Справа №155/1001/22
Провадження №2/155/443/22
(заочне)
14 грудня 2022 року місто Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Яремчук С.М.,
за участю секретаря судового засідання - Задурської К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Горохів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Позов мотивований тим, що позивачка є власником квартири, яка знаходиться в АДРЕСА_1 . Відповідач як колишній співмешканець дочки позивачки зареєстрований за вищевказаною адресою. Проте, останній не проживає за даною адресою з 2015 року. Позивачка неодноразово усно вимагала від відповідача добровільно знятися з реєстрації, однак, ОСОБА_2 добровільно зніматися з реєстрації не бажає. Позивачка зазначає, що кількість зареєстрованих в будинку осіб впливає на вартість комунальних послуг, отримання субсидій та інших видів соціальних допомог. Оскільки відповідач на даний час зареєстрований у належній їй квартирі, вона несе додаткові витрати по сплаті комунальних послуг. Враховуючи вищенаведене, те, що відповідач не проживає за вищевказаною адресою більше 7 років, позивачка просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 25 жовтня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в поряду спрощеного позовного провадження.
Позивачка в судове засідання 14.12.2022 не з'явилась, у письмовій заяві просить розгляд справи проводити без її участі, пред'явлені вимоги задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання 14.12.2022 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 08.12.2022, відзиву на позов не подав.
За згодою позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підставний і підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири, яка знаходиться в АДРЕСА_1 . Дана обставина стверджується договором купівлі-продажу від 28.12.1993, який посвідчено Горохівською державною нотаріальною конторою за Р№2688 та рішенням виконавчого комітету Скобелківської сільської ради Горохівського району Волинської області від 30.04.2014 №16, яким змінено поштову адресу квартири, яка належить ОСОБА_1 в житловому будинку по АДРЕСА_2 , з номера «51/3» на номер «5/1».
Відповідач ОСОБА_2 входить до складу сім'ї позивачки, яка проживає за вищевказаною адресою, що стверджується довідкою старости виконавчого комітету Горохівської міської ради від 13.10.2022 №658 (а.с.8).
ОСОБА_2 зареєстрований у належній позивачці квартирі, що стверджується будинковою книгою серії НОМЕР_1 .
Реєстрація відповідача у спірній квартирі підтверджується відповіддю відділу «Центр надання адміністративних послуг» Горохівської міської ради Луцького району Волинської області від 25.10.2022 №292/08-15/2-22, яка надійшла 25.10.2022 на запит суду.
Відповідно до акту від 13 жовтня 2022 року №659, комісією у складі старости Горохівської міської ради Цуцмана М.С., свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проте з 2015 року за вищевказаною адресою не проживає (а.с.9).
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За положеннями статті 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до частин 1,2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 Житлового кодексу Української РСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ними (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Згідно із ч.1 ст.156 ЖК УРСР члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК Української РСР до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Статтею 317 ЦК України встановлено, що власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.
Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивачки права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме порушене право та з яких підстав.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Відповідно до положень статті 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права.
Тлумачення наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження майном, що перебуває у приватній власності, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі звернутися до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 502/922/18 (провадження №61-1913св20).
Судом встановлено, що позивачка є власником вищевказаної квартири.
Відповідач, який зареєстрований у належній позивачці квартирі, в силу положень частини другої статті 64 ЖК Української РСР частини четвертої статті 156 ЖК Української РСР не є членом сім'ї власника (позивачки) квартири, спільним побутом із позивачкою не пов'язаний, оскільки за вищевказаною адресою тривай час не проживає, участі в утриманні житла та сплаті комунальних послуг не приймає.
Аналіз вищенаведених обставин справи дає підстави для висновку, що у зв'язку з реєстрацією відповідача у вказаній квартирі у позивачки виникають проблеми зі сплатою комунальних послуг, що свідчить про перешкоди у користуванні таким житлом.
Будь-яких належних, допустимих і беззаперечних доказів на підтвердження того, що між відповідачем і власником квартири наявна домовленість про збереження права користування житлом або передбачених законом підстав, що унеможливлюють визнання його таким, що втратив право користування житлом, в матеріалах справи немає та в ході судового розгляду даної справи таких фактів встановлено не було.
За таких обставин, відповідно до зазначених норм матеріального права та виходячи із характеру спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність передбачених законом фактичних і правових підстав для задоволення позову та визнання відповідача таким, що втратив право на користування квартирою.
На підставі п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути понесені останньою судові витрати у справі в розмірі 992,40 гривень судового збору.
Керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.12, 13, 77, 78, 81, 141, 263-265, 281, 282 ЦПК України, ст.ст. 15,16, 317, 383, 391 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) таким, що втратив право користування квартирою, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок сплаченого судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ).
Суддя Горохівського районного суду
Волинської області С.М. Яремчук