Постанова від 14.12.2022 по справі 420/9108/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/9108/22

Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідачаКравця О.О.

судді -Зуєвої Л.Є.

судді - за участю секретаряКоваля М.П. Тимінської Д.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року по справі №420/9108/22, прийнятого в порядку спрощеного позовного провадження у складі судді Бойко О.Я., за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним наказів, зобов'язання поновити на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ:

04 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати п. 2 наказу Департаменту патрульної поліції від 14.06.2022 №360 в частині притягнення інспектора взводу №2 роти №4 батальйону №2 полку УПП в Одеській області ДПП старшого сержанта поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції;

визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 18.06.2022 року №867о/с в частині звільнення зі служби в поліції інспектора взводу №2 роти №4 батальйону №2 полку УПП в Одеській області ДПП старшого сержанта поліції ОСОБА_1 ;

зобов'язати Департамент патрульної поліції поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу №2 роти №4 батальйону №2 полку УПП в Одеській області ДПП з 18.06.2022;

стягнути з Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.06.2022 по день поновлення;

допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу №2 роти №4 батальйону №2 полку УПП в Одеській області ДПП з 18.06.2022 та в частині стягнення на користь Позивача заробітної плати за один місяць у розмірі 40 252,35 грн. з урахуванням належних до сплати податків та інших обов'язкових платежів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року у задоволенні позову було відмовлено.

II. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ , УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Не погоджуючись з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права та просив його скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги апелянт, обґрунтовує тим, що службове розслідування щодо позивача проведене у невстановленому порядку та прийняті за результатами якого накази про звільнення зі служби є необґрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного: порушено строки проведення службового розслідування; обґрунтування оскаржуваного наказу щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку не засновані на фактичних обставинах справи, вини позивача не доведено, а наслідки начебто вчиненого дисциплінарного проступку є припущеннями; невідповідність прийнятих рішень Рекомендаціям Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 в частині дотримання принципу об'єктивності й безсторонності, врахування лише тих факторів, які мають відношення до конкретної справи; забезпечення належної рівноваги (пропорційність) між метою рішення та його негативними наслідками для прав, свобод чи інтересів осіб; прийняття рішення в межах розумного строку з урахуванням характеру справи.

Апелянт зазначив, що рапорт від 20.07.2022 року за реєстр. № 8256/41/13/01-22 отриманий відповідачем вже після винесення оскаржуваного наказу, а тому даний документ не досліджувався та не приймався до уваги під час службового розслідування, та не може бути врахованим судом як обґрунтування спірного розслідування. На думку апелянта, суд не повинен враховувати даний рапорт як доказ.

Апелянт вказує на те, що службове розслідування відносно позивача призначено в період воєнного стану 04.04.2022 відповідно до наказу УПП в Одеській області ДПП № 174, після спливу 26 днів продовжено 30.04.2022 Наказом №201 та через 32 дні затверджено висновок службового розслідування від 01.06.2022. Таким чином, службове розслідування проводилось понад 2 місяці, натомість мало б завершитись після спливу місячного терміну з врахуванням продовження. Крім того, доповідна записка про продовження строку проведення службового розслідування не містить мотивів щодо продовження такого строку, що зумовило невиправдане перебування позивача в стані невизначеності щодо своєї долі, оскільки відповідач порушив вимоги щодо своєчасного прийняття рішення.

На думку апелянта, дисциплінарна комісія не встановила всіх обставин події, яка сталась 22.03.2022, зокрема не встановила причини, умови проступку та взагалі жодним чином не довела порушення службової дисципліни саме позивачем, а тому застосоване стягнення не відповідає вимогам щодо індивідуального характеру його накладення. При цьому, службовим розслідуванням не встановлено вчинення позивачем дій, котрі прямо заборонені Правилами етичної поведінки, а кваліфікація його дій, як порушення вимог цих Правил є не коректною, оскільки відсутні докази, щодо поширення інформації, яку відповідач вважає дискримінаційною, а також відсутні докази причинно-наслідкового зв'язку щодо впливу саме дій чи бездіяльності позивача на формування таких поглядів та правосвідомості в населення. Таким чином, відповідач при застосуванні до позивача найсуворішого дисциплінарного стягнення фактично не врахував ні характер його проступку, ні обставини, за яких він був вчинений, ні його особу, ні ступінь його вини, ні його попередню поведінку та ставлення до служби, а також жодним чином не вмотивував неможливості застосування до позивача іншого, передбаченого ст.13 Дисциплінарного статуту, виду дисциплінарного стягнення, окрім як звільнення зі служби в поліції, чим також порушив вимоги ч.2 ст.29 Статуту щодо застосування стягнень в період воєнного стану.

13.12.2022 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на законність та обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

III. ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.124 -127 КАС України.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав:

IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач з січня 2009 по жовтень 2011 служив в ОВС, а з лютого 2019 року - в органах поліції. З 06.12.2019 позивач призначений на посаду інспектора взводу №2 роти №4 батальйону №2 полку УПП в Одеській області ДПП.

31.03.2022 старший інспектор з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення (далі - ВМАЗ) УПП в Одеській області ДПП лейтенант поліції С. Криволапов та т.в.о. інспектора ВМАЗ УПП в Одеській області ДПП лейтенант поліції О. Залевський звернулись до т.в.о начальника УПП в Одеській області ДПП підполковника поліції Д. Хмарука з рапортом (реєстр. ВН 3903/41/13/03/22), в якому доповіли, що під час здійснення контролю за дотриманням службової дисципліни особовим складом УПП в Одеській області ДПП було встановлено факти можливого порушення службової дисципліни окремими співробітниками поліції. Встановлено, що нижчезазначені співробітники, отримували портативні відеореєстратори, однак відеозаписи проводилися частково та переривались. У складі екіпажу «Океан-0401» 22.03.2022 виконували службові обов'язки: iнспектор взводу №1 роти № 4 батальйону № 2 полку УПП в Одеській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_2 , інспектор взводу № 2 роти № 4 батальйону № 2 полку УПП в Одеській області ДПП старший сержант поліції Горошко Андрій Андрійович, інспектор взводу № 1 роти № 4 батальйону № 2 полку УПП в Одеській області ДПП старший лейтенант поліції Шипиця Сергій Анатолійович. На портативному відеореєстраторі № 471034 о 09 год. 42 хв. розпочався відеозапис розмови з особою, яку зупинили співробітники поліції за можливе порушення Правил дорожнього руху (далі - ПДР). В ході розмови, особі пропонують перевести суму штрафу на потреби ЗСУ, останній зазначає, що має вказану суму готівкою, після чого о 09 год. 43 хв., відеоресстратори примусово вимикаються. Таким чином, вищевикладене вказує на наявність корупційних ризиків при виконанні службових обов'язків зазначеними поліцейськими, а також на порушення, під час виконання службових обов'язків (а/с 86).

Т.в.о. заступника начальника - начальника ВМАЗ УПП в Одеській області ДПП капітан поліції Олександр Нікончук звернувся із доповідною запискою від 04.04.2022 за № ВН3932/41/13/03-22 до т.в.о. начальника управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції підполковника поліції Дмитра Хмарука, в якій просив призначити службове розслідування та утворити дисциплінарну комісію для його проведення (а/с 80-81).

Відповідно до наказу УПП в Одеській області ДПП «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» від 04.04.2022 № 174 призначено службове розслідування та доручено його проведення комісії зі складу посадових осіб УПП в Одеській області ДПП (а/с 82-83).

В матеріалах службового розслідування наявні пояснення позивача від 12.04.2022, в яких він повідомляв обставини, які стались 22.03.2022 та його службова характеристика за підписом т.в.о. командира роти № 4 батальйону № 2 УПП в Одеській області ДПП лейтенанта поліції Євгенія Чернявського. В наданих поясненнях від 12.04.2022 позивач повідомив, що 22.03.2022 з 08:00 до 20:00 під час несення служби у складі екіпажу «Океан-401» спільно з інспектором ОСОБА_3 та інспектором ОСОБА_2 в 9 годині 40 хв. (приблизно) був зупинений т/з BMW без державних номерних знаків. З водієм спілкувався інспектор ОСОБА_3 та фіксував розмову на нагрудну боді-камеру, а позивач в цей час знаходився з іншого боку службового автомобіля. Інспектор ОСОБА_3 запропонував водієві автомобіля надати допомогу армії України, на що водій відповів, що в нього на електронному рахунку відсутні кошти та наявні лише готівка. Інспектор Шипиця С.А. повідомив, що готівки вони прийняти не можуть. Після цього, інспектор Шипиця С.А. провів профілактичну бесіду з водієм даного т/з та повідомив про неможливість подальшого самостійного руху т/з, запропонував водієві викликати евакуатор. У зв'язку із тим, що відділ адміністративної практики в той час не працював, адміністративні матеріали інспектор Шипиця не складав. Ніяких протиправних дій зі сторони водія та зі сторони патрульної поліції не відбувалось (а/с 91).

Інспектори взводу № 1 роти № 4 батальйону № 2 полку УПП в Одеській області ДПП старший лейтенант поліції Францев Д.В. та старший лейтенант поліції ОСОБА_3 під час службового розслідування надали пояснення аналогічні з тими, що надав позивач (а/с 89,93).

Під час службового розслідування також отримані письмові пояснення від т.в.о. командира роти № 4 батальйону № 2 полку УПП в Одеській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_4 , який пояснив, що 22.03.2022 заступив на несення служби у денну зміну. Під час ранкового шикування до особового складу роти № 4 батальйону № 2 доведено інформацію щодо необхідності дотримання вимог діючого законодавства, в тому числі, й під час виявлення адміністративних правопорушень із складанням в подальшому адміністративних матеріалів. Також він зазначив, що довів до відома особового складу про те, що адміністративні матеріали складаються в порядку визначеному законодавством та, в подальшому, в кінці зміни, здаються черговому. Про вказаний поліцейськими у поясненнях телефонний дзвінок не пам'ятає (а/с 95).

12.04.2022 за вих. № 3998/41/13/03/03-22 відповідач надіслав запит до Комунальної установи «Центр інтегрованої системи відеоспостереження та відеоаналітики міста Одеси (Центр-077) з метою отримання відеозаписів із камер зовнішнього спостереження, розміщених на перехресті вулиць В'ячеслава Кирилова - Київського шосе; Майстерного провулку - Київського шосе. Проте, у відповіді, що надійшла 13.04.2022 за вх. № 2866 зазначено, що за вказаною локацією камери зовнішнього відеоспостереження КУ «Центр-077» відсутні (а/с 98-99).

Т.в.о. заступник начальника управління - начальник відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області ДПП капітан поліції Олександр Нікончук звернувся із доповідною запискою від 30.04.2022 за № ВН4283/41/13/03-2022, доповів т.в.о. начальника УПП в Одеській області ДПП підполковнику поліції Дмитру Хмаруку щодо необхідності продовження строку проведення службового розслідування на один місяць з метою повної, всебічної перевірки матеріалів службового розслідування відповідно до частини другої статті 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (а/с 84).

Відповідно до наказу УПП в Одеській області ДПП «Про продовження строку проведення службового розслідування» від 30.04.2022 № 201 продовжено термін проведення службового розслідування на один місяць (а/с 85).

01.06.2022 начальник УПП в Одеській області Департаменту патрульної поліції Дмитро Хмарук затвердив висновок службового розслідування щодо встановлення причин та обставин можливого порушення службової дисципліни, 22.03.2022, iнспектором взводу №1 роти № 4 батальйону № 2 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Францевим Дмитром Вікторовичем, інспектором взводу № 2 роти № 4 батальйону № 2 полку УПП в Одеській області ДПП старшим сержантом поліції Горшком Андрієм Андрiйовичем та iнспектором взводу № 1 роти № 4 батальйону № 2 полку УПП в Одеській області ДПП старшим лейтенантом поліції Шипицею Сергієм Анатолійовичем (а/с 102-124).

Вказаним висновком службового розслідування від 01.06.2022 встановлено, що згідно із записами в роздавальній відомості технічних пристроїв за 22.03.2022 (денна зміна) екіпаж «Океан-402», перед заступанням на несення служби, отримував портативні відеореєстратори № 474743, № 471329 та № 471034. Портативний відеореєстратор № 471034 ввімкнений о 09.42.49 та вимкнений о 09.43.25. Автоматично із вказаним портативним відеореєстратором увімкнулися відеореєстратори № 474743, № 471329. Загальна тривалість відеозапису, включаючи 2 хвилини передзапису та 2 хвилини після запису, складає 04.36 (чотири хвилини тридцять шість секунд). Фактично на відеозаписах містяться події, що відбувалися з 09.40:50 до 09:45:28.

Дисциплінарна комісія встановила, що водій керував транспортним засобом BMW не зареєстрованим в установленому порядку, експлуатував вищевказаний транспортний засіб без номерного знаку та без наявного полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тим саме водій транспортного засобу BMW вчинив адміністративні правопорушення відповідальність за які передбачена статтями 121 та 126, враховуючи положення частини другої статті 36 КУпАП інспектор повинен був притягнути його до відповідальності за ч.6 ст 121 КУпАП. Однак, інспектори, які несли службу в складі екіпажу «Океан-401» - ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належним чином не відреагували на вказане правопорушення та не забезпечили здійснення належного контролю за дотриманням водієм Правил дорожнього руху. Вищевказані працівники поліції не винесли відносно водія постанову про накладення адміністративного стягнення. Внаслідок вищеописаної бездіяльності поліцейських, водiй уникнув притягнення до адміністративної відповідальності за керування не зареєстрованим в установленому порядку транспортним засобом. Своїми діями вищевказані поліцейські не вжили, у межах своєї компетенції, заходів для усунення адміністративних правопорушень, не припинили виявлені адміністративні правопорушення, не здійснювали провадження у справах про адміністративні правопорушення та не прийняли рішення про застосування адміністративних стягнень, а також не здійснили контроль за дотриманням Правил дорожнього руху, що в свою чергу призводить до не дотримання вимог пунктів 2, 3, 8, 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», частини першої-другої статті 222 КУпАП, статті 247, 284 КУпАП, пункту другого розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом MBC № 1395 вiд 07.11.2015.

Також, у висновку встановлено, що інспектор взводу № 1 роти № 4 батальйону № 2 полку УПП в Одеській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_2 та iнспектор взводу № 2 роти № 4 батальйону № 2 полку УПП в Одеській області ДПП старший сержант поліції ОСОБА_5 , залишили свої портативні відеореєстратори у службовому транспортному засобі та не забезпечили проведення безперервної відеофіксації, тим самим не забезпечили виконання вимог пункту 2 розділу 1. пунктів 4, 5, 6 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом MBC України від 18.12.2018 № 1026.

Відповідно до п. 2 висновку службового розслідування від 01.06.2022 комісія вважає - за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог частини першої статті 1 пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, частини третьої статті 11, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 18, пунктів 1, 2, 3, 8, 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», частини першої-другої статті 222 КУпАП, статті 247, 284 КУпАП, пункту другого розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом MBC № 1395 вiд 07.11.2015, абзаців 1, 2 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, пункту 2 розділу І, пунктів 4, 5, 6 розділу ІІ, пункту 2 розділу VII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026. пункту 1.2. розділу І, підпунктів 2, 6 пункту 2.1 Розділу II, підпунктів 1, 4, 10, 11, 13 пункту 3.1 розділу III посадової інструкції інспектора управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 13.11.2018 № 5112 та як наслідок вчинення дій, що підривають рівень довіри населення до поліції, на підставі пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до iнспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 2 полку УПП в Одеській області ДПП старшого сержанта поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

14.06.2022 Департаментом патрульної поліції Національної поліції України прийнято наказ № 360 «Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарного стягнення», пунктом 2 якого, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог частини першої статті 1, пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, частини третьої статті 11, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 18, пунктів 1, 2, 3, 8, 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, визначеної статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію», частин першої-другої статті 222 КУпАП, статей 247, 284 КУпАП, пункту 2 розділу III Інструкції № 1395, підпунктів 1, 2 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року № 1179, пункту 2 розділу І, пунктів 4, 5, 6 розділу ІІ, пункту 2 розділу VII Інструкції № 1026, пункту 1.2 розділу І, абзаців другого, шостого пункту 2.1 розділу ІІ, підпунктів 1, 4, 10, 11, 13 пункту 3.1 розділу III посадової інструкції інспектора управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 13.11.2018 № 5112, вiдповiдно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до iнспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 2 полку УПП в Одеській областi ДПП старшого сержанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції (а/с 128-131).

Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України По особовому складу від 18.06.2022 № 867о/с відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції по управлінню патрульної поліції в Одеській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (а/с 132), копія якого отримана позивачем 18.06.2022 року (а/с 132 зворот).

V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ТА ОЦІНКА СУДУ :

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 установлено, що звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови й засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена (абз.4 п.5.2 мотивувальної частини Рішення).

Згідно зі ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до положень ст.38, ч.1,2 ст.43 Конституції України громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, користуються рівним правом доступу до державної служби, до служби в органах місцевого самоврядування; кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України “Про національну поліцію” від 02.07.2015р. № 580-VIII (надалі - Закон № 580-VIII).

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону № 580-VIII: поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Частиною першою статті 18 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно із статтею 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Частиною другою статті 19 Закону № 580-VIII передбачено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Сутність службової дисципліни й поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII.

Відповідно до ч.1 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, мiжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України. Присяги поліцейського, наказів керівників.

За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ч.1 ст.11 Дисциплінарного статуту).

Згідно з ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Згідно з положеннями ст. 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів. Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (стаття 16 Дисциплінарного статуту).

Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено статтею 19 Дисциплінарного статуту. Так, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються:

1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування;

2) підстава для призначення службового розслідування;

3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку;

4) пояснення поліцейського щодо обставин справи;

5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи;

6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи;

7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;

8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;

9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення;

10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону;

11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Повноваження голови та членів дисциплінарної комісії визначаються статтею 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Положенням про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року № 893, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

При цьому, відповідно до пункту 4 вказаного розділу Порядку службове розслідування має встановити:

наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;

наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;

ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;

обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;

відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;

вид і розмір заподіяної шкоди;

причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Згідно пунктів 7-8 розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження. За рішенням уповноваженого керівника розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією на відкритому засіданні, яке полягає в гласному та відкритому дослідженні обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування, за участю поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших заінтересованих осіб.

Відповідно до пунктів 1-2 розділу VІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Згідно п. 1 розділу VІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до п. 5 Розділу 4 Інструкції №1395 передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Відповідно до ст. 1 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Вiдповiдно до ч. 6 ст. 121 КУпАП водії несуть адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом не перереєстрованим в Україні в установленому порядку та без номерного знака.

Частиною 1 ст. 126 КУпАП адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі полісу (договорi) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ст. 22 КУпАП передбачено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Примітка. Положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п'ятою статті 122, статтями 122-2, 122-4, частиною третьою статті 123, частинами другою - четвертою статті 126 та статтею 130 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 36 КУпАП передбачено, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються однією посадовою особою, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Пунктами 9, 12 Розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція №1395) розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається. При малозначності вчиненого адміністративного правопорушення поліцейський може звільнити особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Згідно з п.1 розділу 1 Інструкції №1026, ця Інструкція регулює застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів.

Портативний відеореєстратор пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського (пункт 3 розділу 1 Інструкції №1026).

Відповідно до п.5 розділу 2 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18 грудня 2018 року №1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Підпунктом 1, 2 пункту 6 розділу 2 Інструкції №1026 передбачено, що під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання.

У разі пошкодження портативного відеореєстратора поліцейський негайно доповідає про це відповідальній особі та керівнику органу, підрозділу поліції.

Відповідно до ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Згідно із ст. 19 Дисциплінарного статуту НПУ під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 8 Конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

З сталою практикою Європейського Суду, приватне життя «охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру» (див. п. 25 «C. проти Бельгії» від 07.08.1996 р. (Reports 1996)). Стаття 8 Конвенції «захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом» (див. п. 61 рішення Суду у справі «Pretty проти Сполученого Королівства» (справа № 2346/02, ECHR 2002)). Поняття «приватне життя» не виключає в принципі діяльність професійного чи ділового характеру. Адже саме у діловому житті більшість людей мають неабияку можливість розвивати відносини із зовнішнім світом (див. п. 29 рішення Суду у справі «Niemietz проти Німеччини» від 16.12.1992 р.(Серія A № 251)). Таким чином, обмеження, встановлені щодо доступу до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (див. п. 47 рішення Суду у справі «Sidabras and Dћiautas проти Латвії» (справи №№ 55480/00 та 59330/00, ECHR 2004) і п.п. 22-25 рішення Суду у справі «Bigaeva проти Греції» від 28.05.2009 р. (справа 26713/05)). Крім того, було встановлено, що звільнення з посади становило втручання у право на повагу до приватного життя (див. п.п. 43-48 рішення Суду у справі «Цzpэnar поти Туреччини» від 19.10.2010 р. (справа № 20999/04)). Зрештою, у ст. 8 Конвенції йдеться про захист честі та репутації як частину права на повагу до приватного життя (див. п. 35 рішення Суду у справі «Pfeifer проти Австрії» від 15.11.2007 р. (справа № 12556/03) та п.п. 63 та 64 рішення Суду у справі «A. проти Норвегії» від 09.04.2009 р. (справа № 28070/06) , п.65. рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11)).

Держава-відповідач нестиме відповідальність за Конвенцією за порушення прав людини, спричинені діями її представників при виконанні ними своїх службових обов'язків (див., наприклад, рішення у справі «Крастанов проти Болгарії» (Krastanov v. Bulgaria), заява № 50222/99, п. 53, від 30 вересня 2004 року). Проте держава також нестиме відповідальність, якщо її представники перевищують межі своїх повноважень або діють всупереч інструкціям (див. рішення у справах «Молдован та інші проти Румунії (№ 2)» (Moldovan and Others v. Romania (no. 2), заяви №№ 41138/98 і 64320/01, п. 94, ECHR 2005-VII (витяги), та «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), від 18 січня 1978 року, п. 159, Series А № 25). Для того, щоб встановити, чи можна покласти на державу відповідальність за незаконні дії її представників, вчинені поза межами виконання ними службових обов'язків, Суду необхідно дослідити всю сукупність обставин і розглянути характер та контекст поводження, про яке йдеться (див. стосовно статті 2 Конвенції рішення у справі «Сашо Горгієв проти Колишньої Югославської Республіки Македонії» (<…>), заява № 49382/06, п. 48, ECHR 2012 (витяги)).

Словосполучення «відповідно до закону» вимагає, по-перше, аби оспорюваний захід мав юридичну основу у національному праві. По-друге, воно стосується якості закону, про який ідеться, і передбачає вимогу, що такий закон має бути доступний для відповідної особи, яка, крім того, повинна мати можливість передбачити його наслідки для себе, і такий закон повинен відповідати принципу верховенства права (див. з-поміж інших джерел п. 55 рішення Суду у справі «Kopp проти Швейцарії» від 25.03.1998 р. (Reports of Judgment sand Decisions 1998-II)).

Зазначене словосполучення означає, зокрема, що норми національного права мають бути достатньо передбачуваними, аби вказати особам на обставини та умови, за яких органи влади мають право вдатися до заходів, які впливатимуть на конвенційні права цих осіб (див. п. 39 рішення Суду у справі «C.G. and Others проти Болгарії» від 24.04.2008 р. (справа № 1365/07)). Більше того, закон повинен надавати певний ступінь юридичного захисту від свавільного втручання з боку органів влади. Наявність спеціальних процесуальних гарантій є важливою у цьому контексті. Те, що вимагається через такі гарантії, буде залежати, принаймні до певної міри, від характеру та ступеня втручання, що розглядається (див. п. 46 рішення Суду у справі «P.G. and J.H. проти Сполученого Королівства» (справа № 44787/98, ECHR 2001-IX))та див.п.169-170 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11),

Існують певні типові аспекти приватного життя, на які можуть вплинути звільнення, пониження в посаді, відмова у доступі до професії або інші подібні несприятливі заходи. До цих аспектів входить (і) «внутрішнє коло» заявника, (іі) можливість заявника встановлювати та розвивати відносини з іншими людьми та (ііі) соціальна і професійна репутація заявника. У таких спорах існують два напрямки за якими, як правило, виникають питання, пов'язані з приватним життям: або через підстави вжиття оскаржуваного заходу (у такому випадку Суд застосовує підхід, заснований на підставах), або, у деяких справах, через наслідки для приватного життя (у такому випадку Суд застосовує підхід, заснований на наслідках) (див. рішення у справі «Денісов проти України» [ВП] (Denisov v. Ukraine) [GC], заява № 76639/11, пункт 115, від 25 вересня 2018 року).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії»(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Згідно ст.14 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, вчинену у частині політичних положень (преамбула, стаття 1, розділи I, II, VII) від 21 березня 2014 року в м. Брюсселі та у частині торговельно-економічних і галузевих положень (розділи III, IV, V, VI) 27 червня 2014 року в м. Брюсселі, ратифікованої Законом України, від 16.09.2014, № 1678-VII "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони", в рамках співробітництва у сфері юстиції, свободи та безпеки Сторони надають особливого значення утвердженню верховенства права та укріпленню інституцій усіх рівнів у сфері управління загалом та правоохоронних і судових органів зокрема. Співробітництво буде спрямоване, зокрема, на зміцнення судової влади, підвищення її ефективності, гарантування її незалежності та неупередженості та боротьбу з корупцією. Співробітництво у сфері юстиції, свободи та безпеки буде відбуватися на основі принципу поваги до прав людини та основоположних свобод.

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновку суду першої інстанції

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.1-2 ст.308 КАС України, в редакції Закону на момент вчинення процесуальної дії).

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду і розгляду справи), встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Питання про наявність підстав для накладення на працівника поліції дисциплінарного стягнення з'ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях працівника поліції є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення.

Питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з'ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності застосовано Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 28 лютого 2020 року у справі № 825/1398/17, від 06 березня 2020 року у справі № 804/1758/18 та від 20 жовтня 2020 року у справі № 340/1502/19.

У свою чергу, суб'єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достовірними доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому, саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули кримінального правопорушення чи інших обставин, наведених у рішеннях слідчого (прокурора, слідчого судді) в рамках досудового розслідування кримінального правопорушення, а так само відтворення у висновку службового розслідування внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.

Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов'язків тощо.

При оцінці співмірності обраного керівником виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації, наявність (відсутність) непогашених дисциплінарних стягнень на момент притягнення його до відповідальності за цим дисциплінарним проступком і, як підсумок, наявність (відсутність) причинного зв'язку із тим чи не сталася ця подія внаслідок особистої безвідповідальності, низьких ділових та моральних якостей позивача та його неналежного ставлення до службових обов'язків.

Аналогічний правовий висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 620/397/21

При цьому, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в НП України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому:

- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;

- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;

- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;

- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

У аспекті спірних правовідносин необхідно зазначити, що вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з'ясовувати склад саме дисциплінарного проступку в його діях.

Між тим сутність дисциплінарного проступку полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Під вчинками, що підривають авторитет працівника Національної поліції, розуміються протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою, у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника , що мають бути доведені у визначеному порядку.

Самого лише посилання на загальні вимоги Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції та Правил № 1179 недостатньо для належного обґрунтування рішення про застосування такого найсуворішого виду дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби. Необхідно конкретизувати кваліфікацію установленого порушення поліцейським вказаних вимог шляхом чіткого визначення у чому саме полягає таке порушення.

Аналогічний правовий висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 9 лютого 2022 року у справі № 160/12290/20

Як встановлено судами 1-ї та апеляційної інстанцій, підставою для проведення спірного службового розслідування став рапорт старшого інспектора ОД ВМАЗ УПП в Одеській області ДПП лейтенанта поліції С. Криволапова та т.в.о. інспектора ВМАЗ УПП в Одеській області ДПП старшого лейтенанта поліції О. Залевського за реєстр. №ВН 3902/41/13/03/22 від 31.03.2022.

Стосовно строку проведення службового розслідування апеляційний суд зазначає, що воно розпочалось 04.04.2022 та закінчилось 01.06.2022, у зв'язку із продовженням такого строку на один місяць на підставі доповідної записки т.в.о. заступника начальника управління - начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області ДПП капітана поліції Олександра Нікончука від 30.04.2022 та не перевищує встановлений 60-денний строк у випадку такого продовження. При цьому, суд враховує аргументи позивача, що Дисциплінарним статутом визначено, що розслідування може бути продовжено лише у разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії. Проте апеляційний суд зауважує, що наказ УПП в Одеській області ДПП «Про продовження строку проведення службового розслідування» від 30.04.2022 № 201, позивачем не оскаржувався.

Затвердження висновку службового розслідування керівником 01.06.2022 року на другий день після спливу строку проведення службового розслідування -30.05.2022 року не може вважатись істотним порушенням процедури, яке могло вплинути на його результати, так як усі необхідні дії щодо проведення службового розслідування комісією були вчинені вчасно та до спливу відповідного строку .

При цьому, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Аналогічна правова позиція щодо питання порушення процедури прийняття акта викладена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №813/1790/18.

Апеляційний суд зазначає, що аналiз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України Кабінету Міністр України, наказів, інших нормативно-правових i актів та Присяги.

Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Апеляційний суд зазначає, що розгляд справи дисциплінарною комісією проводився у формі письмового провадження та комісія зібрала письмові пояснення поліцейських відносно яких розпочато службове розслідування, дослідила їх службові характеристики, проаналізувала відеозапис з портативного відеореєстратора № 471034.

Відповідно до висновку службового розслідування від 01.06.2022 та Наказу від 14.06.2022 №360 про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарного стягнення інспектори, у томі числі позивач, належно не відреагували на вчинене водієм транспортного засобу BMW адміністративне правопорушення, а саме керування транспортним засобом, не зареєстрованим в установленому порядку, та не забезпечили здійснення контролю за дотриманням водієм Правил дорожнього руху, не винесли стосовно водія постанову про накладення адміністративного стягнення, внаслідок чого, водій уникнув притягнення до адміністративної відповідальності за керування не зареєстрованим в установленому порядку транспортним засобом.

Щодо зібраних в ході службового розслідування пояснень судами 1-ї та апеляційної інстанцій було встановлено, що позивач, інспектор Францев Д.В. та інспектор Шипиця С.А. надали аналогічні пояснення щодо спірних обставин, які виникли 22.03.2022. При цьому, кожен із них повідомив, що посадовою особою, яка здійснювала розгляд адміністративної справи був інспектор ОСОБА_3 , оскільки саме він спілкувався із водієм транспортного засобу BMW, розмова фіксувалась на портативний відеореєстратор № 471034, який відповідно до роздавальної відомості тех. пристроїв під звіт йому належить та саме він повідомляв водію про недотримання правил дорожнього руху та пропонував суму штрафу направити на допомогу ЗСУ. При цьому, в своїх поясненнях старший лейтенант поліції ОСОБА_2 додатково повідомив, що після того як водій повідомив, що на картці немає грошей було зателефоновано командиру роти, який повідомив, що адміністративна практика УПП в даний час не працює, у зв'язку із чим можливості скласти адміністративну постанову та притягнути водія до адміністративної відповідальності не було можливо. Старший лейтенант поліції ОСОБА_3 також повідомив, що оскільки відділ адміністративної практики не працював, а зупинений транспортний засіб BMW не був зареєстрований, він зв'язався із командиром роти, щоб уточнити інформацію щодо можливості евакуювати вказаний транспортний засіб на потреби ЗСУ, на що командир роти повідомив, що не потрібно забирати даний транспортний засіб та сказав запропонувати водію перевести суму штрафу на потреби ЗСУ.

При цьому, для спростування вказаних обставин відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на пояснення т.в.о. командира роти № 4 батальйону № 2 полку УПП в Одеській області ДПП лейтенант поліції ОСОБА_4 , який повідомив, що під час ранкового шикування 22.03.2022 до особового складу роти № 4 батальйону № 2 доведено інформацію щодо необхідності дотримання вимог діючого законодавства, в тому числі, й під час виявлення адміністративних правопорушень із складанням в подальшому адміністративних матеріалів. Довів до відома особового складу про те, що адмiнiстративнi матеріали складаються в порядку визначеному законодавством та, в подальшому, в кінці зміни здаються черговому. Про вказаний поліцейськими у поясненнях телефонний дзвінок, не пам'ятає.

Крім того, відповідач у відзиві зазначає, що 15.07.2022 юрисконсульт ВПЗ УПП в Одеській області ДПП старший лейтенант поліції Ігор Димон звернувся із доповідною запискою на ім'я начальника управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції підполковника поліції Дмитра Хмарука, в якій просив відділ адміністративної практики УПП в Одеській області ДПП надати до відділу правового забезпечення УПП в Одеській ДПП наступну інформацію: «чи були станом на 22.03.2022 у відділі адміністративної практики УПП в Одеській області ДПП проблеми з бланками адміністративних матеріалів і роботою відділу адміністративної практики?».

У відповідь на вказану доповідну записку надано рапорт від 20.07.2022 за № 8257/41/13/03-22, де зазначено, що потреба в бланковій продукції для відділу була виконана Департаментом патрульної поліції в повному обсязі та своєчасно, тому станом на 22.03.2022 бланки були в наявності та видавались поліцейським полку УПП в Одеській області ДПП за потребою в разі необхідності. 22.03.2022 співробітники відділу адміністративної практики несли службу у відділі відповідно до розстановки сил та засобів апарату, затвердженої начальником УПП Одеській області ДПП, відповідно до якої на службі був задіяний весь особовий склад відділу, тому проблем в роботі відділу не було.

При цьому відповідачем було надано пояснення, що особовим складом УПП в Одеській області ДПП 22.03.2022 все ж таки складалися/виносилися адміністративні матеріали та відповідно вони здавались до відділу адміністративної практики УПП в Одеській області ДПП, однак враховуючи об'єктивні обставини, які настали у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України кількість їх значно зменшилась.

Тобто аргументи апелянта, щодо проблем з бланками матеріалів і роботою відділу адміністративної практики 22.03.2022 спростовуються відповідачем, а доказів протилежного, що належним чином підтверджено, позивачем до суду не надано.

Згідно з матеріалами службового розслідування, наданими поясненнями членів екіпажу «Океан-401» та відеозаписом з портативного відеореєстратора №471034 посадовою особою, що здійснювала розгляд справи був інспектор Шипиця С.А., а тому, на думку позивача саме він є особою, яка відповідає за забезпечення провадження у справі.

При цьому апеляційний суд зауважує, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_3 позивач усвідомлював вчинене водієм транспортного засобу BMW правопорушення, оскільки воно було явно очевидним, так як водій, в тому числі, рухався без державних номерних знаків. Крім того, позивач у своїх поясненнях підтверджує, що йому було відомо про всі вчинені ОСОБА_3 дії при розгляді вказаної справи, а тому суд робить висновок, що позивач свідомо допустив протиправну бездіяльність члена екіпажу, інспектора ОСОБА_3 , який обмежився лише зауваженням, а водій, в свою чергу, уникнув адміністративної відповідальності.

Тобто, на переконання апеляційного суду, позивач, який ніс службу в складі екіпажу «Океан-401» належним чином не відреагував на вчинене водієм транспортного засобу BMW правопорушення, яке передбачене статтями 121 та 126 КУпАП та не притягнув його до адміністративної відповідальності.

З матеріалів справи також вбачається, що однією з підстав притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало порушення пункту 2 розділу І, пунктів 4, 5, 6 розділу ІІ, підпункт 2 пункту 1, пункт 2 розділу VII Інструкції № 1026, оскільки він не забезпечив безперервну відеофіксацію.

Так, відповідно до рапорту старшого інспектора з ОД ВМАЗ УПП в Одеській області ДПП лейтенанта поліції С. Криволапова та т.в.о. інспектора ВМАЗ УПП в Одеській області ДПП лейтенанта поліції О. Залевського від 31.03.2022 року, екіпаж «Океан-0401» у складi: iнспектора взводу № 1 роти № 4 батальйону № 2 полку УПП в Одеській області ДПП старшого лейтенанта поліції Францева Дмитра Вікторовича, інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 2 полку УПП в Одеській області ДТП старшого сержанта поліції Горошка Андрiя Андрiйовича та iнспектора взводу № 1 роти № 4 батальйону № 2 полку УПП в Одеськiй області ДПП старшого лейтенанта поліції Шипиці Сергія Анатолійовича 22.03.2022 р. отримали портативні відеореєстратори № 474743, № 471329 та № 471034, про що свідчить роздавальна відомість від 22.03.2022 року батальону №2 роти №4. При цьому, згідно з тією ж роздавальною відомостю, всі три відеореєстратора отримані однією особою, про що свідчить відповідний підпис.

Відповідно до Висновку службового розслідування від 01.06.2022 портативний відеореєстратор № 471034 ввімкнений о 09.42.49 та вимкнений о 09.43.25 22.03.2022 Автоматично із вказаним портативним відеореєстратором увімкнулися відеореєстратори № 474743, № 471329. Загальна тривалість відеозапису, включаючи 2 хвилини передзапису та 2 хвилини після запису, складає 04.36 (чотири хвилини тридцять шість секунд). Таким чином, фактично на відеозаписах містяться події, що відбувалися з 09.40:50 до 09:45:28.

Також у висновку та диску відеозапису доданого до нього, із запису портативного відеореєстратора № 471034 суд встановив, що о 09.42.49 лунає звуковий сигнал, що свідчить про те, відеореєстратор увімкнено. Поліцейський, на якому закріплений вказаний відеореєстратор, підходить до водія та пояснює, що останній вчинив три правопорушення, а саме «незарегистрированное транспортное средство, отсутствие страхового полиса, отсутствуют гос номерные знаки. Один штраф 425 гривен, два штрафа по 850. Есть желание перевести данную сумму на нужды армии?» (мовою оригіналу). Після чого водій погоджується. Поліцейський запитує чи є у останнього грошові кошти на карті, однак водій повідомляє, що має при собі лише готівку. Надалі поліцейський, звертається до свого колеги: «Слышишь, а наличными...Дим? А наличными ж там никак нельзя?» (мовою оригіналу). Після чого портативний відеореєстратор примусово вимикається та залишається у салоні автомобіля. Надалі відбувається двохвилинний післязапис, в радіус фіксації камери потрапляє водій та особа, яка залишила портативний відеореєстратор - ОСОБА_7 . Вказані особи знаходяться біля передніх дверей зі сторони пасажира службового транспортного засобу та продовжують спілкування, суть якого встановити не є можливим. Весь цей час інші поліцейські ОСОБА_8 та ОСОБА_9 знаходяться з іншої сторони біля задніх бокових дверей службового транспортного засобу. О 09.44.04 старший сержант ОСОБА_8 проходить біля водія та ОСОБА_10 та сідає на пасажирське сидіння, у цей час ОСОБА_9 сідає на місце водія у службовий транспортний засіб. ОСОБА_7 о 09.44.07 сідає у службовий транспортний засіб на заднє сидіння, та мовою жестів, за допомогою пальців рук показує цифру 2, при цьому посміхаючись. Далі наряд залишає місце зупинки транспортного засобу.

Апеляційний суд зазначає, що п.5 розділу 2 Інструкції №1026, за порушення якого позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, визначає обов'язок поліцейського під час виконання службових обов'язків безперервно вести відеозйомку на портативний відеореєстратор, окрім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.

При цьому, в порушення вказаних норм, позивач залишив свій портативний відеореєстратор у службовому транспортному засобі, чим не забезпечив безперервну відеофіксацію.

Апеляційний суд погоджується, що під час несення служби особа має право на особисте приватне становище, за якого позивач не зобов'язаний вести відеозйомку на портативний відеореєстратор, проте жодних тверджень та доказів того, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення водієм транспортного засобу BMW позивач не виконував службових обов'язків та у нього виникло особисте приватне становище він до суду не надає.

