14 грудня 2022 року м. Рівне №460/38249/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доДержавної служби України з безпеки на транспорті
про визнання протиправними та скасування постанови, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 11.10.2022 №347114 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувана постанова винесена за відсутності фактів правопорушень, оскільки всі документи, необхідні для перевезення пасажирів, були в наявності. Транспортний засіб не обладнаний тахографом, відтак велася індивідуальна контрольна книжка водія, яка надавалася перевіряючим, проте не була взята ними до уваги при проведенні перевірки. Відтак, оскаржувана постанова від 11.10.2022 №347114 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00грн. є безпідставною та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 26.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки відповідно до пункту 4 наказу № 340 вбачається, що автомобіль марки Mercedes-Bens, власником якого є ОСОБА_2 з 01.06.2013 повинен бути обладнаний тахографом. Дана норма є імперативною і не містить виключень. Отже, посилання у позові на пункт 6.3 Положення, де вказано, водій що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія, - є безпідставним. Просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
Оскільки, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Під час рейдової перевірки транспортного засобу марки Mercedes-Bens номерний НОМЕР_1 , який належить позивачу, виявлено відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме не оформлено протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, передбаченого п.6.1 наказу МТЗУ № 340 від 07.06.2010, п.3.3 наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010, у зв'язку з чим складено акт перевірки № 336440 від 11.09.2022.
11.10.2022 відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №347114, якою на підставі частини 1 абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у зв'язку з перевезенням пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт», накладено на позивача адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000 грн.
Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт».
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, передбачена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (Порядок № 1567).
Відповідно до ст. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг (ст. 5 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України (ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до ч. 8 ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов'язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.
Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 12 Порядку № 1567 рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Пунктом 13 Порядку № 1567 визначено, що графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Відповідно до вимог п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
В пункті 15 Порядку 1567 визначено, що під час рейдової перевірки перевіряються, зокрема наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до статті 18 Закону № 2344 з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Отже, в розумінні зазначеної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів, а також від виду перевезення внутрішнього чи міжнародного.
Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція № 385).
Відповідно до п. 1.4 Інструкції № 385 тахограф це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.
За приписами п. 3.3. Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Згідно з п. 3.5 Інструкції № 385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Порядок обігу карток, що використовуються в цифрових контрольних пристроях (тахографах) затверджений Наказом Міністерства Інфраструктури України від 30.05.2013 № 329 (далі - Порядок № 329) визначає процедури видачі, оновлення, заміни та анулювання дії карток, що використовуються в цифрових контрольних пристроях (тахографах), а також строки дії таких карток.
Відповідно до п. 2.1 Порядку № 329 картка водія видається фізичним особам, після подачі заяви до Центру з видачі карток Компетентного органу особисто або поштовим відправленням.
Згідно з п. 3.7. Порядку № 329 заява на видачу або оновлення карток всіх типів повинні містити зразок підпису користувача картки. Після чого картка видається користувачу картки протягом 20 робочих днів з дня реєстрації заяви на видачу або оновлення картки, якщо не оформлено рішення про відмову у видачі картки.
Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлюється Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, який затверджений Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340).
Згідно з пунктами 1.3, 7.1. Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами. Перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку № 1567.
Відповідно до п. 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Згідно з п. 6.3 Положення водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Отже, у випадку відсутності тахографа, водій регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км повинен мати індивідуальну контрольну книжку або повинен мати копію графіка змінності водіїв, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування і є іншим способом контролю водіїв.
Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.
У відповідності до п. «а» ч. 1 ст. 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.
Згідно ч. 3 ст. 10 даної Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.
Приписи п. «а» ч. 1 ст. 10 вказаної Конвенції є універсальними для будь - якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.
В той же час, ведення тахографу передбачене для деяких категорій транспорту, в тому числі таких, протяжність маршруту яких становить понад 50 км.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що водії, які здійснюють перевезення на маршруті протяжністю понад 50 км, зобов'язані мати при собі діючий та повірений тахограф. У разі, якщо ТЗ не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.
Зазначені висновки відповідають застосуванню норм матеріального права у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 823/1199/17.
