Справа № 167/344/22
Номер провадження 2/167/230/22
07 грудня 2022 року м. Рожище
Рожищенський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Требика В.Б.,
з участю:
секретаря судового засідання Артюха В.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача (в режимі відеоконференції) ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно та права на завершення приватизації земельної ділянки та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно,
До суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_3 про: 1) визнання права власності на спадкове майно - житловий будинок із господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 (далі - будинок АДРЕСА_1 ), після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 ; 2) визнання права на завершення приватизації, одержання документа, що посвідчує право власності на землю на ім'я ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та реєстрації за позивачем права власності на цю земельну ділянку.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_5 . Після його смерті залишилось спадкове майно, до складу якого входить, зокрема, будинок АДРЕСА_1 . Спадкоємцями за законом є позивач, відповідач ОСОБА_3 , а також дружина померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , яка відмовилася від прийняття спадщини. Позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину шляхом спільного проживання із спадкодавцем на день його смерті та частково оформив свої спадкові права. З метою отримання свідоцтва про право на спадщину на будинок АДРЕСА_1 позивач звернувся до Рожищенської державної нотаріальної контори, однак йому відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на це майно. Крім того, зазначає, що на підставі рішення Доросинівської сільської ради від 2 квітня 1994 року у порядку безкоштовної приватизації ОСОБА_5 виділено земельну ділянку розміром 0,60 га у с. Щурин, якою спадкодавець користувався та розпочав її приватизацію, однак не встиг зареєструвати право власності і помер. Тому, ОСОБА_1 , як його спадкоємець, має право на завершення приватизації, одержання документа, що посвідчує право власності на землю, та реєстрації за ним такого права.
Відповідач ОСОБА_3 в зустрічному позові до ОСОБА_1 просить суд: 1) встановити факт родинних відносин, а саме: що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 є її батьком; 2) визнати за нею право власності на спадкове майно - Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .
Зустрічний позов обгрунтовується тим, що у свідоцтві про народження
ОСОБА_3 її батько записаний як ОСОБА_5 , а у інших документах батька як ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після його смерті залишилось спадкове майно, до складу якого входить, зокрема, будинок АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 прийняла спадщину після померлого ОСОБА_5 шляхом вступу у фактичне володіння майном. З метою отримання свідоцтва про право на спадщину після померлого батька ОСОБА_5 відповідач ОСОБА_3 звернулася до Рожищенської державної нотаріальної контори, однак їй відмовлено у видачі цього свідоцтва через відсутність доказів родинних відносин між нею та спадкодавцем, а також відсутність правовстановлюючих документів на будинок АДРЕСА_1 . У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали заявлені вимоги частково, а саме: в частині визнання за позивачем права власності на Ѕ частку будинку АДРЕСА_1 та визнання права на завершення приватизації земельної ділянки, просили суд задовольнити ці вимоги. Позовні вимоги за зустрічним позовом визнали повністю. Крім цього, представник позивача ОСОБА_2 зазначила, що з метою завершення приватизації земельної ділянки до органу місцевого самоврядування не зверталися, з усних консультацій з цього питання їм порадили звертатися до суду. З пояснень позивача ОСОБА_1 слідує, що
ОСОБА_3 є його рідною сестрою та дочкою померлого ОСОБА_5 . З дитинства сторони та батьки проживали разом у с. Щурин. Після закінчення дев'ятого класу ОСОБА_3 навчалась у ліцеї в м. Луцьку, а згодом поїхала на практику в м. Харків і проживала в м. Севастополі.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 позовні вимоги за первісним позовом визнали частково, а саме в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частку будинку АДРЕСА_1 , підтримали позовні вимоги за зустрічним позовом. З пояснень представника ОСОБА_4 слідує, що ОСОБА_3 прийняла спадщину після померлого ОСОБА_5 шляхом фактичного володіння спадковим майном - ощадною книжкою, заведеною на його ім'я, на якій зберігалися грошові заощадження спадкодавця. Нотаріусом було встановлено факт прийняття ОСОБА_3 спадщини після померлого ОСОБА_5 , однак відмовлено у видачі свідоцтва про право за вказаних у зустрічному позові підстав.
Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши та оцінивши письмові докази, які наявні в матеріалах справи, дійшов таких висновків.
Судом із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 .
Положенням п. 4 Перехідних та прикінцевих положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК) визначено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Враховуючи, що відкриття спадщини після померлого ОСОБА_5 відбулося у день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому вказані правовідносин регулюються законодавством, яке діяло на той час, зокрема ЦК (в редакції 1963 року).
Згідно із ст. 524 ЦК (в редакції 1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця (ст. 525 ЦК в редакції 1963 року).
Нормою ст. 529 ЦК (в редакції 1963 року) передбачено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Відповідно до ст. 549 ЦК (в редакції 1963 року) визначається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Витягом з погосподарської книги № 5 (село Щурин) за 1995 року, сформованого Доросинівською сільською радою Луцького району Волинської області 9 червня
2022 року № 160, стверджено, що будинок з надвірними будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 належить
ОСОБА_5 .
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно із частинами 2, 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня
2013 року, визнаються дійсними за однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого
2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за №157/6445/
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом.
Тобто, виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.
Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах
(п. 20 Інструкції).
Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Отже, судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_5 на праві власності.
Згідно з копією технічного паспорта на будинок на АДРЕСА_1 (виготовленого 21 листопада 2022 року) загальна площа приміщень будинку складає 97,4 м2 (будівлі та споруди 1985 року побудови).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) та ОСОБА_6 .
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 слідує, що батьками ОСОБА_3 записані ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) і ОСОБА_6 .
У витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 9 грудня 2020 року № 00028842177 значиться про те, що 12 жовтня 1991 року ОСОБА_11 та ОСОБА_3 уклали шлюб, після державної реєстрації шлюбу прізвище відповідача - ОСОБА_3 .
Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 6 січня 2005 року шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_3 розірвано, після розірвання шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_3 .
Під час розгляду справи позивач ОСОБА_1 однозначно ствердив, що відповідач ОСОБА_3 є його рідною сестрою та дочкою померлого
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 . Крім того, додатково про таку обставину свідчать й наявні в матеріалах справи довідки органів місцевого самоврядування та копія спадкової справи, заведеної до майна померлого ОСОБА_5 , у яких ОСОБА_3 значиться дочкою ОСОБА_5 .
Встановлення відшукуваного ОСОБА_3 факту має правове значення для оформлення спадщини.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Тому, суд вбачає підстави для встановлення факту родинних відносин про те, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_3 .
З копії спадкової справи № 236, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , вбачається, що 31 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся у Рожищенську державну нотаріальну контору Волинської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Відповідно до копії довідки № 12, виданої виконавчим комітетом Щуринської сільської ради Рожищенського району Волинської області, спадкодавець ОСОБА_5 проживав із дружиною ОСОБА_6 , заповіт від його імені не посвідчувався. Спадкоємець ОСОБА_1 прийняв спадщину протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця шляхом ремонту будівель, садінням городу. За змістом заяви № 56 дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_6 відмовилася від прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .
Згідно з довідкою від 1 серпня 2022 року № 713, виданої виконавчим комітетом Доросинівської сільської ради Луцького району Волинської області, заповіт від імені ОСОБА_5 нотаріально не посвідчувався, до дня смерті спадкодавець ОСОБА_5 проживав на АДРЕСА_1 з дружиною ОСОБА_6 та сином ОСОБА_1 . Спадкоємцями є дочка
ОСОБА_3 та син ОСОБА_1 . Спадкоємець ОСОБА_3 вступила у фактичне володіння майном до спливу шести місяців з дня смерті спадкодавця за наявності у неї ощадної книжки ОСОБА_5 .
Копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 підтверджено, що
21 жовтня 1962 року ОСОБА_5 та ОСОБА_13 украли шлюб, прізвище дружини після реєстрації одруження - ОСОБА_5 .
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 .
