П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 грудня 2022 р.м. ОдесаСправа № 420/6018/22
Суддя в суді І інстанції Тарасишина О.М. Рішення суду І інстанції ухвалено в м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Одеського державного університету внутрішніх справ на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського державного університету внутрішніх справ про проходження публічної служби,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Одеському державному університету внутрішніх справ, а саме:
- визнання протиправним та скасування наказу від 23 березня 2022 року № 77о/с, із змінами, внесеними наказом від 11 травня 2022 року № 124 о/с;
- поновлення на посаді професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу Одеського державного університету внутрішніх справ з 24 березня 2022 року;
- стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, з вирахуванням належних до сплати податків і зборів;
- стягнення 100 000,00 грн у якості компенсації завданої моральної шкоди.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року частково задоволено позовні вимоги, а саме:
- визнано протиправним та скасувати наказ Одеського державного університету внутрішніх справ від 23 березня 2022 року № 77 о/с;
- поновлено позивача на посаді професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу Одеського державного університету внутрішніх справ з 24 березня 2022 року;
- стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 березня 2022 року по 22 серпня 2022 року, у розмірі 110 909,70 грн;
- стягнуто 30 000,00 грн у якості компенсації завданої моральної шкоди.
При цьому, додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року вирішено питання розподілу понесених позивачем судових витрат та стягнуто на користь позивача частину понесених витрат на професійну правничу допомогу, у сумі 20 000,00 грн.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями відповідачем подано апеляційні скарги з яких вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційних скарг обґрунтовано тим, що у межах спірних правовідносин в Одеському державному університеті внутрішніх справ проведено службове розслідування, яким встановлено факти порушення позивачем службової дисципліни, що стало підставою для прийняття оскаржуваного наказу про звільнення позивача з посади на підставі висновків проведеного службового розслідування.
В даному випадку, апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно не погодився з висновками проведеного розслідування, якими належним чином задокументовано факти порушення позивачем службової дисципліни.
Крім того, апелянт вважає, що позивачем визнається частина виявлених службовим розслідуванням порушень службової дисципліни, що підтверджує його висновки та правомірність оскаржуваного наказу.
При цьому, апелянт наголошує, що у межах спірних правовідносин позивача не звільнено зі служби в поліції, а як наслідок він не має права на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Крім того, апелянт зазначає, що позивачем не доведено факту завдання йому моральної шкоди у межах спірних правовідносин належними та допустимими доказами, а тому він не має права на отримання відповідної компенсації.
В свою чергу, щодо розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу апелянт зазначає, що розмір стягнутих на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу не підтверджується належними доказами, є завищеним та не відповідає складності даної справи.
В свою чергу, позивачем подано відзиви на отримані апеляційні скарги у яких зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, так як у межах спірних правовідносин ним не допускались порушення службової дисципліни, а тому він має право на поновлення на посаді та отримання спірних виплат та компенсацій.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги суб'єкта владних повноважень підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції, зокрема, встановлено, що з 2010 року ОСОБА_1 проходила службу в Одеському державному університеті внутрішніх справ, а з 2012 року займала посаду професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу.
При цьому, 23 березня 2022 року ректором Одеського державного університету внутрішніх справ видано наказ № 77 о/с, яким, відповідно до ст. 71 ЗУ «Про Національну поліцію України» підполковника поліції ОСОБА_1 звільнено з посади професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу з 23 березня 2022 року та відряджено до Національної поліції України з 24 березня 2022 року.
Вказаний наказ видано на підставі висновку службового розслідування від 23 березня 2022 року, за результатом якого дисциплінарна комісія дійшла висновку про необхідність увільнення підполковника поліції ОСОБА_1 із займаної посади професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу факультету підготовки фахівців для підрозділів превентивної діяльності та відрядити її у розпорядження Національної поліції України для отримання сучасних знань та вмінь у відповідних підрозділах Національної поліції за напрямком навчальних дисциплін, які нею викладаються, про що підготувати необхідні матеріали.
Не погоджуючись з правовірністю зазначеного наказу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком з'ясування обставин у справі, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як проведеним службовим розслідуванням безпідставно встановлено наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку, з чим частково не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
Так, Закон України «Про Національну поліцію» визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Згідно ч. 1 ст. 71 ЗУ «Про Національну поліцію», поліцейські за їхньою згодою можуть бути відряджені до органів державної влади, установ та організацій із залишенням на службі в поліції, але зі звільненням із займаної посади з подальшим призначенням на посади відповідно до переліку посад, які можуть бути заміщені поліцейськими в державних органах, установах та організаціях, що затверджується Президентом України.
Згідно ч. 3 ст. 71 ЗУ «Про Національну поліцію», рішення про відрядження поліцейських приймає керівник поліції.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЗУ «Про Національну поліцію», підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
В свою чергу, Дисциплінарний статут Національної поліції України затверджено Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року № 2337-VIII.
Згідно ч. 3 ст. 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Відповідно до ч. 15 ст. 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, за результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
Згідно ч. 4 ст. 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Згідно ч. 5 ст. 20 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, повноваження ректорів вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, щодо застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських, які проходять службу або навчаються в таких навчальних закладах, визначаються Міністерством внутрішніх справ України.
Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 березня 2019 року № 209 затверджено Положення про повноваження ректора закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, із застосування заохочень і дисциплінарних стягнень.
Згідно п. 2 Положення, повноваження ректора із застосування заохочень і дисциплінарних стягнень поширюються на поліцейських, щодо яких він є безпосереднім та прямим керівником (начальником), здобувають вищу освіту або проходять у ЗВО МВС первинну професійну підготовку поліцейських, яких вперше прийнято на службу в поліції.
Згідно пп. 1 п. 5 Положення, ректор ЗВО МВС уповноважений застосовувати такі види дисциплінарних стягнень, передбачені статтею 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, до поліцейських, щодо яких він є безпосереднім та прямим керівником (начальником): зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади.
При цьому, згідно ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Згідно ч. 3 ст. 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
Крім того, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України.
Згідно п. 1 розділу І Порядку, цей Порядок визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.
Згідно п. 1 розділу VІ Порядку, зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.
Згідно п. 2 розділу VІ Порядку, підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Згідно п. 1 розділу VІІ Порядку, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Згідно п. 2 розділу VІІ Порядку, наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, ЗВО та особистого ознайомлення поліцейського з ним, що здійснюється кадровим підрозділом органу (підрозділу, закладу, установи), ЗВО за місцем проходження служби зазначеним поліцейським. Таке ознайомлення засвідчується шляхом проставляння поліцейським, притягнутим до дисциплінарної відповідальності, підпису, прізвища та ініціалів на останньому аркуші копії наказу, долученої до його особової справи.
У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт довільної форми, що підписується працівником кадрового підрозділу та іншими присутніми під час відмови особами, який долучається до особової справи поліцейського, притягнутого до дисциплінарної відповідальності.
Згідно п. 3 розділу VІІ Порядку, виконання таких дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь та звільнення зі служби в поліції, шляхом видання наказів по особовому складу покладається на підрозділи кадрового забезпечення (служби персоналу) територіальних органів поліції, установ та закладів поліції, а також ЗВО.
Також, наказом Міністерства внутрішніх справ України 23 листопада 2016 року № 1235 затверджено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції.
Згідно п. 11 розділ ІІІ Порядку, накази про накладення дисциплінарних стягнень у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення зі служби в поліції реалізовуються шляхом видання наказів по особовому складу в установленому порядку.
При цьому, згідно ч. 6 ст. 71 ЗУ «Про національну поліцію», звільнення з посад відряджених поліцейських здійснюється за рішенням керівника державного органу, установи, організації з подальшим направленням їх у розпорядження поліції.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 67 ЗУ «Про національну поліцію», зарахування поліцейських наказами по особовому складу в розпорядження органів поліції для подальшого проходження служби під керівництвом посадових осіб, уповноважених призначати на посади поліцейських, допускається у разі звільнення поліцейського з посади у зв'язку з виконанням дисциплінарного стягнення або виконанням висновку поліцейської комісії про невідповідність займаній посаді, якщо до кінця визначеного строку виконання дисциплінарного стягнення або протягом десяти днів з дня ухвалення висновку про службову невідповідність не вирішено питання про подальше проходження ним служби.
