за первісним позовом; ОСОБА_1 ), в якій позивач просить стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в користь бюджету податковий борг в розмірі 73245,66 грн.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2022 суд: прийняв зустрічний позов ОСОБА_1 до спільного розгляду з первісним позовом у справі №380/25862/21 за первісним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу; вимоги за зустрічним позовом (про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Львівській області: № 0036062-5513-1325 від 22.04.2019, № 0036063-5513-1325 від 22.04.2019, № 0036064-5513-1325 від 22.04.2019, № 0036065-5513-1325 від 22.04.2019, № 0036066-5513-1325 від 22.04.2019, № 0036067-5513-1325 від 22.04.2019, №0036068-5513-1325 від 22.04.2019, № 0097928-5206-1325 від 12.05.2020, № 0097929-5206-1325 від 12.05.2020, № 0097930-5206-1325 від 12.05.2020, № 0097931-5206-1325 від 12.05.2020, № 0097932-5206-1325 від 12.05.2020, № 0097933-5206-1325 від 12.05.2020, №0097934-5206-1325 від 12.05.2020) об'єднав в одне провадження з первісним позовом.
Позовні вимоги за первісним позовом обгрунтовано тим, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість перед бюджетом, яка складається із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості. Суми податкових зобов'язань відповідача є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу. Оскільки відповідач за первісним позовом не вживає жодних заходів для погашення податкових зобов'язань, позивач за первісним позовом вважає, що існують достатні підстави для стягнення з нього до бюджету таку заборгованість.
Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 відповідає ознаці сільського господарського товаровиробника, що передбачає застосування до його будівель та споруд, що призначені для використання в сільськогосподарській діяльності податкової пільги у вигляді не оподаткування таких об'єктів. Окрім цього, у 2018 та 2019 роках, за які податковий орган нарахував зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в селі Забава Радехівського району Львівської області ставки податку за 1 кв. м для юридичних та фізичних осіб за кодом 1271.1 “Будівлі тваринництва” не встановлено, тобто становили 0%. Таким чином, нарахування позивачем за первісним позовом на такі об'єкти нерухомості податкових зобов'язань є протиправним.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року у справі № 380/25862/21
У задоволенні первісного позову Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області: № 0036062-5513-1325 від 22.04.2019, № 0036063-5513-1325 від 22.04.2019, № 0036064-5513-1325 від 22.04.2019, № 0036065-5513-1325 від 22.04.2019, № 0036066-5513-1325 від 22.04.2019, № 0036067-5513-1325 від 22.04.2019, № 0036068-5513-1325 від 22.04.2019, № 0097928-5206-1325 від 12.05.2020, № 0097929-5206-1325 від 12.05.2020, № 0097930-5206-1325 від 12.05.2020, № 0097931-5206-1325 від 12.05.2020, № 0097932-5206-1325 від 12.05.2020, № 0097933-5206-1325 від 12.05.2020, № 0097934-5206-1325 від 12.05.2020.
Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційні скарги.
В апеляційних скаргах апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суми податкових зобов'язань, які є предметом спору у цій справі є узгодженими та у встановленні законом строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу.
Крім того, апелянт вважає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які свідчили б про те, що позивач у розумінні законодавства є сільськогосподарським товаровиробником, який займається вирощуванням зернових та інших культур, а також тваринництвом і будівлі використовує виключно для сільськогосподарських потреб.
Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року у справі № 380/25862/21 та прийняти нове, яким задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову.
Відповідач за первинним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, однак до суду надійшло письмове клопотання від ОСОБА_2 представника ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що адвокат зайнята в іншій судовій справі у Західному апеляційному господарському суді. Однак, це клопотання задоволеним бути не може, оскільки жодних доказів на представництво інтересів та доказів обґрунтованості відкладення розгляду справи ОСОБА_2 не надано. Крім того, виходячи з положень ч. 4 ст. 196 КАС України присутність осіб, які беруть участь у справі, є не обов'язковою та судом така обов'язковою не визнавалася, а відкладення справи, призведе до необґрунтованого затягування апеляційного розгляду, коли таку може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та наданих письмових пояснень наявних у матеріалах справи.
Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника ДПС у Львівській області, дослідивши обставини справи, доводи апеляційних скарг та заперечення на них, колегія суддів приходить до переконання, що вони не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вирішуючи позовні вимоги в справі, суд першої інстанції виходив з того, що належні позивачу на праві приватної власності нежитлові приміщення є будівлями сільськогосподарського призначення, а саме: нежитлова будівля (вагова-офіс) згідно зі свідоцтвом по право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 01.06.2010; нежитлові будівлі (свинарники) згідно зі свідоцтвами по право власності на нерухоме майно НОМЕР_3 , 709493, 709492, 709491, 709489, 709488 від 01.06.2010.
З огляду на вказані висновки, суд першої інстанції вважає, що приймаючи оскаржені податкові повідомлення-рішення, відповідач не врахував всіх обставин та протиправно нарахував позивачу податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2018 рік.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що зустрічний позов необхідно задовольнити повністю, а у задоволенні первісного позову - відмовити.
Розглядаючи спір апеляційний суд виходить із наступного.
Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належать:
- нежитлова будівля загальною площею 935 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;
- нежитлова будівля загальною площею 906,3 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;
- нежитлова будівля загальною площею 906,3 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;
- нежитлова будівля загальною площею 44,3 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;
- нежитлова будівля загальною площею 933,6 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ;
- нежитлова будівля загальною площею 1172,6 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;
- нежитлова будівля загальною площею 971,6 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .
ГУ ДПС у Львівській області прийняло податкові повідомлення-рішення про нарахування податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2018-2019 роки:
- № 0036062-5513-1325 від 22.04.2019 на суму 247,39 грн;
- № 0036063-5513-1325 від 22.04.2019 на суму 5061,23 грн;
- № 0036064-5513-1325 від 22.04.2019 на суму 6817,56 грн;
- № 0036065-5513-1325 від 22.04.2019 на суму 5221,51 грн;
- № 0036066-5513-1325 від 22.04.2019 на суму 5213,69 грн;
- № 0036067-5513-1325 від 22.04.2019 на суму 5425,90 грн;
- № 0036068-5513-1325 від 22.04.2019 на суму 6548,38 грн;
- № 0097928-5206-5206-1325 від 12.05.2020 на суму 5843,87 грн;
- № 0097929-5206-5206-1325 від 12.05.2020 на суму 6081,73 грн;
- № 0097930-5206-5206-1325 від 12.05.2020 на суму 7339,89 грн;
- № 0097931-5206-5206-1325 від 12.05.2020 на суму 277,30 грн;
- № 0097932-5206-5206-1325 від 12.05.2020 на суму 5672,98 грн;
- № 0097933-5206-5206-1325 від 12.05.2020 на суму 7641,60 грн;
- № 0097934-5206-5206-1325 від 12.05.2020 на суму 5852,63 грн.
Згідно з довідкою ГУ ДПС у Львівській області від 27.08.2021 №10077/5/13-01-13-05-09 за ОСОБА_1 рахується заборгованість станом на 13.08.2021 у розмірі 73245,66 грн, яка складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, нарахована вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями.
У зв'язку із наявністю у ОСОБА_1 податкового боргу, ГУ ДПС у Львівській області звернулося з первісним позовом до суду.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення про нарахування податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Щодо нарахування податковим органом ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості то колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014 року, запроваджено з 01.01.2015 податок на майно, що відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України включає в себе, зокрема, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).
Згідно з пп. 266.3.1 - 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
У пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України (в редакції, чинної у спірний період) визначено перелік об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, зокрема, ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що правовий аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
За визначенням пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Застереження в пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін «сільськогосподарський товаровиробник» має інше змістовне навантаження.
Як встановив суд першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень здійснював підприємницьку діяльність через створену ним, як єдиним засновником, юридичну особу, а саме: ТОВ «Корсем». Відповідно до інформації із ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами економічної діяльності ТОВ «Корсем» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, що відносяться до діяльності сільськогосподарських товаровиробників.
