Справа № 560/4769/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
14 грудня 2022 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування рішення від 01.02.2022 та зобов'язання Головного управління перевести його на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.06.2022 позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 01.02.2022 №968250806322;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.01.2022 про переведення на пенсію за віком державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" та вирішити її відповідно до вимог закону, з урахуванням правової оцінки, наданої судом;
- у задоволенні решти вимог позову - відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.06.2022 та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач з 01.11.2005 по 28.02.2019 позивач отримував пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 (далі Закон № 3723-XII).
З 01.03.2019 позивача переведено на пенсію за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі- Закон № 1058-IV).
27.01.2022 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про переведення на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" № 3723-XII з урахуванням складових грошового забезпечення, які відображені у довідках про заробітну плату від 26.01.2022 №37/К/22-01-10-02-07, №38/К/22-01-10-02-07, виданих Головним управлінням Державної податкової служби у Хмельницькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 01.02.2022 №968250806322 ОСОБА_1 відмовлено у переведенні з пенсії, яка виплачується відповідно до Закону 1058-IV, на пенсію за віком відповідно до закону про державну службу. Про прийняте рішення позивача повідомлено листом Головного управління від 01.04.2022.
Приймаючи рішення та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18, право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII пов'язане лише з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця, визначеним згідно з п. 10, 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, у той час як додаткових умов для призначення пенсії у вказаних пунктах «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VIII не встановлено.
У той же час судом встановлено, що зі змісту оскарженого рішення неможливо встановити конкретну підставу відмови у переведенні позивача на бажану ним пенсію.
Суд зазначив, що одержавши заяву позивача про переведення на пенсію за іншим законом, відповідач міг виходити лише з оцінки об'єктивних обставин, тобто відповідного права особи, яке вона має, або ж відсутності такого права (наприклад за відсутності необхідного стажу роботи на посадах державної служби станом на відповідний момент часу) Однак, як видно зі змісту рішення, відповідач не навів жодної належної або зрозумілої підстави для відмови, зважаючи на що рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
У той же час, вимога про зобов'язання призначити пенсію відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 є передчасною, оскільки відповідач не здійснював підрахунок необхідного стажу роботи позивача на посадах державної служби станом на 01.05.2016 (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі) Крім того, оскільки позивач вже раніше отримував пенсію за цим законом, мова повинна йти не про призначення, а про переведення на вказаний вид пенсії.
Як вбачається зі змісту рішення, питання визначення достатності стажу державної служби, який є у позивача станом на відповідну дату, відповідачем не з'ясовувалось. Суд, в свою чергу, не уповноважений самостійно проводити перерахунок/підрахунок страхового або спеціального стажу, необхідного для вирішення питання переведення на інший вид пенсії, позаяк ці функції належать до повноважень пенсійного органу.
Враховуючи це, суд дійшов висновку, що слід зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо переведення його на обраний ним вид пенсії і у разі достатності стажу роботи на посадах державної служби - вирішити питання переведення на цей вид пенсії та виплати коштів з урахуванням наданих позивачем довідок щодо грошового забезпечення.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
За змістом п.2 р. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII з 1 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Відповідно до вимог пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року № 622 (далі - Порядок № 622), пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Щодо аргументів відповідача, що законодавцеь чітко окреслив правила, що підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01 травня 2016 року, а саме ті з ним, що статтею 37 Закону №3723-ХІІ встановлені для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, то слід зазначити, що як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18, право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII пов'язане лише з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця, визначеним згідно з п. 10, 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, у той час як додаткових умов для призначення пенсії у вказаних пунктах «Прикінцевих та Перехідних положень» Закону № 889-VIII не встановлено.
У той же час, зі змісту оскарженого рішення неможливо встановити конкретну підставу відмови у переведенні позивача на бажану ним пенсію.
Так, у рішенні зазначається про те, що ОСОБА_1 з 01.11.2005 по 28.02.2019 отримував пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993. У подальшому він був переведений на отримання пенсії за віком за іншим законом ( №1058-IV). У рішенні також зазначається, що закон про державну службу не передбачає можливості перерахунку пенсії окрім випадків, якщо складові пенсійної виплати визначаються залежно від розміру прожиткового мінімуму.
Крім того, у апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що позивач на час набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІІІ, отримував пенсію за віком обчислену згідно Закону №3723-ХІІ, тому права на призначення пенсії відповідно до Закону №889-VІІ.
Однак суд звертає увагу на те, що позивач звертався не про перерахунок пенсії за Законом №889 або Законом №1058-IV, а про перехід на пенсію за іншим законом - Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 (іншим стосовно Закону України №1058-IV, за яким він одержував пенсію з 01.03.2019 та на момент подачі заяви).
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскаржене рішення взагалі не містить конкретної та зрозумілої підстави відмови позивачу у переведенні на отримання пенсії за іншим законом. Так, у спірному рішенні не зазначається, зокрема, про те, що позивач не має достатнього страхового або спеціального стажу роботи/служби, що б унеможливлювало вирішення питання. Також не зазначається про будь-які інші законні перешкоди для реалізації позивачем права вибору виду пенсії, яку він бажає отримувати.
З зазначеного випливає, що одержавши заяву позивача про переведення на пенсію за іншим законом, відповідач міг виходити лише з оцінки об'єктивних обставин, тобто відповідного права особи, яке вона має, або ж відсутності такого права (наприклад за відсутності необхідного стажу роботи на посадах державної служби станом на відповідний момент часу) Однак, як видно зі змісту рішення, відповідач не навів жодної належної або зрозумілої підстави для відмови, зважаючи на що рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Поряд з цим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вимога про зобов'язання призначити пенсію відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 є передчасною, оскільки відповідач не здійснював підрахунок необхідного стажу роботи позивача на посадах державної служби станом на 01.05.2016 (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі) Крім того, оскільки позивач вже раніше отримував пенсію за цим законом, мова повинна йти не про призначення, а про переведення на вказаний вид пенсії.
Суд апеляційної інстанції, виходячи з обставин даної справи та встановлених фактів, вважає правильним висновок суду першої інстанції стосовно того, що питання призначення пенсії є виключною компетенцією пенсійного органу, а тому належним способом захисту прав позивача у спірних відносинах, є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо переведення його на обраний ним вид пенсії і у разі достатності стажу роботи на посадах державної служби - вирішити питання переведення на цей вид пенсії та виплати коштів з урахуванням наданих позивачем довідок щодо грошового забезпечення.
Так, з практики Європейського суду вбачається, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Правову позицію, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв'язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, висловлено також Верховним Судом у постанові від 7 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково, про що обгрунтовано вказано судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивача не містить.
Доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України, та спростовували зазначені вище мотиви або підтверджували відсутність підстав для задоволення позову апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій.
Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з'ясувавши обставини справи.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 червня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.