01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Аблов Є.В.
13 грудня 2022 року Справа № 640/17752/22
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В.,
за участю секретаря Горегляд Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України,
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє
самостійні вимоги на предмет спору:
Адміністрація Державної прикордонної служби України
про визнання протиправною та скасування постанови,
Історія справи.
1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - Відповідач) третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Адміністрація Державної прикордонної служби України про визнання протиправною та скасування постанови Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 зі змінами № 1044 від 10.09.2022 в частині: «...Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року у відкритті провадження відмовлено.
Постановляючи таку ухвалу, суд виходив з того, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги стосуються оскарження закону, а юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вимоги щодо визнання протиправними та нечинними законів України.
3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог Позивач зазначив, що предметом спору в цій справі є не Закон України, а підзаконний нормативно-правовий акт - постанова КМУ, положення якої він оскаржує.
Водночас Апелянт посилається на ст. 264 КАС України та зазначає, що цією нормою регламентовано повноваження адміністративного суду розглядати позовні вимоги щодо оскарження нормативно-правових актів КМУ.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо юрисдикції цього спору.
4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2022 та від 01.12.2022 було відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою позивача, встановлено строк для подання відзиву на неї та призначено судовий розгляд справи.
5. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити таку скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів Апелянта та правильності висновків суду першої інстанції.
6. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з наступних підстав.
7. Нормативно-правове обґрунтування.
Так, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У пункті 1 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Статтею 264 КАС України встановлено особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень, передбачено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень (п. 1 і 2 ч. 1 цієї статті Кодексу).
Згідно з частиною першою статті 264 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:
1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України (крім рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу), постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.
Висновки суду апеляційної інстанції.
8. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що до компетенції адміністративних судів належать спори з приводу оскарження нормативно-правових актів, зокрема постанов Кабінету Міністрів України.
9. Перевіряючи доводи апеляційної скарги та усуваючи неповноту з'ясування судом першої інстанції обставин цієї справи, колегія суддів установила, що предметом спору в цій справі є певні положення постанови КМУ № 57 від 27.01.1995, які на переконання Позивача є протиправними.
Тобто, Позивач оскаржує виключно положення вказаної постанови КМУ, які містять бланкетні норми щодо Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», але безпосередньо цей Закон та/або його норми не є предметом позовних вимог, заявлених ОСОБА_1 у цій справі.
10. Таким чином правовідносини, які підлягають судовому розгляду при вирішенні цієї справи, зводяться до перевірки судом оскаржуваних Позивачем положень постанови КМУ, а не Закону.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що цей спір належить до юрисдикції адміністративного суду.
11. Разом з тим судова колегія зазначає, що згідно з частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункту 24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, який не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, що не мала регулювання законом.
12. Аналізуючи всі доводи Апелянта, судова колегія також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
13. Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
14. Окрім вищевикладеного судова колегія також установила, що суд першої інстанції вирішив питання щодо відкриття провадження у цій справі та постановив оскаржувану Позивачем ухвалу за неповного складу учасників цієї справи, визначених у позовній заяві, а саме без участі зазначеної Позивачем третьої особи - Адміністрації Державної прикордонної служби України, що також є порушенням норм процесуального законодавства, а саме ст.ст. 42, 49 КАС України, та відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 317 КАС України, є самостійною підставою для скасування відповідного судового рішення.
15. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо відкриття провадження в цій справі.
16. Відповідно до ст. 320 КАС України у редакції, чинній на момент розгляду колегією суддів апеляційної скарги, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
17. Отже, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року - скасуванню, а справа направлення для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 13 грудня 2022 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: Л.В. Губська
О.В. Карпушова