Справа № 363/409/22 Суддя першої інстанції: Баличева М.Б.
13 грудня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Вівдиченко Т.Р.,
при секретарі - Ткаченко В.В.,
за участю:
позивача: - ОСОБА_1 ,
представника позивача: - Українця М.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі,
У січні 2022 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, в якому просив:
- скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка надає реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України ВМ № 00006265 від 06.01.2022 року, Державної служби України з безпеки на транспорті про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ;
- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 24 червня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
19 вересня 2022 року, відповідно до штампів вхідної кореспонденції суду Вх.№ 39004 та 39013, від представника Державної служби України з безпеки на транспорті до суду апеляційної інстанції надійшли відзиви на апеляційну скаргу, відповідно до змісту яких відповідач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, наголошує, що перевищення встановлених законодавством габаритно - вагових норм під час руху великоваговим транспортним засобом апелянта підтверджується загальними результатами зважування.
24 жовтня 2022 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 46936, від позивача - ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, яке мотивоване тим, що Окружним адміністративним судом м. Києва за позовом ОСОБА_1 до Державної служби з безпеки на транспорті відкрито адміністративне провадження у справі про визнання протиправними дій посадових осіб Державної служби з безпеки на транспорті щодо оформлення постанов (перелік наведений у клопотанні), що, в силу ч.3 ст. 236 КАС України є підставою для зупинення провадження у справі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі - відмовлено.
29 листопада 2022 року, відповідно до штампів вхідної кореспонденції суду Вх.№ 53000 та 53001 від ОСОБА_1 надійшли пояснення по суті справи та клопотання про витребовування доказів, відповідно до якого позивач просив витребувати оригінал постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно ОСОБА_1 , державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Колєснік Н.Г. серії ВМ № 00006265 від 06.01.2022 року.
Порадившись на місці колегія суддів ухвалила відмовити у задоволенні вказаного вище клопотання як необґрунтованого.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова серії ВМ № 00006265 від 06.01.2022 року, винесена старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики на транспорті Савченко В.О. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 132-1 КУпАП, винесена суб'єктом владних повноважень на підставі та в межах норм чинного законодавства.
Колегія суддів, вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 09.11.2021 року о 22 год. 49 хв., за адресою М-07 Київ-Ковель-Ягодин, км 62+879, зафіксовано транспортний засіб DAF ХF 105.460 д.н.з. НОМЕР_1 із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 : навантаження на строєні транспортного засобу на 5 % (5,524 тон).
За результатами фіксації в автоматичному режимі адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті Старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Савченко Владиславом Олеговичем винесено постанову серії ВМ № 00006265 від 06.01.2022 року, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.
Вважаючи вищевказану постанову відповідача протиправною, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції, доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно підпункту 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення).
Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, що не заперечується сторонами.
Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
Згідно пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30 (далі - Правила № 30), рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
В силу вимог пункту 3, абзацу четвертого пункту 4 Правил № 30 транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Стаття 132-1 КУпАП визначає відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.
Частиною 2 ст. 132-1 КУпАП (в редакції Закону № 1582-IX від 29.06.2021) визначено наступне порушення: «Перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %.
Дія частини другої цієї статті поширюється на правопорушення, пов'язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваної постанови з мотивів не зазначення в ній відомостей, що передбачені Додатком 1 до Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 року №512, а саме: марки, моделі, державного номерного знаку причепу (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), категорії транспортного засобу, типу транспортного засобу, повної маси транспортного засобу, ширини, висоти, довжини, розподілу навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь), фактичної міжосьової відстані, фактичної шинності тощо.
Так, заявником апеляційної скарги не обґрунтовано, яким чином відсутність тих чи інших відомостей в оскаржуваній постанові спростовує факт перевищення при перевезення вантажу нормативних параметрів навантаження на осі, що встановлені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху.
Оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення серії ВМ №00006265 від 06.01.2022 року містить відомості про найменування органу та посадової особи, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак, технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності, а також дату та час фіксації здійснення вимірювання, навантаження на осі).
Позивач не обґрунтовує вимоги відсутністю події адміністративного правопорушення, натомість вказує на недоліки в оформленні оскаржуваної постанови.
Крім того, відповідно до матеріалів справи, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, яке зафіксовано в автоматичному режимі.
Пунктом 7 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 року №1174 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №1174), встановлено, що фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.
Пунктом 11 Порядку №1174 автоматичними пунктами фіксуються правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до пункту 13 Порядку №1174 під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.
Згідно з пунктом 14 Порядку №1174 інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих.
Пунктом 17 Порядку №1174 передбачено, що у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Згідно з оскаржуваною постановою вчинене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі технічним засобом WIM6.6, свідоцтво про повірку технічного засобу 35-02/5875 зі строком дії до 12.10.2022 року.
Представником відповідача до відзиву на позовну заяву надано сертифікат перевірки типу UA.TR.001 76-20 Rev.0, приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі, позначення типу Інформаційно-телекомунікаційна система (ІТС) «Автоматизована система зважування ТЗ в русі (WIM)» чинний до 16.06.2030 року. Також представником надано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювання техніки №35-02/5875 чинне до 12.10.2022 року.
Позивачем в обґрунтування позовних вимог та доводів апеляційної скарги не наведено обставин, які б свідчили про наявність обґрунтованого сумніву щодо несправності технічного засобу, яким проводилось вимірювання навантаження в автоматичному режимі, з огляду на дійсність свідоцтва про повірку технічного засобу.
Факт проїзду транспортного засобу DAF ХF 105.460 д.н.з. НОМЕР_1 , 06.01.2022 року о 22 год 49 хв на вказаній у постанові ділянці дороги позивачем не заперечується.
Положення Порядку №1174 не містять вимог щодо обов'язкового зазначення в постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, розрахунку нормативного перевищення навантаження.
Вимоги щодо зазначення виміряних з урахуванням похибки вагових параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові параметри, при винесенні оскаржуваної постанови - « 5%; 5.524 тон», дотримано.
Необґрунтованими, на переконання колегії суддів як на підставу для скасування спірної постанови, є посилання позивача, що ним здійснювалось перевезення подільного вантажу, а тому під час руху по дорозі можливе переміщення вантажу по всім осям транспортного засобу, з огляду на те, що перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження транспортного засобу.
Крім того, навіть у випадку доведення можливості переміщення вантажу, ця обставина не спростовує встановленого під час зважування перевищення допустимого осьового навантаження. Наведеними вище нормативними актами не передбачається можливості звільнення перевізника від відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у випадку переміщення вантажу у вантажному відсіку автомобіля.
Так, згідно чинного законодавства та жодними вітчизняним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з Правил дорожнього руху України щодо правильності розміщення та кріплення вантажу при перевезенні подільних (в тому разі сипучих) вантажів.
Переміщення ватажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.
При цьому, колегія суддів зазначає, що законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2 %, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й подільного, який під час транспортування здатний зсуватися (перемішуватися).
Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов'язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним тощо.
Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 червня 2022 року - без змін.
Керуючись ст..ст. 241, 242, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 червня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: Я.Б.Глущенко
Т.Р.Вівдиченко
Повний текст виготовлено 13 грудня 2022 року.