Справа № 420/15540/22
14 грудня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Турутя Захар Олегович, звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо ненарахування та невиплати на користь позивача грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 13.07.2015 по 31.03.2018 (включно) та індексації грошового забезпечення за період з 13.07.2015 по 31.10.2017 (включно);
зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 невиплачене грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 13.07.2015 по 31.03.2018 (включно);
зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та сплатити на користь позивача заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 13.07.2015 по 31.10.2017 (включно).
Ухвалою від 03.11.2022 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 22.11.2022 продовжено Департаменту патрульної поліції установлений ухвалою від 03.11.2022 строк для подання відзиву на позовну заяву на п'ять робочих днів з дня отримання копії цієї ухвали.
05.12.2022 представник відповідача надав суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду, в обґрунтування якої посилається на приписи ст. ст. 122, 123 КАС України та ст. 233 Кодексу Законів про працю України, та зазначає, що позивачем пропущений тримісячний строк звернення з позовом до суду.
Ухвалою суду від 07.12.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу п'ятиденний строк для усунення її недоліків.
На виконання ухвали суду від 07.12.2022 представник позивача надав заяву про усунення недоліків, у якій зазначає, що у відповідності до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції, чинній на момент порушення прав позивача), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
19 липня 2022 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ, набрали чинності зміни до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, відповідно до яких вказана стаття КЗпП України зазначених вище положень не містить.
Оскільки порушення прав позивача щодо оплати праці, а саме невиплати грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час та індексації грошового забезпечення відбулося ще до набрання чинності 19.07.2022 змін до КЗпП України, а прийняті зміні погіршують становище позивача, то на вказані правовідносини поширює свою дію саме ч. 2 ст. 233 КЗпП України, відповідно до якої у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно з ч.1 ст.116 Кодексу законів про працю України до внесення змін Законом України від 01.07.2022р. № 2352-ІХ було передбачено, що про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно з ч.1 ст.116 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. № 2352-ІХ, про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Строк звернення із позовом до суду повинен обчислюватись від календарної дати настання події письмового сповіщення роботодавцем найманого працівника про умови, підстави та порядок обчислення конкретних платежів у разі звільнення.
Позивач був звільнений зі служби в органах поліції 11.11.2021 року. В той же час, відповідач не виконав свій обов'язок щодо письмового сповіщення позивача про умови, підстави та порядок обчислення конкретних платежів у разі звільнення.
Строки, визначені ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX ще не почали спливати, тому заява про поновлення строку на звернення до суду не надається, у зв'язку з тим, що такі строки позивачем не пропущені.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом щодо ненарахування та невиплати на його користь грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 13.07.2015 по 31.03.2018 (включно) та індексації грошового забезпечення за період з 13.07.2015 по 31.10.2017 (включно).
На адвокатський запит представника позивача від 11.02.2022 №11/02/2022/413 Департамент патрульної поліції листом від 17.02.2022 №346аз/41/5/05-2022 повідомив, що підстави для виплати індексації за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 відсутні та надав відомості про грошове забезпечення за період з 07.11.2015 по 11.11.2021.
Отже, спірні правовідносини виникли у зв'язку з проходженням позивачем публічної служби та невиплатою всіх належних, на думку позивача, сум.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
19.07.2022 набули чинності зміни до статті 233 Кодексу законів про працю України, внесені Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин». Так, частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній з 19.07.2022) передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Таким чином, у зв'язку із прийняттям Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX, стаття 233 Кодексу законів про працю України більше не містить положень про те, що «у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком».
Суд зазначає, що за приписами статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відтак станом на дату звернення позивача до суду стаття 233 Кодексу законів про працю України не містить положень щодо не обмеження будь-яким строком права звернення до суду із вимогами про стягнення заробітної плати (вирішення трудового спору).
За таких обставин посилання позивача про те, що строк звернення до суду не обмежений будь-яким строком є безпідставним, оскільки відбулась зміна у чинному законодавстві Україна, та на цей час відсутні норми, які були предметом аналізу Конституційного Суду України.
Разом з тим, суд бере до уваги правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.10.2019 у справі №640/20468/18.
Так, Верховний Суд зазначає, що процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Вирішуючи питання щодо доцільності використання певних процесуальних строків, суд також керується практикою Європейського суду з прав людини.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Суд зазначає, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду з дня набрання чинності 19.07.2022 змін до статті 233 Кодексу законів про працю України, внесених Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який сплинув 19.10.2022.
При застосуванні процесуальних норм (зокрема щодо дотримання строку звернення до суду) слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З врахуванням наведеного та те, що позивач звернувся до суду з незначним пропуском строку звернення до суду, суд не знайшов правових підстав для визнання пропущеним строку звернення до суду з даним позовом та залишення позовної заяви без розгляду.
Частинами 13-15 статті 171 КАС України встановлено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Тому суд вважає, що є підстави для продовження розгляду справи.
Керуючись ст. 171, 240, 243, 248 КАС України,
ухвалив:
У задоволенні клопотання Департаменту патрульної поліції про залишення без розгляду позовної заяви відмовити.
Продовжити розгляд справи № 420/15540/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя А.С. Пекний