П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 грудня 2022 р.м.ОдесаСправа № 947/13258/22
Головуючий в 1 інстанції: Васильків О.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідачаКравця О.О.
судді -Зуєвої Л.Є.
судді - Коваля М.П
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2022 року по справі № 947/13258/22, прийнятого у відкритому судовому засіданні у складі судді Васильків О.В., за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ:
28 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив:
визнати протиправною та скасувати постанову інспектора 1 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Драгієва Сергія Віталійовича про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі від 24.06.2022 року серії ЕАР №5524738, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення (штраф) в розмірі 510 гривень за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2022 року позов був задоволений.
Додатковим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2022 року задоволено заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції в особі структурного відокремленого підрозділу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12500,00 грн. /дванадцять тисяч п'ятсот гривень 00 копійок/ та витрати на відправку поштової кореспонденції у розмірі 35,00 грн. /тридцять п'ять гривень 00 копійок/.
II. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ , УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:
Не погоджуючись з додатковим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2022 року Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції подало апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми процесуального права та просило його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.
Вимоги апеляційної скарги апелянт, обґрунтовує тим, що розгляд справи здійснювала суддя Київського районного суду міста Одеси - Васильків О.В. Однак, відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень під головуванням судді Київського районного суду міста Одеси Васильків О.В. за участю секретаря судового засідання Цвігун А.В. було винесено ряд рішень по справам, однак, суддя Київського районного суду міста Одеси Васильків О.В., не заявила самовідвід у справі № 947/13258/22, представником позивача в якому виступає адвокат Цвігун А.В., який був секретарем судового засідання під головуванням судді Васильків О.В., як цього вимагає стаття 36 та ч. 1 ст. 39 КАС України та прийняла рішення з порушенням вищезазначених норм.
Апелянт також зазначив, що за загальним правилом розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на стадії до вирішення спірних правовідносин по суті. Поряд з цим, діюче процесуальне законодавство передбачає можливість подання доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат (без чого неможливо вирішити саме питання про стягнення судових витрат) протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, однак за наявності одночасно двох обов'язкових умов, а саме: до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це (надання доказів після ухвалення рішення) відповідну заяву та за наявності поважних причин неможливості до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат. Тобто, відповідно до вказаних норм, можливість вирішення судом питання розподілу судових витрат після прийняття рішення по суті позовних вимог не є альтернативним механізмом розподілу судових витрат, який може бути застосований за вибором учасника справи на його власний розсуд, а фактично є виключенням з загального правила розподілу судових витрат під час прийняття рішення у справі по суті, який може бути застосований за заявою учасника справи лише за певних умову зв'язку з неможливістю подати докази щодо судових витрат з поважних причин до вирішення спору по суті.
Апелянт вказує на те, що відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На думку апелянта, стягнуті судом першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 500 (дванадцять тисяч п'ятсот тисяч) гривень є не співмірними із врахуванням наступного:
1) Складність справи та виконаних адвокатом робіт - дана справа належить до справ не значної складності, нормативно-правова база, з якої необхідно ознайомитися є не великою. Також, адвокатом було подано лише позовну заяву та заяву про виклик свідка. Будь-яких інших документів, адвокатом складено не було.
2) Часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) з урахуванням того, що представником позивача було складено лише 2 (два) документи, яких налічує лише 6 сторінок з однієї сторони, а другий складається з 1 аркуша, розгляд справи здійснювався без участі представника та позивача, то час, витрачений адвокатом на написання таких документів та взагалі, на надання професійної правничої допомоги є мінімальним.
3) Обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт - щодо даного пункту було зазначено у п. 2.
4) Ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи -громадянин ОСОБА_1 раніше вже притягався до адміністративної відповідальності.
III. ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2022 призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
Судом першої інстанції було встановлено, що 07.10.2022 року адвокат Цвігун А.В., який діє на представництво інтересів ОСОБА_1 , звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, в якій просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції в особі структурного відокремленого підрозділу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12500 грн. та витрати на відправку поштової кореспонденції у розмірі 35 грн. Також в заяві адвокат просить ухвалити додаткове рішення за відсутності позивача та його представника (а/с 96-97).
24.06.2022 року між адвокатом Цвігуном Андрієм Вікторовичем та Фроловим Максимом Дмитровичем укладено договір про надання правової допомоги №24/06/2022 (а/с 98-104).
Згідно п. 1.1 якого відповідно до умов даного договору клієнт доручає адвокату, а адвокат приймає доручення клієнта на захист його прав та законних інтересів, надання правової допомоги на всій території держави Україна, в обсязі та на умовах визначеним цим договором та дорученнями клієнта.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що ставки оплати роботи адвоката та порядок розрахунку між сторонами за цим договором визначена у п.3.2-п.3.6 використовується у тому випадку, коли інше не передбачено дорученням клієнта. Встановлені дорученням клієнта ставки та гонорари застосовуються до ти адвоката, що спрямована на виконання такого доручення. Надання адвокатом інших послуг правової допомоги у такому разі сплачується відповідно до ставок п. 3-І.1-3.1.5 цього договору.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що оплата правової допомоги здійснюється в готівковій або безготівковій формі за Актом приймання-передачі, у визначений в такому акті строк, але не пізніше 15 днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі. Факт наданих послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг, який є невід'ємною частиною даного Договору. Підставою для сплати гонорару є підписаний сторонами Акт приймання-передачі наданих послуг.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач також надав такі документи:
- Доручення №1 (додаткову угоду) до договору №24/06/2022 від 24.06.2022 року (а/с 105);
- Акт приймання-передачі виконаної роботи №1 до Договору про надання правової допомоги №24/06/2022 від 24.06.2022 року та Доручення №1 (додаткової угоди) від 24.06.2022 року, складений 07.10.2022 року (а/с 106);
-Квитанцію про оплату поштового відправлення від 12.07.2022 року на суму 35,00 грн (а/с 32 зворот).
