Справа № 640/30864/20 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко Д.А.
12 грудня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
при секретарі Дмитренко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2022 року про відмову в задоволенні заяви про встановлення судового контролю у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 02.11.2020 року ВП №59407496 про закінчення виконавчого провадження.
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2022 року у задоволенні заяви про встановлення судового контролю відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Заслухавши учасників справи, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічний висновок викладено у ч.ч. 2-3 ст. 14 КАС України про те, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Статтею 382 КАС України передбачено можливість встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Так, частиною першою вказаної статті установлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, вказаною статтею КАС України встановлено саме право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.
Отже, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, в тому числі наявності суттєвих перешкод у реалізації виконання судового рішення.
Зазначена правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові у справі №235/7638/16-а від 31.07.2018 року.
Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2021 року у цій справі № 640/30864/20, яке набрало законної сили 28.05.2021 року, задоволено позов повністю і скасовано постанову відповідача від 02.11.2020 року ВП №59407496 про закінчення виконавчого провадження.
На виконання рішення у визначеній частині судом 19.08.2021 року видано виконавчий лист, який подано до примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Згідно з повідомленням державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 07.10.2021 року №17930 виконавчий лист повернуто відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з тим, що виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень та не носить зобов'язального характеру.
Пунктом 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.
Рішення суду від 18.05.2021 року у частині скасування постанови відповідача про закінчення виконавчого провадження не передбачає вжиття відповідачем заходів примусового виконання, тому повідомлення державного виконавця відповідає вимогам п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»
Отже, твердження заявника про порушення державним виконавцем вимог ст.ст. 37, 41 Закону України «Про виконавче провадження» помилкові, оскільки повідомлення прийнято державним виконавцем з інших підстав.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, твердження заявника щодо невиконання відповідачем вимог, передбачених ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» із відновлення виконавчого провадження, то прийняття державним виконавцем повідомлення не впливає на вчинення відповідачем дій, що передбачені положенням ст. 41 цього Закону.
Водночас, невчинення відповідачем таких дій може бути предметом оскарження у порядку, встановленому ст. 287 або ст. 383 КАС України. У цих випадках суд може зобов'язати відповідача вчинити певні дії, що буде належним і ефективним способом судового контролю у справі, аніж зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, оскільки рішення суду не містить вимоги про зобов'язання відповідача вчинити певні дії й за наслідками розгляду звіту суд не може зобов'язати відповідача вчинити такі дії.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити повністю.
Таким чином, правову оцінку судом першої інстанції обставинам справи дано вірно та порушень норм процесуального права при вирішенні цієї справи допущено не було.
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч. 4 ст. 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції у справах, визначених статтями 280, 281, 287 та 288 цього Кодексу, можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 268, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.