П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 грудня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/19558/21
Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача -Кравця О.О.
судді -Зуєвої Л.Є.
судді - Коваля М.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на окрему ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року по справі №420/19558/21, прийнятого у складі судді Пекного А.С., за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
20 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України, в якому просив:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в проведені перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» №33/36-3793 від 01.09.2021 року, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 06.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» №33/36-3793 від 01.09.2021 року, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 06.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 76% відповідних сум грошового забезпечення із індексацією без обмеження максимальним розміром та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.12.2019 року по день проведення перерахунку;
- зобов'язати Пенсійний фонд України у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року №1279 «Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги» забезпечити своєчасне та в повному обсязі фінансування виплати перерахованої з 01.01.2016 року й з 01.12.2019 року пенсії ОСОБА_1 ..
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року позов був задоволений частково.
Визнані протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в проведені перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» №33/36-3793 від 01.09.2021 року, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 06.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» №33/36-3793 від 01.09.2021 року, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 06.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 76% відповідних сум грошового забезпечення із індексацією та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.12.2019 року по день проведення перерахунку.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
На виконання вказаного рішення Одеським окружним адміністративним судом 17.02.2022 року видано виконавчий лист.
17.10.2022 року до Одеського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду в порядку ст. 383 КАС України, в якій заявник просив:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 у справі № 420/19558/21 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» № 33/36-3793 від 01.09.2021 року, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 06.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 76% відповідних сум грошового забезпечення із індексацією та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.12.2019 року по день проведення перерахунку, в частині виплати недоотриманих сум за період з 01.12.2019 по 30.04.2022, в тому числі нарахування й виплати індексації в розмірі 887,09 грн. на місяць з 01.12.2019 до 01.03.2022;
постановити окрему ухвалу про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 у справі № 420/19558/21 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» № 33/36-3793 від 01.09.2021 року, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 06.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 76 % відповідних сум грошового забезпечення із індексацією та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.12.2019 року по день проведення перерахунку, в частині виплати недоотриманих сум за період з 01.12.2019 по 30.04.2022, в тому числі нарахування й виплати індексації в розмірі 887,09 грн. на місяць з 01.12.2019 до 01.03.2022;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли неналежному виконанню рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 у справі № 420/19558/21 провести з 01.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» № 33/36-3793 від 01.09.2021 року, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 06.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 76 % відповідних сум грошового забезпечення із індексацією та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.12.2019 року по день проведення перерахунку, в частині виплати недоотриманих сум за період з 01.12.2019 по 30.04.2022, в тому числі нарахування й виплати індексації в розмірі 887,09 грн. на місяць з 01.12.2019 до 01.03.2022;
встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області строк для надання відповіді про виконання вказівок цієї ухвали у термін, необхідний для їх виконання.
Окремою ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року заява ОСОБА_1 була задоволена частково:
Визнана протиправною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 у справі №420/19558/21, яка полягає у невиплаті доплати пенсії з 01.12.2019 по 30.04.2022 у сумі 171874,02 грн при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 року на підставі довідки державної установи «ТМО МВС України по Одеській області» № 33/36-3793 від 01.09.2021 року.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Направити окрему ухвалу Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області для вжиття заходів щодо усунення причин і умов, які сприяли неналежному виконанню рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 у справі № 420/19558/21.
Установити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області строк для надання відповіді про вжиття заходів щодо усунення причин і умов, що сприяли неналежному виконанню рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 у справі № 420/19558/21 - тридцять днів з дня отримання копії окремої ухвали.
Не погоджуючись з окремою ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року ГУПФ України в Одеській області подала апеляційну скаргу, та просив її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.
Вимоги апеляційної скарги позивач обґрунтовує тим, що покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати пенсії за період з 01.12.2019 по 30.04.2022 в сумі 171874,02 грн буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України. Судом першої інстанції проігноровано, що пенсія обчислена, перерахована та виплачується відповідно до норм чинного пенсійного законодавства.
