Справа № 640/4223/19 Суддя (судді) першої інстанції: Клименчук Н.М.
14 грудня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Печерськінвестбуд-1» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2022 року (справу розглянуто в порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Печерськінвестбуд-1» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У березні 2019 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Печерськінвестбуд-1», звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.02.2019 року № 0167171207.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції не з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що стало причиною невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також не надано надежної правової оцінки доводам та аргументам позивача.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що суд першої інстанції не дослідив, що відповідач зупинив апелянту реєстрацію податкової накладної від 26.11.2018 № 3, а саме 13.12.2018 на підставі, що апелянт відповідає критеріям ризиковості платника податку. Окрім того, одночасно з припиненням реєстрації податкових накладних апелянта, припинено реєстрацію податкових накладних підрядника апелянта, в результаті чого апелянт не отримав грошові кошти, на які платник податку на додану вартість мав право зареєструвати поаткові накладні на ім'я ТОВ «СП «Мельники».
Також апелянт просив здійснювати розгляд апеляційної скарги за участі представника позивача.
Щодо заявленого позивачем клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
При цьому, апеляційний суд враховує, що відповідно до приписів частини четвертої статті 12 КАС України, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
В той же час, в межах спірних правовідносин позивачем оскаржувається податкове повідомлення-рішення на суму 487492,62 грн, що не підпадає під жоден з критеріїв, передбачених вищевказаними приписами.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, критерій її складності та приписи статті 12 КАС України, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю сторін у відкритому судовому засіданні.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Печерськінвестбуд-1» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Печерськінвестбуд-1» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
16 листопада 2022 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому відповідач повністю підтримує правову позицію суду першої інстанції та вказує про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
29 листопада 2022 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла відповідь позивача на відзив контролюючого органу, в якому апелянт заперечує твердження відповідача та наполягає на правомірності доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, відповіді на відзив, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у місті Києві проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ "Печерськінвестбуд-1" за листопад 2018 - січень 2019 роки.
За результатами перевірки складено акт від 06.02.2019 року № 787/26-15-12-07-20/33547469 (далі - Акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме податкові накладні № 5 від 28.11.2018 та № 4 від 19.11.2018 виписані ТОВ "Печерськінвестбуд-1" за перевіряємий період, зареєстровані з порушенням законодавчо встановлених термінів реєстрації податкових накладних.
На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 26.02.2019 року № 0167171207, яким Позивачу застосовано штрафну санкцію в розмірі 20% на загальну суму 487 492,62 грн. (дані щодо несвоєчасної реєстрації, кількості днів порушення та застосованих штрафних санкцій наведено в акті камеральної перевірки та розрахунку штрафних санкцій).
Вважаючи податкове повідомлення-рішення контролюючого органу протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що доказів відмови у прийнятті чи зупинення реєстрації податкових накладних позивачем до суду не надано, зокрема, з причин виявлення помилок, а саме те, що сума ПДВ в документі не може перевищувати суму ПДВ, на яку продавець має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування кількісних і вартісних показників.
Суд першої інстанції вказав, що позивач звертаючись до суду, як на підставу позову зазначає про те, що він не маючи об'єктивної можливості здійснювати реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, не повинен нести відповідальність за дії які від нього не залежать, проте такі доводи відхиляються судом через їх безпідставність.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
У силу пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Відповідно до п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю та формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Тобто, перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.
Аналогічну позицію викладено Верховним Судом у постановах від 23.06.2018 року по справі №803/552/17, від 21.06.2018 року по справі № 813/448/17, від 27.02.2018 року по справі № 808/918/17, від 13.02.2018 року по справі № 805/4016/16-а.
Зміст наведених законодавчих положень також дає підстави для висновку, що предметом камеральної перевірки, крім питань правильності оформлення податкових декларацій, уточнюючих розрахунків можуть бути й інші питання, зокрема пов'язані із своєчасністю реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, зокрема Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН), арифметичних та/або методологічних помилок, або інших відомостей, які призвели до заниження/завищення податкових зобов'язань або свідчать про допущені платником податків порушення термінів, порядку реєстрації податкових накладних, акцизних накладних або про неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності, відповідальність за що передбачена статтями 120, 120-1, 120-2 ПК України.
Так, як вбачається з матеріалів справи, Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі підпункту 75.1 статті 75 та в порядку пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «Печерськінвестбуд-1» за листопад 2018 - січень 2019 року, за результатами якої складено акт від 06.02.2019 року № 787/26-15-12-07-20/33547469.
Під час перевірки встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Печерськінвестбуд-1» за період листопад 2018 - січень 2019 року граничних строків реєстрації податкових накладних № 5 від 28.11.2018 та № 4 від 19.11.2018.
Так податкові накладні № 5 від 28.11.2018 та № 4 від 19.11.2018 подано на реєстрацію 04.01.2019, тобто, з затримкою на 20 днів.
Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
За умовами, визначеними пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246) (у редакції на час подання накладних) визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр), звіряння даних, що містяться у виданих платникам податку на додану вартість - отримувачам (покупцям) товарів (послуг) податковій накладній та/або розрахунку коригування, з відомостями, які містяться у Реєстрі.
За пунктом 1 Порядку № 1246, подання податкової накладної та/або розрахунку коригування ДФС в електронній формі здійснюється відповідно до Порядку підготовки і подання податкових документів в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до пунктів 2, 7-10 Порядку № 1246, внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру (далі - реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі ДФС з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.
Після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до ДФС здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, та у разі відсутності причин для відмови проводиться їх реєстрація.
Для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації платникові податку, який здійснює реєстрацію, видається квитанція в електронній формі, у якій наводяться реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про постачальника (продавця) товарів (послуг), дата і час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається платникові податку, який здійснює реєстрацію, засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається у ДФС.
Причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.
Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається протягом операційного дня платникові податку засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.
Датою та часом подання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі ДФС є дата та час, зазначені у квитанції про їх прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття.
З системного аналізу наведених норм, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним доказом направлення податкової накладеної є відповідна квитанція.
Як вказує позивач, відповідач зупинив апелянту реєстрацію податкової накладної від 26.11.2018 № 3, а саме 13.12.2018 на підставі, що апелянт відповідає критеріям ризиковості платника податку. Окрім того, одночасно з припиненням реєстрації податкових накладних апелянта, припинено реєстрацію податкових накладних підрядника апелянта, в результаті чого апелянт не отримав грошові кошти, на які платник податку на додану вартість мав право зареєструвати поаткові накладні на ім'я ТОВ «СП «Мельники».
В той же час, колегія суддів звертає увагу, що в межах даної справи спірне податкове повідомлення-рішення не стосується питання реєстрації податкової накладної від 26.11.2018 № 3.
Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням накладено штраф за затримку реєстрації податкових накладних № 5 від 28.11.2018 та № 4 від 19.11.2018, а не за затримку реєстрації податкової накладної № 3 від 26.11.2018.
При цьому матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження факту подання позивачем відповідних накладних № 5 від 28.11.2018 та № 4 від 19.11.2018 для реєстрації в межах встановленого законодавством строку, раніше, ніж 04.01.2019.
Так, відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідальність за бездіяльність можлива лише у тому випадку, якщо на суб'єкта покладався обов'язок діяти у певній ситуації у визначений спосіб, а він утримався від таких дій (не вчинив необхідних дій).
В межах же даної справи, єдиним належним доказом відсутності вини з боку позивача, може бути відповідна квитанція про направлення податкових накладних у встановлений законодавством строк. Зокрема, якби позивачем було подано на реєстрацію податкові накладні своєчасно, що підтверджувалось би відповідними квитанціями, а податковим органом було допущено бездіяльність щодо їх реєстрації, або ж реєстрацію протиправно зупинено, в такому випадку може йти мова про відсутність вини з боку позивача щодо порушення термінів реєстрації податкових накладених.