Крім того, згідно п. 1 ч. 1 ст. 67 ЗУ «Про національну поліцію», зарахування поліцейських наказами по особовому складу в розпорядження органів поліції для подальшого проходження служби під керівництвом посадових осіб, уповноважених призначати на посади поліцейських, допускається у разі повернення поліцейських, які відповідно до закону були відряджені (прикомандировані) до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, інших органів державної влади (закладів, установ) або органів місцевого самоврядування на час виконання відповідних повноважень на постійній основі із залишенням їх на службі в поліції;
При цьому, згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно ч. 1 ст. 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності наказу Одеського державного університету внутрішніх справ від 23 березня 2022 року № 77 о/с, яким ОСОБА_1 , відповідно до ст. 71 ЗУ «Про національну поліцію», відряджено до Національної поліції України з 24 березня 2022 року, на підставі висновку службового розслідування Одеського державного університету внутрішніх справ від 23 березня 2022 року.
Тобто, у якості юридичної підстави видання оскаржуваного наказу суб'єктом владних повноважень визначено загальне посилання на ст. 71 ЗУ «Про національну поліцію», якою врегульовано процедуру відрядження поліцейських до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції.
В свою чергу, у якості фактичної підстави для звільнення позивача з посади суб'єктом владних повноважень визначено висновок службового розслідування Одеського державного університету внутрішніх справ від 23 березня 2022 року.
При цьому, як вбачається із зібраних матеріалів справи, наказом голови Національної поліції України від 23 березня 2022 року № 415 о/с, підполковника поліції ОСОБА_1 , яка прибула з Одеського державного університету внутрішніх справ, відряджено до Головного управління Національної поліції в Одеській області з 24 березня 2022 року на підставі наказу Одеського державного університету внутрішніх справ від 23 березня 2022 року № 77 о/с.
Тобто, 23 березня 2022 року керівником поліції, на виконання вимог ч. 3 ст. 71 ЗУ «Про національну поліцію», реалізовано наказ Одеського державного університету внутрішніх справ від 23 березня 2022 року № 77 о/с та відряджено позивача для служби в новому органі Національної поліції.
З іншого боку, як вбачається із зібраних матеріалів справи, наказом Одеського державного університету внутрішніх справ від 11 травня 2022 року № 124 о/с внесено зміни до наказу Одеського державного університету внутрішніх справ від 23 березня 2022 року № 77 о/с, шляхом викладення його в новій редакції.
В даному випадку, згідно внесених змін, ОСОБА_1 , відповідно до ч. 6 ст. 71 ЗУ «Про національну поліцію», звільнено із займаної посади та направлено в розпорядження Національної поліції України з 24 березня 2022 року на підставі висновків службового розслідування.
Тобто, з тексту оскаржуваного наказу (з урахуванням внесених змін) вбачається, що позивача, як відрядженого поліцейського до закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання МВС України із залишенням на службі в поліції, звільнено наказом ректора відповідного закладу з подальшим направленням у розпорядження поліції, за наслідком вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Крім того, суб'єктом владних повноважень розширено перелік фактичних підстав видання оскаржуваного наказу та додатково зазначено доповідну записку ОСОБА_2 від 23 березня 2022 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наказом Одеського державного університету внутрішніх справ від 11 травня 2022 року № 124 о/с змінено юридичну та фактичну підставу, а також мету видання реалізованого та доведеного позивачу наказу Одеського державного університету внутрішніх справ від 23 березня 2022 року № 77 о/с.
Проте, з аналізу вищевикладених нормативно-правових актів колегією суддів не встановлено можливості внесення таких змін до раніше прийнятих, доведених та реалізованих наказів по особовому складу в органах Національної поліції України, з метою докорінної зміни змісту останніх.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наказ Одеського державного університету внутрішніх справ від 11 травня 2022 року № 124 о/с суперечить нормам матеріального права, а як наслідок є протиправним.
З іншого боку, колегія суддів зазначає, що у якості фактичної підстави для видання оскаржуваного наказу про відрядження позивача, а також у якості однієї з фактичних підстав затвердження нової редакції наказу про відрядження позивача, яким його вже звільнено з посади, суб'єктом владних повноважень визначено висновок службового розслідування Одеського державного університету внутрішніх справ від 23 березня 2022 року.
В даному випадку, із зібраних матеріалів у справі вбачається, що прийняттю оскаржуваного наказу передувало проведення службового розслідування в Одеському державному університеті внутрішніх справ за фактом недотримання службової дисципліни підполковником поліції ОСОБА_1 .
Між тим, колегія суддів зазначає, що процедура проведення службового розслідування у Національній поліції України, зокрема в закладах вищої освіти МВС, врегульована вищевикладеними положеннями норм матеріального права.
В даному випадку, початком проведення службового розслідування є видання відповідного наказу уповноваженим керівником органу національної поліції на підставі отриманих відомостей про можливе порушення поліцейським службової дисципліни.
В свою чергу, із наданих до суду матеріалів службового розслідування вбачається, що наказом ректора Одеського державного університету внутрішніх справ від 23 березня 2022 року № 118 призначено проведення службового розслідування відносно позивача, як поліцейського, який проходить службу у закладі вищої освіти МВС та щодо якого він є прямим керівником.
В даному випадку, відповідні повноваження ректора закладу вищої освіти МВС передбачені ч. 5 ст. 20 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Положенням про повноваження ректора закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, із застосування заохочень і дисциплінарних стягнень, що затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 березня 2019 року № 209.
При цьому, із наданих до суду матеріалів службового розслідування вбачається, що ректором Одеського державного університету внутрішніх справ затверджено 23 березня 2022 року висновок службового розслідування, яким за вчинені порушення службової дисципліни рекомендовано звільнити позивача з посади.
Проте, як вбачається з аналізу вимог спеціальних нормативно-правових актів, під час проведення службового розслідування, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, уповноважений керівник визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування.
В свою чергу, накази про накладення дисциплінарних стягнень у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення зі служби в поліції виконуються (реалізовуються) шляхом видання наказів по особовому складу в установленому порядку.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що для завершення процедури притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача з посади, після затвердження висновків службового розслідування, ректор Одеського державного університету внутрішніх справ мав видати наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та наказ про виконання (реалізацію) такого наказу.
При цьому, до видання уповноваженим керівником наказу про накладення на такого поліцейського дисциплінарного стягнення та його реалізації наказом по особовому складу, такий поліцейський не може бути звільнений з посади.
З іншого боку, на переконання колегії суддів, сам висновок службового розслідування не може вважатись фактичною підставою для прийняття наказу про відрядження поліцейського до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції, так як згідно ч. 4 ст. 71 ЗУ «Про Національну поліцію», відрядження поліцейського оформлюється на підставі запиту керівника державного органу, установи, організації, рапорту поліцейського та відповідного подання його прямого керівника.
Більш того, позивач, як вже відряджений поліцейський до закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання МВС України із залишенням на службі в поліції, на переконання колегії суддів, не може бути відрядженим назад до органів Національної поліції України, а може бути лише відкликаний, або у випадку звільнення з посади, направлений у розпорядження поліції.
З іншого боку, звільнення з посад відряджених поліцейських за рішенням керівника державного органу, установи, організації з подальшим направленням їх у розпорядження поліції, передбачене ч. 6 ст. 71 «Про Національну поліцію», на переконання колегії суддів, не може бути наслідком притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, так як згідно приписів ч. 1 ст. 67 ЗУ «Про Національну поліцію», звільнення поліцейського з посади у зв'язку з виконанням дисциплінарного стягнення та повернення поліцейських, які відповідно до закону були відряджені до органів державної влади (закладів, установ) на час виконання відповідних повноважень є різними підставами для зарахування поліцейських в розпорядження органів поліції для подальшого проходження служби.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки проведеного службового розслідування відносно позивача не могли стати фактичною підставою для видання оскаржуваного наказу Одеського державного університету внутрішніх справ від 23 березня 2022 року № 77 о/с про відрядження ОСОБА_1 , навіть з урахуванням внесених до нього змін наказом Одеського державного університету внутрішніх справ від 11 травня 2022 року № 124 о/с.
З іншого боку, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно інформації з листа МВС України від 20 травня 2022 року № 12557/6/48-2022, який адресований Одеському державному університету внутрішніх справ, МВС України за зверненням позивача проведено перевірку дій посадових осіб Одеського державного університету внутрішніх, що стали підставою для видання оскаржуваного наказу Одеського державного університету внутрішніх справ від 23 березня 2022 року № 77 о/с та встановлено численні порушенням вимог спеціальних нормативно-правових актів, зокрема ст. 71 ЗУ «Про національну поліцію».
