Справа № 755/11849/22
Провадження №: 3/755/6403/22
"12" грудня 2022 р.
м. Київ
суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 187 Кодексу України про адміністративне правопорушення, установила :
І. ОСОБА_1 (далі - особа, що притягається до адміністративної відповідальності) 02.11.2022 о 22-10 годині,03.11.2022 о 22-20 годині, 04.11.2022 о 22-40 годині, 06.11.2022 о 22-30 годині, 05.11.2022 о 22-45 годині, 08.11.2022 о 23-00 годині, годині, порушила правила адміністративного нагляду будучи особою, щодо якої встановлено такий нагляд, а саме не знаходилася за місцем проживання у визначений час, за судовим рішенням про встановлення адміністративного нагляду з визначенням їй такого роду обмеження у порядку Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі».
ІІ. Вказаних висновків Cуд дійшов дослідивши матеріали справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, як-то: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, виходячи з наступного.
ІІ.І. Щодо питання поінформованості особа, що притягається до адміністративної відповідальності про судовий розгляд
ІІ.І.І. Після надходження справи до суду особа, що притягається до адміністративної відповідальності про неодноразові судові засіданні повідомлялася шляхом направлення судових повісток за адресою указаною в протоколі.
Особа, що притягається до адміністративної відповідальності піддавалася за судовими рішеннями неодноразовим приводам до суду для розгляду цього провадження.
Інформацію про дату, час та розгляд самого провадження даним складом суду розміщувалася на сайті Судової влади цього місцевого суду у розділі інформацію для громадян з найменуванням «ГРОМАДЯНАМ» (https://dn.ki.court.gov.ua/sud2604/).
Разом з тим, ужиті заходи попри їх об'ємність не сприяли досягненню мети забезпечення участі в судовому засіданні особа, що притягається до адміністративної відповідальності.
Хоча останні прямо та беззаперечно, в своїй сукупності, указують на те, що особа, що притягається до адміністративної відповідальності була поінформована про цей процес, який здійснюється в Дніпровському районному суді м. Києва у відношенні неї безпосередньо у порядку Кодексу України про адміністративні правопорушення, однак бажання приймати у ньому безпосередню участь, не дивлячись про обізнаність у його здійсненні, не виявила.
ІІ.І.ІІ. Пункт 1 статті 6 Конвенції у відповідній частині передбачає таке: "Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом (...)".
Розумність тривалості провадження повинна оцінюватись, у розрізі практики ЄСПЛ окресленої ним у його рішеннях, відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади та важливості для заявника питання, що розглядається (див., з-поміж багатьох інших, рішення у справі "Фрідлендер проти Франції", [GC], N 30979/96, пункт 43, ECHR 2000-VII).
При цьому, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (див. у т.ч. постанову від 15 травня 2019 року у справі № 0870/8014/12).
Дана позиція суду касаційної інстанції щодо окреслених підходів є сталою та висловлена у цей період зокрема у понад 286 судових рішеннях, відповідно ураховується судом в цій справі згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з метою однакового застосування всіма судами загальної юрисдикції законодавства та уникнення його неоднозначного тлумачення.
У цій справі дії особи, що притягається до адміністративної відповідальності, тобто поведінка заявника, на переконання суду, спрямовані на застування провадження, та прмяоу указують, на те, що така особа добросовісно не користується належними їй процесуальними правами.
Прямо ігнорує наявні у неї процесуальні обов'язки.
Тим самим, створює недобросовісні перепони для руху справи, що, на переконання суду, є неприйнятним, та вимагає від суду єфективної протидії.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Відповідно Суд в цій справі забезпечивши право особи, що притягається до адміністративної відповідальності приймати особисту участь в процесі безпосередньо в судовому засіданні, як і її поінформованість про даний процес та ураховуючи її поведінку, яка, як, уже відмічалося, судом, на його переконання, спрямована на створення недобросовісних перепон для руху справи, та уважає за можливе завершити розгляд провадження на підставі наявних у справі матеріалів.
Так, як така дії прямо запобігатиме безладного руху у судовому процесі в цій справі та буде ефективною протидією недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи.
Адже, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, а не навпаки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» зазначив, що держави - учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку, а цій справі, за умови дотримання розумних строків розгляду, які на думку суду, мають бути щонайменше меншими за строки окреслені у ст. 38 КУпАП, буде забезпечено додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції.
Як наслідок, ураховуючи поінформованість особи про даний процес, як і про дату, час та місце його здійснення, Суд при відсутності у особи з певних своїх причин та міркувань стійкого бажання приймати участь в цьому процесі, та нездатності правоохоронних органів держави забезпечити безпосередній привід, якому така особа піддавалася, уважає таку поведінку останньої своїм особистим вільним користуванням власними правами на свій розсуд.
ІІІ. Щодо питання наявності чи відсутності адміністративного правопорушення
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
З урахуванням того, що статтею 187 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду особами, щодо яких встановлено такий нагляд, а саме: 1) неявка за викликом органу Національної поліції у вказаний термін і ненадання усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням правил адміністративного нагляду; 2) неповідомлення працівників Національної поліції, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання або про виїзд за межі району (міста) у службових справах; 3) порушення заборони виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу; 4) порушення заборони перебування у визначених місцях району (міста); 5) нереєстрація в органі Національної поліції.
Тобто, об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері встановлення та здійснення адміністративного нагляду за окремими категоріями раніше судимих осіб.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» (далі Закон) адміністративний нагляд - це система тимчасових примусових профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, що здійснюються органами Національної поліції.
Адміністративний нагляд встановлюється з метою запобігання вчиненню злочинів окремими особами, звільненими з місць позбавлення волі, і здійснення виховного впливу на них (ст. 2 Закону).
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у порушенні зазначених у диспозиції статті правил адміністративного нагляду.
Стаття 9 Закону особи, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, зобов'язані вести законопослушний спосіб життя, не порушувати громадський порядок і додержувати таких правил: а) прибути у визначений установою виконання покарань термін в обране ними місце проживання і зареєструватися в органі Національної поліції; {Пункт "а" статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2377-IV від 20.01.2005, № 901-VIII від 23.12.2015} б) з'являтися за викликом органу Національної поліції у вказаний термін і давати усні та письмові пояснення з питань, пов'язаних з виконанням правил адміністративного нагляду; {Пункт "б" статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 901-VIII від 23.12.2015} в) повідомляти поліцейських, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи, місця проживання чи перебування, а також про виїзд за межі району (міста) у службових справах; {Пункт "в" статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 901-VIII від 23.12.2015; в редакції Закону № 409-IX від 19.12.2019} г) в разі від'їзду в особистих справах з дозволу поліцейського в інший населений пункт та перебування там більше доби зареєструватися у відповідному органі Національної поліції. {Пункт "г" статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 901-VIII від 23.12.2015}
До осіб, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, за постановою суду можуть бути застосовані частково або у повному обсязі такі обмеження: а) заборона виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу; б) заборона перебування у визначених місцях району (міста); в) заборона виїзду чи обмеження часу виїзду в особистих справах за межі району (міста); г) реєстрація в міліції від одного до чотирьох разів на місяць (ст. 10 Закону).
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу так і у формі необережності.
Суб'єктом правопорушення може бути особа, яка знаходиться під адміністративним наглядом.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 187 КУпАП повністю доведена, у розумінні ст. 251 КУпАП, належними та допустими доказами, а саме: протоколами про адміністративне правопорушення, які складені у відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП та містять необхідні у них відомості, зокрема щодо дати, часу, місця та способу вчинення самого адміністративного правопорушення, а саме порушення правил адміністративного нагляду (1); даними, що містяться у рапортах працівників правоохоронних органів, які кореспондуються з відомостями відображеними у протоколах про самі правопорушення в частині дати, часу, місця та способу вчинення самого адміністративного правопорушення (2); відомостями відображеними в судовому рішенні про встановлення адміністративного нагляду з визначенням обмежень та у самому обмеженні, які підтверджують застосування до особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на час складання цього протоколу, адміністративного нагляду з відповідними обмеженнями на підставі положень Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» .
Як наслідок, Суд уважає, дійсним (установленим) факт порушення правил адміністративного нагляду особою, що притягається до адміністративної відповідальності.
ІV. При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, Суд враховує таке.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
Згідно ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
У цій ситуації, Суд ураховує, обставини визначені ст. 33 КУпАП, та уважає обставиною, що пом'якшує відповідальність за адміністративне правопорушення, згідно ст. 34 указаного Кодексу, у т.ч. щире розкаяння винного, однак не убачає, в розумінні ст. 35 указаного Кодексу, обставин, які обтяжують відповідальність останнього і вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у межах санкції статті 187 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.
Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підягає стягнення відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП.
Щодо формування резолютивної частини даного судового рішення, то Суд зауважує, що відповідно до ст. 284 КпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення.
В постанові КАС від 02.11.21 у справі № 755/10002/21 в т.ч. зроблено висновок, що фактично КУпАП не визначає обов'язку суду визнавати особу винною в резолютивній частині постанови при прийнятті рішення у справі про адміністративне правопорушення.
З урахуванням указаних норм КпАП та орієнтирів сформованих судом апеляційної інстанції в наведеній справі, ураховуючи, що судом установлено наявність у діях водія складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 187 КпАП, Суд не убачає підстав визнавати особу винною в резолютивній частині постанови при прийнятті цього рішення та виносить постанову про накладення адміністративного стягнення у порядку п. 1) ст. 284 КпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33-35, 187, 251, 252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя постановила :
накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 170 (сто сімдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 496 гривень 20 копійок.
Відповідно до ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки визначені Кодексом України про адміністративне правопорушення, з урахуванням норм статтею 287-294 даного Кодексу, і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Відсутність у постанові в справі про адміністративні правопорушення, як виконавчому документі, у розумінні Закону України "Про виконавче провадження", відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані, згідно постанови Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження № 61-331св18), у розрізі ст. 18 указаного Закону, не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання (відмови у відкритті виконавчого провадження).
С у д д я Оксана БІРСА