Справа № 420/12899/21
14 грудня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої судді - Бойко О.Я.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Малого підприємства “Волна” до Міністерства юстиції України, треті особи, Державний реєстратор Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області Брагар Геннадій Йосипович, Державне підприємство “Національні інформаційні системи”, Товариство з обмеженою відповідальністю “Літо-Варе” про визнання протиправним та скасування наказу вирішив у задоволенні адміністративного позову відмовити.
І. Суть спору:
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивача, Малого підприємства “Волна”, до відповідача, Міністерства юстиції України, треті особи, Державний реєстратор Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області Брагар Геннадій Йосипович, Державне підприємство “Національні інформаційні системи”, Товариство з обмеженою відповідальністю “Літо-Варе” , у якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №2483/5 від 13.07.2021 “Про задоволення скарги” від 27.05.2021 №43-Р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.06.2021 №20430-33-21.
ІІ. Аргументи сторін
(а) Позиція позивача
Позивач стверджує, що розгляд скарги, за результатами якого відповідач скасував рішення державного реєстратора про державну реєстрацію майна позивача, відбувся з порушенням процедури розгляду скарг у сфері державної реєстрації.
Зокрема, відповідач протиправно не направив позивачу копію скарги та додатки до неї, не запросив його на розгляд, чим позбавив позивача права надати відповідні пояснення та спростувати доводи скаржника.
Крім того, позивач зазначає, що відповідач не мав права розглядати скаргу, оскільки на момент розгляду існував судовий спір щодо нерухомого майна у зв'язку з відкриттям кримінальних проваджень. Так само на момент прийняття спірного рішення стосовно об'єкту нерухомого майна відбулася державна реєстрація права власності на вказане майно за іншою особою, що є підставою для відмови у задоволенні скарги.
(б) Позиція відповідача
Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов в якому заперечував проти позовних вимог, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач ствреджував про відстуність судового спору щодо нерухомого майна, а кримінальні провадження, на які посилається позивач, не мають жодного зв'язку із спором між сторонами, визначеними у скарзі та мають інший предмет і підстави спору.
Також відповідач вважає, що відсутність належного повідомлення позивача про розгляд скарги не є істотним порушенням, оскільки воно не вплинуло на правомірність спірного рішення. Відповідач вважає, що його рішення є законним та вмотивованим, адже відсутність документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого об'єктом будівництва, є очевидним порушенням ЗУ “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” і законною підставою для скасування рішень реєстратора. При цьому відповідач звертав увагу, що відсутність документа, який засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не заперечує і сам позивач, посилаючись на вказану обставину у своєму позові.
Таким чином, відповідач вважає, що в нього були всі законні підстави для задоволення скарги та прийняття рішення про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно.
(б) Позиція третьої особи, ТОВ “Літо- Варе”
В письмових поясненнях до позовної заяви третя особа зперечувала проти задоволення позовної вимоги. В обґрунтування своїх заперечень представник третьої особи посилався на те, що технічний паспорт не був підставою для державної реєстрації права власності та інших речових прав на вищевказані об'єкти нерухомого майна, а тому він вважає протиправними рішення державного реєстратора. Також представник стверджував про відсутність судового спору щодо вказаних об'єктів нерухомості.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
27.07.2021 суд ухвалив відкрити провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
27.07.2021 суд ухвалив витребувати від відповідача копії документів на підставі яких був прийнитй спірний наказ.
02.11.2021 суд ухвалив залучити третьою особою Державного реєстратора Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області та перейти із спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
06.12.2021 суд ухвалив задовольнити клопотання сторін та розглядати справу в режимі відеоконференції.
13.01.2022 суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.
17.10.2022 в судове засідання сторони не з'явилися, суд ухвалив задовольнити клопотання сторін про розгляд справи за їх відсутності та продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі ч.9 ст.205 КАСУ.
IV. Обставини, встановлені судом
30.12.2020 державний реєстратор Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області Брагар Г.Й. рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №56031597 та № 56028415 вніс записи до Державного реєстру речових прав про право власності №№40007286, 40010400 за МП “Волна” щодо об'єктів нерухомого майна:
- приміщення спального корпусу, об'єкту житлової нерухомості загальною площею 576, 4 кв. м, розташований за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, вул. Кишинівська, 2з (Одеська область, Комінтернівський район, Сичавська сільська рада, автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 55 км., 1 "Б"), на території бази відпочинку «Волна»;
- приміщення їдальні, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 555,5 кв. м., розташований за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблево, вул. Кишинівська, 2и (Одеська область, Комінтернівський район, Сичавська сільська рада, автодорога Одеса- Мелітополь-Новоазовськ, 55 км., 1), на території бази відпочинку «Волна».
При проведенні державної реєстрації прав власності підставою для державної реєстрації зазначені технічні паспорти Комунального підприємства “Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації.
Суд встановив, а сторони не заперечували проти того факту, що під час проведення державної реєстрації був відсутній документ, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.11.2008 та відповідно до ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.05.2020 тотожні об'єкти нерухомого майна належать на праві власності ТОВ “Літо-Варе”.
01.06.2021 до відповідача надійшла скарга від Товариства з обмеженою відповідальністю “Літо-Варе” на рішення №56031597 та № 56028415 прийняті державним реєстратором Брагарем Г.Й. щодо зазначених вище об'єктів нерухомості.
У скарзі скаржник посилався на незаконне прийняття рішень державним реєстратором, оскільки до заяв про державну реєстрацію права власності не доданий документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
13 липня 2021 р. відповідач розглянув скаргу та задовольнив її в повному обсязі.
Так, за результатами розгляду він видав наказ № 2483/5 «Про задоволення скарги», яким відповідно до частини третьої статті 26, підпунктів «а», «г», пункту 2 частини шостої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Літо-Варе» від 27.05.2021 № 43-Р задовольнив в повному обсязі, а саме:
1.Скасував рішення від 30.12.2020 №№ 56031597, 56028415, прийняті державним реєстратором Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області Брагарем Геннадієм Йосиповичем.
2.Анулював доступ державному реєстратору Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
3.Виконання пункту 2 наказу покладено на Офіс протидії рейдрству.
4.Виконання пункту 3 наказу покладено на Державне підприємство «Національні інформаційні системи».
Підстава: висновок центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 08.06.2021 за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Літо-Варе» від 27.05.2021 №43- Р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.06.2021 за № 20430-33- 21.
Варто зазначити, що з 02.06.2021 та на дату розгляду відповідачем скарги і прийняття спірного рішення об'єкти нерухомого майна, які є предметом цієї справи, знаходилися під арештом на період досудового розслідування у кримінальній справі.
Арешт був накладений ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 02.06.2021 у вигляді встановлення заборони МП “Волна” на відчуження, розпорядження, користування вказаним майном.
Зокрема, з огляду на зміст ухвали слідчого судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області накладений арешт на:
- приміщення спального корпусу, об'єкту житлової нерухомості загальною площею 576, 4 кв. м, розташований за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, вул. Кишинівська, 2з (Одеська область, Комінтернівський район, Сичавська сільська рада, автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 55 км., 1 "Б"), на території бази відпочинку «Волна»;
- приміщення їдальні, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 555,5 кв. м., розташований за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблево, вул. Кишинівська, 2и (Одеська область, Комінтернівський район, Сичавська сільська рада,, автодорога Одеса - Мелітополь-Новоазовськ, 55 км., 1), на території бази відпочинку «Волна».
Вказане нерухоме майно зазначене в ухвалі як об'єкт злочину. Кримінальне провадження внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою директора ТОВ “Літо-Варе”. Зокрема заявник скаржився на те, що 19.05.2021 директор МП “Волна” ОСОБА_2 разом з невідомими особами охоронної фірми проникли на терторію баз відпочинку після чого шахрайським шляхом заволоділи будівлями спального корпусу та їдальні, спричинивши матеріальну шкоду у великих розмірах.
V. Джерела права та висновки суду
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не належить до задоволення.
Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.
Зміст даних спірних правовідносин становить вирішення питання щодо дотримання відповідачем законної процедури розгляду скарг у сфері державної реєстрації та чи вплинули процедурні порушення на остаточний розгляд скарги.
Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1953 - IV від 01.07.2004 .
Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Щодо існування підстав для відмови у розгляді скарги
Згідно з п.1 ч.2 ст.37 ЗУ “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).
В п.2 ч.8 ст.37 ЗУ “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” вказані підстави для відмови у задоволенні скарги. Зокрема, Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується.
Аналогічні підстави для відмови у задоволенні скарги визначені також пунктом 5 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (далі - Порядок № 1128), відповідно до якого Мін'юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме: “ [...] наявність інформації про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави”.
Позивач, стверджуючи про існування судового спору в періоді розгляду скарги та винесення спірного наказу, вказує на існування трьох ухвал слідчого судді Очаківського міськрайонного суду з приводу накладення арешту на нерухоме майно, в тому числі шляхом заборони МП «Волна» користуватись ним, та скасування вказаної заборони.
Враховуючи той факт, що вказані ухвали постановлені в рамках досудового розслідування кримінального провадження №12021152150000052 від 19.05.2021, де зазначене нерухоме майно є об'єктом злочину, а керівник позивача, особою, що звинувачується у скоєнні злочину, суд не розцінює обвинувачення у скоєнні злочину, як судовий спір між тими самими сторонами, з такого самого предмета і з тієї самої підстави.
Крім того, суд звертає увагу, що розгляд скарги відбувся 08.06.2021, а дві з трьох ухвал були постановлені після даної дати та винесення спірного рішення (14.07.2021 та 20.07.2021). При чому ухвалу від 14.07.2021 про часткове скасування арешту суд постановив після внесення державним реєстратором записів до Державного реєстру речових прав про право власності на об'єкти нерухомого майна за МП “Волна”, які були пізніше скасовані відповідачем. Саме ця інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стала підставою для часткового скасування арешту.
Не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи аргументи позивача про державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за іншою особою під час розгляду скарги ніж зазначена у рішенні, що оскаржується. Позивач жодним чином не конкретизував вказану особу та не надав відповідні докази.
Щодо суті спірного рішення
Відповідно до п.1,2 ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» : “Державний реєстратор:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;
відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;
відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;
наявність обтяжень прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості;
наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
виконання вимог, визначених статтею 27 цього Закону, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості (крім випадків автоматичної реєстрації такого права згідно із законом);
2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення”.
Пунктом 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127), в редакції, яка була чинною на дату винесення реєстраторм спірних рішень, встановлено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються:
“1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;
2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;
3) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси;
4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);
5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).
Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів”.
Отже технічний паспорт не є підставою для державної реєстрації права власності та інших речових прав на вищевказані об'єкти нерухомого майна, для цього також необхідно надати реєстратору документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. Позивач не заперечував проти того факту, що реєстрація прав відбулася за відсутності вказаного документа.
Відповідно до ч.1 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у випадку подання документів для державної реєстрації не в повному обсязі, передбаченому законом, заява про державну реєстрацію прав може бути зупинена державним реєстратором.
Більше того, пункт 14 Порядку №1127 встановлює обов'язок для державного реєстратора зупинити розгляд заяви : “У разі коли під час розгляду заяви встановлено наявність підстав, передбачених законом для зупинення розгляду заяви, державний реєстратор невідкладно приймає рішення щодо зупинення розгляду заяви”.
Відповідно до ч.6 ст.37 ЗУ “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”: “ За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:
“1) відмову у задоволенні скарги;
2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:
а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;
[...] ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.”.
Таким чином, суд вважає законним по своїй суті рішення про скасування зазначених рішень державного реєстратора.
Щодо посилань позивача про порушення відповідачем процедури розгляду скарги через не направлення йому копії скарги та додатків до неї, не повідомлення про розгляд скарги
Відповідно до пункту 10 Порядку № 1128 для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін'юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін'юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.
Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 1128 Мін'юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.
Відповідач посилався на розміщення повідомлення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, яке заздалегідь перебувало у загальному доступі, а також на те, що позивач був додатково повідомлений у спосіб, зазначений вищенаведеним Порядком № 1128, шляхом здійснення телефонограми.
Проте впродовж розгляду справи не надав докази належного повідомленні позивача та надсилання йому документів. Таким чином, суд погоджується з аргументами позивача, що ці обставини є порушенням процедури розгляду скарги.
Проте ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду в постанові від 22.05.2020 по справі №825/2328/16, в якій зазначено: «... що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Звертаючись до фактів цієї справи, суд, враховуючи серйозність встановлених порушень чинного законодавства у сфері державної реєстрації, а саме Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку № 1127 з боку реєстратора, суд вважає, що присутність позивача під час розгляду скарги не впилунала б на результат її розгляду та не змінила би суть спірного рішення. Адже позивач впродовж розгляду справи не зазначив жодних аргументів стосовно законності прийнятих державним реєстратором рішень та не спростував доводи відповідача. Тому суд робить висновок, що відповідач видав наказ від 13.07.2021 № 2483/5, яким належним чином вмотивував на якій підставі прийнято саме таке рішення у вигляді скасування незаконних рішень про державну реєстрацію прав та анулювання доступу позивача до Державного реєстру речових прав.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Оксана БОЙКО
.