14 грудня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/9676/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про:
- визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду Україні у місті Києві від 24.10.2022 №164850008569 щодо відмови ОСОБА_1 у допризначенні пенсії за віком;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про допризначення пенсії за віком;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 03.08.1984 року по 10.04.1991 року - період роботи у Козельській ПМК - 630 тресту Калугасільбуд російської федерації, згідно трудової книжки НОМЕР_1 ;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві допризначити ОСОБА_1 пенсію за віком, починаючи з дня звернення із заявою про допризначення пенсії.
В обґрунтування позову зазначила, що твердження відповідача щодо неможливості зарахувати до страхового стажу спірного періоду через те, що інформація про зміну назви підприємства в трудовій книжці відсутня, є таким, що суперечить приписам чинного законодавства.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
Відповідач своїм правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, у визначений судом строк такого відзиву до суду не подав.
Згідно з частиною 2 статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За приписами статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) до суду від учасників справи не надходило.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що 20.10.2022 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про проведення перерахунку пенсії за віком з урахуванням страхового стажу роботи у Козельській ПМК - 630 тресту Калугасільбуд російської федерації з 03.08.1984 року по 10.04.1991 року.
Однак позивачем було отримано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 24.10.2022 про відмову у проведенні зарахуванні цього періоду до страхового стажу. Посадова особи Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовила у зарахуванні до страхового стажу спірного періоду посилаючись на те, що запис у трудовій книжці НОМЕР_1 про звільнення завірений печаткою підприємства, яка не відповідає організації на яку була прийнята ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернулася за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з такого.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні приписи містяться і у п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Відповідно до ст. 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Приписами п. 3 Порядку № 637 для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).
Згідно з п. 2.15 Інструкції №58 якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.
Як вбачається з матеріалів справи, у трудовій книжці позивача міститься запис, відповідно до якого ОСОБА_1 : 03.08.1984 року була прийнята на роботу у Козельській ПМК - 630 тресту Калугасільбуд російської федерації на посаду будмайстра; 01.06.1987 року переведена на посаду інженера по техніці безпеки; 01.04.1988 року переведена на посаду будмайстра; 02.01.1989 року переведена інженером ПТО; 29.05.1989 року переведена на посаду будмайстра; 10.04.1991 року звільнена за власним бажанням у зв'язку зі зміною місця проживання. При цьому запис про звільнення завірений печаткою МПМК Трест "Агропромспецбуд".
В трудовій книжці позивача запис про зміну назви підприємства, на якому працювала позивач відсутній.
На думку суду, та обставина, що роботодавець своєчасно не вніс відповідний запис про зміну назви не може бути підставою для відмови у зарахуванні до загального трудового стажу періодів роботи з 03.08.1984 по 10.04.1991.
Відповідачем, в свою чергу, не надано доказів того, що позивач не працювала або її період роботи не відповідає дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх належною інформацією, яка утримує у собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.
Суд наголошує, що відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.
Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018р. у справі № 677/277/17.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд відповідно до ч. 2 ст. 9 ст. 245 КАС України прийшов до висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 24.10.2022 "Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 ", а порушені права позивача слід відновити шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у Козельській ПМК - 630 тресту Калугасільбуд російської федерації з 03.08.1984 року по 10.04.1991 року.
З матеріалів позову вбачається, що ОСОБА_1 із заявою до відповідача щодо перерахунку пенсії із зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи звернулась 20.10.2022, на що отримала письмову відмову. На переконання суду саме з цієї дати слід здійснити перерахунок пенсії за віком із врахуванням зарахованого страхового стажу, а відтак позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком, починаючи з дня звернення із заявою про допризначення пенсії, підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході розгляду справи відповідачем не було наведено належними доказами правомірності відмови у зарахуванні спірного періоду роботи позивача до його страхового стажу, а тому позовні підлягають частковому задоволенню.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, за приписами частини 8 цієї статті, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
У відповідності до зазначеної норми суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення всіх судових витрат на відповідача.
Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн і суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16,Київ 53,04053, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 24 жовтня 2022 року "Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 ".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 03 серпня 1984 року по 10 квітня 1991 року у Козельській ПМК - 630 тресту Калугасільбуд російської федерації, здійснити перерахунок пенсії за віком із врахуванням вказаного страхового стажу з часу звернення із заявою 20 жовтня 2022 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджених асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва