14 грудня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/14354/22
Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі головуючого судді: Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.,
при секретарі - Вовненко А.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року у справі за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -
У жовтні 2022 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову старшого виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденко О.С. від 22.09.2022 р. № 63519680 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штрафу в сумі 5100,00 грн. за невиконання вимог виконавчого листа № 420/6480/20 від 30.09.2020.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на адресу Управління надійшла постанова від 22.09.2022 ВП № 63519680 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн за невиконання в повному обсязі судового рішення від 06.08.2020 № 420/6480/20, за яким належало здійснити перерахунок та виплату заборгованості по пенсії відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ОСОБА_1 з розрахунку 83 відсотків відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018 року, з урахуванням вже виплачених сум. На виконання вказаного судового рішення ГУ ПФУ в Одеській області 08.09.2020 було здійснено перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.01.2018 у розмірі 83% відповідних сум грошового забезпечення. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2020 становив 11317,05 грн. Сума доплати за період з 01.01.2018 по 30.09.2020 з урахуванням фактично виплачених сум становить 42541,23 грн та обліковується в ГУ ПФУ в Одеській області. В свою чергу, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 22.09.2022 ВП № 63519680 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн (за невиконання рішення суду). Стягнуто з бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судовий збір в розмірі 2481 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну грн).
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції в частині стягнутої суми судового збору, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції в частині неправомірного стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати у розмірі 2481,00 грн. Доводами апеляційної скарги зазначено, що позивачем у даній справі виступає - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, територіальний орган Пенсійного фонду України, а тому, підпадає під визначення суб'єкта владних повноважень згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України. Таким чином, на думку апелянта, при розподілі судових витрат у даній справі підлягають застосуванню правила ч. 2 ст. 139 КАС України та при задоволенні позову ГУПФУ в Одеській області з відповідача підлягають стягненню виключно судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. В обґрунтування правової позиції апелянт посилається на правову позицію, яка зазначена у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі № 806/2642/16.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області сплачений судовий збір у розмірі 2481 грн.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як було зазначено вище, апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору.
З огляду на зазначене, колегія суддів переглядає рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року в межах поданої апеляційної скарги, а саме в частині стягнення з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області сплачений судовий збір у розмірі 2481 грн. та в цій частині не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, за подання позовної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області був сплачений судовий збір у розмірі 2481.00 грн. відповідно до копії платіжного доручення № 12426 від 17 жовтня 2022 року (а.с. 38, 58).
Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Засади розподілу судових витрат визначені статтею 139 КАС України.
Так, частиною першою статті 139 КАС України встановлено загальні правила, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зокрема, положеннями частини другої статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Відповідно до частин шостої та сьомої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Зміст наведених положень КАС України щодо розподілу судових витрат свідчить про те, що вони стосуються загального правила компенсації судових витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.
Водночас, процесуальний закон визначив обмежений перелік судових витрат, розподіл яких здійснюється у випадку задоволення позову суб'єкта владних повноважень - це виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Зрештою, у контексті відшкодування судового збору у статтях 139-142 КАС України законодавець визначив коло суб'єктів розподілу чи повернення судового збору, позаяк у вказаних нормах веде мову про сторін (позивача й відповідача) і третю особу.
Аналіз змісту частин першої-третьої статті 139 КАС України дозволяє зробити висновок про те, що витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову, як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи. На користь саме такого тлумачення свідчить зміст частини третьої статті 139 КАС України, відповідно до якої суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору.
Суд вважає, що такий підхід законодавця до правового регулювання розподілу витрат на сплату судового збору нерозривно пов'язаним із завданням адміністративного судочинства, котре полягає у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2022 року у справі №826/16473/15.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що якщо позивачем виступає суб'єкт владних повноважень, незалежно від результату розгляду справи не підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про стягнення з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області сплаченого судового збору у розмірі 2481 грн.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 р. підлягає зміні шляхом виключення абзацу 3 резолютивної частини на підставі мотивів, викладених у цій постанові.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 271, 272, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року змінити шляхом виключення з резолютивної частини абзацу 3: «Стягнути з бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судовий збір в розмірі 2481 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну грн).».
В решті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року - залишити без змін.
Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик