1-кс/754/1864/22
Справа № 754/11569/22
Іменем України
14 грудня 2022 року Слідчий суддя Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно поданого у рамках кримінального провадження № 420134110030000274 від 16.10.2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України,
13 грудня 2022 року прокурор звернувся до суду з клопотанням про арешт майна із забороною його відчуження, розпорядження у будь-який спосіб з метою збереження речових доказів, а саме, на цілісний майновий комплекс (літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З), загальною площею 308,6 кв.м., за адресою: пр. Романа Шухевича, 1Д (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 35745923) право власності на яке зареєстровано за ТОВ "Веко", оскільки є достатньо підстав вважати, що дане майно придбане злочинним шляхом.
Обґрунтовуючи клопотання прокурор зазначає, що у провадженні ВД Деснянського УП ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження № 420134110030000274 від 16.10.2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що службові особи ТОВ «Веко» самовільно зайняли земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:62:206:0091, площею 0,3392 га, по пр. Романа Шухевича, (Генерала Ватутіна), 1-Д у Деснянському районі міста Києва, що розташована в парку Муромець (Дружби народів) на острові Муромець та відноситься до категорії земель природно-заповідного та водного фонду.
Установлено, що на вказаній вище земельній ділянці на території острову та парку Муромець Деснянського району міста Києва розташований цілісний майновий комплекс (літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З), загальною площею 308,6 кв.м., який на підставі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15.04.2010 зареєстрований на праві власності 05.01.2012 за ТОВ «Веко». Будівлям комплексу присвоєно адресу: місто Київ, проспект Романа Шухевича (Генерала Ватутіна), 1Д.
Пунктом 3 рішення Київської міської ради народних депутатів № 14 від 17.02.1994 «Про створення, резервування та збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду в м. Києві» затверджено перелік цінних природних територій та об'єктів, що резервуються для заповідання (додаток № 3).
Згідно з додатком № 3 до рішення Київської міської ради урочище Муромець (площею 190 га) і урочище Лопуховате (площею 52,2 га) увійшли до Переліку цінних природних територій, що резервуються для заповідання. Територія острова характеризується багатством і різноманіттям лікарських і їстівних рослин на якій також зосереджено значна кількість вікових дубів та лип. Ця земля цінна в науковому та естетичному співвідношені.
Ландшафтний заказник місцевого значення «Муромець-Лопуховате» створений рішенням Київської міської ради № 96/256 від 24.10.2002 із загальною площею 217 га. Природоохоронний об'єкт заснований з метою збереження цінних природних спільнот. На території заказника заборонена будь-яка господарська діяльність.
Рішенням Київської міської ради від 23.12.2004 № 878/2288 створено Регіональний ландшафтний парк «Дніпровські острови», до складу якого увійшов заказник (острів Муромець як одна з заповідних зон, острів Лопуховатий - як одна із зон регульованої рекреації).
Отже, заказник місцевого значення «Муромець-Лопуховате» та Регіональний ландшафтний парк «Дніпровські острови» відносяться до природно-заповідного фонду України, охороняються, як національне надбання, унікальний природний комплекс, відповідно до якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.
Слід також зазначити, що і до оголошення рішенням Київської міської ради № 96/256 від 24.10.2002, № 878/2288 від 23.12.2004 природну територію островів Муромець та Лопуховате загальною площею 217 га, заказником місцевого значення «Муромець-Лопуховате» та Регіональним ландшафтним парком «Дніпровські острови» площею 1 214,99 га земельна ділянка зайнята цими островами та їх прибережними смугами в силу закону була і є землями водного фонду.
Згідно ст. 43 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та ч. 1 ст. 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
За інформацією Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) від 25.01.2022 № 722-22 за даними Міського земельного кадастру вказана земельна ділянка площею 0,3392 га обліковується за ТОВ «Веко», що також підтверджується довідкою про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки № Ю-15100/2015, виданої ТОВ «Веко» та матеріалів аерофотозйомки за 2014 та 2019 роки.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.07.2021 № НВ-7421215022021, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:206:0091, площею 0,3392 га, що розташована по пр. Романа Шухевича, 1-Д, відноситься до категорії земель водного фонду та за видом використання для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей.
Водночас, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно речові права ТОВ «ВЕКО» на земельну ділянку площею 0,3392 га з кадастровим номером 8000000000:62:206:0091 по АДРЕСА_1 не зареєстровані.
Вищезазначене свідчить, що товариство, набувши в 2010 році у власність нерухоме майно, право власності або користування на земельну ділянку, на якій воно розташоване не оформило.
