13 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/2009/22 пров. № А/857/13845/22
Восьмий апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:
головуючого судді Кузьмича С. М.,
суддів Матковської З.М., Улицького В.З.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року (ухвалене головуючим - суддею Микитин Н.М. у м. Івано-Франківськ) у справі № 300/2009/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування рішення № 091630004093 від 07.04.2022 про відмову у переведенні з одного виду пенсії на інший, зобов'язання зарахувати до стажу державної служби час проходження військової служби у Радянській армії з 15.05.1979 по 06.05.1981 та призначити, здійснити нарахування й виплату з 23.03.2022 пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» у розмірі 60 % від заробітку, зазначеного в довідках № 6 від 22.03.2022, № 2904/1/1044 від 11.03.2022, № 7 від 22.03.2022.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що відповідач, рішенням від 07.04.2022 № 091630004093 відмовив у переведенні з пенсії за віком на пенсію державного службовця з тих підстав, що стаж державної служби у розмірі 10 років станом на 01.05.2016 відсутній. При цьому, відповідачем до стажу державної служби не зараховано період проходження військової служби у Радянській армії з 15.05.1979 по 06.05.1981. Однак, на думку позивача відповідач всупереч положенням чинного законодавства протиправно відмовив у такому переведенні з підстав відсутності необхідного стажу роботи на посадах державної служби, не врахувавши при цьому до загального стажу державної служби період проходження військової служби в Радянській армії з 15.05.1979 по 06.05.1981.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.08.2022 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 07.04.2022 № 091630004093 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з одного виду пенсії на інший. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період проходження строкової військової служби з 15.05.1979 по 06.05.1981 та призначити, здійснити нарахування й виплату з 23.03.2022 пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу». В задоволенні решти вимог позову відмовлено.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що судовим розглядом підтверджено стаж державної служби позивача у період з 15.05.1979 по 06.05.1981, з врахуванням цього періоду стаж державної служби позивача станом на 01.05.2016 становить більше 10 років, а тому рішення пенсійного органу від 07.04.2022 № 091630004093 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з одного виду пенсії на інший, слід визнати протиправним та скасувати.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та з 01.06.2021 отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що визнається сторонами.
За результатами розгляду заяви позивача від 23.03.2022 про переведення на пенсію державного службовця відповідно Закону України «Про державну службу» та поданих документів ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прийняло рішення від 07.04.2022 № 091630004093, про відмову в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки стаж державної служби позивача станом на 01.05.2016 рік становить 9 років 7 місяців 16 днів, чого недостатньо для призначення пенсії за віком згідно із Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII. При цьому, відповідачем до стажу державної служби не зараховано періоду проходження позивачем військової служби із 15.05.1979 по 06.05.1981 (а.с.8-9).
Позивач не погоджуючись з такою відмовою, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Оскільки учасники справи не оскаржують рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, то в силу приписів статті 308 КАС України, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 вказаного Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 19.12.1993 (Закон № 3723-ХІІ) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
При цьому, 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (Закон №889-VIII), згідно з ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно із ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Тобто, необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016, відповідно до ст. 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 № 3723-ХІ.
Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Крім того, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Тобто, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Законом № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 899 «Про державну службу») зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII, та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 687/545/17.
Так, єдиною підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії державного службовця став висновок відповідача про те, що станом на 01.05.2016 стаж державного службовця заявника складав 9 років 7 місяців 16 днів, оскільки до спеціального стажу не зараховано періоду проходження військової служби із 15.05.1979 по 06.05.1981.
Відтак, для вирішення питання щодо наявності підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії державного службовця слід встановити, чи станом на 01.05.2016 у позивача був наявний спеціальний стаж державної служби більше 10 років.
Частиною 3 ст. 46 Закону № 889-VIII визначено, що Порядок обчислення стажу державної служби затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII обчислюється відповідно до п. 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.
Згідно з п. 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Тобто, обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 (до моменту вступу в дію Закону № 889-VII) здійснюється відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283).
Відповідно до абз. 5 п. 3 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.
Відповідно до ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХП «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 ст.2 Закону № 2232-ХІІ визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Зазначені положення узгоджуються із роз'ясненням Національного агентства України з питань державної служби від 23.07.2020 № 105-р/з «Щодо зарахування до стажу державної служби періодів проходження військової служби» за змістом яких видами військової служби, яка зараховується до стажу державної служби є військова служби (навчання) у вищому навчальному закладі, який має у своєму складі кафедри військової підготовки як військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 676/4235/17, від 10.04.2019 у справі № 607/2474/17, від 03.07.2018 у справі № 569/350/17 від 27.12.2019 у справі № 500/2565/18, яку відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує у даній справі.
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що згідно військового квитка серії НОМЕР_1 , у період з 15.05.1979 по 06.05.1981 ОСОБА_1 проходив строкову військову службу (а.с.16-18).
Також, в матеріалах справи наявна копія, трудової книжки від 16.03.1979 серії НОМЕР_2 відповідно до записів якої, позивач з 15.05.1979 по 06.05.1981 проходив службу в армії (а.с.10-13).
Відтак, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що період проходження позивачем строкової військової служби в рядах Радянської Армії з 15.05.1979 по 06.05.1981 підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
А тому, з врахуванням встановленого періоду стаж державної служби позивача станом на 01.05.2016, а саме більше 10 років, рішення пенсійного органу від 07.04.2022 № 091630004093 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з одного виду пенсії на інший, є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім цього колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до стажу державної ОСОБА_1 період служби в армії з 15.05.1979 по 06.05.1981 і перевести позивача з 23.03.2022 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» враховуючи вимоги Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV
Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року у справі № 300/2009/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді З. М. Матковська
В. З. Улицький