П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 грудня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/2837/22
Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача -Кравця О.О.
судді - Зуєвої Л.Є.
судді - Коваля М.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року по справі № 420/2837/22, прийнятого у порядку спрощеного позовного провадження у складі судді Білостоцького О.В., за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Одеського району Одеської районної державної адміністрації, Біляївського відділу Управління соціального захисту населення Одеського району Одеської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії ,
I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ:
08 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Одеського району Одеської районної державної адміністрації, Біляївського відділу Управління соціального захисту населення Одеського району Одеської районної державної адміністрації, в якому, з урахуванням уточнень, просив:
визнати незаконними дії відповідачів по ненаданню державної соціальної допомоги в повному обсязі призначити виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на догляд як особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року у розмірі 2118 грн.;
визнати незаконними дії відповідачів по ненаданню державної соціальної допомоги в повному обсязі призначити виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на догляд як особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу з 01.01.2022 року по 31.06.2022 року у розмірі 2 400 грн.;
зобов'язати відповідачів Біляївський відділ Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області та Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області здійснити виплату державної соціальної допомоги ОСОБА_1 грошової допомоги на догляд як особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року у розмірі 2600 грн. (у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму з 01.07.2022 року, який складає 2600 грн. в теперішній час) (дві тисячі шістсот грн.) за рахунок бюджетних асигнувань та обов'язково вказати кінцеву дату виконання;
виплатити відповідачам на рахунок в Приватбанку, на який перерахується державна соціальна допомога, за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача, на користь ОСОБА_1 грошової допомоги на догляд як особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року у розмірі 2 600 грн. (у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму з 01.07.2022 року, який і складає 2 600 грн.) (дві тисячі шістсот грн.) за кожний місяць року за рахунок бюджетних асигнувань та обов'язково вказати кінцеву дату виконання.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року у задоволенні позову було відмовлено.
II. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ, УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:
Не погоджуючись з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року позивач подав апеляційну скаргу, та просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що він є непрацюючим пенсіонером, особою з інвалідністю війни 2 групи, який здійснює догляд за своїм братом - особою з інвалідністю І групи внаслідок психічного розладу ОСОБА_2 , який потребує постійного стороннього догляду. Позивач отримує щомісячну грошову допомогу як особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю I групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею.
Апелянт вказує на те, що відповідач з січня 2021 року здійснює виплату вказаної допомоги у розмірі, який не відповідає вимогам Порядку надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду на догляд за нею, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.2000 року №1192 (далі - Порядок №1192). На думку апелянта, розмір відповідної допомоги має становити з 01.01.2021 року по 31.12.21 року у розмірі 2118 грн., з 01.01.2022 року по 30.06.2022 року у розмірі 2400 грн., а з 01.07.2022 року - 2600 грн.
III. ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав:
IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
Судами 1-ої та апеляційної інстанцій було встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААА №294273, встановлено другу групу інвалідності за захворювання, пов'язані з проходженням служби в ОВС (а/с 8).
Також матеріалами справи підтверджено, що відповідно до довідки про склад сім'ї від 06 грудня 2019 року №3888, ОСОБА_1 здійснює догляд за інвалідом 1 групи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а/с 11).
При цьому ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 1 групи з дитинства, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААВ №581923 (а/с 8).
Відповідно до Висновків лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І та ІІ групи внаслідок психічного розладу від №31 від 19.01.2021 року (а/с 11 зворот) та №2 від 05.01.2022 року (а/с 12 зворот) ОСОБА_2 за рівнем обмеження життєдіяльності, обмеження самообслуговування, обмеження здатності до самостійного пересування, обмеження здатності до орієнтації, обмеження здатності до спілкування, обмеження здатності контролювати свою поведінку, потребує постійного стороннього догляду. Висновки дійсні відповідно до 19.07.2021 року та 05.07.2022 року.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи від 18.10.2018 року вих. №06-20/993, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 06.06.2001 року по теперішній час (а/с 10).
