13 грудня 2022 року м. Рівне №460/24206/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доКомандування Сухопутних військ Збройних Сил України Військова частина НОМЕР_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання протиправними дій щодо непроведення своєчасного повного розрахунку при звільненні з військової служби, зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні з військової служби за період з 26.10.2018 по 02.08.2022 (включно) відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Позов обґрунтовано тим, що відповідачем порушено право позивача на своєчасне отримання коштів при звільненні, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 26.10.2018 по 02.08.2022.
Ухвалою суду від 10.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
07.10.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з огляду на те, що на військовослужбовців, які проходять військову службу у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, Кодекс законів про працю України не поширюється.
Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по стройовій частині) від 26.10.2018 №206 виключено із списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення з подальшим зарахуванням на військовий облік до Рівненського ОМВК з 26.10.2018.
На час звільнення зі списків військової частини позивачу встановлено вислугу років: календарну - 29 років 02 місяці 26 днів, пільгову - 06 років 09 місяців 28 днів. Загальна вислуга років 36 років 24 дні.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2019 у справі №640/2612/19, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність Командування Сухопутних військ (військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України) щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення;
- зобов'язано Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 26.10.2018 та надати довідку з помісячним розрахунком індексації з 01.01.2016 по 26.10.2018.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 у справі №460/3937/19, позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за період з 2010 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 26.10.2018;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 2010 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 26.10.2018.
Постановою Восьмого апеляційного суду від 16.09.2020 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року у справі №460/3937/19 скасовано в частині задоволених позовних вимог щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за період з 2010 року по 2014 рік, у іншій частині рішення залишено без змін.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 у справі №460/448/21, яке набрало законної сили 15.12.2021 позов ОСОБА_1 задоволено:
- визнано протиправними дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення не у повному розмірі за період з 01.01.2016 по 26.10.2018;
- зобов'язано Командування Сухопутних військ Збройних Сил України Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 26.10.2018 із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 - січня 2008 року, з 01.03.2018 по 26.10.2018 - березня 2018 року.
На виконання вказаних рішень суду Військовою частиною НОМЕР_1 виплачено позивачу кошти 06.04.2020 у сумі 75853,46грн, 22.01.2021 у сумі 22208,53грн, 03.08.2022 у сумі 62490,44грн, що підтверджується виписками з карткового рахунку.
Вважаючи, що з відповідача необхідно стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Однак, Законом №2011-XII правові відносини щодо виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні не врегульовані, внаслідок чого до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ст.ст.116 - 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.05.2018 у справі №823/1023/16, від 30.01.2019 у справі №807/3664/14, від 26.06.2019 у справі №826/15235/16, від 30.04.2020 у справі №140/2006/19.
Відповідно до статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Конституційний Суд України у рішенні від 22.02.2012 №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що згідно з статтею 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку.
Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Отже, можливість задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні перебуває у залежності від проведення фактичного розрахунку.
Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність, а саме обов'язок колишнього роботодавця виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Закріплені у статях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Крім того, суд зазначає, що за змістом статті 116 КЗпП України при звільненні працівника йому виплачуються «всі суми, що належать працівнику», а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.
Відтак, чинне законодавство передбачає обов'язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, всіх належних йому на день виключення зі списків особового складу виплат.
Таким чином, застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності здійснюється у разі невиплати всіх належних на день виключення особи зі списків особового складу виплат.
Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною в постановах від 26 лютого 2020 року в справі № 821/1083/17, від 13 травня 2020 року в справі № 810/451/17, згідно з якою під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не провів з позивачем повного розрахунку при звільненні в день його виключення зі списків особового складу - 26.10.2018.
Таким чином, остаточний розрахунок з позивачем був проведений не 26.10.2018 (в день звільнення з військової служби), а 03.08.2022, що свідчить про протиправність дій відповідача щодо не проведення повного розрахунку з позивачем в день його звільнення з військової служби.
З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дій відповідача щодо не проведення своєчасного повного розрахунку з позивачем при звільненні.
Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.10.2018 по 02.08.2022, суд зазначає наступне.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.95 №108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 №100 (далі - Порядок №100).
Поряд з цим, суд наголошує, що позивач не заявляв вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку, а порушував питання щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а саме: нарахувати та виплатити такий середній заробіток.
Враховуючи наведене, суд при вирішенні даної адміністративної справи не вбачає підстав для здійснення розрахунку середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку із позивачем.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виникло у позивача з наступного дня після звільнення - з 27.10.2018.
Зважаючи на те, що судом в ході розгляду справи підтверджено обставини проведення відповідачем повного розрахунку із позивачем поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрізку при звільненні за період з 27.10.2018 по 02.08.2022.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах.
Натомість вимоги позивача правомірні, обґрунтовані, а тому позов підлягає до задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Командування Сухопутних військ Збройних сил України Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити.
Визнати протиправними дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення своєчасного повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні з військової служби.
Зобов'язати Командування Сухопутних військ Збройних Сил України Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.10.2018 по 02.08.2022, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 13 грудня 2022 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Командування Сухопутних військ Збройних Сил України Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Суддя У.М. Нор