Справа №:755/13326/18
Провадження №: 2/755/993/22
про залишення позовної заяви без розгляду
"12" грудня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Катющенко В.П.
при секретарі: Яхно П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості частки квартири, що є спільною частковою власністю, -
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває вказана цивільна справа.
У судові засідання, що призначалися судом на 05.04.2022, 24.05.2022, 07.07.2022, 13.09.2022, 17.10.2022, 24.11.2022, 12.12.2022 позивачка та її уповноважений представник не з'являлися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Так, представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 у судове засідання на 07.07.2022 було подано заяву про розгляд справи у відсутність позивача, втім остання надійшла до суду лише 11.07.2022. Підготовче судове засідання відкладено на 13.09.2022 на 15:00.
Крім того, у судове засідання, що було призначено судом на 13.09.2022 позивачка та її представник повторно не з'явилися. Представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 було повторно подану заяву, у якій представник просив суд провести призначене судове засідання без участі позивача, за необхідності вирішення процесуальних питань, які потребують участі позивача - відкласти судове засідання на іншу дату, про що повідомити додатково. Підготовче судове засідання відкладено до 17.10.2022 на 15:00 год.
17.10.2022 у підготовче судове засідання учасники у справі не з'явилися. Представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 було повторно подану заяву, у якій представник просив суд провести призначене судове засідання без участі позивача, за необхідності вирішення процесуальних питань, які потребують участі позивача - відкласти судове засідання на іншу дату, про що повідомити додатково. Крім того зазначив, що при потребі - постановити ухвалу про участь представника позивача у судовому засіданні та у всіх інших судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17.10.2022 закрито підготовче провадження по справі та призначено її до судового розгляду по суті, у судове засідання викликано сторони.
У судові засідання, що призначалися судом на 24.11.2022, 12.12.2022 позивачка та її уповноважений представник не з'являлися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомили. Будь-яких заяв до суду не подали.
Суд, дослідивши матеріали справи, доходить наступного.
Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно з положенням ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як убачається з матеріалів справи, ряд призначених судових засідань було відкладено судом за клопотанням представника позивача, проте у жодній поданій заяві представником позивача не було зазначено жодної поважної причини неявки у судові засідання безпосередньо представника чи його довірительку, які належним чином про день та час проведення судового засідання були повідомлені за допомогою SMS повідомлень та шляхом направлення судових повісток на електронну пошту учасників у справі на підставі поданої заяви (Т.1 а.с.74), задля більш швидкої комунікації.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Системний аналіз п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України та положень ст. 223 цього Кодексу свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача, та наявність перешкод для розгляду справи за його відсутності при наявності заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто вказує на врахування судом поважності причин неявки позивача до суду та повідомлення ним про причини нявки. Це пов'язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю та пропорційністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами, а суд, в межах встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, визначає порядок здійснення провадження у справі.
Частина 2 та 5 ст. 12 ЦПК України визначає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Як передбачено ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Частина 1 ст. 44 ЦПК України визначає, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253-В).
З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», слідує, що в силу вимог ч. 1 статті 6 Конвенції про захисти прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, в їх системному зв'язку, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Вказане узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, що викладена в рішенні по справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03), в частині того, що «…сторони в розумінні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 року, та «Трух проти України», заява № 50966/99 від 14.10.2003 року).
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи те, що між сторонами існує спір, суд вважає, що розгляд справи по суті без позивача не є можливим, це буде суперечити рівності сторін та можуть бути порушені права сторін, а також не буде можливості повно та всебічно розглянути справу. При цьому, позивач у належний спосіб не повідомив суд про причини своєї повторної неявки у судове засідання для запобігання настання несприятливих наслідків для останнього. Крім того, суд звертає увагу також на те, що позивачу, ОСОБА_1 надається правова допомога адвокатом Крушинським В.В., відповідно останній розуміючи можливість настання несприятливих наслідків для позивача у належний спосіб не повідомив суд про причини своєї повторної неявки, на забезпечив участь позивача у судовому засіданні, з огляду на що, суд дійшов висновку про втрату зацікавленості позивачем у судовому розгляді.
Згідно з вимогами ЦПК України у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи викладене, норми чинного законодавства України, та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд вважає, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду, оскільки викладене свідчить про втрату позивачем заінтересованості у цій справі та дає суду підстави для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки за таких обставин проведення судового розгляду справи без участі позивача суперечило б наданим ЦПК України правам позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 131, 223, 257, 258, 260, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості частки квартири, що є спільною частковою власністю - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: