08.12.2022 Справа № 756/18867/21
Справа №756/18867/21
Провадження №2-п/756/58/22
08 грудня 2022 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Тихої О.О.,
за участю секретаря судового засідання Кренджеляк А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09.06.2022 у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карбар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09.06.2022 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Карбар» (далі - ТОВ «Карбар») задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Карбар» заборгованість у розмірі 44 961,66 грн. та судові витрати у розмірі 2 270,00 грн.
30.08.2022 відповідач, в особі свого представника - адвоката Харіної Т.Г., подав заяву про перегляд заочного рішення, в якій просив скасувати заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09.06.2022 та призначити справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
В обґрунтування вказаної заяви представник відповідача зазначила, що відповідач не був присутній при розгляді даної справи, копію вказаного рішення не отримував. Крім того, з 27.01.2022 відповідач перебуває за кордоном та, оскільки Державною судовою адміністрацією було прийнято рішення про обмеження доступу для громадян до сайту Єдиного реєстру судових рішень, у зв'язку з повномасштабним вторгненням рф, відповідач не мав можливості дізнатися про розгляд справи та прийняте рішення за результатами такого розгляду. Про прийняте рішення відповідач дізнався, коли його представник ознайомилась з матеріалами справи у суді, тобто 15.08.2022.
У зв'язку з чим, просила поновити відповідачу строк для подання заяви про перегляд заочного рішення, визнавши причину пропуску строку поважною.
По суті заперечень проти заявлених позовних вимог зазначила, що під час розгляду вказаної цивільної справи судом не було враховано те, що відповідачем при укладанні Згоди №174/0503 про приєднання до умов підписки «СаrВаr», був внесений гарантійний платіж у сумі 3800,00 дол. США, який мав би бути зарахований в рахунок заборгованості та повністю її покрити. Проте, позивач, скориставшись правом на звернення стягнення з гарантійного платежу, додатково звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості. Крім того, на думку представника відповідача судом не враховано те, що відповідач мав один бонусний місяць підписки у розмірі 1900,00 дол. США.
З урахуванням наведеного, просить скасувати заочне рішення суду від 09.06.2022 та переглянути його.
28.09.2022 на адресу суду надійшли заперечення представника позивача - адвоката Войтюка Д.В. на заяву про перегляд заочного рішення від 09.06.2022 у цивільній справі №756/18867/21, в яких останній просить відмовити у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення з наступних підстав. Зазначив, що всупереч вимог ч.2 ст. 285 ЦПК України відповідачем та його представником не обґрунтовані причини неподання відзиву на позовну заяву. Щодо гарантійного платежу пояснив, що сторонами було чітко та однозначно погоджено механізм повернення гарантійного внеску, згідно якого вказаний внесок повертається виключно у разі закінчення строку дії підписки. Оскільки правовідносини сторін було припинено за бажанням відповідача достроково, то гарантійний платіж поверненню не підлягає, а отже аргументи відповідача суперечать дійсним обставинам справи.
01.12.2022 на електронну адресу суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача - адвоката Харіної Т.Г., в яких остання зазначає, що позивачем взагалі не надано доказів приєднання відповідача до умов публічної оферти, а отже, укладання договору, оскільки не надано доказів його реєстрації на сайті, доказів оплати інвойсу, а також направлення вказаного інвойсу відповідачу. При цьому, акт прийому-передачі автомобіля не містить жодного згадування про існування між позивачем та відповідачем договірних відносин. На думку відповідача, подана позивачем згода, яка повинна підтверджувати факт укладання договору, згідно з положеннями ст. 799 ЦК України, повинна бути нотаріально посвідченою, разом з тим, цього здійснено не було. Крім того, у матеріалах справи відсутні як докази виникнення заборгованості, так і докази розміру вказаної заборгованості.
Представником відповідача надіслано до суду клопотання про розгляд заяви про перегляд заочного рішення за її відсутності та відсутності відповідача.
Представник позивача у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про день, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.
Суд, ознайомившись з заявою про перегляд заочного рішення, матеріалами цивільної справи №756/18867/21, приходить до наступного.
