13 грудня 2022 року м. Рівне №460/18325/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_2
про визнання дій протиправними, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, -
ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 20.05.2022 був виключений з списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Проте, на день звільнення винагороду в розмірі 30 000 грн з розрахунку пропорційно часу проходження служби за період з 01 травня по 20 травня 2022 року, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015-2022 роки, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік терміном 30 днів, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових проблем за 2022 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні виплачено не було. Вказані виплати було здійснено лише 25.05.2022. Враховуючи викладене вважає, що на його користь підлягає стягненню середній розмір грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку (5 днів).
Ухвалою суду від 15.06.2022 позовна заява залишалася без руху.
Ухвалою суду від 07.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Військову частину НОМЕР_2 .
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
09.08.2022 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій спростовано аргументи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву.
Оскільки розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.
Наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по стройовій частині) від 20.05.2022 №128 полковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 20.05.2022.
Окрім того, в наказі зазначено про виплату позивачу: винагороди в розмірі 30000,00 грн з розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби за період з 01 травня по 20 травня 2022 року; грошової компенсації за невикористану основну щорічну відпустку за 2022 рік за 30 календарних днів; грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015-2022 роки, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік терміном 30 днів, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових проблем за 2022 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні.
25.05.2022 позивачу виплачено кошти в загальній сумі 605139,10 грн. Вказані обставини підтверджуються випискою з банківського рахунку позивача.
Оскільки відповідачем не проведено повного розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 20.05.2022 по 25.05.2022 у розмірі 5271,88 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі .
Згідно з ч.1 ст.9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Абзацом 1 частини 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону № 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Приписами пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Згідно з ч.3 ст.24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ) закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до виписки з банківського рахунку позивача нараховані суми грошового забезпечення в загальні сумі 605139,10 грн відповідач виплатив позивачу 25.05.2022.
Отже, судом встановлено, що відповідачем допущено затримку розрахунку при звільненні позивача в частині невиплати суми 593451,76 грн, в межах заявлених до суду позовних вимог. У позовній заяві позивач просить суд обраховувати середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 20.05.2022. Відтак, вказаний період налічує 5 календарних днів.
За частиною першою статті 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.
Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Верховний Суд України в постанові від 17.02.2015 в справі № 21-8а/15 зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Така правова позиція підтримана і Верховним Судом.
Вирішуючи судовий спір в частині позовної вимоги про стягнення середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.05.2022 по 25.05.2022, суд виходить з таких міркувань.
З аналізу статей 47, 116, 117 КЗпП України випливає, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Водночас за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Однак, встановлений ст.117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Суд встановив, що позивачу у зв'язку зі звільненням відповідач виплатив 605139,10 грн. Невиплачена сума згідно заявлених позовних вимог становила 593451,76 грн, яка є простроченою заборгованістю.
Остаточний розрахунок з позивачем було проведено 25.05.2022, тому період затримки розрахунку при звільненні тривав з 20.05.2022 по 25.05.2022 включно.
Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості - 5 календарних днів.
Відповідно до довідки про середньомісячну заробітну плату середньоденна заробітна плата позивача складає 1032,33грн.
Отже, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні позивача становить 5161,65грн (з розрахунку: 1032,33 грн х 5).
При цьому, суд зазначає, що наведений позивача в позовній заяві розрахунок не є коректним, оскільки середньоденна заробітна плата обрахована позивачем в позовній заяві (1054,37) відрізняється від розрахованої відповідачем у довідці про середньомісячну заробітну плату (1032,33грн).
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що поведінка відповідача щодо не виплати ОСОБА_1 на день звільнення 20 травня 2022 року винагороди в розмірі 30 000 грн з розрахунку пропорційно часу проходження служби за період з 01 травня по 20 травня 2022 року, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015-2022 роки, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік терміном 30 днів, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових проблем за 2022 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні є протиправною бездіяльністю, яка порушує гарантоване Конституцією України право позивача, а тому таке порушене право підлягає судовому захисту.
Водночас, суд враховує, що частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.2 ст.5 КАС України).
Відповідно до положень частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (п.3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п.4); прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (п.6).
Аналіз вищевказаних норм процесуального законодавства свідчить про те, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на спори про стягнення коштів із суб'єкта владних повноважень, а спрямована на забезпечення ефективного захист прав, свобод, інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку такого суб'єкта.
Таким чином, реалізацією повноважень, якими адміністративний суд наділений відповідно до частини другої статті 245 КАС України, є прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача суб'єкта владних повноважень вчинити дії спрямовані на захист та відновлення порушеного права позивача, або утриматися від вчинення дій.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 20 травня 2022 року по 25 травня 2022 року (5 календарних днів) в сумі 5161,65 грн задоволенню не підлягають.
Разом з тим, пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відтак, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 травня 2022 року по 25 травня 2022 року (5 календарних днів) в сумі 5161,65 грн.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, позовні вимоги слід задовольнити частково.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
В ході судового розгляду справи учасники справи частково підтвердили обґрунтованість своїх вимог та заперечень, а відтак позов слід задовольнити частково.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 на день звільнення 20 травня 2022 року винагороди в розмірі 30 000 грн з розрахунку пропорційно часу проходження служби за період з 01 травня по 20 травня 2022 року, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015-2022 роки, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік терміном 30 днів, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових проблем за 2022 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 травня 2022 року по 25 травня 2022 року (5 календарних днів) в сумі 5161,65 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 13 грудня 2022 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_2 Адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 .
Суддя Н.О. Дорошенко