V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ТА ОЦІНКА СУДУ :
Згідно п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.2-4 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок до ведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.
Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновку суду першої інстанції
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права(ч.1-2 ст.308 КАС України, в редакції Закону на момент вчинення процесуальної дії).
Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта стосовно того, що суддя Васильків О.В. підлягала самовідводу від розгляду цієї справи з підстав заінтересованості в результаті розгляду справи, оскільки представник позивача раніше працював секретарем судового засідання Київського районного суду м. Одеси під головуванням судді Васильків О.В., враховуючи наступне:
Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи та положення ч. 1 ст. 39 КАС України - за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Секретар судового засідання, як державний службовець, працівник суду, здійснює свої повноваження виключно відповідно до вимог процесуальних кодексів, Конституції України, законів України та відповідних інструкцій, не закріплений за жодним із суддів та не перебуває у службовій залежності від судді.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про запобігання корупції» особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, забороняється протягом року з дня припинення відповідної діяльності представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності.
Разом з цим, під час апеляційного розгляду справи встановлено, що представник позивача Цвігун А.М. працював секретарем судового засідання у Київському районному судді м.Одеси, однак звільнився з займаної посади, та 10.09.2021 року отримав свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю. При цьому, судом встановлено, що Цвігун А.В. приймав участь у розгляді лише декількох судових справ під головуванням судді Васильків О.В. у якості секретаря судового засідання у 2017 році.
Таким чином, доводи апелянта щодо наявності підстав для самовідводу судді Васильків О.В. є не достатніми для скасування рішення суду з цих підстав, оскільки положення КАС України не містять такої самостійної підстави для самовідводу судді, а заяви про відвід судді учасники судового процесу не заявляли, при цьому зазначені обставини не призвели до прийняття не правильного рішення у справі.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що головна мета відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді, сторона повинна навести обґрунтовані аргументи, що свідчать про наявність відповідних суб'єктивних та об'єктивних чинників, однак в апеляційній скарзі відповідачем не наведено жодного факту прояву суддею поведінки, яка б свідчила про існування як прямої, так і опосередкованої заінтересованості.
Апеляційний суд вважає, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суд, в залежності ввід конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 по справі № 922/1163/18.
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З наведеного вбачається, що компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 910/15944/17.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України виходить із наступного:
- дана справа відноситься до незначної складності;
- позовна заява фактично складена на 6 аркушах;
- ціна позову складає 510 гривень;
- розгляд справи здійснювався без участі представника позивача у судовому засіданні.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2019 року по справі №905/1795/18.
Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:
(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність);
(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність;
(6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами
У підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Отже, підставою для відшкодування судових витрат на правову допомогу є, зокрема, наявність належних та допустимих доказів щодо взаємозв'язку між сплаченими позивачем спеціалісту у галузі права коштами та наданою йому правовою допомогою на підставі відповідного договору, який стосується безпосередньо підготовки процесуальних документів та супроводження даної судової справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі №818/1371/17.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року по справі №922/2685/19.
Дослідивши наявні у матеріалах справи документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд приходить до висновку, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 12 500 грн. визначені судом першої інстанції, не є співмірними із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним в акті виконаних робіт переліком.
Дана справа є справою незначної складності. За своїм предметом та суб'єктним складом відповідача справа відноситься до категорії типових справ, які розглядаються адміністративними судами. Позовна заява викладена на 6 аркушах, ціна позову складає 510 грн. та розгляд справи проводився без участі представника позивача у судовому засіданні.
Враховуючи критерії реальності, розумності та співмірності розміру судових витрат та обставини справи, апеляційний суд вважає, що співмірним розміром судових витрат пов'язаних з витратами на професійну правничу допомогу є 500 грн. (п'ятсот гривень).
(2) Висновки апеляційного суду:
Судом 1-ої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у додатковому рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, не правильно застосовані та додержані норми матеріального та процесуального права , що призвело до невірного вирішення питання про стягнення судових витрат.
Апеляційний суд доходить до висновку, що апеляційну скаргу Одеської митниці слід задовольнити частково, додаткове рішення суду 1-ої інстанції змінити в частині суми відшкодування судових витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. 3, 6, 7, 132,134,139,143, 242,252, 292, 308, 311 ,ч.2 ст.315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції - задовольнити частково.
Додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2022 року змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини у наступній редакції :
«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції в особі структурного відокремленого підрозділу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 500,00 грн. (п'ятсот гривень 00 копійок) та витрати на відправку поштової кореспонденції у розмірі 35,00 грн. (тридцять п'ять гривень 00 копійок).».
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання, та не підлягає оскарженню у касаційному порядку , крім випадків, встановлених ст.328 КАС України.
Повне судове рішення складене та підписане 14 грудня 2022 року.
Головуючий суддя Кравець О.О.
Судді Коваль М.П. Зуєва Л.Є.