П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 грудня 2022 р.м. ОдесаСправа № 420/23645/21
Суддя в суді І інстанції Юхтенко Л.Р. Рішення суду І інстанції ухвалено в м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання рішень протиправними та скасування рішень,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень: № 193243-2403-1553/2017 від 19 лютого 2021 року, № 193243-2403-1553/2018 від 19 лютого 2021 року, № 193245-2403-1553/2019 від 19 лютого 2021 року, № 193246-2403-1553/2020 від 19 лютого 2021 року та № 193246-2403-1553 від 01 квітня 2021 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що у межах спірних правовідносин податковим органом протиправно донараховано позивачу спірні зобов'язання зі сплати орендної плати за 2017 - 2021 роки, так як земельна ділянка, яка орендувалась позивачем на підставі договору, укладеного з Одеською міською радою, більше не перебуває у користуванні позивача.
В даному випадку, в апеляційній скарзі зазначається, що договір оренди земельної ділянки вважається припиненим на підставі положень ст. 31 ЗУ «Про оренду землі», так як позивачем відчужено належний йому об'єкт нерухомості, який знаходився на відповідній земельній ділянці.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що між Одеською міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) 14 травня 2007 року укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець на підставі ЗУ «Про оренду землі» та рішення Одеської міської ради № 383-V від 29 червня 2006 року надає за рахунок земель міста, а орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку, площею 1276 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, на земельній ділянці розташована будівля, яка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу.
Договір укладено терміном до 12 серпня 2054 року.
Згідно акту від 17 листопада 2006 року орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку, площею 0,1276 га, за адресою АДРЕСА_1 .
При цьому, ФОП ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Одеської міської ради про визнання правовідносин за договором оренди землі від 14 травня 2007 року припиненими з 07 серпня 2013 року (справа № 916/3591/19).
За результатами розгляду справи 02 липня 2020 року Господарським судом Одеської області ухвалено рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Між тим, Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі наданих Департаментом комунальної власності ОМР даних про укладені договори оренди, сформовано податкові повідомлення-рішення, якими визначено суми податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб, а саме:
- № 193243-2403-1553/2017 від 19 лютого 2021 року, яким донараховано зобов'язання за 2017 рік на суму 45 100,30 грн;
- № 193243-2403-1553/2018 від 19 лютого 2021 року, яким донараховано зобов'язання за 2018 рік на суму 108 240,71 грн;
- № 193245-2403-1553/2019 від 19 лютого 2021 року, яким донараховано зобов'язання за 2019 рік на суму 108 240,71 грн;
- № 193246-2403-1553/2020 від 19 лютого 2021 року, яким донараховано зобов'язання за 2020 рік на суму 108 240,71 грн;
- № 193246-2403-1553 від 01квітня 2021 року, яким донараховано зобов'язання за 2021 рік на суму 108240,71 грн.
Не погоджуючись з правомірністю отриманих податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком з'ясування обставин у справі, судом першої інстанції зроблено висновок про необхідність залишення без задоволення позовних вимог, так як у межах спірних правовідносин позивач мав обов'язок зі сплати орендної плати у спірному періоді, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, згідно п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Згідно п. 288.7 Податкового кодексу України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Відповідно до п. 286.5 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
При цьому, згідно ст. 1 ЗУ «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно ст. 31 ЗУ «Про оренду землі», договір землі припиняється, зокрема, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці іншою особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється, зокрема у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.
Згідно ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про оренду землі», до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Згідно ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про оренду землі», у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що у разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
Крім того, відповідно до п. е ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Згідно ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об'єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Одеській області № 193243-2403-1553/2017 від 19 лютого 2021 року, № 193243-2403-1553/2018 від 19 лютого 2021 року, № 193245-2403-1553/2019 від 19 лютого 2021 року, № 193246-2403-1553/2020 від 19 лютого 2021 року та № 193246-2403-1553 від 01 квітня 2021 року.
Зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями донараховано позивачу зобов'язання зі сплати з 2017 року по 2021 рік орендної плати за земельну ділянку, площею 1276 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В даному випадку, зазначену земельну ділянку орендовано позивачем у Одеської міської ради згідно договору оренди землі від 14 травня 2007 року з метою обслуговування належного йому на праві власності об'єкту нерухомості (медичного центру), площею 242,4 м2.
В свою чергу, позивачем у 2013 році засновано ТОВ «КВАДР-ПРОЕКТ» та згідно акту прийому-передачі № 1 від 20 червня 2013 року передано до статутного капіталу ТОВ «Квадр-проект» об'єкт нерухомості, площею 242,4 м2, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька 24-а.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 10 липня 2013 року проведено реєстрацію права власності ТОВ «КВАДР-ПРОЕКТ» на об'єкт нерухомості, площею 242,4 м2, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька 24-а.
