Справа № 420/1944/20
14 грудня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 27.01.2020 року №0002952-5105-1552/2017, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2017 рік на суму 38618,24 грн.;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 27.01.2020 року №0002952-5105-1552/2018, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2018 рік на суму 44929,91 грн.;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 27.01.2020 року №0002952-5105-1552, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2019 рік на суму 50360,73 грн.
Позов обґрунтований тим, що у січні 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку були отримані оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області. Дослідивши вищевказані податкові повідомлення-рішення позивач не погоджується з ними, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки контролюючим органом порушено принцип правової визначеності. Тобто, зі змісту податкових повідомлень-рішень неможливо встановити, щодо якого об'єкту оподаткування вони відносяться, чи належить такий об'єкт оподаткування позивачу на праві власності та чи є взагалі такий об'єкт нерухомості об'єктом оподаткування в розумінні податкового законодавства.
Також позивач зазначає, що разом з податковими повідомленням-рішеннями позивач не отримував жодних розрахунків, тому неможливо встановити, на підставі чого та чи правильно здійснені такі розрахунки.
Представник ГУ ДПС в Одеській області подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не погоджується з доводами позивача, вказує, що відповідно до даних АIС «Податковий блок» за ОСОБА_1 як за власником зареєстровано 187/1000 нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 6453,6 кв.м.
ГУ ДПС в Одеській області винесено у відношенні ОСОБА_1 податкові повідомлення рішення від 27.01.2020 року №0002952-5105-1552/2017 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік на суму 38618, 24 грн., №0002952-5105-1552/2018 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2018 рік на суму 44929, 91 грн., №0002952-5105-1552 про визначення суми податкового зобов'язаних з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на суму 50360,73 гривень. Вказаний податок згідно п.п.10.1.1. п.10.1 ст.10 ПК України є місцевим податком. Згідно приписів п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України позивач є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Вказаний податок за 2017-2019 роки нараховано з урахуванням положень ст.102 ПК України в межах 1095-денного строку. У додаткових поясненнях відповідач зазначив, що сума податку була обчислена згідно встановлених Одеською міською радою ставок податку на відповідний рік на належну позивачу частку нерухомого майна згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За викладених обставин, відповідач просив у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою судді від 10.03.2020 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито загальне позовне провадження у справі з призначенням підготовчого засідання.
Ухвалою від 12.08.2020 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою від 21.10.2020 року зупинено провадження по справі до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням наказу голови Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 року №22-ОС/Д/С «Про встановлення обмежень, спрямованих на запобігання, виникнення і поширення коронавірусної хвороби (СОVІD-19) в Одеському окружному адміністративному суді на період запровадження в Україні карантинних заходів».
Ухвалою від 25.08.2022 року поновлено провадження у справі. Продовжено розгляд справи зі стадії, на якій його було зупинено.
У судове засідання, призначене на 17.10.2022 року на 10 год. 00 хв., сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про можливість продовження розгляду справи по суті за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності (розмір частки 187/1000) належать нежитлові будівлі та споруди (не є об'єктом житлової нерухомості) загальною площею 6453,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.03.2020 року. Дата державної реєстрації права власності за позивачем - 10.03.2015 року (а.с.55-56).
27.01.2020 року ГУ ДПС в Одеській області відповідно до п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, винесено податкове повідомлення-рішення №0002952-5105-1552/2017, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2017 рік» в розмірі 38618,24 грн. (а.с.11).
27.01.2020 року ГУ ДПС в Одеській області відповідно до п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, винесено податкове повідомлення-рішення №0002952-5105-1552/2018, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2018 рік» в розмірі 44929,91 грн. (а.с.10).
27.01.2020 року ГУ ДПС в Одеській області відповідно до п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення №0002952-5105-1552, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2019 рік» в розмірі 50360,73 грн. (а.с.9).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України №71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності 01.01.2015, шляхом викладення в новій редакції статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України), введено новий податок - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Приписи підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначають, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
За правилами підпункту 266.3.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості (підпункт 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України).
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України закріплено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Тобто, з набранням чинності вказаними положеннями ПК України, власники об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за виключенням випадків, визначених підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. При цьому, зі змісту положень підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України випливає, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості обчислюється контролюючим органом за загальним правилом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас, обчислення цієї бази можливе й на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності.
Як встановив суд, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачу на праві спільної часткової власності (розмір частки 187/1000) належать нежитлові будівлі та споруди загальною площею 6453,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .
Контролюючий орган здійснив нарахування податку на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України).
Зі змісту вказаних норм випливає, що ставка податку встановлюється за рішенням відповідної ради залежно від місця розташування (зональності) об'єктів нерухомості та їх типів.
Рішенням Одеської міськради від 21.01.2015 р. №6258-УІ «Про встановлення податку на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» (із змінами та доповненнями, внесеними рішеннями Одеської міської ради від 16.03.2016 № 428-VII та від 08.02.2017 №1601-VII) визначені наступні ставки податку за 1 кв.м.: на 2017 рік - 1 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, що складає 32,00 грн. На 2018 рік ставка податку 1% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року складає 37,23 грн., а на 2019 рік ставка податку 1% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року складає 41,73 грн.
Виходячи з розміру частки у нерухомому майні, що належить на праві власності позивачу (розмір частки 187/1000), податок на нерухоме майно повинен бути нарахований із розрахунку площі нерухомого майна 1206,82 кв. м. (6453,6/1000*187) у такому розмірі:
- за 2017 рік - 1206,82 кв.м. х 32,0 грн. = 38618,24 грн.;
- за 2018 рік - 1206,82 кв.м. х 37,23 грн. =44929,91 грн.;
- за 2019 рік - 1206,82 кв.м. х 41,73 грн.=50360,60 грн.
Отже, суд дійшов висновку про правомірність проведених контролюючим органом розрахунків податку, виходячи з площі нежитлової нерухомості та ставки податку, встановленої рішенням Одеської міської ради, при визначенні зобов'язань позивача по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 - 2019 роки та прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень.
Також, відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Тобто, законодавством визначено право особи на звернення з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки.
Крім того, суд зазначає, що визначення сум грошових зобов'язань є дискреційними повноваженнями і виключною компетенцією контролюючих органів. Своєю чергою, завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпечення ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушення принципу поділу влади.
Отже, саме відповідач в межах реалізації покладених на нього функцій уповноважений отримувати у порядку, визначеному законодавством, інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, за результатами аналізу яких реалізує компетенцію в частині визначення сум грошових зобов'язань у порядку, визначеному пунктом 54.3 статті 54 ПК України.
Разом з цим, суд, надаючи правову оцінку підставам відповідальності і розміру визначених контролюючим органом грошових зобов'язань, не вправі підміняти собою такий орган та приймати рішення щодо визначення їх розміру.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №822/2972/13-а, від 15.12.2020 у справі №826/4847/15 та від 25.05.2021 у справі №823/1147/16.
Натомість адміністративний суд аналізує рішення контролюючого органу, ухвалене за результатами вказаних заходів на предмет його відповідності частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі встановлених судом обставин та аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті Головним управлінням ДПС в Одеській області правомірно.
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За викладених обставин, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення відповідають вимогам ч.2 ст.2 КАС України, прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, неупереджено, добросовісно, розсудливо, пропорційно, протягом розумного строку, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та в їх задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.ст.2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (адреса:вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.01.2020 року №0002952-5105-1552/2017, від 27.01.2020 року №0002952-5105-1552/2018, від 27.01.2020 року №0002952-5105-1552 - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Андрухів
.