З матеріалів справи вбачається, що Біляївською міською радою було проведено обстеження соціальних і матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_2 та складено відповідний акт (а/с 102 зворот).
Рішенням №32 від 22.02.2007 року позивача - ОСОБА_1 зареєстровано помічником інваліда 1 групи ОСОБА_2 (а/с 102).
Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2020 року та 25.01.2021 року позивач звертався до Біляївського відділу Управління соціального захисту населення Одеського району Одеської районної державної адміністрації із заявою про призначення щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу.
Рішеннями від 15.12.2020 року та від 05.02.2021 року позивачу було відмолено у призначені щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу на період з 01.01.2021 року по 30.06.2021 року, оскільки середньомісячний дохід заявника за останні 6 місяців становив більше ніж три прожиткових мінімуми (а/с 127, 129).
При цьому з розрахунку середньомісячного доходу сім'ї для призначення допомоги від 01.12.2020 року вбачається, що сукупний дохід сім'ї за останні 6 місяців становив - 53542,00 грн., сукупний середньомісячний дохід сім'ї - 8923,67 грн., кількість членів сім'ї - 1, прожитковий мінімум - 5307,00 грн (а/с 128).
З розрахунку середньомісячного доходу сім'ї для призначення допомоги від 25.01.2021 року вбачається, що сукупний дохід сім'ї за останні 6 місяців становив - 53673,00 грн., сукупний середньомісячний дохід сім'ї - 8945,50 грн., кількість членів сім'ї - 1, прожитковий мінімум - 5307,00 грн (а/с 130).
Рішенням від 22.09.2021 року позивачу було призначено щомісячну грошову допомогу особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу на період з 01.07.2021 року по 31.12.2021 року у сумі 346,07 грн. З розрахунку середньомісячного доходу сім'ї для призначення допомоги від 30.07.2021 року вбачається, що сукупний дохід сім'ї за останні 6 місяців становив - 40 745,57 грн., сукупний середньомісячний дохід сім'ї - 6 790,93 грн., кількість членів сім'ї - 1, прожитковий мінімум - 7137,00 грн. З огляду на зазначене позивачу було призначено допомогу у розмірі 346,07 грн. (7137,00 грн. - 6790,93 грн.) (а/с 131, 132).
Рішенням від 19.01.2022 року позивачу було призначено щомісячну грошову допомогу особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу на період з 01.01.2022 року по 30.06.2022 року у сумі 256,33 грн. З розрахунку середньомісячного доходу сім'ї для призначення допомоги від 04.01.2022 року вбачається, що сукупний дохід сім'ї за останні 6 місяців становив - 33274,00 грн., сукупний середньомісячний дохід сім'ї - 5545,67 грн., кількість членів сім'ї - 1, прожитковий мінімум - 5802,00 грн. З огляду на зазначене позивачу було призначено допомогу у розмірі 256,33 грн. (5802,00 грн. - 5545,67 грн.) (а/с 133, 134).
При цьому з листа від 15.07.2022 року №408/01-40/2-22/1247 вбачається, що позивачу при визначенні розміру допомоги, як особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу на період з 01.07.2021 року по 31.12.2021 року було невірно використано величину трьох прожиткових мінімумів для сім'ї, а саме враховано прожитковий мінімумів для працездатної особи - 2379,00 грн., замість прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність - 1854,00 грн. З урахуванням зазначеного величина трьох прожиткових мінімумів для сім'ї при вірному розрахунку повинна становити 5562,00 грн (а/с 137).
Рішенням від 16.09.2022 року позивачу було відмолено у призначені щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу на період з 01.07.2022 року по 31.12.2022 року, оскільки середньомісячний дохід заявника за останні 6 місяців становив є більше ніж три прожиткових мінімуми (а/с 135).
При цьому з розрахунку середньомісячного доходу сім'ї для призначення допомоги від 29.07.2022 року вбачається, що сукупний дохід сім'ї за останні 6 місяців становив - 38507,77 грн., сукупний середньомісячний дохід сім'ї - 6417,96 грн., кількість членів сім'ї - 1, прожитковий мінімум - 6081,00 грн (а/с 136).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати йому розміру допомоги, як особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу у період з 01.01.2021 року по 31.12.21 року у розмірі 2118 грн., з 01.01.2022 року по 30.06.2022 року у розмірі 2400 грн., а з 01.07.2022 року у розмірі 2600 грн., позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ОЦІНКА СУДУ :
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» від 06.10.2005 року № 2961-IV інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Закон України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року №1489-III визначає правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою, виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина, встановлює обов'язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з організації надання психіатричної допомоги та правового і соціального захисту, навчання осіб, які страждають на психічні розлади, регламентує права та обов'язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійсненні соціального захисту та навчання осіб, які страждають на психічні розлади.
Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про психіатричну допомогу» держава гарантує грошову допомогу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, - на догляд за нею. Розмір зазначеної допомоги розраховується як різниця між трьома прожитковими мінімумами на кожного члена сім'ї та середньомісячним сукупним доходом сім'ї за попередні шість місяців, але не може бути більше, ніж прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.2000 року №1192 затверджено Порядок надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розгляду, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 1 Порядку №1192 щомісячна грошова допомога особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею (далі - допомога на догляд) надається відповідно до статті 5 Закону України "Про психіатричну допомогу" у грошовій формі.
Згідно з пунктом 2 Порядку №1192 призначення і виплата допомоги на догляд здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських рад міст обласного значення, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення).
Заяви про призначення допомоги на догляд, до яких додаються необхідні документи (далі - заяви з необхідними документами), приймаються від громадян органами соціального захисту населення. З 1 січня 2021 року заяви з необхідними документами приймаються від громадян органами соціального захисту населення районних держадміністрацій лише у разі надіслання їх поштою або в електронній формі (через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики, інтегровані з ним інформаційні системи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування або Єдиний державний веб-портал електронних послуг).
Заяви з необхідними документами також приймаються уповноваженими посадовими особами виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідної територіальної громади (далі - посадові особи виконавчого органу) та посадовими особами центру надання адміністративних послуг, які передають їх протягом трьох робочих днів з дати їх надходження відповідному органу соціального захисту населення.
До 1 липня 2021 року посадова особа виконавчого органу або центру надання адміністративних послуг, яка приймає заяву з необхідними документами, за наявності технічної можливості реєструє заяву та формує електронну справу (заповнює відповідні електронні форми з використанням інформаційних систем Мінсоцполітики) і не пізніше наступного робочого дня надсилає електронну справу відповідному органу соціального захисту населення засобами електронного зв'язку через інформаційні системи Мінсоцполітики з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги", "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах".
З 1 липня 2021 року заяви з необхідними документами приймаються посадовими особами виконавчого органу або центру надання адміністративних послуг виключно з формуванням електронної справи.
Заяви з необхідними документами (після формування електронної справи) у паперовому вигляді передаються відповідному органу соціального захисту населення не рідше ніж раз на два тижні.
Якщо заявник вже отримує будь-який з видів державної допомоги, які призначаються органами соціального захисту населення, відомості про розмір допомоги враховуються такими органами без її декларування.
Пунктом 3 Порядку №1192 визначено, що розмір допомоги на догляд розраховується як різниця між трьома прожитковими мінімумами на кожного члена сім'ї та середньомісячним сукупним доходом сім'ї за попередні шість місяців, але не може бути більше, ніж прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць.
Так, статтею 7 Законом України "Про Державний бюджет на 2021 рік" визначено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні.
Прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність у 2021 році: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.
Статтею 7 Законом України "Про Державний бюджет на 2022 рік" визначено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні;
Прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність у 2022 року становить: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні.
Відповідно до пункту 4 Порядку №1192 допомога на догляд надається дієздатній особі, яка зареєстрована або постійно проживає на одній житловій площі з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, і здійснює догляд за нею.
Згідно з пунктом 5 Порядку №1192 розрахунок середньомісячного сукупного доходу сім'ї для призначення допомоги на догляд проводиться відповідно до Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №632.
До складу сім'ї особи, яка звертається за призначенням допомоги на догляд, включаються чоловік, дружина, рідні та усиновлені діти віком до 18 років, а також діти, які навчаються за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (в тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти і вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; неодружені повнолітні діти, визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи, які проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв'язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім'єю і мають спільних дітей. При цьому діти, які навчаються за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти до досягнення 23 років і не мають власних сімей, включаються до складу сім'ї незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування.
До складу сім'ї не включаються особи, визнані особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, які за висновком лікарської комісії медичного закладу потребують постійного стороннього догляду і не належать до зазначених членів сім'ї, та особи, які перебувають на повному державному утриманні.
Так, відповідно до пункту 6 Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №632 (Порядок №632), обчислення середньомісячного сукупного доходу проводиться шляхом ділення загальної суми сукупного доходу осіб за визначений законодавством період (два квартали або шість місяців) на 6, а в разі застосування суми річного сукупного доходу - на 12, якщо інше не передбачено законодавством.
Середньомісячний сукупний дохід на одного члена сім'ї (домогосподарства) обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу сім'ї (домогосподарства) на кількість членів сім'ї (домогосподарства).
Пунктом 4 Порядку №632 визначено, що до середньомісячного сукупного доходу враховуються такі доходи: заробітна плата в розмірі, що залишається після сплати податку на доходи фізичних осіб; грошове забезпечення військовослужбовців; пенсія, щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці; стипендія, у тому числі із сумою її індексації, нарахованої відповідно до закону (крім соціальної стипендії, яка надається дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа); соціальні виплати, які призначаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських рад міст обласного значення, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), у тому числі пільги на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива та скрапленого газу; допомога по безробіттю, інші страхові виплати, які призначаються фондами соціального страхування; грошові перекази, отримані із-за кордону; дивіденди від цінних паперів; інші доходи, відомості про які отримано від ДПС і Пенсійного фонду України, а також доходи, які задекларовано особою.
Відповідно до пункту 6 Порядку №1192 при визначенні середньомісячного сукупного доходу сім'ї органи, що призначають допомогу на догляд, мають право користуватися всіма офіційними джерелами, які містять інформацію про доходи громадян, у тому числі інформацією Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.
Для нарахування допомоги на догляд можуть використовуватися відомості про доходи (списки, довідки, дані на технічних носіях інформації, інші дані, одержані від органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду, центрів зайнятості, інших підприємств, установ та організацій).
Органи соціального захисту населення мають право робити запити та у строк до п'яти календарних днів із дня надходження відповідного запиту безоплатно отримувати від ДФС, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, органів Пенсійного фонду України інформацію, необхідну для перевірки достовірності даних, отриманих від осіб, які звертаються за призначенням допомоги на догляд.
Для підтвердження даних про доходи (відсутність доходів) використовуються відомості ДФС з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, встановленому Мінсоцполітики та Мінфіном.
Для підтвердження даних про отримання (неотримання) пенсії використовується інформація з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 7 Порядку №1192 для призначення грошової допомоги на догляд особою, яка звертається за її призначенням, подаються такі документи: заява; документ, що посвідчує особу; декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім'ї) за формою, затвердженою Мінсоцполітики; висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу незалежно від того, чи є психічні розлади основною причиною інвалідності; копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, яка видана особі з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, за якою здійснюється догляд.
Інформація про склад сім'ї заявника зазначається в декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги.
Якщо особа, яка звертається за призначенням допомоги на догляд, постійно проживає за зареєстрованим місцем проживання або місцем фактичного проживання особи з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, але має інше зареєстроване місце проживання, органи соціального захисту населення перевіряють відомості щодо неотримання допомоги на догляд за зареєстрованим місцем проживання такої особи з використанням інформаційних систем.
Форма заяви затверджується Мінсоцполітики, а форма висновку щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу - МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики.
Пунктом 8 Порядку №1192 встановлено, що допомога на догляд призначається на шість місяців і виплачується щомісяця.
У разі коли особа, яка здійснює догляд за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, є непрацюючим пенсіонером (особою з інвалідністю), їй призначається допомога на догляд на 12 місяців на підставі заяви та копії трудової книжки. У разі виникнення обставин, які можуть вплинути на право особи на допомогу, ця особа повинна в десятиденний строк повідомити про такі обставини орган, що проводить виплату допомоги.
Для продовження виплати допомоги на догляд на наступний строк подаються документи, зазначені у пункті 7 цього Порядку, крім висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу у разі, коли строк, на який видано висновок, не зазначено.
У разі затвердження нового розміру прожиткового мінімуму допомога на догляд перераховується без звернення одержувача допомоги. Органи соціального захисту населення проводять перерахунок раніше призначеної допомоги на догляд з місяця затвердження нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до пункту 9 Порядку №1192 допомога на догляд призначається з місяця звернення за допомогою, якщо протягом місяця подані всі необхідні документи. Рішення про призначення допомоги на догляд або про відмову в її наданні приймається органом соціального захисту населення протягом 10 днів з дня подання документів, зазначених у пункті 7 цього Порядку.
Для підтвердження факту спільного проживання з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та догляду за нею у разі потреби складається акт про проведення обстеження сім'ї спеціалістами органів соціального захисту населення. Якщо дієздатна особа постійно проживає на одній житловій площі за місцем реєстрації особи з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, але зареєстрована в іншому місці, обстеження сім'ї для встановлення факту догляду є обов'язковим.
Згідно ст.15 Закону України, від 29.06.2004, № 1906-IV "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права. Згідно з принципом сумлінного дотримання міжнародних договорів Україна виступає за те, щоб й інші сторони міжнародних договорів України неухильно виконували свої зобов'язання за цими договорами.
Згідно ст.14 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, вчинену у частині політичних положень (преамбула, стаття 1, розділи I, II, VII) від 21 березня 2014 року в м. Брюсселі та у частині торговельно-економічних і галузевих положень (розділи III, IV, V, VI) 27 червня 2014 року в м. Брюсселі, ратифікованої Законом України, від 16.09.2014, № 1678-VII "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони", в рамках співробітництва у сфері юстиції, свободи та безпеки Сторони надають особливого значення утвердженню верховенства права та укріпленню інституцій усіх рівнів у сфері управління загалом та правоохоронних і судових органів зокрема. Співробітництво буде спрямоване, зокрема, на зміцнення судової влади, підвищення її ефективності, гарантування її незалежності та неупередженості та боротьбу з корупцією. Співробітництво у сфері юстиції, свободи та безпеки буде відбуватися на основі принципу поваги до прав людини та основоположних свобод.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).
Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії"(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ).
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Поняття майно в першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають активи, наприклад, борги, можуть також вважатися майновими правами і, відповідно, майном у розумінні цього положення. Питання, що має бути розглянуто, полягає у тому, чи надавали заявнику обставини справи, розглянуті в цілому, право на інтерес, який по суті захищається статтею 1 Першого протоколу (див. рішення щодо прийнятності у справі Броньовські проти Польщі (Broniowski v. Poland) [ВП], заява №31443/96, пункт 98, ECHR 2002-X).
Держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним (див. рішення у справі "Кечко проти України (Kechko v. Ukraine), згадане вище, пункт 23).
За певних обставин "легітимне очікування" на отримання "активу" також може захищатися ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "легітимне очікування", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви №68385/10 та №71378/10, §35)).
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновку суду першої інстанції
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права(ч.1-2 ст.308 КАС України , в редакції Закону на момент вчинення процесуальної дії).
