Номер провадження 2/754/3187/22
Справа №754/1796/22
Іменем України
13 грудня 2022 року м.Київ
Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Скрипки О.І.
при секретарі Моторенко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до заяви № б/н від 22.10.2010 року відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 75 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на сайті позивача складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в заяві.
Позивач свої зобов'язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановлення кредитного ліміту.
Як зазначає позивач, відповідач порушила умови кредитного договору, зобов'язання за ним не виконала, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 10.01.2022 року становить 61 223,94 грн., з яких: 49 861,42 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 11 362,52 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 61 223,94 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481,00 грн.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва Скрипки О.І. від 23.02.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
05.09.2022 року до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву. У даному відзиві представник відповідача заперечує проти позовних вимог, вказуючи на те, що розмір заборгованості відповідача з'явився після викрадення у неї мобільного телефону, на якому було встановлено додаток «Приват24», за допомогою якого здійснювались перекази грошових коштів після 08.03.2021 року. Про вказані обставини листом було повідомлено позивача, який було проігноровано. З приводу крадіжки телефону відповідач також звернулась до Деснянського УП ГУ НП у м.Києві і на даний час триває досудове слідство за ч.1 ст.185 КК України. Крім того, заперечуючи проти позову, представник відповідача послався і на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17.
Посилаючись на викладені обставини, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
23.09.2022 року до суду надійшла відповідь на відзив ПАТ КБ «ПриватБанк», в якому представник банку вважає доводи відповідача необґрунтованими та безпідставними.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві зазначив, що у разі його неявки в судове засідання, розглянути справу без участі представника АТ КБ «Приватбанк».
Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надавши заяву, в якій просить розглядати справу в його відсутність та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних матеріалів.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог виходячи з таких підстав.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, відповідач звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву № б/н від 22.10.2010 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 75 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві.
З наданої банківської виписки по рахунку відповідача вбачається, що з моменту укладення договору і до 08.04.2021 року відповідачем належним чином виконувались її зобов'язання щодо сплати кредитних коштів та відсотків і станом на вказану дату відповідач заборгованості перед позивачем не мала.
Згідно виписки з рахунку відповідача, а також розрахунку заборгованості, станом на 10.01.2022 року відповідач має заборгованість, яка становить 61 223,94 грн., з яких: 49 861,42 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 11 362,52 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
В той же час, судом встановлено, і це вбачається з листа НБУ від 02.06.2021 року № 14-0004/49014, 08.04.2021 року з мобільного телефону було змінено пароль до системи дистанційного обслуговування відповідача «Приват24» та здійснено ряд фінансових операцій з переказу грошових коштів з картки відповідача, в зв'язку з чим відповідач звернулась телефоном до банку, після чого її фінансовий номер телефону було обмежено для доступу до «Приват24», а картку заблоковано.
23.04.2021 року відповідач звернулась до позивача з заявою про крадіжку мобільного телефону та здійснення операцій з переказу грошових коштів без її відома та дозволу.
26.04.2021 року відповідач звернулась до позивача з заявою про скасування відсотків, пені, штрафів та санкцій за опротестованими транзакціями, які вона не здійснювала.
Відповіді на вказані заяви АТ КБ «ПриватБанк» не надало.
Згідно Витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12021105030002018 від 04.09.2021 року, 08.04.2021 року близько 18.00 год. за адресою: м.Київ, пр-т Маяковського, 75/2, невстановлена особа таємно викрала мобільний телефон, на якому був встановлений додаток «Приват24», за допомогою якого здійснила переказ грошових коштів в сумі 72 000,00 грн. з картки «ПриватБанк», що належить ОСОБА_1 , спричинивши останній матеріальної шкоди. Попередня кваліфікація кримінального правопорушення ч.1 ст.185 КК України - крадіжка. В даному кримінальному провадження ОСОБА_1 визнано потерпілою.
Однією з підстав цивільних прав та обов'язків згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) є договори та інші правочини, як узгоджене волевиявлення всіх його учасників (сторін договору).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», користувач спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Відповідно до частин сьомої - дев'ятої розділу VI "Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками" Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17) від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц (провадження № 61-30583св18) та інших.
Згідно положень статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Також згідно приписів статті 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону України Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Враховуючи наведені вище обставини, судом встановлено, що кредитна заборгованість виникла внаслідок списання коштів з особового рахунку відповідача у результаті крадіжки телефону та шахрайських дії третіх осіб. Разом з тим, відповідач повідомила банк про несанкціоноване списання грошових коштів з її рахунку, звернулась до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій з картковим рахунком, а позивачем не доведено, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, які дають змогу ініціювати платіжні операції, що дало б підстави для відповідальності користувача за проведені платіжні операції.
Крім того, суд звертає увагу на те, що заборгованість, про стягнення якої просить позивач, виникла 08.04.2021 року у відповідача внаслідок крадіжки, до 08.04.2021 року відповідач заборгованості перед позивачем не мала.
Відтак, встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд приходить до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
На підставі ст.ст. 81, 82 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Таким чином, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, зваживши доводи сторони відповідача, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність доказів, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, то відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 263, 265 ЦПК України, ст.ст.207, 509, 526, 549, 598, 599, 610, 614, 617, 629, 638, 639, 642, 1050, 1054 ЦК України, суд,
В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: