Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
14 грудня 2022 року № 520/8319/22
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом Керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації до Харківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області (далі по тексту - прокурор, заявник) в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (далі по тексту - позивач, ХОДА) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської міської ради (далі по тексту - відповідач, Харківська МР), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243, 61003, м. Харків, м-н Конституції, 7) щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж ботанічної пам'ятки природи місцевого значення «Залютинська» та закріплення їх в натурі (на місцевості);
- зобов'язати Харківську міську раду (код ЄДРПОУ 04059243, 61003, м. Харків, м-н Конституції, 7) відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення робіт із винесення меж ботанічної пам'ятки природи місцевого значення «Залютинська», загальною площею 3.0 га (м. Харків, Ленінський район, Залютине), та закріплення їх в натурі (на місцевості);
- стягнути на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір і відповідача за наступними реквізитами: код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО №820172, рахунок №UА178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час моніторингу стану використання земельних ділянок на території Холодногірського району м. Харкова прокуратурою виявлено факти порушення законодавства в сфері охорони об'єктів природно-заповідного фонду.
Встановлено, що на території Холодногірського району м. Харкова знаходиться ботанічна пам'ятка місцевого значення «Залютинська». площею 3.0 га (збереження фундаменту луки р. Уди - місця зростання рідкісних видів рослин, занесених до Червоної книги України) оголошена природно-заповідним об'єктом рішенням Харківської обласної ради V сесії XXIІІ скликання від 23.02.1999 та передано під охорону Харківській міській раді.
Розпорядженням голови Ленінської районної ради м. Харкова від 28.06.1999 № 409 вищезазначений заповідний об'єкт був переданий під охорону АТЗТ «Харківський завод Електромонтажних виробів № 1». Держуправлінням екологічної безпеки в Харківській області та оформлено охоронне зобов'язання № МПб-37-574 від 02.09.1999.
Згідно охоронного зобов'язання № МПб-37-574 від 02.09.1999, землекористувач АТЗТ «Харківський завод Електромонтажних виробів № 1» бере під охорону ботанічну пам'ятку природи «Залютинська» і зобов'язується зберігати її та дотримуватись екологічних вимог при використанні природних ресурсів згідно із статтею 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також провести відмежування заповідного об'єкту в натурі, оформлення його природоохоронною наочністю, нанесення на планово-картографічні матеріали.
Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 30.10.2015 у справі № 642/3183/15-а визнано незаконним та нечинним розпорядження голови Ленінської районної ради м. Харкова Харківської області від 28.06.1999 р. № 409.
Як наслідок, згідно постанови Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2016 у справі № 820/3393/16 визнано недійсним та скасоване охоронне зобов'язання Державного управління екологічної безпеки у Харківській області № МПб-37-574 від 02.09.1999 про передачу ботанічної пам'ятки природи місцевого значення «Залютинська» під охорону заповідного режиму АТЗТ «Харківський завод Електромонтажних виробів № 1».
Таким чином, враховуючи те, що рішенням Харківської обласної ради V сесії XXIII скликання від 23.02.1999 ботанічна пам'ятка місцевого значення «Залютинська» спочатку була передана під охорону Харківській міській раді, а з огляду на те, що охоронне зобов'язання № МПб-37-574 від 02.09.1999 скасоване судом, обов'язок щодо забезпечення охорони та збереження об'єкту природно-заповідного фонду покладається на Харківську міську раду.
Проте, за інформацією Головного управління Держгеокадастру у Харківській області відомості щодо розроблення та затвердження будь-якої документації із землеустрою на земельну ділянку під заповідним об'єктом - ботанічною пам'яткою природи місцевого значення «Залютинська» площею 3,0 га на території Залютине, Ленінського району м. Харкова відсутні, що вказує на ту обставину, що Харківською міською радою не виконано вимог охоронного зобов'язання та не здійснено його відмежування в натурі.
Ухвалою суду від 11.10.2022 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, Харківська міська рада є колегіальним органом, який складається з депутатів міської ради, неможливо її зобов'язати забезпечити проведення робіт із винесення меж ботанічної пам'ятки природи місцевого значення «Залютинська», загальною площею 3,0 га та закріпити їх в натурі.
З метою покращення стану навколишнього природного середовища м. Харкова, раціонального використання природних ресурсів, визначення природоохоронних заходів, спрямованих на запобігання, зменшення забруднення навколишнього природного середовища м. Харкова, рішенням Харківської міської ради від 02.12.2020 № 2313/20 (зі змінами) затверджено Програму охорони навколишнього природного середовища м. Харкова на 2021-2030 роки, яку офіційно оприлюднено на сайті Єдиний міський реєстр актів Харківської міської ради, міського голови та виконавчих органів ради, за посиланням в мережі Інтернет: https://doc.city.kharkov.ua.
Відповідно до чинного Положення про Фонд охорони навколишнього природного середовища міста Харкова (далі - Фонд), затвердженого рішенням 2 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 22.12.2010 р. № 75/10 (в редакції рішення 3 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 24.02.2021 № 84/21), яке офіційно оприлюднено на сайті Єдиний міський реєстр актів Харківської міської ради, міського голови та виконавчих органів ради, за посиланням в мережі Інтернет: https://doc.city.kharkov.ua, Фонд утворюється у складі бюджету Харківської міської територіальної громади відповідно до ст.ст. 22, 69 Бюджетного кодексу України, розділу VIII Податкового кодексу України, ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Згідно з п. 3 - 6 вищевказаного Положення про Фонд охорони навколишнього природного середовища міста Харкова, Фонд формується за рахунок зборів за забруднення навколишнього природного середовища та інших джерел фінансування, не заборонених чинним законодавством України.
Кошти Фонду використовуються на реалізацію природоохоронних заходів міських цільових програм, які затверджуються Харківською міською радою, та відповідають вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 № 1147 «Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів» (зі змінами).
Планування природоохоронних заходів здійснюється на кожний бюджетний період з урахуванням запитів та пропозицій, що надходять до виконавчих органів Харківської міської ради від підприємств, установ та організацій з обґрунтуванням відповідності цих заходів вимогам чинного природоохоронного законодавства.
Узагальнений перелік заходів, які планується реалізовувати за рахунок коштів Фонду у відповідному бюджетному періоді, формує Управління екології та благоустрою Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради за погодженням з постійною комісією Харківської міської ради з питань екологічної політики.
Проаналізувавши позивну заяву Прокурора та пояснення Позивача представник відповідач зазначає, що можна дійти висновку, що вказані документи не містять правового механізму фінансування заходів охорони навколишнього природного середовища, зокрема, на території м. Харкова.
Таким чином, з урахуванням того, що Харківська міська рада - є колегіальним органом, який складається з депутатів міської ради, відповідач не має можливості самостійно забезпечити планування природоохоронних заходів на території м. Харкова без запитів та пропозицій від підприємств, установ та організацій з обґрунтуванням відповідності цих заходів вимогам чинного природоохоронного законодавства.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що рішенням V сесії ХХІІІ скликання Харківської обласної ради від 23.02.1999 року та додатку №3 до нього, ботанічна пам'ятка природи місцевого значення "Залютинська" передана під охорону заповідного режиму землевласнику - Харківській міській раді.
02.09.1999 р. Держуправлінням екобезпеки у Харківській області, на підставі розпорядження голови Ленінської районної ради м.Харкова Харківської області від 28.06.1999 року №409, складено охоронне зобов'язання про передачу ботанічної пам'ятки природи місцевого значення "Залютинська" під охорону заповідного режиму АТЗТ "Харківський завод Електромонтажних виробів №1".
Постановою Ленінського районного суду м.Харкова від 30.10.2015 року у справі №642/3183/15-а, яка набула законної сили, визнано незаконним та нечинним розпорядження голови Ленінської районної ради м.Харкова Харківської області від 28.06.1999 року №409.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2016 у справі № 820/3393/16 визнано недійсним та скасоване охоронне зобов'язання Державного управління екологічної безпеки у Харківській області № МПб-37-574 від 02.09.1999 про передачу ботанічної пам'ятки природи місцевого значення «Залютинська» під охорону заповідного режиму АТЗТ «Харківський завод Електромонтажних виробів № 1».
Листом від 02.02.2022 №04.01-22-427 Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної державної адміністрації повідомив Керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова, що Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення «Залютинська» оголошена об'єктом природно-заповідного фонду області рішенням V сесії XXIII скликання Харківської обласної ради від 23.02.1999, відповідно до якого передана під охорону Харківської міської ради.
Керуючись ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», розпорядженням голови Ленінської районної ради м. Харкова від 28.06.1999 № 409 вищезазначений заповідний об'єкт був переданий під охорону АТЗТ «ЗЕМВ-1». Держуправлінням екологічної безпеки в Харківській області було оформлено охоронне зобов'язання на АТЗТ «ЗЕМВ-1» в особі директора підприємства, який 2 вересня 1999 року взяв під охорону зазначений заповідний об'єкт. При цьому, АТЗТ «ЗЕМВ-1» не являвся власником або користувачем земельної ділянки, на якій було створено зазначену пам'ятку природи.
Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 30.10.2015 у справі 642/3183/15-а визнано незаконним та не чинним розпорядження голови Ленінської районної ради м. Харкова від 28.06.1999 № 409. Таким чином ботанічна пам'ятка природи «Залютинська» залишилась без охорони.
З метою забезпечення охорони та збереження вищезазначеної заповідного об'єкту обласною державною адміністрацією на адресу Харківське міської ради було наплавлено листа від 21.12.2015 № 01-74/9318.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об'єктів природно-заповідного фон; встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природи заповідного фонду.
Протягом 2019-2021 років неодноразові звернення до Харківської міської ради щодо надання пропозицій стосовно передачі зазначених вище об'єкт природно-заповідного фонду під охорону з оформленням охоронно зобов'язання не призвели до позитивного результату: в наданих пропозиціях відсутні узгодження з суб'єктами господарювання, що унеможливлює передачу ботанічних пам'яток природи місцевого значення «Залютинська», під охорону для оформлення Департаментом охорони зобов'язань.
З метою відпрацювання питання передачі під охорону зазначених об'єктів природно-заповідного фонду Департаментом заплановано провести робочу нараду за участю представників Харківської міської ради, «Харківобленерго» та ПАТ «Українська залізниця».
Заявник та позивач, не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, звернулися з даним позовом до суду.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, в тому числі: в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення (частина перша статті 19 Земельного кодексу України).
Статтею 43 Земельного кодексу України передбачено, що землі природно - заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Згідно із ч. 2 ст. 45 Земельного кодексу України порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про природно-заповідний фонд України” землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Згідно з частинами 3, 5 статті 53 Закону України “Про природно-заповідний фонд України” (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду, місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.
Території та об'єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 60 Закону України “Про природно-заповідний фонд України” органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.
Згідно з ч. 4 ст. 7 Закону України “Про природно-заповідний фонд України” межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
У відповідності до ст. 1 Закону України “Про землеустрій” проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.
Відповідно до абз. “в” ч. 2 ст. 25 Закону України “Про землеустрій” до документації із землеустрою належать проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів.
Відповідно до ст. 47 Закону України “Про землеустрій” проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються з метою: збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму; створення приміських зелених зон, збереження і використання об'єктів культурної спадщини; проведення науково-дослідних робіт; встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.
Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.
Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.
Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду розробляються для біосферних заповідників, природних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва та зоологічних парків на землях та земельних ділянках, що включаються до складу цих територій без вилучення у землевласників та землекористувачів.
Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.
Відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376 "Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за №391/17686 (далі Інструкція), визначено механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.
Згідно з п. 2.1. Інструкції встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Підпунктом 2.3. розділу II Інструкції визначено, що комплекс робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.
Таким чином, вимогами чинного законодавства передбачено обов'язковість організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, а також проведення робіт із винесення меж об'єктів природно-заповідного фонду та їх закріплення в натурі (на місцевості).
У даному випадку обов'язок із вжиття відповідних заходів щодо ботанічної пам'ятки природи місцевого значення «Залютинська» покладається на відповідача.
При цьому суд погоджується з доводами прокурора, що невиконання вимог закону щодо винесення меж заказника в натурі (на місцевості) унеможливлює якісне забезпечення режиму заповідного об'єкту, його належну охорону та збереження, оскільки земельна ділянка до Державного земельного кадастру не внесена та межі заповідника чітко не визначені.
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач, всупереч проаналізованим вище правовим нормам, з моменту передачі йому під охорону не вживаються заходи з організації проведення робіт із винесення меж ботанічної пам'ятки природи місцевого значення «Залютинська», та закріплення їх в натурі (на місцевості).
Зазначене, на думку суду, свідчить про неправомірну бездіяльність відповідача, як відповідального органу влади у спірних правовідносинах.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, враховуючи з'ясовані обставини справи, суд вважає доведеним, що на дату прийняття рішення у цій справі відповідач не усунув тих порушень вимог чинного законодавства, які зумовили необхідність звернення прокурора до суду задля захисту інтересів держави.
Тому заявлений адміністративний позов суд визнає обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Отже, сплачений прокуратурою судовий збір з відповідача не стягується.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації до Харківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243, 61003, м. Харків, м-н Конституції, 7) щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж ботанічної пам'ятки природи місцевого значення «Залютинська» та закріплення їх в натурі (на місцевості).
Зобов'язати Харківську міську раду (код ЄДРПОУ 04059243, 61003, м. Харків, м-н Конституції, 7) відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення робіт із винесення меж ботанічної пам'ятки природи місцевого значення «Залютинська», загальною площею 3.0 га (м. Харків, Ленінський район, Залютине), та закріплення їх в натурі (на місцевості).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 14 грудня 2022 року.
Суддя Бадюков Ю.В.