Отже, відомості про земельну ділянку площею 0,3392 га з кадастровим номером 8000000000:62:206:0091 внесено до Державного земельного кадастру та зареєстрована 07.07.2021. Відтак, зазначена земельна ділянка сформована та з 07.07.2021 є об'єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України.
Водночас, будь-яких рішень про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:206:0091 у власність чи користування ТОВ «Веко» Київська міська рада не приймала.
За даними Головного управління ДПС у м. Києві від 13.06.2022 року ТОВ «Веко» податкові декларації по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата) за земельні ділянки державної або комунальної власності) за період 2016-2022 роки до ДПІ не подавались.
Вищезазначене свідчить, що товариство не оформило право власності або користування на спірну земельну ділянку, а тому використовує її без достатніх правових підстав і не сплачує орендну плату.
Також, досудовим розслідуванням установлено, що на території земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:206:0091, яка є об'єктом природно-заповідного та водного фонду має обмеження у використанні: - охоронна зона навколо об'єкта природно-заповідного фонду, зона навколо об'єкта культурної спадщини, зона особливого режиму забудови, водоохоронна зона, розташовано заклад громадського харчування «Шашличний хутір». Територія, яка використовується під розміщення закладу громадського харчування складає 0,3392га, на якій знаходяться: 6 капітальних нежитлових будівель та 4 споруди малої архітектурної форми у вигляді альтанок, на план-схемі відмічені від 1 до 10. Споруда № 1 та № 2 використовуються для приготування їжі, споруди № 3, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , № 6 використовується як приміщення для приймання відвідувачів, споруди № 7, АДРЕСА_4 , № 9, АДРЕСА_5 за типом є альтанками в середині яких розміщуються столи та стільці. Внутрішній двір та проходи між нежитловими приміщеннями викладені із ФЕМ-плитки.
Земельна ділянка, на якій розташовано заклад громадського харчування знаходяться в парку Муромець та в межах водного об'єкту острова Муромець.
Факт розміщення закладу громадського харчування «Шашличний хутір» на території парку та острову ОСОБА_4 встановлено під час огляду місця події у ході розслідування кримінального провадження № 42013110030000274 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 197-1 КК України, та зафіксовано у протоколі огляду місця події від 30.09.2022 спеціалістами Державної екологічної інспекції Столичного округу, залученими до проведення вказаної слідчої дії, за результатами огляду земельної ділянки складено довідку та схеми обмірів земельної ділянки.
Крім того, інженером-землевпорядником, залученим для участі у огляді земельної ділянки з кадастровим номером 800000000:62:206:0091 за адресою: АДРЕСА_1 , яка розташована в межах острова Муромець (урочище Чорторий), було виконано геодезичну зйомку частини території острову, що зафіксовано в протоколі огляду місця події від 04.11.2022. За результатами геодезичної зйомки інженером- землевпорядником складено план-схему земельної ділянки, на якій розміщено заклад громадського харчування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
За результатами зйомки встановлено, що земельна ділянка розташована в межах острова Муромець, який відповідно до рішення Київської міської ради від 23.12.2004 № 878/2288 «Про створення регіонального ландшафтного парку «Дніпровські острови» відноситься до регіонального ландшафтного парку «Дніпровські острови». Відповідно до схеми еколого-містобудівного прогнозу Генерального плану міста Києва та проекту планування приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, земельна ділянка потрапляє в межі проектного заповідання природного комплексу.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка має площу 0,3392 га та використовується під заклад громадського харчування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». На земельній ділянці знаходиться приміщення закладу громадського харчування, до яких відноситься 6 капітальних споруд загальною площею 292 кв.м. та 4 альтанки загальною площею 598 кв.м.
В ході розслідування кримінального провадження № 42013110030000274 установлено, що експлуатує заклад громадського харчування «Шашличний хутір» товариство з обмеженою відповідальністю «Веко».
Також установлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 15.04.2010 у справі № 2-2530 задоволено позов ТОВ «Веко» до ОСОБА_5 , визнано за ТОВ «Веко» право власності на об'єкти нерухомого майна-цілісний майновий комплекс, що розташований АДРЕСА_6 , що складається із кафе літ. «А» площею 215, 6 кв.м., нежитлової будівлі літ. «Б» площею 12,5 кв.м., нежитлової будівлі літ. «В» площею 38 кв.м., нежитлової будівлі літ. «Г» площею 7,4 кв.м., нежитлової будівлі літ «Д» площею 7,8 кв.м., нежитлової будівлі літ «Е» площею 7,4 кв.м., нежитлової будівлі літ. «Ж» площею 7,5 кв.м., нежитлової будівлі літ. «З» площею 12,4 кв.м., загальною площею 308,6 кв.м.
Зобов'язано КП Київське міське БТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна зареєструвати право власності за ТОВ «Веко» об'єкти нерухомого майна-цілісний майновий комплекс, що розташований АДРЕСА_6 .
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 04.04.2011, у справі № 2-2530 роз'яснено рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15.04.2010 у справі № 2-2530, а саме: визнано за ТОВ «Веко» право власності на об'єкти нерухомого майна-цілісний майновий комплекс, що розташований АДРЕСА_6 , що складається із кафе літ. «А» площею 215, 6 кв.м., нежитлової будівлі літ. «Б» площею 12,5 кв.м., нежитлової будівлі літ. «В» площею 38,0 кв.м., нежитлової будівлі літ. «Г» площею 7,4 кв.м., нежитлової будівлі літ «Д» площею 7,8 кв.м., нежитлової будівлі літ «Е» площею 7,4 кв.м., нежитлової будівлі літ. «Ж» площею 7,5 кв.м., нежитлової будівлі літ. «З» площею 12,4 кв.м., загальною площею 308,6 кв.м.
Зі змісту ухвали, якою роз'яснюється рішення суду у вказаній справі, після вступу рішення суду в законну силу ТОВ «Веко» звернулося до Деснянської районної державної адміністрації в м. Києві з проханням присвоїти цілісному майновому комплексу поштову адресу, яка необхідна була для проведення реєстрації права власності КП БТІ. Деснянська районна державна адміністрація м. Києва своїм листом № 04/02-3844 від 05.10.2010 в присвоєнні поштової адреси цілісному майновому комплексу відмовила, у зв'язку з чим ТОВ «Веко» звернулося до суду за захистом своїх прав та оскарженням незаконної відмови.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 04.02.2011 за №2а-34/2011 відмову Деснянської райдержадміністрації м. Києва від 05.10.2010 за №04/02-3844 визнано незаконною та зобов'язано її винести розпорядження про присвоєння поштової адреси цілісному майновому комплексу загальною площею 308,6 кв.м. Розпорядженням Деснянської райдержадміністрації № 171 від 04.03.2011 присвоєно поштову адресу цілісному майновому комплексу загальною площею 308,6 кв.м., а саме АДРЕСА_6 . однак, зазначена адреса не співпадає з адресою, зазначеною в рішенні Деснянського районного суду м. Києва від 15.04.2010 року по справі за № 2-2530, тому зазначене рішення роз'яснено та змінено адресу.
Отже, поштову адресу пр. Генерала Ватутіна, 1-Д будівлям кафе присвоєно після понад рік як рішення про визнання права власності вступило в законну силу.
Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» (на даний час - Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», далі - КП «БТІ») на підставі вищевказаного рішення та ухвали від 15.04.2010 та 04.04.2011 зареєстровано право власності за ТОВ «Веко» на цілісний майновий комплекс (літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З), загальною площею 308,60 кв.м. по пр. Ватутіна Генерала, 1-Д в книзі:230п-240, номер запису 10812-П та в Державному реєстрі речових прав 05.01.2012.
Рішення про передачу у власність чи користування ТОВ «Веко» земельної ділянки по пр. Романа Шухевича, 1-Д у Деснянському районі міста Києва, Київською міською радою не приймалось (інформація: Департаменту земельних ресурсів КМДА від 21.01.2022, 16.11.2022).
Нерухоме майно, що перебуває у власності ТОВ «Веко» є самочинним будівництвом, оскільки збудовано на земельній ділянці, яка для вказаної мети (під забудову) не відводилась.
Згідно з ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України (далі ЦК України; в редакції, чинній як на час первісної реєстрації права власності на об'єкти нерухомості, так і на даний час), право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Законом України «Про основи містобудування» (в редакції, чинній на час первинної реєстрації права власності на об'єкти нерухомості) передбачено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема, розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва (ст. 5 Закону).
Визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації місцевих правил забудови з урахуванням планів земельно-господарського устрою (ч. 1 ст. 21 Закону).
Право на забудову (будівництво) виникає щодо земельних ділянок, визначених для містобудівних потреб містобудівною документацією, місцевими правилами забудови.
Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.
Таким чином, для реалізації права на забудову відповідної земельної ділянки особа зобов'язана у встановленому законом порядку набути право власності або користування на неї.
За змістом ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, з яких об'єкти нерухомості вважаються самочинними, а саме, якщо вони: 1) збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) збудовані без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) збудовані з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, наявність хоча б однієї з трьох зазначених ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
Таким чином, в силу положень ч. 1 ст. 376 ЦК України нерухоме майно по пр. Романа Шухевича, 1-Д є самочинним будівництвом.
Частиною 2 статті 376 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК України).
Як вже зазначено, ні на час реєстрації за ТОВ «Веко» права власності на нерухоме майно по пр. Романа Шухевича, 1-Д, ні у подальшому» Київська міська рада» як власник землі, рішення про передачу будь-яким фізичним чи юридичним особам у власність чи користування земельної ділянки по пр. Романа Шухевича, 1-Д не приймала.
Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 у справі № 910/15993/16 дотримується позиції, що право на самочинно збудоване майно є неіснуючим, не породжує прав щодо розпорядження майном.
Крім того, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що державна реєстрація права власності не є підставою для набуття права власності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 зазначила, що реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, не змінює правовий режим, такого, будівництва як самочинного.
Таким чином, здійснення державної реєстрації прав відносно самочинно збудованого нерухомого майна, правовий статус нерухомості, яка самочинно збудована, не змінюють.
Інші докази самочинного будівництва.
З наданих КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (далі - БТІ) матеріалів інвентаризаційної справи по пр. Генерала Ватутіна, (Романа Шухевича) 1-Д установлено, що плани на будівлі за літерами А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З по пр. Генерала Ватутіна, 1-Д виконані Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 04.05.2011.
В технічній документації на будівлі по пр. Генерала Ватутіна, 1-Д зазначено, що ні дозвіл на будівництво, ні проектна документація, ні рішення щодо відведення земельної ділянки в БТІ не надано та що об'єкт не прийнятий в експлуатацію.
Також, встановлено, що за наказом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві № 46 «д» від 07.10.2013 за результатом розгляду подання прокуратури Деснянського району міста Києва від 01.10.2013 № 4149 вих.13 про усунення порушень вимог містобудівного законодавства, скасовано реєстрації декларацій про готовність об'єктів літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З на просп. Генерала Ватутіна, 1-Д у Деснянському районі міста Києва до експлуатації, що були зареєстровані 20.11.2012 (наказ № 46 «д» від 07.10.2013 додається).
Крім того, за порівнянням матеріалів технічної документації інвентаризаційної справи від 04.05.2011 та план-схемою земельної ділянки складеною спеціалістом інженером землевпорядником від 04.11.2022, встановлено збільшення кількості будівель. Зокрема: за матеріалами інвентаризаційної справи 04.05.2011 розміщено 8 капітальних будівель (літ. А (двоповерхова), Б, В (двоповерхова), Г, Д, Е, Ж, З). Наразі за план-схемою від 04.11.2022 розміщено 6 капітальних будівель № 1 (двоповерхова), № 2, № 3 (двоповерхова), № 4, № 5, № 6 та 4 альтанки (№ 7, № 8, № 9, № 10). Замість будівель Г, Д, Е, Ж наразі розміщено одну альтанку № 7 (на план-схемі) загальною площею 380 кв.м. та наразі добудовано капітальну будівлю № 4 (на план-схемі) площею 37 кв.м. та 3 альтанки - № 8, № 9, № 10, загальною площею 218 кв.м.
Разом з тим, за інформацією Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва від 14.11.2022 №073-2995, департамент не видавав та не реєстрував документів що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт та не приймав об'єкти в експлуатацію за вказаною адресою.
За інформацією Департаменту містобудування та архітектури від 09.11.2022 № 055-7714 проектна документація на будівництво по АДРЕСА_1 на архітектурно-містобудівній раді та погодження не надавались.
Великою Палатою Верховного Суду у справі № 466/8649/16-ц (постанова від 09.11.2021) звернуто увагу на те, що судове рішення, ухвалене у справі, за жодних обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов'язки інших осіб. Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла також в ухвалі від 07.04.2020 у справі № 504/2457/15-ц та в пункті 10.28 постанови від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, незалежно від того, чи було таке рішення в подальшому оскаржене і скасоване.
Київська міська рада є власником земельної ділянки площею 0,3392 га кадастровий номер 8000000000:62:206:0091, на якій ТОВ «Веко» незаконно розміщено нерухоме майно. Однак, Київська міська рада, як власник землі, не була залучена до розгляду судом спору щодо визнання права власності на майно, розташоване на її земельній ділянці.
З огляду на викладене, враховуючи також приписи ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки в особі Київської міської ради в обов'язковому порядку мав бути залучений до розгляду вказаного спору.
Наявність рішення суду від 15.04.2010 у справі № 2-2530 на думку прокурора не може свідчити про добросовісне набуття права власності на нерухоме майно на території парку та острову Муромець.
