П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 грудня 2022 р. м. Одесасправа № 400/9536/21
Суддя в суді І інстанції Марич Є.В. Рішення суду І інстанції ухвалено у м. Миколаїв
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача: Яковлєва О.В.,
суддів Єщенко О.В., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у якому заявлено вимоги Південному міжрегіональному управлінню Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу № 306208 від 23 вересня 2021 року.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2022 року задоволено позовні вимоги.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Державною службою України з безпеки на транспорті подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким залишити без задоволення позовні вимоги.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що у межах спірних правовідносин транспортними засобами здійснювалось перевезення вантажу з перевищенням гранично допустимих вагових параметрів, без отримання спеціального дозволу, а як наслідок на позивача правомірно накладено штрафні санкції оскаржуваною постановою, як на автомобільного перевізника.
При цьому, апелянт наголошує на тому, що під час здійснення перевірки транспортного засобу позивача, водієм останнього не надано нотаріально завіреної копії договору оренди такого транспортного засобу, або інших документів, підтверджуючих його використання в комерційній діяльності третіми особами.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу на прав власності належать транспорті засоби: MAN, модель TGA 18.440 випуску 2007, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; TRAILOR, модель SYY 3CX випуску 1997 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Постановою Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 23 вересня 2021 року № 306208 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф, що передбачені абз. 14 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», у сумі 8 500,00 грн.
Не погоджуючись з правомірністю зазначеної постанови, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як у межах спірних правовідносин позивача протиправно притягнуто до відповідальності за перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів без необхідного дозволу, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, Закон України «Про автомобільний транспорт» визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту.
Згідно ч. 1 ст. 48 «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Згідно ч. 3 вказаної статті, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Згідно п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Між тим, механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879.
Згідно пп.пп. 2, 3, 4 п. 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:
вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології;
великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки;
габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Згідно п. 15 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.
Згідно абз. 14 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, а саме за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Колегією суддів встановлено, що постановою Південного міжрегіонального управлінню Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу № 306208 від 23 вересня 2021 року накладено на позивача адміністративно-господарський штраф за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
В свою чергу, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, у межах доводів та вимог апеляційної скарги контролюючого органу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити.
В даному випадку, під час проведення перевірки автомобіля позивача, контролюючим органом виявлено порушення правил перевезення вантажу з перевищенням встановлених вагових норм без відповідного дозволу.
При цьому, контролюючим органом у складеному акті перевірки зазначається, що вантаж перевозився згідно товарно-транспортної накладної від 26 липня 2021 року № 140979.
Між тим, як зазначається позивачем, у межах спірних правовідносин його вантажний автомобіль та причеп до нього використовувався іншою фізичною особою на підставі договорів доручення, а тому він не є автомобільним перевізником у спірних правовідносинах, а як наслідок не має сплачувати спірного адміністративно-господарського штрафу.
В свою чергу, колегія суддів зазначає, що з вищевикладених положень законодавства вбачається, що суб'єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, є автомобільний перевізник.
При цьому, колегія суддів зазначає, що за визначенням, яке викладено у ЗУ «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Тобто, для накладення адміністративно-господарського штрафу, контролюючий орган має належним чином встановити автомобільного перевізника на підставі наданих йому документів.
В свою чергу, як вбачається із зібраних матеріалів у справі, зокрема, товарно-транспортної накладної від 26 липня 2021 року № 140979, яка надавалась контролюючому органу у ході проведення спірної перевірки, автомобільним перевізником зазначено ТОВ «НИКЮГТРАНС».
При цьому, на стадії судового розгляду даної справи, позивачем зазначено, що ним укладено усні договори доручення зі ОСОБА_2 на виконання яких останній здійснював керування транспортними засобами позивача.
Між тим, згідно ч. 1 ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Згідно ч. 1 ст. 1007 ЦК України, довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.
В даному випадку, позивачем видано довіреності № 2 від 21 вересня 2020 року та № 5 від 24 жовтня 2020 року повіреному ОСОБА_2 на вчинення юридичних дій для виконання укладених усних договорів доручення, у яких окреслено перелік прав, наданих повіреному.
З аналізу зазначених довіреностей та вищевказаних норм цивільного законодавства вбачається, що у межах спірних правовідносин ОСОБА_2 за укладеними договорами доручення зобов'язався за кошт позивача, як довірителя, та від його імені, здійснювати обслуговування транспортних засобів позивача, з метою використання останніх у певній виробничій діяльності.
При цьому, із зібраних матеріалів у справі вбачається, що водієм ОСОБА_2 , керуючи транспортними засобами позивача, не надано під час його перевірки копій відповідних довіреностей контролюючому органу, а також будь-яких інших документів, що розкривають зміст правовідносин із ТОВ «НИКЮГТРАНС».
Проте, обов'язок пред'являти такі документи водієм транспортного засобу при внутрішньому перевезенні вантажів Україною чітко встановлений ч. 2 ст. 49 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що контролюючий орган на момент складання акту перевірки мав обґрунтовані підстави вважати, що саме позивач, як власник транспортних засобів що порушили вимоги законодавства України, може виступати автомобільним перевізником у межах спірних правовідносин.
Між тим, на виконання п. 26 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567, позивачу направлено рекомендованим листом повідомлення про час і місце розгляду його справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 23 вересня 2021 року, а також запропоновано надати йому додаткові докази стосовно виявлених порушень (а.с. 53).
Вказаний лист отримано позивачем 25 серпня 2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 54).
Тобто, позивач мав право під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт надати пояснення та/або додаткові докази Південному міжрегіональному управлінню Укртрансбезпеки щодо складення документів відносно неналежної особи.
В свою чергу, як вбачається із зібраних матеріалів у справі, на зазначену дату позивач не з'явився до контролюючого органу, а також позивачем не направлено останньому додаткових пояснень та доказів стосовно його правовідносин із ОСОБА_2 та ТОВ «НИКЮГТРАНС».
Крім того, у ході судового розгляду позивачем також не надано додаткових пояснень та доказів стосовно його правовідносин із ТОВ «НИКЮГТРАНС».
При цьому, колегія суддів не приймає посилань позивача на укладені договори доручення, як на обставину, що свідчить про відсутність вини в його діях за вчинене порушення, так як повірений за вказаними договорами діяв безпосередньо від імені позивача, чим створював для нього відповідні правові наслідки.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що саме позивач, який є власником відповідних транспортних засобів, є автомобільним перевізником, а як наслідок несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів, оскільки факт перевищення транспортними засобами нормативних вагових параметрів не спростовується матеріалами справи, що, зумовлює накладення штрафу за таке порушення.
Вказаний висновок колегії суддів відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 22 грудня 2021 року (справа № 420/3371/21).
З іншого боку, колегія суддів не приймає доводів позивача про те, що на нього не можуть бути накладені адміністративно-господарські санкції через те, що він не має статусу фізичної особи-підприємця, оскільки ЗУ «Про автомобільний транспорт», який є спеціальним нормативно-правовим актом у межах спірних правовідносин, передбачає, що суб'єктами відповідальності за вчинення спірних правопорушень є фізичні особи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального та процесуального права при розгляді даної справи, а тому наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2022 року - скасувати, ухваливши у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Яковлєв О.В.
Судді Єщенко О.В. Крусян А.В.