Справа № 159/4610/22
Провадження № 2/159/1324/22
14 грудня 2022 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням
судді Лесика В.О.,
за участі секретаря - Посполітак Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія з управління активами», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, Ковельський міський відділ державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
Стислий виклад позовних вимог.
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом та просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 27152 від 22.12.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М., про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» заборгованості за кредитним договором № SAMDN52000076639111 від 01.03.2013 року, укладеним з АТ КБ «Приватбанк», та витрат за вчинення виконавчого напису в загальному розмірі 34326,30 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що виконавчий напис вчинено всупереч вимогам ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», оскільки кредитний договір, на виконання якого проводиться стягнення, нотаріально не посвідчений. В оспорюваному виконавчому написі зазначено період, за який проводиться стягнення - з 25.10.2021 року по 22.12.2021 року, однак за цей період вказано заборгованість за тілом кредиту в розмірі 19773,29 грн., яка згідно рішення Ковельського міськрайонного суду від 01.06.2016 року стягнута в повному обсязі на користь ПАТ КБ «Приватбанк». Отже, вважає, що повторне стягнення не можливе, а тому вказані обставини у сукупності свідчать про те, що запропонована до стягнення сума не є безспірною.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на позов.
Рух справи в суді.
Позовну заяву подано до суду 11.11.2022 року.
Ухвалою судді від 15.11.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 07.12.2022 року. Одночасно, відповідачу надано строк для подачі відзиву на позовну заяву, а третім особам для подачі пояснень.
Позиція інших учасників справи.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися, подали клопотання про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують з підстав викладених у позовній заяві, просить їх задовольнити.
Відповідач в силу вимог ст. 128 ЦПК України, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання; в судове засідання не з'явився без повідомлення причин.
Треті особи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
22.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №27152, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», заборгованості за кредитним договором № SAMDN52000076639111 від 01.03.2013 року за період з 25.10.2021 року по 22.12.2021 року у розмірі 19773,29 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредитом у розмірі 19773,29 грн., заборгованості за нарахованими та несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 14503,01 грн. З урахуванням витрат за вчинення виконавчого напису в розмірі 50 грн сума боргу становить 34326,30 грн.
Старшим державним виконавцем Ковельського ВДВС у Ковельському районі Волинської області Веселухою Ю.В. 15.02.2022 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 68653236 з виконання виконавчого напису № 27152, виданого 22.12.2021 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 34326,30 грн.
Відповідно до рішення Ковельського міськрайонного суду від 04.06.2016 року, стягнуто з ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору на загальну суму 30987,36 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 19773 грн. 29 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 8774 грн. 11 копійок; штраф (фіксована частина) в сумі 500 грн.., штраф (процентна складова) в сумі 1451 грн. 78 коп. Вказане рішення набрало законної сили.
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Суд, вивчивши матеріали справи у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).
Ст. 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-887цс17.
Постановою № 662 Перелік документів доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:
«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.
Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).
Оскільки укладений між АТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є відповідач, та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Також із оспорюваного виконавчого напису нотаріуса вбачається, що правонаступником ПАТ "Приватбанк" на підставі договору факторингу № РВ-2021-26/10 від 26 жовтня 2021 року є ТзОВ "Фінансова компанія Управління Активами", однак доказів в підтвердження вказаного відповідачем не надано.
Окрім того, відповідно до висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зі змісту виконавчого напису нотаріуса вбачається, що до заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором приватним нотаріусом включено також відсотки за користування кредитним коштами за період з 25.10.2021 року по 22.12.2021 року, які були нараховані після закінчення строку кредитування. Однак, докази в підтвердження основної суми заборгованості за договором та періоди прострочення оплати відсутні. Позивач заперечує такий борг, отже заборгованість є спірною.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частини першої, пункту 1, частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Оскільки, позивач при зверненні до суду з позовом сплатила судовий збір у сумі 992 грн 40 коп., приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сплачений судовий збір.
Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 89, 141, 247, 263-268 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», «Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», -
Позов задовольнити повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №27152, вчинений 22.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» заборгованості за кредитним договором № SAMDN52000076639111 від 01.03.2013 року в загальному розмірі 34326,30 (тридцять чотири тисячі триста двадцять шість грн.30 коп.).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія з управління активами» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 992,40 (дев'ятсот дев'яносто дві грн. 40 коп.)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано без його проголошення 14 грудня 2022 року.
Головуючий: В'ячеслав Лесик