При цьому, згідно інформації з листа Одеського державного університету внутрішніх справ від 25 травня 2022 року № 1/1311, що адресований до МВС України, голову кадрової комісії ОСОБА_3 , члена кадрової комісії ОСОБА_4 та члена кадрової комісії Десятника Анатолія Антоновича, якими складено зазначений висновок службового розслідування відносно позивача, за наслідком проведення службового розслідування дій останніх про проведенні службового розслідування відносно позивача, визнано винними у численних порушеннях вимог законодавства, а як наслідок притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посад ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) та шляхом оголошення суворої догани ( ОСОБА_5 ).
Тобто, на виконання вимог МВС України відповідачем самостійно проведено службове розслідування та встановлено наявність грубих порушень у діях посадових осіб Одеського державного університету внутрішніх, що стали підставою для видання оскаржуваного наказу Одеського державного університету внутрішніх справ від 23 березня 2022 року № 77 о/с.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наказ Одеського державного університету внутрішніх справ від 23 березня 2022 року № 77 о/с є протиправним та підлягає скасуванню.
В свою чергу, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки вказаним обставинам, а як наслідок помилково зроблено висновок про задоволення позовних вимог за наслідком перевірки наявності складу дисциплінарного проступку в діях позивача, а також перевірки дотримання порядку проведення службового розслідування.
В даному випадку, як зазначено вище колегією суддів у своїх висновках, навіть за наявності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку, встановленого висновком проведеного службового розслідування, такий поліцейський не може бути відряджений, або звільнений з посади у встановленому ст. 71 ЗУ «Про Національну поліцію» порядку.
З іншого боку, колегія суддів погоджується з доводами апелянта у тому, що попереднє звільнення позивача з посади, що визнано протиправним у судовому порядку, помилково враховано судом першої інстанції у якості обставини, що свідчить про упереджене ставлення суб'єкта владних повноважень до позивача, як передумови для його повторного звільнення з посади.
Тому, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції, якими він обґрунтував протиправність оскаржуваного наказу.
Щодо висновку суду першої інстанції про поновлення позивача на раніше займаній посаді та про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, з аналізу вищевикладених норм матеріального права вбачається, що у разі протиправного звільнення з роботи (посади) або переведення на іншу роботу (посаду) працівник повинен бути поновлений на попередній роботі (посаді).
При цьому, колегія суддів не приймає доводів апелянта про неможливість поновлення позивача на раніше займаній посаді через те, що позивач проходить службу в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області на підставі виданих наказів МВС України та Головного управління Національної поліції в Одеській області.
В даному випадку, колегія суддів вважає, що подальше проходження позивачем служби позивачем в поліції, процес проходження якої врегульовувався шляхом видачі нових наказів по особовому складу відносно позивача, жодним чином не впливає на правомірність оскаржуваного наказу, який є предметом спору у даній справі.
Тому, за наслідком встановлення факту протиправного відрядження (звільнення) позивача з посади, останній повинен бути поновлений на такій посаді з 24 березня 2022 року, тобто з дня наступного за останнім днем служби на відповідній посаді.
При цьому, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги суб'єкта владних повноважень про те, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, так як у межах спірних правовідносин позивача не звільнено зі служби в поліції, а лише звільнено із займаної посади.
В даному випадку, позивач з 24 березня 2022 року проходить службу в органах Національної поліції України та продовжує отримувати грошове забезпечення, як поліцейський.
Між тим, з аналізу вищевикладених норм матеріального права вбачається, що у межах спірних правовідносин позивач має право на отримання різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.
При цьому, колегія суддів вважає, що обставини проходження позивачем служби в структурах Головного управління Національної поліції в Одеській області та отримання ним грошового забезпечення не входять до предмету спору у даній справі, а як наслідок колегією суддів не може перевірятись правомірність нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення у відповідному періоді.
Враховуючи викладене, з метою належного захисту прав позивача, без покладення надмірного тягаря на суб'єкта владних повноважень, колегія суддів вважає за необхідне зобов'язати останнього здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача та у разі наявності різниці в заробітку за час проходження служби в органах Національної поліції України, починаючи з 24 березня 2022 року, виплатити йому таку різницю з урахуванням вже виплачених сум.
Щодо висновку суду першої інстанції про стягнення моральної шкоди на користь позивача, колегія суддів зазначає наступне.
В даному випадку, вищевикладеними нормами матеріального права передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, зокрема, у випадках незаконного звільнення.
В даному випадку, в обґрунтування наявності підстав для відшкодування моральної шкоди позивачем зазначається про те, що внаслідок незаконного звільнення йому заподіяна моральна шкода у вигляді душевних страждань, порушення нормального ритму життя і життєвих зав'язків, нанесено шкоди здоров'я, діловій репутації, честі та гідності.
В свою чергу, зважаючи на те, що в межах розгляду цієї справи встановлено незаконність відрядження (звільнення) позивача з посади, колегія суддів робить висновок про те, що отримані негативні емоції позивача у межах спірних правовідносин перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із діями суб'єкта владних повноважень, а відтак безумовно завдали йому моральної шкоди.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 вересня 2022 року (справа № 803/2375/14).
З іншого боку, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що стягнута на користь позивача сума (30 000,грн) у якості компенсації завданої моральної шкоди протиправним звільненням з посади є завищеною.
В даному випадку, враховуючи повторність протиправного звільнення позивача з посади, неможливість зайняття позивачем науковою діяльність у спірному періоді, а також описані позивачем негативні емоції, отримані ним після звільнення з посади, колегія суддів вважає, що належним розміром компенсації завданої позивачу моральної шкоди є 5 000,00 грн.
Щодо висновку суду першої інстанції про необхідність стягнення на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу, що викладений в додатковому рішенні суду від 05 вересня 2022 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на оплату правничої допомоги позивачем надано наступні документи: договір про надання правничої (правової) допомоги № 2503 від 25 березня 2022 року; акт приймання-передачі наданих правових послуг від 25 серпня 2022 року, на загальну суму 25 400 грн; квитанцію до прибуткового касового ордеру № 2 від 25 серпня 2022 року
В свою чергу, колегія суддів вважає, що стягнуті на користь позивача 20 000,00 грн у якості понесених витрат на професійну правничу допомогу не відповідають складності даної адміністративної справи.
При цьому, колегія суддів вважає, що за наслідком розгляду адміністративної справи, суд не зобов'язаний стягувати на користь позивача усі задокументовані ним судові витрати, а має керуватись принципом розумності та співмірності при визначенні суми таких витрат.
Між тим, враховуючи рівень складності даної справи, кількість складених адвокатом процесуальних документів у даній справі та затраченого ним часу, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь позивача понесені ним витрат на професійну правничу допомогу, у загальній сумі 5 000,00 грн.
При цьому, враховуючи допущені судом першої інстанції порушення при розгляді даної справи норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції.
Тому, керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги Одеського державного університету внутрішніх справ на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року та ухвалене до нього додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року - задовольнити частково.
Скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року та ухвалене до нього додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року, ухваливши у справі нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати наказ Одеського державного університету внутрішніх справ від 23 березня 2022 року № 77 о/с.
Визнати протиправним та скасувати наказ Одеського державного університету внутрішніх справ від 11 травня 2022 року № 124 о/с.
Поновити підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу факультету підготовки фахівців для підрозділів превентивної діяльності Одеського державного університету внутрішніх справ з 24 березня 2022 року.
Зобов'язати Одеський державний університет внутрішніх справ здійснити нарахування та виплату різниці розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 за посадою професора кафедри адміністративного права та адміністративного процесу факультету підготовки фахівців для підрозділів превентивної діяльності Одеського державного університету внутрішніх справ та займаними ОСОБА_1 посадами за період з 24 березня 2022 року по 14 грудня 2022 року.
Стягнути з Одеського державного університету внутрішніх справ на користь ОСОБА_1 компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 5 000,00 (п'ять тисяч) грн.
Стягнути з Одеського державного університету внутрішніх справ на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 (п'ять тисяч) грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Яковлєв О.В.
Судді Єщенко О.В. Крусян А.В.