При цьому, до 2017 року позивачем сплачувалась орендна плата за відповідну земельну ділянку.
Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про залишення без задоволення позовних вимог, у межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
В даному випадку, єдиним доводом апеляційної скарги позивача є те, що у межах спірних правовідносин податковим органом протиправно донараховано йому спірні зобов'язання зі сплати орендної плати, так як земельна ділянка, яка орендувалась позивачем на підставі договору, укладеного з Одеською міською радою від 14 травня 2007 року, більше не перебуває у користуванні позивача на підставі положень ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про оренду землі», а саме у зв'язку з відчуженням належного позивачу об'єкту нерухомості, який знаходився на відповідній земельній ділянці.
В свою чергу, з аналізу вищевикладених положень ЗУ «Про оренду землі» та Земельного кодексу України вбачається, що у разі виникнення в іншої особи права власності на об'єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці комунальної власності, що перебуває у користуванні на праві оренди, до набувача такого нерухомого майна одночасно переходить право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт.
З іншого боку, на переконання колегії суддів, припинення для позивача дії договору оренди землі у випадках, перелічених в ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про оренду землі», не позбавляє його, як первинного орендаря обов'язків, передбачених таким договором, щодо припинення дії такого договору оренди землі.
Тобто, законодавцем передбачено, що саме умовами договору оренди має встановлюватись порядок повернення (переоформлення) орендодавцеві земельної ділянки, а також відповідальність за невиконання орендарем умов такого договору.
Між тим, п. 7.1 Договору оренди землі від 14 травня 2007 року передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
При цьому, відповідно до п. 9.4.6 Договору оренди землі від 14 травня 2007 року, орендар зобов'язаний повідомити в тижневий термін орендодавця про відчуження будинків і споруд (або їх частин) розташованих на переданій в оренду земельній ділянці, переоформити документи на право подальшого користування земельною ділянкою, а також повідомити нового власника придбаних будівель чи споруд (їх частин) про необхідність оформлення відповідних документів на право оренди.
До переоформлення міською радою прав третіх осіб на користування земельною ділянкою, зазначеною в п.1 Договору, або її частиною (при переході права власності на будинок, споруду або їх частини) орендна плата за земельну ділянку сплачується орендарем за всю ділянку у повному обсязі.
В свою чергу, з аналізу вищевикладених умов Договору колегією суддів зроблено висновок про те, що у позивача в липні 2013 року виникли обов'язки з повідомлення Одеської міської ради про відчуження розташованого на переданій в оренду земельній ділянці об'єкту нерухомості, з переоформлення документів на право подальшого користування земельною ділянкою, а також з повідомлення ТОВ «КВАДР-ПРОЕКТ» про необхідність оформлення відповідних документів на право оренди.
Проте, у ході розгляду даної справи судами не встановлено факту виконання позивачем жодного із зазначених зобов'язань у відповідному періоді.
Вказані обставини також підтверджуються листом Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 29 вересня 2021 року № 01-19/525, яким сповіщено Головне управління ДПС в Одеській області, що право користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька 24-а, належить позивачу.
Між тим, як зазначено вище, умовами Договору чітко встановлено автоматичну пролонгацію дії договору, за умови наявності підстав припинення договору оренди землі за законом, в частинні умов договору про зобов'язання орендаря сплачувати орендну плату за земельну ділянку до переоформлення міською радою прав третіх осіб на користування земельною ділянкою.
При цьому, на переконання колегії суддів, такий обов'язок орандаря є формою відповідальності орендаря у разі невиконання ним обов'язку щодо виконання умов договору про повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар, або її переоформлення, що визначений у ст. 34 ЗУ «Про оренду землі».
Крім того, колегія суддів враховує, що єдиним засновником та директором ТОВ «КВАДР-ПРОЕКТ» у відповідному періоді був позивач.
При цьому, як встановлено колегією суддів та вбачається із зібраних матеріалів у справі, ТОВ «КВАДР-ПРОЕКТ» не є платником орендної плати та ніколи не сплачувало орендну плату за вказану земельну ділянку, що знаходиться у нього у фактичному користуванні з 2013 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що до моменту виконання умов Договору про повернення орендодавцеві земельної ділянки, або її переоформлення на ТОВ «КВАДР-ПРОЕКТ», позивач має обов'язок зі сплати орендної плати за відповідну земельну ділянку.
При цьому, колегія суддів не приймає доводів апелянта про те, що суду необхідно врахувати висновки та встановлені обставини у господарській справі № 916/3591/19, так як Головне управління ДПС України не приймало участі у розгляді зазначеної справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність залишення без задоволення позовних вимог.
При цьому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допущено.
Тому, керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року - без змін.
Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Яковлєв О.В.
Судді Єщенко О.В. Крусян А.В.