Справа № 755/11440/22
"14" грудня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді Виниченко Л.М.,
при секретарі Ганжа Д.О.,
за участі
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Лебедєва В.В.,
представника відповідача Мельника М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу № 755/11440/22 за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни,-
ОСОБА_1 в особі представника Лебедєва В.В. звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із адміністративним позовом у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 01.11.2022 № 874 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина російської федерації ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.11.2022 Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області було винесено рішення № 874 про примусове повернення до країни походження або третьої країни особи громадянина російської федерації ОСОБА_1 . Вказаним рішенням було примусово повернуто до країни походження або третьої країни громадянина російської федерації ОСОБА_1 та зобов'язано його покинути територію України у строк до 11.11.2022. При цьому рішення про заборону в'їзду на територію України прийнято не було.
Вказане рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки вказані в тексті рішення обставини та висновки суперечать фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства.
Зазначено, що 31.07.2019 позивач уклав шлюб із громадянкою України ОСОБА_4 , який було зареєстровано Подільським районним у м. Києві Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві. З метою возз'єднання сім'ї з особою яка є громадянкою України, позивач офіційно переїхав в Україну та звернувся за отриманням документу на право проживання в Україні. Таким документом стала видана в 2019 році посвідка на тимчасове проживання, разом із оформленням якої позивача було зареєстровано за адресою по АДРЕСА_1 . Згодом позивач звертався до органів Державної міграційної служби України за оформленням посвідки на тимчасове проживання на тих підставах, що він є чоловіком громадянки України, в 2020 році та останній раз у 2021 році. Термін дії посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 закінчився 13.07.2022. До закінчення терміну дії посвідки на тимчасове проживання представник позивача звернувся до Державної міграційної служби за роз'ясненням щодо продовження строку дії документу на право тимчасового проживання в Україні. У відповідь на адвокатський запит від 05.07.2022 № 17/05-22-з4 від 05.07.2022 Державною міграційною службою було надано відповідь про те, що на законодавчому рівні питання продовження строку дії посвідок на тимчасове проживання громадян російської федерації, строк дії яких закінчився під час дії воєнного стану не врегульовано.
Сторона позивача стверджує, що позивач має право на отримання дозволу на імміграцію в силу п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», відповідно до якого дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки є громадянином України, а тому ОСОБА_1 , строк дії посвідки на тимчасове проживання якого закінчився 14.07.2022, вважається таким, що на законних підставах перебуває на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання, оскільки він звернувся до Державної міграційної служби за отриманням дозволу на імміграцію ще 05.08.2021 і до цього часу відмову у оформленні дозволу на імміграцію не отримав. Документи позивача до цього часу перебувають на перевірці в Державній міграційній службі.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11.11.2022 відкрите провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання на 21.11.2022 (а.с. 25-26).
В судовому засіданні позивач та його представник просили задовольнити позов з викладених у ньому підстав. Представник позивача Лебедєв В.В. пояснив, що ОСОБА_1 прибув в Україну для воз'єднання сім'ї, перебував на території України на законних підставах.
Представник відповідача Мельник М.М. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, пояснив, що рішення про примусове повернення позивача до країни походження винесено правомірно.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно вимог ч. 1 ст. 288 КАС України, позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Судом встановлено, що 01.11.2022 головним спеціалістом відділу адміністративної діяльності управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Шерепо С. відносно громадянина російської федерації ОСОБА_1 винесено рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8-10).
Як убачається зі змісту вказаного рішення, 01.11.2022 співробітниками Святошинського УП ГУНП у м. Києві виявлено громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322, а саме: проживання за документами, термін дії яких закінчився. У ході опитування громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пояснив, що в Україну прибув 16.08.2021 через ПП «Бориспіль». На території України проживає дружина - громадянка України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шлюб з якою зареєстрований 31.07.2019. Документований посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_1 строком дії від 14.07.2021 до 13.07.2022. 05 серпня 2021 року подав документи для отримання дозволу на імміграцію в Україну, процедура знаходиться в стадії перевірок. До компетентних органів про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні не звертався. За порушення правил перебування іноземних громадян на території України працівниками ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відносно громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 203 КУпАП. Встановлені обставини, а саме: нелегальне становище громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідчать про те, що ним порушені вимоги ст. ст. 4, 9, 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», п. 67 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322.
Вказаним рішенням громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов'язано покинути територію України у термін до 11.11.2022.
За вимогами ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 року № 353/271/150 (далі - Інструкція).
Згідно з пунктом 4 розділу 1 Інструкції, іноземці можуть бути примусово повернуті до країни походження чи третьої країни на підставі рішення органу ДМС або органу охорони державного кордону, або органу СБУ про примусове повернення чи примусово видворені на підставі винесеної за позовом цих органів/підрозділів постанови адміністративного суду про примусове видворення.
Відповідно до п. 5 розділу 1 Інструкції, підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є: дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.
Згідно норми ч. 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Положеннями ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Звертаючись із позовом до суду позивач зазначив, що 31.07.2019 він уклав шлюб із громадянкою України ОСОБА_4 , в Україну він переїхав офіційно та звернувся за отриманням документу на право проживання в Україні, при цьому у 2019 році йому була видана посвідка на тимчасове проживання, з оформленням якої його було зареєстровано в АДРЕСА_1 , у подальшому отримував посвідки на тимчасове проживання у 2020 та у 2021; термін дії останньої посвідки закінчився 13.07.2022, однак до 13.07.2022 його представник звертався до Державної міграційної служби за роз'ясненням стосовно продовження строку дії документу на право тимчасового проживання в Україні, при цьому на адвокатський запит від 05.07.2022 № 17/05-22-з4 Державною міграційною службою була надана відповідь про те, що на законодавчому рівні питання продовження строку дії посвідок на тимчасове проживання громадян російської федерації, строк дії яких закінчився під час дії воєнного стану, не врегульовано.
Вирішуючи наявний між сторонами спір, суд зазначає наступне.
Встановлено, що 31 липня 2019 року між позивачем - громадянином російської федерації ОСОБА_1 та громадянкою України ОСОБА_4 укладено шлюб, про що Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві зроблено відповідний актовий запис № 989, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с. 12).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.
05 серпня 2021 року, тобто після спливу двох років перебування у зареєстрованому шлюбі, позивач звернувся до відповідача з приводу отримання дозволу на імміграцію в Україну, про що свідчить роздруківка з офіційного сайту Державної міграційної служби України щодо перевірки стану оформлення документів (а.с. 16-17 зв.).
Факт звернення позивача ОСОБА_1 05.08.2021 до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області із заявою про отримання дозволу на імміграцію ще підтверджується листом-відповіддю ДМС України № 8.1-6126/1-22 від 03.06.2022 (а.с. 19-19 зв.), а також спірним рішенням відповідача.
Пунктом 14 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2022 № 1983 визначено, що територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з'ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України «Про імміграцію», надсилають відповідні запити до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів СБУ та Держприкордонслужби. МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба проводять відповідно до компетенції у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який надіслав запит. Термін перевірки може бути продовжений, але не більше ніж на один місяць.
Враховуючи дату прийняття відповідачем заяви позивача про надання дозволу на імміграцію 05.08.2021 та приписи вищевказаного Порядку, останнім днем проведення перевірки з урахуванням максимально можливого терміну її продовження було 05.10.2021.
Разом з тим, згідно положень ст. 9 Закону України «Про імміграцію», термін розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати одного року з дня її подання.
Судом безспірно встановлено, що по даний час рішення по заяві позивача від 05.08.2021 на отримання дозволу на імміграцію в Україну з підстав пункту 1 частини 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» не прийнято, документи знаходиться на стадії перевірки, що свідчить про допущення відповідачем порушення прав позивача на отримання ним такого дозволу у разі відсутності підстав для відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на імміграцію.
Згідно частини 1 ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в'їзд в Україну та виїзд з України іноземців та осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянами України, здійснюється за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання.
Відповідно положень частини 15 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.
Відтак, висновок посадової особи відповідача у спірному рішенні щодо порушення позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , правил перебування іноземних громадян на території України є передчасним, у зв'язку із чим до позивача не може бути застосовано примусове повернення до країни походження або третьої країни.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 3, 19 Конституції України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Законом України «Про імміграцію», Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 року № 353/271/150, Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2022 № 1983, ст. ст. 1, 2, 5, 8-10, 77, 139, 241-246, 250, 268, 269, 271, 286, 288 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни задовольнити.
Скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 01 листопада 2022 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, місцезнаходження: м. Київ, вул. Березняківська, 4-А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42552598.
Повний текст рішення складено 14.12.2022.
Суддя