Апелянт вказує на те, що питання щодо визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду врегульовано ст. 383 КАС України, так, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Таким чином Позивач скористався своїм правом і надав до суду заяву (в порядку ст.383 КАС України) про визнання протиправними дії Головного управління. Судом першої інстанції не взято до уваги, що згідно з ч. 4 ст. 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Таким чином, обов'язковість рішення суду, яке набрало законної сили, забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», яким, в свою чергу передбачено заходи юридичної відповідальності у вигляді накладення штрафу на боржника. Окрім того, 28.09.2022 з відділу примусового виконання рішень надійшла постанова ВП № 68856725 від 28.09.2022 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. Головним управлінням вищевказана постанова про накладення штрафу 5100 оскаржена до Одеського окружного адміністративного суду.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2022 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частиною 1 статті 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
У Рішенні від 30.06.2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно із ч.5, 6 ст.383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно ст.13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Право на виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною права на суд (Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції), § 40; Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 196). У іншому випадку, положення статті 6 § 1 будуть позбавлені ефекту корисної дії (Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), §§ 34 і 37).
Ефективний захист сторони у справі, а отже і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції), § 41; Kyrtatos v. Greece (Кіртатос проти Греції), §§ 31-32).
Хоча, за деяких обставин виконання рішення може бути відкладено, відкладання рішення не повинно порушувати право сторони на виконання рішення (Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), §§ 35-37).
У цьому розумінні виконання рішення повинно бути повним та вичерпним, а не частковим (Matheus v. France (Матецс проти Франції), § 58; Sabin Popescu v. Romania (Sabin Popescu проти Франції), §§ 68-76), і рішення не може не виконуватись, бути позбавлено юридичної сили, або незаконно відкладено (Immobiliare Saffi v. Italy (Іммобільяре Саффі проти Італії) [ВП], § 74).
Стаття 13 Конвенції ( 995_004 ) прямо виражає обов'язок держави, передбачений статтею 1 Конвенції, захищати права людини передусім у межах своєї власної правової системи. Таким чином, ця стаття вимагає від держав національного засобу юридичного захисту, який би забезпечував вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги", та надання відповідного відшкодування (див. справу "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland) [GC], N 30210/96, п. 152, ECHR 2000-XI).
Зміст зобов'язань Договірних держав за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) залежить від характеру поданої заявником скарги; "ефективність" "засобу юридичного захисту" у значенні цієї статті не залежить від визначеності сприятливого для заявника результату. Водночас засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (див. згадане вище рішення у справі Кудли, пп. 157-158; та рішення у справі "Вассерман проти Росії" (N 2) (Wasserman v. Russia) (no. 2), N 21071/05, п. 45, від 10 квітня 2008 року).
У справах про невиконання судових рішень будь-який засіб юридичного захисту, який дозволяє запобігти порушенню шляхом забезпечення вчасного виконання рішення, є в принципі найціннішим. Однак, якщо судове рішення винесене проти держави і на користь фізичної особи, від такої особи в принципі не слід вимагати використання таких засобів: тягар виконання такого рішення покладається головним чином на органи влади, яким слід використати всі засоби, передбачені в національній правовій системі, щоб прискорити процес виконання рішення і не допустити таким чином порушення Конвенції ( 995_004 ) (див.п.63-65 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України (заява № 40450/04), яке набуло статусу остаточного від 15 січня 2010 року).
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для виконання.
Разом з тим, окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.
При цьому, контроль за виконанням рішення суду, передбачений статтею 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує законні права та інтереси позивача. Застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статей 383, 249 КАС України можливе лише у разі встановлення факту протиправного невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконання рішення Одеським окружним адміністративним судом 17.02.2022 року у справі №420/19558/21 видано виконавчий лист
На підставі виконавчого листа від 17.02.2022 відкрите виконавче провадження № 68856725.
При цьому, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо відсутності підстав для застосування інституту судового контролю у зв'язку з наявністю відкритого виконавчого провадження, оскільки згідно норм чинного законодавства наявність виконавчого провадження жодним чином не забороняє встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.
Разом з тим, на виконання рішення суду від 14.12.2021, яке набрало законної сили 14.01.2022, Головним управлінням проведено 25.04.2022 перерахунок пенсії ОСОБА_1 , в результаті здійснення зазначеного перерахунку нараховано доплату у розмірі 171874,02 грн за період з 01.12.2019 по 30.04.2022, що підтверджується розрахунком.
Позивач отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Відповідно до статті 8 Закону № 2262-ХІІ виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільнених із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Виплата коштів на виконання рішень суду здійснюється в порядку черговості надходження таких рішень судів до Головного управління та в межах коштів, виділених з Державного бюджету для погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
Нараховані позивачу згідно з рішенням суду кошти у сумі 171874,02 грн включено до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Виділення коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду проводиться в межах, передбачених на цю мету асигнувань у бюджеті Пенсійного фонду України з урахуванням черговості їх виконання.
