12 грудня 2022 року справа № 580/4538/22
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не виплати суми компенсації у місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості згідно рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.01.2022 у справі №580/2092/21, та не здійснення виплати суми компенсації по даний час;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення за період з 01.03.2016 по 21.07.2022 відповідно до положень ст. 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати”.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 11.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що проходила службу в поліції з 01.03.2016 по 31.07.2018. Під час служби в поліції відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась доплата за службу в нічний час поліцейським; індексація грошового забезпечення та частина посадового окладу. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2022 у справі №580/2092/21 присуджено до стягнення з Департаменту патрульної поліції (далі - Департамент) заборгованість по вказаних виплатах, які фактично виплачено - 21.07.2022.
Вказані виплати здійснені відповідачем з порушенням встановлених строків, тому позивач вважає, що набула право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Відповідач подав відзив проти адміністративного позову, в якому вказує, що суми грошового забезпечення у зв?язку зі службою в нічний час позивачу, індексація та частина посадового окладу не нараховувались, то вимоги про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з огляду на положення норм Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Також відповідач вважає, що позивач пропустила місячний строк звернення до суду, оскільки такий строк повинен обчислюватись не з дати набрання рішенням законної сили, а з дати коли позивач дізналась про порушення своїх прав.
Розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що наказом Департаменту № 56 о/с від 24.03.2016 позивач призначена на посаду інспектором роти № 3 батальйону управління патрульної поліції у місті Черкасах Департаменту патрульної поліції.
Наказом Національної поліції України № 511 від 21.06.2016 позивач призначена на посаду інспектора роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в місті Черкаси Департаменту патрульної поліції.
Наказом Національної поліції України № 1265 від 08.12.2017 позивач призначена на посаду інспектора роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції.
Наказом Департаменту № 177 о/с від 14.03.2019 позивач призначена на посаду інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції.
Наказом Департаменту № 200 о/с від 09.03.2021 позивач звільнена зі служби в поліції з 15.03.2021 на підставі пункту 7 частини 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію».
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25.01.2022 у справі №580/2092/21 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 та стягнуто з Департаменту патрульної поліції на користь Позивача заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.03.2016 по 31.07.2018 у сумі 6 427,08 грн., заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016 по 31.10.2017 в сумі 3 179,13 грн. та частину невиплаченого посадового окладу за період з 01.03.2016 по 30.06.2016 в сумі 280,00 грн., а всього - 9886,21 грн.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2022 апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задоволено частково. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачеві грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.03.2016 по 31.07.2018 у сумі 6 427,08 грн., індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2016 по 31.10.2017 та частину невиплаченого посадового окладу за період з 01.03.2016 по 30.06.2016 в сумі 280,00 грн., що загалом складає 10 082,25 грн.
На виконання рішення суду відповідачем вказана сума за виключенням 1,5% військового збору, в розмірі 9 931,02 грн. виплачена позивачеві 21.07.2022.
Щодо строків звернення до суду, суд враховує, що у відповідності до ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
За ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Вирішуючи питання чи пропустила позивач строк звернення за судовим захистом, суд враховує, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, тобто виплата компенсації пов'язується з фактом остаточної виплати заборгованості працівнику, а не з датою коли він мав право на отримання заробітку. Отже, строк звернення до суду обраховується в даному випадку з дня коли позивач дізналась про виплату відповідних коштів.
Як встановлено судом Департамент повідомив позивача про виплату коштів на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2022 листом №15д/41/24/01-2022 від 02.09.2022, тоді як позовна заява подана до суду 29.09.2022, тобто в межах встановленого місячного строку.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.
Питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовано Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати, прийнятим для реалізації згаданого Закону та затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2001 року № 159.
Відповідно до положень статті 1 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” підприємства, установи і організації всіх форм власності господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого і органу (особи).
Статтею 2 даного Закону передбачається, що компенсація громадянам втрати частини у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статей 3, 4 вказаного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до положень статті 6 зазначеного Закону компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Статтею 7 вказаного Закону встановлено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.
Відповідно по ч. ч. 1, 2 ст. 94 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Відповідно до ч. 5 ст. 94 Закону України “Про Національну поліцію” грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
У розумінні Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” заробітна плата (грошове забезпечення) є доходом громадянина, вона не носить разового характеру навіть у випаду її присудження за рішенням суду. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Крім того, пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2001 року №159 кореспондуються з положеннями Закону України “Про компенсацію громадянам частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Відповідно до пункту 4 Порядку, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексі інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням строків їх виплати.
При цьому суд зазначає, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
З аналізу норм Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою КМУ від 21.02.2001 № 159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:
1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;
2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);
4) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців;
5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 18.11.2014 у справі №21-518а14, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
У постанові від 21.05.2014 у справі №6-43цс14 Верховний Суд України зазначив, що за наявності визначених Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” умов у тому самому порядку компенсації підлягає присуджена за рішенням суду сума, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.
Тобто, коли суми нараховуються рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.
Тож визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів.
Основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В даному випадку нарахування та виплата належних позивачу сум проведена з порушенням місячного строку з моменту коли позивач отримала право на їх виплату, тому у позивача виникло право на отримання компенсації втрати частини доходів за період з 01.03.2016 по 20.07.2022 включно. Однак, день виплати доходів до вказаного розрахунку не входить і відповідно компенсація позивачу за цей день не передбачена.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведеного, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, тому відповідно до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Останній день строку вирішення спору припадає на 10.12.2022, однак враховуючи, що вказаний день є вихідним, рішення суду прийнято на наступний за вказаною датою робочий день 12.12.2022 на підставі ч. 6 ст. 120 Кодексу адміністративного судочинства України згідно вимог якої, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо невиплати ОСОБА_1 суми компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення за період з 01.03.2016 по 20.07.2022.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, код ЄДРПОУ 40108646) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення за період з 01.03.2016 по 20.07.2022 відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.
Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО