Справа № 240/4327/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк М.Ф.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
14 грудня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 14.12.2017 року, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
-зобов'язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 14.12.2017 року, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
-зобов'язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 позов залишено без руху.
Підставою зазначено, що із тексту позовної заяви не можливо зрозуміти чи має місце новий спір між сторонами щодо правомірності нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, чи має місце бездіяльність відповідача, зумовлена невиконанням вказаного судового рішення у справі №240/17883/20, що набрало законної сили.
При цьому, судом вказано, що зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви підлягають усуненню шляхом уточнення позовних вимог, а саме-позивачу слід чітко розмежувати чи має місце новий спір (який саме, чим зумовлений і коли виник) чи останнім подається заява (не позовна заява) в порядку ст.383 КАС України щодо протиправної бездіяльності відповідача на виконання вказаного рішення суду у справі №240/17883/20. На усунення таких недоліків позивачу слід подати відповідно позовну заяву або заяву в порядку ст.383 КАС України.
Ухвалою від 17 червня 2022 року позовну заяву повернуто позивачу, відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України.
Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 подано саме позовну заяву, відповідно до ст.160 КАС України, про що свідчить зміст останньої.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до ч.4 ст.304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
За правилами п.3 ч.1 ст.294 та ч.2 ст.312 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення із наступних підстав.
Так, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, оскільки позивачем не усунуто недоліки, зазначені в ухвалі від 16.02.2022.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частинами 1-3 статті 169 КАС України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, необхідною умовою для повернення заявнику поданої ним заяви на підставі ч.4 ст.169 КАС України, є наявність одночасної сукупності наступних умов: 1) заява була залишена ухвалою суду без руху із визначенням її конкретних недоліків відповідно до вимог ст.ст. 160,161 КАС України; 2) заявник не усунув недоліки заяви у строк, визначений судом.
Як з'ясовано з матеріалів справи, копію ухвали про залишення позовної заяви без руху від 16.02.2022 позивачем отримано 06.04.2022, тобто останнім днем, з врахуванням строку на поштове відправлення є 25.04.2022, проте станом на 17.06.2022, жодних заяв (клопотань) на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху позивачем не надано, ні через канцелярію суду, ні поштовим зв'язком.
Отже, зважаючи на те, що станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали (17.06.2022) позивачем не виконано вимоги ухвали від 16.02.2022, суд першої інстанції обґрунтовано повернув позивачу його позовну заяву.
При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими викладені в апеляційній скарзі посилання позивача на те, що зі змісту поданої ним позовної заяви вбачається, що остання є саме позовною заявою, а не заявою, поданою в порядку ст.383 КАС України, оскільки останні не спростовують тієї обставини, що ОСОБА_1 на виконання ухвали від 16.02.2022 не подавав до суду жодних заяв чи клопотань.
В той же час, колегія суддів звертає увагу апелянта, що ОСОБА_1 відповідно до ч.8 ст.169 КАС України не позбавлений права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 169, 242, 243, 250, 294, 304, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 червня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Смілянець Е. С. Сторчак В. Ю.