Згідно з Конституцією України Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами (пункт 1 частина 2 статті 92). Такими законами є Закони України про Державний бюджет України на кожний рік, Бюджетний кодекс України.
З огляду на положення статей 72, 73 Закону України від 09.07.2003 № 1058- IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV), кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України, їх використання на цілі, не передбачені Законом № 1058-ІV, забороняється.
Як передбачено положеннями статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Органи Пенсійного фонду України здійснюють виплату пенсій лише у межах видатків, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету та бюджету Пенсійного фонду України.
З посиланням на викладене відповідач зазначає, що невиплата нарахованої доплати пенсії позивачу зумовлена тим, що виділені бюджетні кошти на виконання судових рішень, боржником у яких є Пенсійний фонд України, спрямовуються на безумовне виконання таких рішень у порядку черговості їх надходження.
Втім, відповідач не надав жодного доказу на доведення обставин вчинення ним дій щодо добросовісного і своєчасного виконання рішення суду в частині виплати позивачу нарахованої доплати пенсії.
Також відповідачем не надано доказів на доведення обставин щодо наявності і суми коштів, виділених у 2022 році Головному управлінню з Державного бюджету для погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, сум заборгованості за рішеннями судів та черговості їх виникнення, а отже не доведено наявності поважних причин несвоєчасної виплати позивачу перерахованої пенсії у період з часу здійснення перерахунку і до моменту його звернення до суду із даною заявою.
При цьому, як встановлено судом Головне управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області почало вживати заходи щодо забезпечення виконання рішення суду у частині погашення заборгованості після звернення ОСОБА_1 до суду із заявою у порядку ст. 383 КАС України, про що свідчить лист від 26.10.2022 № 1500-0503-5/111523 «Щодо виділення коштів для виплат за рішенням суду».
Апеляційний суд зазначає, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що на момент звернення позивача з заявою та прийняття ухвали від 27.10.2022 року рішення суду було виконано, або вчинялись дії, направлені на виконання судового рішення у справі, апеляційний суд вважає, що ГУПФ України в Одеській області було допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у невиконанні рішення суду по справі №420/19558/21.
Як вбачається з приписів ч.4 ст.249 КАС України в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
Так, ГУПФ України в Одеській області було порушено положення статті 129-1 Конституції України, частини 2 статті 14, частини 1 статті 370 КАС України та статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а саме вчинено бездіяльність щодо не виконання судового рішення у справі №420/19558/21.
Враховуючи вимоги ч.6 ст.383 КАС України ,за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу, а саме: з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Таким чином , апеляційний суд погоджується з висновками суду 1-ї інстанції, що відповідачем вчинено протиправну бездіяльність щодо невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, а також щодо наявності підстав для зобов'язання відповідача вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, та встановлення йому строку для надання відповіді , у порядку частини другої статті 249 КАС України на виконання вимог ч.6 ст.383 КАС України.
Проте, апеляційний суд зауважує що згідно норм процесуального права, встановлення судового контролю та прийняття окремої ухвали є різними процесуальними процедурами та викладаються окремими процесуальними документами, однак, судом першої інстанції норм процесуального права у назві процесуального документу помилково зазначено : «окрема».
Апеляційний суд вважає, що судом 1-ої інстанції повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладених в ухвалі суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, ухвалу прийнято повноважним складом суду, суд не приймав рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі, судове рішення прийняте та підписано суддею, який зазначений у судовому рішенні, але доходить до висновку , що судом 1-ої інстанції були порушені норми процесуального права, які полягали у невірному зазначенні назви процесуального документу , та про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, зміні ухвали суду 1-ої інстанції, із виключенням з назви процесуального документу слово «ОКРЕМА».
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року було прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 22.11.2022 №1500-0505-7/121912 про виконання окремої ухвали суду від 27.10.2022 та долучено його до матеріалів справи №420/19558/21. Тобто, ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року фактично вичерпала свою дію.
Керуючись ст.8,19,55,125 Конституції України, ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3,5,12,14,19,21,249, 292, 308, 311, 312, 317,321, 322, 325, 383 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року змінити, виключивши з назви процесуального документу слово «ОКРЕМА».
В інший частині ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30-ти днів.
Повне судове рішення складене та підписане 14.12.2022 року.
Головуючий суддя Кравець О.О.
Судді Коваль М.П. Зуєва Л.Є.