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду і розгляду справи), встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що розмір допомоги на догляд як особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу розраховується як різниця між трьома прожитковими мінімумами на кожного члена сім'ї та середньомісячним сукупним доходом сім'ї за попередні шість місяців, але не може бути більше, ніж прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць.
З матеріалів справи вбачається, що сукупний дохід сім'ї за 6 місяців (з липня 2020 року по грудень 2020 року включно) становив - 53673,00 грн., сукупний середньомісячний дохід сім'ї - 8945,50 грн., кількість членів сім'ї - 1, прожитковий мінімум - 5307,00 грн (а/с 130). З огляду на зазначене у відповідача не виникало обов'язку сплачувати позивачу грошову допомогу на догляд як особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу за період з 01.01.2021 року по 30.06.2021 року у сумі 2118 грн., оскільки середньомісячний дохід заявника за останні 6 місяців становив більше ніж три прожиткових мінімуми (5307,00 грн. - 8945,50 грн.).
Також з матеріалів справи вбачається, що сукупний дохід сім'ї за останні 6 місяців (січня 2021 року по червень 2021 року включно) становив - 40745,57 грн., сукупний середньомісячний дохід сім'ї - 6790,93 грн., кількість членів сім'ї - 1, прожитковий мінімум - 7137,00 грн (а/с 132). З огляду на зазначене позивачу було призначено допомогу у розмірі 346,07 грн. (7137,00 грн. - 6790,93 грн.).
При цьому, апеляційний суд враховує наявний в матеріалах справи лист від 15.07.2022 року №408/01-40/2-22/1247 (а/с 137), з якого вбачається, що позивачу при визначенні розміру допомоги, як особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу на період з 01.07.2021 року по 31.12.2021 року було невірно використано величину трьох прожиткових мінімумів для сім'ї, а саме враховано прожитковий мінімумів для працездатної особи - 2379,00 грн. (2379,00 грн.*3 = 7137,00 грн.), замість прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність - 1854,00 грн. (1854,00 грн.* 3= 5562,00 грн.).
Тобто, у відповідача не виникало обов'язку сплачувати позивачу грошову допомогу на догляд як особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу за період з 01.07.2021 року по 31.12.2021 року у сумі 2118 грн.
Також з матеріалів справи вбачається, що сукупний дохід сім'ї за останні 6 місяців (з липня 2021 року по грудень 2021 року включно) становив 33274,00 грн., сукупний середньомісячний дохід сім'ї - 5545,67 грн., кількість членів сім'ї - 1, прожитковий мінімум - 5802,00 грн (а/с 134). З огляду на зазначене позивачу було призначено допомогу у розмірі 256,33 грн. (5802,00 грн. - 5545,67 грн.).
Таким чином, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що відповідач в порядку , у межах та у спосіб , встановлений Конституцією України та відповідно до вимог Закону України «Про психіатричну допомогу» та Порядку №1192 обчислив та призначив позивачу допомогу на догляд як особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І групи внаслідок психічного розгляду, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.
Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, у зв'язку із відсутністю свавільного втручання у право позивача «мирно володіти майном».
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.
(2) Висновки апеляційного суду:
Судом 1-ої інстанції повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладених у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, правильно застосовані та додержані норми матеріального та процесуального права, справу розглянуто повноважним складом суду, суд не приймав рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі, судове рішення прийнятне та підписано суддею, який зазначений у судовому рішенні.
Апеляційний суд доходить до висновку, щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги , та зміни чи скасування рішення суду 1-ої інстанції, а також вважає, що відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.
Керуючись ст.8,19,55 Конституції України, ст. 6 та ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3, 6, 7, 242, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання і оскарженню не підлягає, за виключенням відповідності вимогам ст.328 КАС України.
Повне судове рішення складене та підписане 14 грудня 2022 року.
Головуючий суддя Кравець О.О.
Судді Коваль М.П. Зуєва Л.Є.