Отже, відсутність у ТОВ «Веко» правовстановлюючих документів на землю, відсутність документів на прийняття в установленому законом порядку об'єктів будівництва до експлуатації, факт прийняття судом рішення про визнання права власності без залучення до участі у розгляді судом справи Київську міську раду, як власника земельної ділянки, а також факту надання об'єктам нерухомого майна поштової адреси за відсутності документів про прийняття їх в експлуатацію, свідчать про недобросовісність набуття ТОВ «Веко» права власності на майно загальною площею 308,6 кв.м., що самочинно побудовано на території парку «Муромець», що територіально знаходиться на острові Муромець.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не може вважатися добросовісною особою, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч закону, зокрема про набуття земельної ділянки окремо від об'єкта нерухомості, який на ній розміщений, чи про набуття такого об'єкта окремо від земельної ділянки, якщо таке набуття не допускається в силу закону (пункт 61 постанови від 22.06.2021 № 200/606/108 та пункт 179 постанови від 23.11.2021 № 359/3373/16-ц).
З метою забезпечення повного, об'єктивного та неупередженого проведення досудового розслідування, встановлення всіх об'єктивних обставин у кримінальному провадженні, необхідним для слідства є провести та дослідити всі наявні, та встановлені дії, пов'язані з укладенням договорів, встановлення всіх осіб, які причетні до злочинної схеми, скерованої на заволодіння майном, яке стало об'єктом злочинного посягання.
Для унеможливлення здійснити дії, пов'язані із здійсненням продажу, переоформленням, передачі в заставу, найм, дарування, або відчуження майна іншим способом, з метою прийняття законних процесуальних рішень, притягнення винних осіб до відповідальності, забезпечення цивільного позову,- необхідним заходом забезпечення кримінального провадження є накладення арешту на майно, а саме: цілісний майновий комплекс (літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З), загальною площею 308,6 кв.м., адресою: пр. Романа Шухевича, 1-Д (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 35745923).
Прокурор просить накласти арешт на вказане вище майно, з метою збереження речових доказів на час проведення досудового розслідування, вважаючи, що наявність рішення суду від 15.04.2010 у справі № 2-2530 не може свідчити про добросовісне набуття права власності на нерухоме майно на території парку та острову Муромець.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просить задовольнити.
Зацікавлені особи у судове засідання не викликались, оскільки прокурором обгрунтовано ч.2 ст.172 КПК України.
Слідчим суддею визнано за можливе розглядати клопотання у відсутність зацікавлених осіб, відповідно до вимог ч. 2 ст. 172 КПК України.
Дослідивши клопотання та додатки до нього, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що у провадженні Деснянського УП ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження № 420134110030000274 від 16.10.2013 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України.
З моменту внесення відомостей до ЄРДР, з 16.10.2013 року пройшов значний проміжок часу, протягом якого жодній особі відповідно до додатків до клопотання не було повідомлено про підозру.
Судами як першої так і апеляційної інстанції за результатами розгляду клопотань про арешт майна неодноразово надавалась оцінка обґрунтованості доводів прокурора/слідчого та наявності підстав для застосування такого заходу забезпечення.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності.
Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор з клопотанням.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Як вбачається з матеріалів клопотання, органом досудового розслідування не доведено наявність підстав для накладення арешту на цілісний майновий комплекс (літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З), загальною площею 308,6 кв.м., адресою: пр. Романа Шухевича, 1-Д (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 35745923), оскільки фактично не підтверджено, що таке майно має значення речового доказу в даному провадженні, тобто, що воно зберегло на собі сліди протиправної діяльності, є засобами або знаряддями його вчинення або ж у ньому містяться відомості, які потребують дослідження в ході досудового розслідування, що свідчить про безпідставність клопотання прокурора.
Крім того з моменту внесення відомостей до ЄРДР (16.10.2013) пройшов значний проміжок часу, і жодній особі не було повідомлено про подозру.
Застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту майна допускається з метою забезпечення дієвості кримінального провадження. Однак, стороною обвинувачення не обґрунтовано необхідність накладення арешту на цілісний майновий комплекс для реалізації завдань кримінального провадження.
Виходячи з викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на майно.
Також, варто звернути увагу на те, що особи, які набули права власності на будівлю чи споруду стають власниками чи користувачами земельної ділянки, на якій вони розміщені. Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який закріплений у загальному вигляді в законі, та знаходить свій вияв у положеннях статті 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України.
Керуючись ст. 98, 170-173, 309, 372 КПК України,
Відмовити у задоволенні клопотання.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5-ти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_6