Справа № 320/13942/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.
13 грудня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Собківа Я.М.
При секретарі: Шепель О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області (ВР) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 року та на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому просила?
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2021 року №0129050713 про застосування штрафної санкції за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у розмірі 675 296,16 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 червня 2021 року №0129060713 про застосування штрафної санкції за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у розмірі 17 126,01 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2021 року №0128980713 про визначення грошового зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 2825,79 грн, у тому числі за основним платежем 2 568,90 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 256,89 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2021 року №0128970713 про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 33 909,52 грн, у тому числі за основним платежем 30 826,83 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 3082,69 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2021 року №0128960713 про застосування адміністративного штрафу та/або іншої санкції у розмірі 1020,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2021 року №0128920713 про застосування адміністративного штрафу та/або іншої санкції у розмірі 340,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2021 року №0129030713 про визначення грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у сумі 9 419,30 грн, у тому числі за основним платежем 8 563, грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 856,30 грн;
- визнати протиправним та скасувати рішення від 24 червня 2019 року №0129020713 про застосування штрафних санкцій у зв'язку із не своєчасним не нарахуванням єдиного внеску у розмірі 5965,95 грн;
- визнати протиправним та скасувати рішення від 24 червня 2021 року №0129000713 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у розмірі 170 грн;
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 24 червня 2021 року №Ф-12901/10-36-07-13/ НОМЕР_1 про сплату недоїмки із єдиного внеску на суму 25 861,31 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 року даний адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2021 року №0129050713 про застосування штрафної санкції за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у розмірі 675 296,16 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26 червня 2021 року №0129060713 про застосування штрафної санкції за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у розмірі 17 126,01 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2021 року №0128980713 про визначення грошового зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 2825,79 грн, у тому числі за основним платежем 2 568,90 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 256,89 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2021 року №0128970713 про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 33 909,52 грн, у тому числі за основним платежем 30 826,83 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 3082,69 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2021 року №0129030713 про визначення грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у сумі 9 419,30 грн, у тому числі за основним платежем 8 563, грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 856,30 грн.
Визнано протиправним та скасовано рішення від 24 червня 2019 року №0129020713 про застосування штрафних санкцій у зв'язку із не своєчасним не нарахуванням єдиного внеску у розмірі 5965,95 грн.
Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу від 24 червня 2021 року №Ф-12901/10-36-07-13/ НОМЕР_1 про сплату недоїмки із єдиного внеску на суму 25 861,31 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Надалі до суду від представника позивача надійшло клопотання про розподіл витрат на правничу допомогу у розмірі 37 718 грн, з яких 7 718,35 грн - сплачений судовий збір, а 30 000 грн - витрати на правову допомогу.
Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2022 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 .
Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у Київській області на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт понесення позивачем витрат на правову допомогу, пов'язаних з розглядом справи, що є співмірним зі складністю справи, наданими послугами та ціною позову в його задоволеній часитині.
Не погоджуючись із прийнятим додатковим судовим рішенням, Головне управління Державної податкової служби у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його ухвалити нове, яким у задоволенні заяви про розподіл судових витрат відмовити повністю. Свою позицію обґрунтовує посиланням на неспівмірність та непропорційність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу, незначну складність цієї справи. Зазначило, що необґрунтованими є витрати позивача підготовку позову, направлення клопотань про учать у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, участь адвоката у судових засіданнях 26 травня 2022 року та 21 червня 2022 року, а матеріали справи не містять доказів детального опису робіт (наданих послуг) адвокатом.
Позивачем подано відзив на скаргу відповідача, в якому заперечено проти її доводів. Зазначено, що судом першої інстанції стягнуто виключно фактично понесені позивачем витрати, що підтверджено відповідними документами.
Відповідно до ч. 2 статті 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов'язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022 та від 12 серпня 2022 року № 573 строк дії воєнного стану в Україні було продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Враховуючи те, що розгляд апеляційної скарги здійснюється в умовах воєнного стану, що суттєво обмежує можливість вирішення справи у строк, встановлений статтею 309 КАС України, колегія суддів з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу в умовах діючого воєнного стану, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч. ч. 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Приписи ч. 3 статті 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В силу положень ч. 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.9 статті 139 КАС України).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Пунктом 9 ч. 1 статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача були подані до суду: договір про надання правової допомоги від 18.10.2021; додаткова угода (погодження) до договору про надання правничої допомоги від 18.10.2021 №б/н від 21.06.2022; акт №1 здачі-прийому наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 18.10.2021 №б/н від 21.06.2022.
Так, між адвокатом Розмошем В.І. (адвокат) та Жеман І.А. (клієнт) був укладений договір про надання правничої допомоги від 18.10.2021 №б/н, згідно ст.1.1. якого сторони домовились, що адвокат на підставі Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та норм чинного законодавства України надає правничу допомогу клієнту в усіх кримінальних, адміністративних, цивільних, господарських справах та справах про адміністративній правопорушення, що стосуються клієнта, в усіх судових установах, органах фіскальної служби, банківських установах, державній адміністрації, правоохоронних органах та органах державної виконавчої служби, державних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях, незалежно від їх підпорядкування та форми власності, виконує всі необхідні дії в інтересах клієнта.
Відповідно до п.4.1 договору розмір оплати праці адвоката при наданні правничої допомоги, а також умови та порядок розрахунків визначаються сторонам у додаткових погодженнях та актах здачі-прийому наданої правничої допомоги.
Згідно додаткової угоди (погодженням) до договору про надання правничої допомоги від 18.10.2021 №б/н від 21.06.2022 сторони визначилися, що вартість однієї години роботи адвоката складає 2500 грн.
Відповідно до акту №1 здачі-прийому наданої правничої допомоги від 21.06.2022 адвокат надав клієнту наступні послуги по підготовці та супроводженню даної судової справи у суді:
- вивчення матеріалів документальної виїзної перевірки - 3 год. - 7500 грн;
- аналіз норм чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, підготовка позову - 6 год. - 15 000 грн;
- участь у судовому засіданні 26.05.2022 - 1 год. - 2500 грн;
- участь у судовому засіданні 21.06.2022 - 1 год. - 2500 грн;
- підготовка та направлення клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконфіренції - 1 год. - 2500 грн.
Всього - 12 год. - 30 000 грн.
Посилання відповідача на те, що відшкодуванню не підлягають такі послуги як підготовка позову, направлення клопотань про учать у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, суперечить нормам КАС України, який не містить відповідних обмежень. Так, на підставі статті 134 КАС України розподілу між сторонами підлягають всі витрати, пов'язані зі справою, в тому числі, і підготовка процесуальних документів.
Не відповідають дійсності твердження апелянта щодо не надання представником позивача детального опису робіт (наданих послуг), адже як у самому адміністративному позові, так і в акті №1 від 21.06.2022 року здачі - прийому наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 18.10.2021 року за №б/н в таблиці чітко розписано, які послуги були надані, вказано час, який був витрачений на дані послуги та їх вартість.
Мотивуючи свою позицію, відповідач посилається на неспівмірність витрат адвоката на супроводження справи у суді, проте, проте, не наводить жодних доводів, які б підтвердили таке твердження апелянта.
Натомість, колегія суддів вважає, що час, витрачений представником позивача на надання правової допомоги позивачу, та вартість виконаних робіт з урахуванням часткового задоволення судом першої інстанції заяви про розподіл судових витрат, є обґрунтованими, співмірними зі скдадністю справи, витраченим часом та обсягом наданих послуг.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат, а саме представником позивача складені та підписані процесуальні документи, що містяться у справі. Крім того, у справі було проведено 2 судових засідання. Всі копії документів завірені представником позивача з дотриманням положень статті 94 КАС України, платіжним дорученням підтверджуються витрати позивача професійну правничу допомогу.
Отже, оцінивши докази на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що час, витрачений на підготовку, надання консультацій, складання, подання документів до суду, відповідає умовам договору про надання правової допомоги. Обсяг, види та вартість правничої допомоги є співмірними з урахуванням складності справи та часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, та є обґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно ч. 7 статті 139 КАС України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19.
Відповідачем подавалося клопотання про завищення витрат на правничу допомогу, однак, ним не наведено спростування обґрунтованості заявленої суми витрат на правничу допомогу саме у цій справі, їх не співмірності або завищеності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення з урахуванням часткового задоволення позову та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань податкового органу на користь ОСОБА_1 судових витрат, понесення позивачем яких підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а їх розмір видається пропорційним та обґрунтованим.
Отже при винесенні оскаржуваного додаткового рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 312, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області (ВР) - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 13 грудня 2022 року.
Головуючий суддя В.В.Файдюк
судді Є.І. Мєзєнцев
Я.М. Собків