В обгрунтування вимог апелянт вказував, що одночасно з припиненням реєстрації податкових накладних апелянта, припинено реєстрацію податкових накладних підрядника апелянта, в результаті чого апелянт не отримав грошові кошти, на які платник податку на додану вартість мав право зареєструвати податкові накладні.
Однак колегія суддів наголошує, що матеріали справи не містять доказів відмови у прийнятті чи зупинення реєстрації податкових накладних, зокрема, з причин виявлення помилок, а саме те, що сума ПДВ в документі не може перевищувати суму ПДВ, на яку продавець має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування кількісних і вартісних показників.
Крім іншого, необхідно також звернути увагу на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 затверджено Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - Порядок №569), який визначає механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків.
Згідно пункту 13 Порядку №569 ДФС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі.
Платник податку має право отримувати у ДФС інформацію про стан свого електронного рахунка, а також суму податку, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі.
Пунктом 200-1.4 статті 200-1 Податкового кодексу України визначено, що на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти:
а) з поточного рахунку такого платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200 1 цього Кодексу;
б) з поточного рахунку такого платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку;
в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України;
г) з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість, повернутих платнику податків у порядку, встановленому пунктом 43.4 1 статті 43 цього Кодексу;
ґ) вилучені контролюючим органом відповідно до статті 95 цього Кодексу в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість по задекларованих до сплати податкових зобов'язаннях за періоди починаючи з 1 липня 2015 року, визначених платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість або уточнюючому розрахунку.
Отже, позивач наділений правом збільшити адміністративний рахунок ПДВ шляхом зарахування на нього необхідної кількості грошових коштів.
Відповідно до п.22 Порядку №569 у разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань: 1) платник податку у строки, встановлені Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з власного поточного рахунка; 2) Казначейство перераховує кошти в межах їх залишку на такому рахунку. При цьому залишок узгоджених податкових зобов'язань платника податку, не сплачений до бюджету, обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі шляхом перерахування до бюджету коштів, що перераховуються на електронний рахунок.
Таким чином, суд першої інстанції вірно наголосив, що у разі недостатності грошових коштів на електронному рахунку платника податків для реєстрації податкової накладної в ЄРПН він має можливість вчинити дії для реєстрації податкової накладної шляхом перерахування зі свого поточного рахунку на рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ суму коштів, достатню для реєстрації такої податкової накладної.
Отже матеріали справи не містять жодних доказів вчинення активних дій, та загалом вчинення будь-яких дій позивачем щодо реєстрації податкових накладних № 5 від 28.11.2018 та № 4 від 19.11.2018 у встановлений законодавством строк.
Надані позивачем квитанції засвідчують факт подання позивачем податкових накладних лише 04.01.2019 року, тобто з порушенням термінів реєстрації податкових накладених.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність застосування відповідачем оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій за порушення термінів реєстрації згадуваних податкових накладених.
Щодо доводів апелянта про недослідження судом першої інстанції наявності доказів направлення відзив на позову заяву учаснику справу, колегія суддів зазначає, що додатки до відзиву містять копію списку згрупованих поштових відправлень та фіскального чеку з підтвердженням направлення останнього на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Печерськінвестбуд-1», вказану в позовній заяві (а.с. 79).
Безпідставними є доводи апелянта про те, що заміна сторони в порядку правонаступництва відбулась за відсутності клопотання відповідача, що вказує на самостійне збирання доказів у справі, оскільки відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Суд першої інстанції наділений правом допустити правонаступництво як за клопотанням сторони, так і з власної ініативи заа наявності відповідних даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Щодо тверджень апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, строку розгляду справи, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними, оскільки судом першої інстанції правильно вирішено справу по суті, а відповідно до вимог ч. 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування рішення, лише якщо це призвело до неправильного вирішення справи, а визначені ч.3 вказаної статті КАС України обов'язкові підстави для скасування судового рішення в разі порушення норм процесуального права, в даному випадку відсутні.
Отже, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2022 року.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Печерськінвестбуд-1» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, відповіді на відзив, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Печерськінвестбуд-1» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2022 року - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
Н.В. Безименна