печерський районний суд міста києва
Справа № 757/35512/22-к
08 грудня 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання сторони кримінального провадження № 42022000000000415 від 04.04.2022 - заступника начальника управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержаннямзаконів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу зорганізованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна,-
До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання сторони кримінального провадження № 42022000000000415 від 04.04.2022 - заступника начальника управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержаннямзаконів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу зорганізованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна.
Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Прокурор в судове засідання не з'явився, проте подав письмову заяву про розгляд клопотання за його відсутності, в якій клопотання з викладених у ньому підстав підтримав, просив задовольнити.Розгляд справи просив здійснювати без виклику власника майна.
На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Частиною 1 статті 172 КПК України, передбачено, окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи положення закону та принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання на підставі наявних доказів.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.
З матеріалів клопотання вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України розслідується кримінальне провадження № 42022000000000415 від 04.04.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 201-2, ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 362 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 368 КК України.
В обґрунтування клопотання прокурор вказує наступне.
На підставі наказу від 15.03.2022 начальника Чернівецької обласної державної адміністрації керівника апарату Чернівецької обласної державної адміністрації ОСОБА_4 уповноважено на прийняття рішень щодо внесення до системи «Шлях» відомостей про заброньованих водіїв, на підставі п. 7 постанови Уряду № 194 «Деякі питання бронювання військовозобов'язаних в умовах правового режиму воєнного стану». Для виконання згаданих завдань ОСОБА_4 отримала в Державній фіскальній службі ЕЦП.
У невстановленому місці та час ОСОБА_4 , вступила у попередню змову з невстановленими особами, з метою сприяння переправленню осіб через державний кордон України службовою особою з використанням службового становища шляхом несанкціонованої зміни інформації яка оброблюється в електронній інформаційній системі «Шлях».
Так, ОСОБА_4 у період часу з 18.03.2022 по 25.05.2022 перебуваючи в приміщенні керівника апарату Чернівецької обласної державної адміністрації за адресою: м. Чернівці, вул. Грушевського, 1, достовірно знаючи про введення із 24 лютого 2022 року на всій території України воєнного стану у відповідності до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України № 2102-ІХ, будучи обізнаною про проведення загальної мобілізації на підставі Указу Президента України № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та забезпеченням оборони держави, підтриманням бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України, інших військових формувань, а також про наявність діючих обмежень на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, діючи за попередньою змовою групою осіб, умисно, у порушення наведених вище вимог законів України: «Про правовий режим воєнного стану», «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указів Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Указу Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу», Постанови Уряду від 03.03.2022 № 194 «Деякі питання бронювання військовозобов'язаних в умовах правового режиму воєнного стану», Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а також Порядку оформлення бронювання військовозобов'язаних територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в умовах правового режиму воєнного стану, затвердженого ГШ ЗСУ від 23.03.2022, без прийняття у встановлений спосіб рішення Чернівецькою обласною військовою адміністрацією про бронювання, внесла до електронної інформаційної системи «Шлях», а саме до розділу «18-60» відомості про право виїзду за кордон 53 особи.
У свою чергу начальник Чернівецької обласної військової адміністрації ОСОБА_5 підписав до Адміністрації Державної прикордонної служби України листи щодо сприяння у пропуску через кордон України військовозобов'язаними особами, які підлягають мобілізації (18-60 років), зокрема, стосовно 53 осіб, строком 1 (один) місяць.
Таким чином було усунені перешкоди, які унеможливлюють незаконне перетинання державного кордону 53 осіб, які у період часу з 18.03.2022 по 25.05.2022 виїхали або вийшли за межі України та під час воєнного стану до України не повернулися до 22.09.2022.
Оглядом засобів зв'язку ОСОБА_4 встановлено, що для забезпечення перетину військовозобов'язаними чоловіками вона постійно обмінювалася електронними файлами з начальником Чернівецької обласної військової адміністрації ОСОБА_5
06 грудня 2022 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва (справа № 757/32142/22-к від 16.11.2022) проведено обшук приміщення квартири АДРЕСА_1 , яка перебуває у приватній власності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та проживає ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,в ході якого було виявлено та вилучено мобільний телефон «HUAWEI», ІМЕІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 без сім-картки.
У інформації, що міститься в вищезазначеному мобільному телефоні, можуть зберегтися сліди вчинення кримінального правопорушення та можуть міститься відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, отримати які можливо шляхом проведення судових експертиз.
06.12.2022 старшим слідчим в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_7 винесено постанову про визнання, вилученого 06.12.2022 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , речовим доказом у кримінальному провадженні № 4202200000000415, оскільки в інформації, що міститься в вищезазначеному мобільному телефоні можуть зберегтися сліди вчинення кримінального правопорушення та можуть міститься відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, отримати які можливо шляхом проведення судових експертиз.
Прокурор вказує, що з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, а також запобігання можливості приховування, псування, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі, відчуження майна, сторона обвинувачення вважає за необхідне в зверненні до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.
Статтею 170 КПК України, передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, є достатні підстави вважати, що зазначене майно, відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Одночасно при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст. 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.
Прокурором наведено вагомі доводи, які свідчать про необхідність накладення арешту на вказане майно, для ефективного розслідування.
Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою забезпечення цілей кримінального провадження, а саме: збереження речових доказів.
Разом з цим, слідчий суддя враховує й те, що у даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від його застосування слідчим суддею не встановлено.
За таких обставин приходжу до висновку про задоволення клопотання.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 2, 26, 107, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене 06.12.2022 в приміщенні квартири АДРЕСА_1 , яка перебуває у приватній власності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та проживає ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході якого було виявлено та вилучено мобільний телефон «HUAWEI», ІМЕІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 без сім-картки.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Зобов'язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої, накладено арешт.
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_8 ОСОБА_9