Таким чином, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок, що позивач вказаними діями порушив п.5 розділу 2 Інструкції №1026.

Окрім того, згідно з висновком службового розслідування від 01.06.2022 дисциплінарна комісія дійшла висновку, що поведінка позивача мала наступні наслідки: "негативно вплинула на формування позитивної громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності національної поліції України, оскільки, сформувала у водія транспортного засобу відчуття безкарності та можливості залишити протиправне діяння поза увагою правоохоронних органів, і відповідно не зазнати жодних, передбачених законодавством, заходів впливу та уникнути негативних наслідків, тим самим, бездіяльність окремих працівників правоохоронних органів підриває рівень довіри населення до поліції які є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції та свідчить про непрофесіоналізм”.

При цьому апеляційний суд вважає необґрунтованим посилання апелянта на протокол опитування адвокатом водія ОСОБА_11 від 30.06.2022 як доказу у вказаній справі та спростування аргументів відповідача, оскільки протокол опитування гр. ОСОБА_11 не має жодного доказового значення по справі, так як законодавчо не врегульовано процедуру процесуального оформлення результатів такого опитування. Крім того, адвокат не в змозі офіційно попереджувати опитуваного про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, а отримані адвокатом в ході опитування відомості повинні використовуватись виключно для обґрунтування клопотання про виклик громадянина до суду як свідка, але не як самостійний доказ. Також суд звертає увагу, що жодним чином не підтверджено чи був взагалі гр. ОСОБА_11 учасником події, яка мала місце 22.03.2022, оскільки жоден із членів екіпажу в своїх поясненнях його прізвище не зазначає.

Апеляційний суд також зазначає, що спірні правовідносини виникли в період дії воєнного стану в Україні наприкінці 2-го місяця вторгнення РФ на територію України. Законом прямо передбачено участь підрозділів поліції у здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у взаємодії зі збройними силами України та іншими військовими формуваннями.

Отже, в період воєнного стану поведінка поліцейських як осіб, задіяних у заходах по забезпеченню оборони та захисту держави, має в повній мірі відповідати цілям та меті роботи Національної поліції України.

Апеляційний суд наголошує на тому, що поліцейський повинен дотримуватись покладених на нього вимог, що передбачено вимогами Дисциплінарного статуту та Закону України «Про Національну поліцію», та уникати вчинення дій, які б могли викликати негативну суспільну думку населення відносно органів поліції та спричинити суспільний резонанс.

З огляду на зміст Присяги поліцейського, текст якої наведено у ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліцію, усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягає вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.

Отже, апеляційний суд вважає, що матеріали службового розслідування підтверджують те, що поведінка позивача є цілком несумісною з вимогами, які ставляться до поліцейських, особливо, в період дії воєнного стану.

Крім того, з аналізу висновку службового розслідування від 01.06.2022 встановлено, що під час проведення службового розслідування обставин, що пом'якшують відповідальність позивача, не встановлено. При цьому, у вказаному висновку відповідач надає оцінку службовій характеристиці позивача та оригінал такої службової характеристики наявний в матеріалах службового розслідування.

Більш того, відповідачем надано до суду наказ від 28.05.2020 № 101 «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-VІІІ, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції та Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції від 13.11.2018 № 5112 на підставі пункту 2 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України». Також відповідач надає до суду наказ від 05.11.2020 № 634 «Про застосування до працівника УПП в Одеській області ДПП дисциплінарного стягнення», яким застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту, пункту 5 розділу ІІ, пункту 2 розділу VІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18 грудня 2018 року № 1026, підпункту 1 пункту 3.1 розділу ІІІ Посадової інструкції поліцейського УПП в Одеській області ДПП, затвердженої наказом ДПП від 13.11.2018 № 5112.ю на підставі пункту 2 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту.

Вказані обставини свідчать про відсутність у позивача бездоганної поведінки за період служби в органах поліції.

Таким чином, апеляційний суд доходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову та погоджується із відповідним висновком суду 1-ої інстанції, так як звільнення позивача відбулось відповідно до вимог Закону України "Про Національну поліцію" та не становило свавільного порушення права позивача на повагу до свого приватного життя в аспекті права формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру, гарантованого ст. 8 Конвенції, у діянні позивача ОСОБА_1 , який порушив Закон України «Про Національну поліцію», Дисциплінарний статут Національної поліції України, Присягу на вірність Українському народові, правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом МВС від 09.11.2016 №1179 є склад дисциплінарного порушення за яке згідно законом було підставою для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення та є пропорційним (співмірним) із учиненими діяннями, що несумісні з проходженням служби, оскільки, позивач скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Апеляційний суд вважає, що відповідач довів обґрунтованість прийняття спірних наказів та обраного виду дисциплінарного стягнення вчиненому позивачем порушенню, а тому оскаржувані накази не підлягають скасуванню.Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

(2) Висновки апеляційного суду:

Судом 1-ої інстанції повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладених у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, правильно застосовані та додержані норми матеріального та процесуального права, справу розглянуто повноважним складом суду, суд не приймав рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі, судове рішення прийнятне та підписано суддею, який зазначений у судовому рішенні.

Апеляційний суд доходить до висновку, щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги , та зміни чи скасування рішення суду 1-ої інстанції, а також вважає, що відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності, розглянута судом 1-ї інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, а тому згідно приписів п.2 ч.5 ст.328 КАС України рішення суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.8,19,55 Конституції України, ст. 6,8 та ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3, 6, 7, 242, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, окрім випадку відповідності вимогам ст.328 КАС України.

Повне судове рішення складене та підписане 14 грудня 2022 року.

Головуючий суддя Кравець О.О.

Судді Коваль М.П. Зуєва Л.Є.