Зі статуту Товариства також видно, що предметом діяльності заснованого ОСОБА_1 ТОВ «Корсем» є розведення свиней.
Тобто, позивач належить до сільськогосподарських товаровиробників.
Об'єкти нерухомості, які належить позивачу на праві приватної власності, і щодо яких контролюючим органом донараховані податкові зобов'язання, є будівлями/спорудами, призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Так, відповідно до «Державного класифікатора будівель та споруд. ДК 018-2000», затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що нерухоме майно, яке перебуває у власності позивача, який є сільськогосподарським товаровиробником, за умови відсутності доказів їх використання не у сільськогосподарській діяльності, можуть бути віднесені до будівель сільськогосподарського призначення.
Як встановив суд першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів та не заперечує представник апелянта, що у справі відсутні докази того, що позивач впродовж 2018 року використовував належні йому на праві власності об'єкти нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської, діяльності
Відтак, колегія суддів дійшла висновку про те, що податковим органом не доведено порушення позивачем вимог пп. 266.1.1 п. 266.1, пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України, а тому судом першої інстанції правомірно скасовано спірні податкові повідомлення-рішення.
Верховним Судом у постанові від 01.10.2019 у справі № 0340/1905/18 викладено правовий висновок про те, що пільга, встановлена підпунктом «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Виходячи із буквального тлумачення цієї норми, з урахуванням значення слова «призначення» як «мета використання чого-небуть», «відповідати меті», можна зробити висновок, що будівлі і споруди, про які йдеться в цій нормі, повинні відповідати меті, способу та критеріям використання у сільськогосподарській діяльності. Вимоги, що будівлі і споруди повинні використовуватися (експлуатуватися) у сільськогосподарській діяльності текст цієї норми не містить.
На користь висновку, що норма підпункту «ж» пп. 266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПК Українине ставить у залежність право на податкову пільгу від фактичного використання об'єкта нерухомості у сільськогосподарській діяльності, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Законом України від 23.11.2018 № 2628-VIII, пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Як і Законом України від 28.12.2014 №71-VIII, законодавець не встановив обов'язку сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, а умовою звільнення таких об'єктів від оподаткування визначив цільове призначення їх використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.
Щодо позовних вимог про стягнення податкового боргу то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Підпунктом 16.1.3. п. 16.1. ст. 16 ПК України визначено, що платники податків і зборів зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 59.1. ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відтак, обов'язковою умовою для виставлення особі податкової вимоги про сплату податкового боргу є узгодження суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки.
Відповідно до пп. 266.10.1. п. 266.10 ст. 266 ПК України податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Зважаючи на висновок суду про протиправне нарахування ГУ ДПС у Львівській області податкових зобов'язань ОСОБА_1 податковими повідомленнями-рішеннями: № 0036062-5513-1325 від 22.04.2019, №0036063-5513-1325 від 22.04.2019, № 0036064-5513-1325 від 22.04.2019, № 0036065-5513-1325 від 22.04.2019, № 0036066-5513-1325 від 22.04.2019, №0036067-5513-1325 від 22.04.2019, № 0036068-5513-1325 від 22.04.2019, № 0097928-5206-1325 від 12.05.2020, №0097929-5206-1325 від 12.05.2020, № 0097930-5206-1325 від 12.05.2020, №0097931-5206-1325 від 12.05.2020, № 0097932-5206-1325 від 12.05.2020, № 0097933-5206-1325 від 12.05.2020, № 0097934-5206-1325 від 12.05.2020, з огляду на те, що ГУ ДПС у Львівській області звернулося з позовом про стягнення податкового боргу, який виник на підставі вказаних вище податкових повідомлень-рішень, то суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь бюджету податкового боргу в розмірі 73245,66 грн.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені позивачем в апеляційних скаргах обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційні скарги слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись ст. 308, 310, 311, 313, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року у справі № 380/25862/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Т. В. Онишкевич
Н. М. Судова-Хомюк
Повне судове рішення складено 14.12.2022 року