Отже, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 прийняли спадщину після померлого ОСОБА_5 , так як ОСОБА_1 фактично вступив в управління майном, а саме: здійснював ремонт у будинку АДРЕСА_1 , садив город, а ОСОБА_3 фактично вступила у володіння спадковим майном - ощадною книжкою на ім'я ОСОБА_5 . Такі обставини визнаються та не опорюються сторонами.
Даних про інших спадкоємців першої черги, що у встановленому законом порядку прийняли спадщину після ОСОБА_5 , до суду не подано і матеріали справи таких не містять.
За змістом ст. 560 ЦК (в редакції 1963 року) спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.
Постановою державного нотаріуса Рожищенської державної нотаріальної контори Волинської області від 9 серпня 2022 року № 333/02-31 ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 у зв'язку із розбіжністю в документах, наданих на підтвердження факту родинних відносин (розбіжності щодо по-батькові спадкодавця: у свідоцтві про смерть « ОСОБА_5 », а у свідоцтві про народженні ОСОБА_3 « ОСОБА_5 ») та відсутністю правовстановлюючих документів на будинок АДРЕСА_1 .
Постановою державного нотаріуса Рожищенської державної нотаріальної контори від 28 червня 2022 року № 260/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на будинок АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на це майно.
За таких обставин, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 позбавлені можливості отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно - будинок АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності спадкодавця на спірне нерухоме майно, а ОСОБА_3 також через відсутність доказів родинних відносин.
Під час розгляду справи підтверджено факт родинних відносин між померлим ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_3 , а також встановлено, що будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_5 на праві власності, тому суд, враховуючи положення ст. 529 ЦК (в редакції 1963 року), дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за первісним позовом, задоволення вимог
ОСОБА_3 за зустрічним позовом та визнання за ними обома права власності на будинок АДРЕСА_1 , а саме по Ѕ частці за кожним, так як спадкування за законом здійснюється в рівних частках.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права на завершення приватизації, одержання документа, що посвідчує право власності на землю на ім'я ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та реєстрації за позивачем за первісним позовом права власності на цю земельну ділянку, суд зазначає таке.
У копії виписки із рішення Доросинівської сільської ради Луцького району Волинської області від 2 квітня 1994 року № 2 значиться про те, що сільська рада розглянула заяву ОСОБА_5 про приватизацію земельної ділянки та вирішила передати безоплатно у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку розміром 0,60 га.
За змістом ст. 19 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент ухвалення сільською радою зазначеного рішення) підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент ухвалення сільською радою зазначеного рішення) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
У постанові від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку».
Відомостей про те, що позивач ОСОБА_1 звертався до повноважного органу з метою завершення розпочатої спадкодавцем процедури приватизації земельної ділянки у матеріалах справи немає. Також до суду не подано доказів про отримання ним відмови у завершенні такої процедури.
За таких обставин, у ОСОБА_1 не виникло право на подання такого позову, а тому в його задоволенні слід відмовити.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити, що позивач не позбавлений права звернутися до суду із таким позовом у разі відмови повноважного органу на завершення ним приватизації земельної ділянки, розпочатої спадкодавцем.
Згідно із клопотаннями сторін понесені ними судові витрати слід залишити за кожним із них.
Керуючись статтями 4, 10, 12, 27, 77, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності
на Ѕ частку житлового будинку, загальною площею 97,4 м2, 1985 року побудови,
з господарськими будівлями і спорудами, що розташований на
АДРЕСА_1 , набуте в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У решті позовних вимог відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити.
Встановити факт родинних відносин, а саме: що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частку житлового будинку, загальною площею 97,4 м2, 1985 року побудови, з господарськими будівлями і спорудами, що розташований на АДРЕСА_1 , набуте в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Сплачений ОСОБА_1 судовий збір за первісним позовом залишити за ОСОБА_1 .
Сплачений ОСОБА_3 судовий збір за зустрічним позовом залишити за ОСОБА_3 .
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення: 14 грудня 2022 року.
Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ).
Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ).
Суддя: В.Б. Требик