Справа № 560/8221/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
13 грудня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М. ,
секретар судового засідання: Лунь Т. С.,
за участю:
представника позивача: Нетребко Ольги Миколаївни
представника відповідача: Вовнянка Дмитра Леонідовича
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Старокостянтинівського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду з позовом до Старокостянтинівського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
13 грудня 2022 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі, просила суд задовольнити її вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення вимог апеляційної скарги. Просив суд відмовити в її задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що згідно із заявою №4161/5/22-01-13-02-05 від 09.06.2022 за підписом заступника начальника - начальника відділу організації стягнення боргу та роботи з безхазяйним майном управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Старокостянтинівського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) направлено виконавчий лист по адміністративній справі №560/13309/21, який виданий Хмельницьким окружним адміністративним судом 06.04.2022 про стягнення з приватного підприємства "СТРОЙ-СЕРВІС-999" податкового боргу в сумі 942364,76 гривень.
05.07.2022 державним виконавцем відділу ДВС винесено Повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання відповідно до вимог п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII, оскільки він не підлягав виконанню органом державної виконавчої служби, яке супровідним листом за №19916 від 05.07.2022 скеровано Головному управлінню ДПС у Хмельницькій області.
Вважаючи вказане повідомлення протиправним, позивач звернувся до суду для його скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016 Про виконавче провадження (далі - Закон №1404-VIII), примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 1404-VIII, у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 4 Закону № 1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.
Пунктом 41.4 ст.41 ПК України визначено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Згідно з п.88.1 ст.88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
З матеріалів справи встановлено, що 09.03.2021 начальником Хмельницького відділу по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у Хмельницькій області було прийнято Рішення про опис майна у податкову заставу та описав майно ПП "Строй-Сервіс-999" актами №104/15 від 22.03.2021, №246/15 від 05.05.2021, №382 від 22.06.2021.
За наслідками вказаного рішення, Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулось до суду з позовом до ПП "Строй-Сервіс-999" про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, і справа №560/7413/22 перебуває на розгляді в суді.
Отже, позивач в тому числі дотримується вимог щодо порядку стягнення податкового боргу з юридичної особи, який визначений ПК України, і при цьому доручає виконання стягнення цього боргу органу виконавчої служби, чому суд дає критичну оцінку, враховуючи норму п.41.4 ст.41 ПК України. При цьому, потрібно враховувати, що погашення податкового боргу є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами, а саме ПК України, а не законодавством про виконавче провадження, тому органи державної виконавчої служби до неї не залучаються. Цей висновок суду не спростовується відкриттям виконавчих проваджень в окремих випадках за рішеннями суду, адже це не відноситься до цього предмету розгляду.
Відтак, органами стягнення податкового боргу з юридичних осіб за рішенням суду є виключно контролюючі органи, зокрема, у цьому випадку Головне управління ДПС у Хмельницькій області. Отримання виконавчого листа по адміністративній справі №560/13309/21 від 26.01.2022 також не спростовує вищевказаний висновок суду, адже це не обумовлює обов'язок направлення його органу виконавчої служби, який (виконавчий лист) у цьому випадку підлягає виконанню саме податковим органом.
Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що не повинно бути двох паралельних виконань одного судового рішення, а саме податковим органом в порядку ПК України та органом державної виконавчої служби, відповідно до Закону № 1404-VIII, що є протиправним.
Також, доводи апелянта з приводу того, що податковим органом вживались усі максимально можливі заходи щодо стягнення податкового боргу із ПП "Строй Сервіс - 999", а саме направлялись інкасові доручення на рахунки у банку платника податків, які повернулися без виконання, і на переконання позивача орган, який може стягнути вищеописану заборгованість є саме Старокостянтинівський відділ державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), судом відхиляються, оскільки нормами чинного законодавства участь органу виконавчої служби у даних правовідносинах не передбачена.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що факти видачі виконавчого листа у справі 560/13309/21 не змінює правове регулювання даних правовідносин і не свідчить про обов'язок звернення, в даному випадку Головного управління ДПС у Хмельницькій області, до відповідача для стягнення податкового боргу, атому колегія суддів доводи апелянта в цій частині також відхиляє як необґрунтовані та безпідставні.
У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в даному випадку орган державної виконавчої служби не порушив Закон №1404-VIII, що підтверджено доказами, які містяться в матеріалах справи, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, ЄСПЛ у п. 36 по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).
Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
При цьому, апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені ст. 317 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню, оскільки доводи викладені в апеляційних скаргах не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Натомість оскаржуване рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.