Суд констатує, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Такий контроль здійснюють уповноважені органи Уктрансбезпека шляхом проведення перевірок, зокрема, рейдових. У зв'язку з цим, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти уповноваженим особам документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. До документів для здійснення внутрішніх перевезень обов'язковими є картка водія у випадку обладнання транспортного засобу тахографом або індивідуальна контрольна книжка водія, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документу під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезеннях.
Водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом (в силу п. 6.3 Положення №340), веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Отже, якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом, то водій, який керує таким транспортним засобом повинен вести індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Суд вважає за необхідне зазначити, що законодавець певною мірою розмежував ведення обліку робочого часу і часу відпочинку водіїв за такими критеріями, як протяжність маршруту та вага автомобіля, тому саме в пунктах 6.1, 6.3 Положення №340, законодавець виокремив автобуси, що здійснюють пасажирські перевезення на міжміських маршрутах протяжністю понад 50км, і вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонн.
Таким чином, перевізникам (а саме, позивачу) при перевезенні вантажів потрібно особливу увагу приділити вимогам «Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів» в частині встановлення порядку дотримання режимів праці та відпочинку водіїв та використання тахографів відповідно до порядку установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
Недотримання перевізником вимог «Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів» є однією із причин і обставин дорожньо-транспортних пригод. Тому перевізник (у відповідності до норм законодавства України) повинен потурбуватися про належний стан вантажного транспортного засобу повною масою понад 3,5 тонн, належний час відпочинку водія, що керує таким транспортним засобом, та безпосередньо та належні документи, що це підтверджують.
Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.
Судом встановлено, що під час перевірки інспектори не запитували інформації щодо наявності індивідуальної контрольної книжки водія, протилежного сторонами не доведено.
Водночас, суд враховує, що до позовної заяви позивачем долучено копію індивідуальної контрольної книжки водія ОСОБА_2 , у якій відображена уся необхідна інформація про перевезення вантажу, у спірний період.
Крім того, як зазначає позивач, що на момент здійснення перевірки у водія була наявна та заповнена згідно з вимогами законодавства індивідуальна контрольна книжка водія. У пояснення до акту перевірки вказав лише про відсутність тахографу.
Вказані обставини відповідачем не спростовані.
Суд вважає, що в даному випадку індивідуальна контрольна книжка водія була належним документом для обліку робочого часу та часу відпочинку водія, в силу п. 6.3 Положення №340.
Крім того, як вбачається з оскаржуваної постанови, під час перевірки було виявлено порушення ст.34 ЗУ «Про автомобільний транспорт», п.6.1 наказу МТЗУ № 340 від 07.06.2010, п.3.3 наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010, під час перевезення пасажирів перевізник не забезпечив водія транспортного засобу протоколом перевірки та адаптації тахографа, чим порушено ст.39 Закону, за маршрутом Володимирець АС - Рівне АС «Чайка» ч/з В.Цепцевичі. Водночас, жодних зауважень щодо відсутності індивідуальної контрольної книжки водія, акт перевірки та постанова не містить.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що спірна постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 347114 від 11.10.2022, якою з позивача стягнуто адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн., прийнята не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені законодавством України.
Судом з'ясовано, що транспортний засіб не був обладнаний тахографом, а тому водієм відповідно до п. 6.3 Положення №340 велася індивідуальна контрольна книжка водія, яка є належним доказом обліку робочого часу та відпочинку. Відтак, посилання відповідача на те, що перевізник не забезпечив водія транспортного засобу протоколом перевірки та адаптації тахографа, є безпідставним, так як чинним законодавством допустимо вести індивідуальні контрольні книжки, у разі не обладнання транспортного засобу тахографом.
Таким чином, у суду наявні законні підстави для визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 347114 від 11.10.2022.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, відповідач діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, визначений чинним законодавством, а вказана постанова не відповідає встановленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості.
Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Оскільки судом встановлений факт наявності порушеного права позивача з боку відповідача, то поданий позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищенаведене, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, судові витрати на суму 992,40грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 11.10.2022 №347114 про застосування адміністративно-господарського штрафу до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в сумі 17000,00грн., за порушення статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт"
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті витрати по сплаті судового збору у сумі 992,40грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 14 грудня 2022 року
Учасники справи:
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14,м. Київ,01135, ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845)
Суддя Д.П. Зозуля