Судом встановлено, що заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09.06.2022 позовні вимоги ТОВ «Карбар» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Карбар» заборгованість у розмірі 44 961,66 грн. та судові витрати у розмірі 2 270,00 грн.
Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
З матеріалів справи вбачається, що відомості щодо отримання відповідачем заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09.06.2022 по цивільній справі №756/18867/21у справі відсутні.
Як зазначає у заяві про скасування заочного рішення представник відповідача, про ухвалення заочного рішення відповідачу не було відомо, вказане рішення він не отримував, про його існування представник відповідача дізналася лише 15.08.2022 під час ознайомлення з матеріалами справи. 30.08.2022 відповідач звернувся до Оболонсього районного суду м. Києва із заявою про перегляд заочного рішення, а також клопотанням про поновлення строк для подання вказаної заяви. Враховуючи викладені обставини, а також те, що вказану заяву подано з дотриманням двадцятиденного строку, визначеного ст. 284 ЦПК України, суд приходить до висновку про необхідність поновлення відповідачу строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це.
Так, поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об'єктивно перешкоджають явці до судового засідання, які, безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами, тобто, повинні додаватися до заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, відповідач має подати документи, що свідчать про неможливість повідомити суд про причини неявки у судове засідання.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що неявка відповідача у судове засідання, призначене на 09.06.2022 викликана поважними причинами, оскільки матеріали справи не містять доказів щодо його належного повідомлення про розгляд справи.
Разом з тим, згідно зі ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Використання законодавцем в конструкції даної статті сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.
Таким чином, розглядаючи другу умову для скасування заочного рішення суд виходить з того, що відповідно до ст. 288 ЦПК України відповідач у своїй заяві про перегляд заочного судового рішення повинен зазначити такі обставини та такі докази на їх підтвердження, що якби вони були відомі суду при ухваленні заочного рішення, суд прийшов би до іншого висновку, ухвалив би принципово інше рішення.
Водночас, з'ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.
Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.
Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідач у заяві про перегляд заочного рішення як на підставу для скасування рішення вказує, що у матеріалах справи відсутні докази укладення правочину, за яким стягується заборгованість, а також судом не враховано внесення позивачем гарантійного платежу, за рахунок якого повинно було бути здійснення погашення заборгованості, що передбачено умовами договору від 05.03.2021. Тобто, у заяві про перегляд заочного рішення представник заявника (відповідача) фактично вдається до переоцінки доказів та обставин, які судом оцінені і встановлені при прийнятті рішення, тобто остання фактично не погоджується з прийнятим рішенням, здійсненою судом оцінкою доказів та встановленими обставинами справи. Будь-яких нових доказів, які не були надані відповідачем суду в обґрунтування заперечень проти заявлених позовних вимог та які б спростовували висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позову, до заяви про перегляд заочного рішення відповідачем не додано.
Таким чином, сукупності обставин, визначених ст. 285 ЦПК України, судом встановлено не було, а відповідачем їх наявність не доведена.
Крім того, у відповідність до ч. 4 ст.10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, interalia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).
Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).
Виходячи з наведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.
Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
У відповідності до ч. 3 ст. 287 ЦПК України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Таким чином, суд вважає, що пояснення та докази, на які посилається в своїй заяві представник відповідача, зводяться лише до правової позиції відповідача та його представника щодо предмету спору та фактичної переоцінки доказів та обставин, які судом оцінені і встановлені при прийнятті рішення, тобто заявник фактично не погоджується з прийнятим рішенням, здійсненою судом оцінкою доказів та встановленими обставинами справи і відповідно застосованими судом нормами чинного законодавства України.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
За таких обставин, посилання відповідача не є доказами, що мають істотне значення для правильного вирішення справи в розумінні положень ч. 1 ст. 288 ЦПК України, а є підставою для апеляційного перегляду рішення суду, оскільки суд першої інстанції не може скасувати заочне рішення суду для надання іншої правової оцінки тим самим доказам у справі.
Частиною 3 ст. 287 ЦПК України визначено, що у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про залишення заяви про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09.06.2022 без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 284-288 ЦПК України, cуд
Поновити ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09.06.2022 у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карбар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09.06.2022 у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карбар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до пункту 4 статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Тиха