Номер провадження 2/754/5190/22
Справа №754/5176/21
Іменем України
14 грудня 2022 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді - Галась І.А.
при секретарі - Париста А.
за відсутності сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні позов Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньої - транспортної пригоди в порядку субрагації,
Позивач - ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», через представника звернулось до Деснянського районного суду м. Києва з вищезазначеною позовною заявою.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15.08.2019 року між ПАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу № 06/02-40К-0138524, яким забезпечено транспортний засіб «Ford Fiesta», державний номерний знак НОМЕР_1 . Предметом зазначеного вище договору є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. 06.12.2019 року о 18 годині 50 хвилин по пр. Ватутіна, 16, в місті Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю забезпеченого полісом ОСЦПВВНТЗ № АО/3095615 (виданий ПрАТ «СК «Саламандра») транспортного засобу «Ford Fusion», державний номерний знак НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Ford Fiesta», державний номерний знак НОМЕР_1 , який забезпечений Договором добровільного страхування транспортного засобу № 06/02-40К- 0138524 від 15.08.2019 року під керуванням водія ОСОБА_3 . Внаслідок вказаного ДТП було пошкоджено транспортний засіб «Ford Fiesta», державний номерний знак НОМЕР_1 , з вини ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якої, як водія «Ford Fusion», державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована за полісом ОСЦПВВНТЗ № АО/3095615 (виданий ПрАТ «СК «Саламандра») та який діяв на момент ДТП 06.12.2019 року. Відповідно до Постанови Деснянського районного суду м. Києва у справі № 754/18307/19 від 22.01.2019 року, було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП ОСОБА_1 03.03.2020 року ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» розрахувало суму страхового відшкодування поданій страховій справі на підставі Заказу-Наряду №3H-362 від 29.01.2020 року. Згідно з умовами Договору добровільного страхування транспортного засобу № 06/02-40К-0138524 від 15.08.2019 року, на підставі страхового акту № 190000268064 від 03.03.2020 року, та зібраних документів, розмір виплати за пошкоджений транспортний засіб «Ford Fiesta», державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 153 605, 14 грн. В зв'язку з викладеним і відповідно до умов Договору добровільного страхування № 06/02-40К-0138524 від 15.08.2019 року Позивач відшкодувало потерпілому витрати на ремонт транспортного засобу «Ford Fiesta», державний номерний знак НОМЕР_1 , в сумі 153 605, 14 грн., перерахувавши кошти на рахунок ФОП « ОСОБА_4 », що підтверджується платіжним дорученням № 3P023754 від 04.03.2020 року. Під час дослідження страхового випадку стало відомо, що на момент ДНП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 як водія «Ford Fusion», державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована за полісом ОСЦПВВНТЗ № АО/3095615 (виданий ПрАТ «СК «Саламандра») та який діяв на момент ДТП 06.12.2019 року. 12.03.2020 року Позивач звернувся до ПрАТ «СК «Саламандра» з заявою (претензією) за вих. № 190000268064 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу на суму 153 605, 14 грн., у відповідь на яку ПрАТ «СК «Саламандра» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 100 000, 00 грн. по даній страховій справі в рамках. Невідшкодованою залишилася сума в розмірі 53 605,14 грн., яка становить суму даного позову. Розрахунок залишкової суми боргу має наступний вигляд:153 605, 14 грн. - 100,000 грн. =53 605, 14 грн. Оскільки, відповідно до умов Договору добровільного страхування № 06/02-40К-0138524 віл 03.03.2020 року ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» відшкодувало потерпілому витрати на ремонт транспортного засобу «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_1 , в сумі 153 605, 14 грн. перерахувавши кошти на рахунок ФОП « ОСОБА_4 », що підтверджується платіжним дорученням № 3P023754 від 04.03.2020 року, а ПрАТ «СК «Саламандра» сплатило 100 000, 00 грн., то ціна позову становить 53 605, 14 грн.
Посилаючись на викладені обставини справи, представником позивача заявлені наступні вимоги:
-позов ПАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити в повному обсязі.
-стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь ПАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» (04050. м. Київ. вул. Глибочицька. будинок 44. код ЄДРПОУ: 24175269) 53 605,14 грн. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та судовий збір в сумі 2270,00.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 01 квітня 2021 року відкрито провадження в справі за тапризначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року було задоволено позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньої - транспортної пригоди в порядку субрагації.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2022 року скасовано заочне рішення у даній справі. Справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
До підготовчого розгляду справи представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином. В поданій суду заяві представник позивача просив справу слухати за його відсутності.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував в повному обсязі. В поданому 07 листопада 2022 року в порядку ст. 178 ЦПК України відзиві представник відповідача зазначив, що 06.12.2019 сталось ДТП за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Відповідач є особою, винною у цій дорожньо-транспортній пригоді, що встановлено постановою Деснянського районного суду м. Києва від 22.01.2020 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Варто зазначити, що позовні вимоги ПАТ «Княжа» у даній справі ґрунтуються на підставі попереднього заказу-наряду на роботи № ЗН-362 від 29.01.2020, страхового акту № 190000268064 від 03.03.2020, розрахунку суми страхового відшкодування до справи № 190000268064. Отже, ПАТ «Княжа» з метою підтвердження розміру збитків, які стягує у даній справі, не було надано висновку експертного дослідження або звіту про оцінку транспортного засобу (КТЗ), які складені згідно із Законами України «Про судову експертизу», «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 та Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена наказом ФДМ України від 24.11.2003 № 142/5/2092. Відповідно до п. 1.2 Методики, методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту. Згідно з п. 5.2 Методики, у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку. Замовник повинен забезпечити належні безпечні умови огляду (освітлення, вільний доступ, можливість огляду КТЗ з різних сторін тощо). Наголошуємо на тому, що ОСОБА_2 та ПАТ «Княжа» не повідомляли жодним чином про проведення технічного огляду автомобіля, а тому його результати не можуть вважатись належними та допустимими і не можуть бути враховані судом.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року підготовче провадження у справі було закрито, справу призначено до судового розгляду.
Сторони до судового розгляду не з'явились, в поданих суду заявах представники просили розглядати справу за їх відсутності.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції встановлене право на ефективний спосіб захисту прав, що означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Право на суд не є абсолютним, а судового розгляду потребують ті справи, в яких є «спір» про «право», реальний і серйозний, який може стосуватися як самого існування права, так і сфери його дії (справа Аллан Якобсон проти Щвеції). Результат проваджень має бути значущим для відповідного права (наприклад, Ulyanov v. Ukraine (dec.) (Ул'янов проти України)).
Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі "Голден проти Сполученого королівства" та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).
Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 15.08.2019 року між ПАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу № 06/02-40К-0138524, яким забезпечено транспортний засіб «Ford Fiesta», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Постановою Деснянського районного суду м. Києва у справі № 754/18307/19 від 22.01.2019 року, було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП ОСОБА_1
03.03.2020 року ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» розрахувало суму страхового відшкодування поданій страховій справі на підставі Заказу-Наряду №3H-362 від 29.01.2020 року.
12.03.2020 року Позивач звернувся до ПрАТ «СК «Саламандра» з заявою (претензією) за вих. № 190000268064 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу на суму 153 605, 14 грн., у відповідь на яку ПрАТ «СК «Саламандра» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 100 000, 00 грн. по даній страховій справі в рамках.
Невідшкодованою залишилася сума в розмірі 53 605,14 грн., яка становить суму даного позову.
На підтвердження розміру страхової виплати стороною позивача подано попередній заказ-наряд на роботи № ЗН-362 від 29.01.2020, страховий акт № 190000268064 від 03.03.2020, розрахунок суми страхового відшкодування до справи № 190000268064.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникання цивільних прав та обов'язків є завдання матеріальної та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.1,2 ст. 1187 цього Кодексу джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана в результаті взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до п. 14 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).
Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у разі пошкодження внаслідок дій винної особи окремих деталей, вузлів, агрегатів транспортного засобу розмір реальних збитків необхідно визначати виходячи з вартості запасних частин і відновлювального ремонту.
Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, страховик у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
На підставі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з п.«В» ч.1 ст.38, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником.
Згідно з ч.1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Таким чином, до Позивача перейшло право вимоги в порядку субрагації до особи, відповідальної за заподіяний збиток - Відповідача.
Згідно з ч.1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до п. 1.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена наказом ФДМ України від 24.11.2003 № 142/5/2092, методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту.
Згідно з п. 5.2 Методики, у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.
У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку.
Замовник повинен забезпечити належні безпечні умови огляду (освітлення, вільний доступ, можливість огляду КТЗ з різних сторін тощо).
Статтею 102 ЦПК України встановлено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.
У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 та Постанову Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 523/7115/18 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/98055056
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно частини шостої статті 106 ЦПК України експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Частина п'ята вказаної статті передбачає, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19), постановах Верховного Суд від 01 квітня 2020 року у справі № 676/90/17-ц (провадження № 61-11873св19), від 25 травня 2020 року у справі № 475/793/17 (провадження № 61-19975св18) та від 21 жовтня 2020 року у справі № 303/2642/18 (провадження № 61-21118св19), підстав для відступу від яких колегія суддів не вбачає».
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Приймаючи рішення Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).
Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії»(Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до положень ст. 1 ЦПК України 2004 року завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Згідно з вимогами ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ПАТ «Княжа» з метою підтвердження розміру збитків, які просить стягнути у даній справі, не було надано висновку експертного дослідження або звіту про оцінку транспортного засобу (КТЗ), які складені згідно із Законами України «Про судову експертизу», «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 та Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена наказом ФДМ України від 24.11.2003 № 142/5/2092.
Зважаючи на викладене та керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 141, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України суд, -
Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньої - транспортної пригоди в порядку субрагації залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: