Справа № 420/12186/22
14 грудня 2022 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А.
за участі: секретаря Сідлецької А.П., представників : позивача Діденко Ю.Г.. відповідача Соколовської А.А.
розглянувши в підготовчому засіданні в залі суду в м. Одесі клопотання про зупинення провадження по адміністративній справі за позовом Виробничо-сервісної фірми «Гідрогеосервіс» у вигляді ТОВ до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Виробничо-сервісної фірми «Гідрогеосервіс» у вигляді ТОВ до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача №247/15-32-13-02-39 від 26.07.2022р. про стягнення коштів платника податків з рахунків у банку у рахунок погашення податкового боргу.
08.12.2022 року до суду надійшло письмове клопотання представника позивача про зупинення провадження з підстав того, що податкові повідомлення-рішення на підставі яких складалась вимога по якій прийнято оскаржуване рішення були оскаржені до суду та на цей час триває процедура касаційного провадження у справі №420/3955/20.
Представник відповідача заперечував проти зупинення провадження.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупиняючи провадження у справі, суд повинен встановити, що виконання завдання адміністративного судочинства (справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень) у конкретній справі потребує часткового відступу від принципу розумності строків розгляду справи судом.
У КАС України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах (пункт 11 частини першої статті 4 КАС України) або встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства (стаття 119 КАС України).
Характерно, що КАС України прямо поняття «розумні строки» використовує чотири рази: процедура врегулювання спору за участю судді проводиться протягом розумного строку, але не більше тридцяти днів з дня постановлення ухвали про її проведення (частина перша статті 187 КАС України); тривалість судових дебатів визначається головуючим з урахуванням думки учасників справи, виходячи з розумного часу для викладення учасниками справи їх позиції по справі; головуючий може зупинити промовця лише тоді, коли він виходить за межі справи, що розглядається судом, або повторюється, або істотно виходить за визначені судом межі часу для викладення промов у судових дебатах (частина сьома статті 225 КАС України); у випадках скасування нормативно-правового або індивідуального акта або визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії суд може визначити відповідачу - суб'єкту владних повноважень розумний строк виконання рішення суду (частини шостої статті 245 України); суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі (стаття 258 КАС України).
Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи (судові дебати, виконання рішення суб'єктом владних повноважень).
Зміст поняття «розумні строки» в адміністративному судочинстві охоплює собою такі аспекти: 1) розумний строк - це найкоротший з можливих строків розгляду й вирішення адміністративної справи, однак, такий строк не можна ототожнювати із швидким розглядом справи: тривалість розумних строків повинна бути найкоротшою, але достатньою для того, щоб справа була всебічно досліджена судом з наданням оцінки аргументам та доводам учасників справи, які ґрунтуються на поданих ними доказах; 2) на тривалість «розумного строку» мають вплив різні фактори, як об'єктивного (поведінка учасників справи, складність справи, необхідність залучення та дослідження додаткових доказів, завантаженість суду тощо), так і суб'єктивного характеру (поведінка судді та працівників апарату суду).
Отже, складовими елементами розумного строку є періоди (проміжки часу), протягом яких: 1) суд розглядає справу та приймає по ній рішення; 2) здійснює перегляд судового рішення в апеляційному або касаційному порядку, приймає остаточне рішення у справі; 3) остаточне судове рішення набуває законної сили та може бути звернено до виконання; 4) судове рішення виконується.
Суд зазначає, що вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».
КАС України диференціює тривалість строків (звернення до адміністративного суду, розгляду та вирішення справи, здійснення процесуальних дій тощо) залежно від категорії справи, її складності, кількості учасників справи та інших аспектів.
З цього приводу Конституційний Суд України у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституцій України окремих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальних кодексів (у частині, що встановлюють скорочені строки звернення громадян до суду та регулюють порядок здійснення окремих процесуальних дій у різних стадіях судового процесу) № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року роз'яснив, що наведеними нормами встановлені або конкретизовані раніше існуючі процесуальні механізми, що забезпечують судовий процес.
Досліджуючи ці питання, Конституційний Суд України виходив з того, що в Україні права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина перша-друга статті 55 Основного Закону України).
При цьому, з посиланням на рішення ЄСПЛ Guincho v. Portugal» (заява № 8990/80), у якому підкреслено, що держави - учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку, Конституційний Суд України дійшов до висновку, що у процесуальних кодексах лише скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено. Відтак, наведені зміни не унеможливлюють ефективного розгляду судових справ, тому не суперечать Конституції України.
Також суд зазначає, що об'єктивними критеріями розумності строків в адміністративному судочинстві є: 1) розгляд та вирішення справи у строки, визначені законом; 2) розгляд та вирішення справи у найкоротші з можливих строків; 3) здійснення процесуальних дій та прийняття судом процесуальних рішень, а також виконання процесуальних обов'язків учасниками справи з безумовним дотриманням встановлених законом або визначених судом строків; 4) своєчасне виконання судового рішення, яке набуло законної сили, зокрема, відкриття виконавчого провадження, а також вжиття заходів до повного виконання рішення суду; 5) можливість відступлення від визначених законом або встановлених судом строків лише з об'єктивних причин, що зумовлені непереборними обставинами, незалежними від волі та поведінки суду та/або учасників справи.
Враховуючи те, що предметом цього спору є рішення суб'єкта владних повноважень, та судом по справі повинна бути надана оцінка його правомірності на момент прийняття, та матеріали справи містять необхідні докази на підставі яких воно приймалось, то суд не вбачає об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи -№420/3955/20 у якій оскаржуються податкові -повідомлення-рішення та судом касаційної інстанції в ухвалі від 05.03.2021року по якій відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2020 року №420/3955/20.
Керуючись ст.236,248 КАС України суд,
У задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст.256 КАС України.
Ухвала оскарженню не підлягає, але заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали виготовлений 14.12.2022року.
Суддя Е.А.Іванов