Справа № 420/15198/22
14 грудня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області, щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 85% до 70% відповідних сум грошового забезпечення;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області провести перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року у розмірі 85% відповідних сум грошового забезпечення.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивачу була призначена пенсія відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” за вислугу років, як особі, звільненій у відставку, в розмірі 85% від сум грошового забезпечення, оскільки вислуга на момент звільнення зі служби складала 30 років з урахуванням пільгового обчислення.
30 травня 2022 року позивач звернувся до Головного правління пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про надання інформації, у якій просив повідомити про будь-які зміни розміру пенсії.
08 червня 2022 року відповідачем було направлена письмова відповідь, у якій вказано, про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_1 з 29.12.2003 року було призначено пенсію за вислугу 30 років, у розмірі 85 % відповідних сум грошового забезпечення згідно зі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З 01.01.2016 року ОСОБА_1 було перераховано пенсію в розмірі 70 % підвищеного грошового забезпечення, оскільки в редакції Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», чинній на момент перерахунку, - максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.
Не погоджуючись зі зменшенням відсоткового значення грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою суду від 31.10.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, витребувано з Головного управління ПФУ в Одеській області належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 14.11.2022 року надано до суду засобом електронного зв'язку відзив на позов, в якому представник відповідача зазначає, що позовні вимоги вважає необґрунтованим та такими, що не підлягають задоволенню. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що на підставі списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, ООТЦК та СП передана довідка про розмір грошового забезпечення для перерахунку позивачу пенсії згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” за нормами, чинними на 01.01.2016. На виконання вищезазначеної Постанови № 103 Головним управлінням у 2018 році проведено перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років.
Також представник відповідача зазначає, що при проведенні перерахунку Головне управління визначає і максимальний розмір пенсії відповідно до ст.13 Закону №2262. Відповідна норма не може бути проігнорованою, оскільки вона застосовується до усіх осіб, які отримують пенсію згідно з Законом № 2262.
01.05.2014 року набрав чинності Закон України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” яким було внесено зміни до ч.2 ст.13 Закону №2262 та викладено в наступній редакції: “Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення…”. Відтак у 2018 році Головним управлінням було проведено перерахунок пенсії позивачу на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення та з урахуванням основного розміру пенсії вже в розмірі 70 % відповідних сум грошового забезпечення, що передбачено ст.13 Закону №2262 в редакції на момент здійснення перерахунку.
Як результат, відповідач вважає, що перерахунок пенсії позивачу здійснено відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент виникнення права на такий перерахунок, і на даний час виплата пенсії здійснюється відповідно до вимог діючого законодавства, тому підстави для визнання протиправними дій Головного управління відсутні.
Станом на дату вирішення даної адміністративної справи витребувані судом належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача на адресу суду не надходили.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивачу призначено пенсію за вислугу 30 років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” №2262-ХІІ від 09.04.1992 року (далі - Закон №2262).
Відповідно до протоколу про призначення пенсії ОСОБА_1 з 2013 року позивач отримував пенсію у розмірі 85% грошового забезпечення.
З 01.01.2016 розмір пенсії позивача було перераховано вiдповiдно до пункту 3 постанови КМУ вiд 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" в розмiрi 70% вiдповiдних сум грошового забезпечення, оскільки в редакції Закону № 2262, чинний на момент перерахунку, максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70 відсотків вiдповiдних сум грошового забезпечення.
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області, щодо зменшення основного розміру пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
По-перше, суд вважає за необхідне зазначити щодо застосування строку звернення до суду, відповідно до зауважень представника відповідача, викладених у відзиві на адміністративний позов.
Відповідно до ч.2 та ч.5 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що “стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права” (рішення від 4 грудня 1995 року у справі “Беллет проти Франції” (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop.42, пункт 36).
Відповідно до правових висновків, які містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 22.04.2014 у справі №21-484а13 та у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №553/3619/16-а, від 23.01.2020 у справі № 809/535/16, від 18.05.2021 року у справі №343/870/17 підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють орган Пенсійного фонду України.
Так, підставою для звернення позивача до суду є дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови здійснити перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2016 року, про яку позивач дізнався отримавши на свою заяву відповідь ГУ ПФУ в Одеській області від 08.06.2022 року.
Тобто, фактично позивач звернувся до суду після відмови відповідача здійснити перерахунок пенсії, а отже в межах строку звернення.
Крім того, інших доказів щодо того, коли позивач дізнався про зменшення розміру пенсії відповідачем не надано.
Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 р. у справі № 240/12017/19 відступив від висновків викладених у постановах: від 29.10.2020 р. по справі №816/197/18, від 20.10.2020 р. по справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 р. по справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, у першу чергу, з боку держави, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період.
Разом з тим, правовідносини які були предметом розгляду у справі №240/12017/19 та у даній справі не є тотожними та обумовлені іншими обставинами, врегульовані іншими нормативно - правовими актами, а тому не можуть застосовуватись до спірних правовідносин в даній справі.
Зважаючи на вищевикладене та підстави звернення ОСОБА_1 до суду, позивач звернувся до суду з даним позовом у межах строків, визначених приписами КАС України.
Згідно із ч. 4 ст. 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Стаття 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” № 2262-ХІІ, у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, передбачала, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
8 липня 2011 року прийнято Закон № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 1 жовтня 2011 року, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ, зокрема у частині другій статті 13 цифри "90" замінено цифрами "80".
27 березня 2014 року прийнято Закон №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 1 квітня 2014 року, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри “ 80” замінено цифрами “ 70”. Ці зміни набрали чинності з 1 травня 2014 року.
Таким чином, законодавча зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії (з 90% до 70% сум грошового забезпечення) відбулася вже після призначення та здійснення виплати позивачу пенсії згідно положень законодавства.
При цьому, відповідач перерахував пенсію позивачу, однак, розмір перерахованої пенсії визначив з 70% грошового забезпечення, незважаючи на те, що її розмір обчислювався та виплачувався з 85 % грошового забезпечення.
Суд наголошує, що внесені Законом України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” зміни до частини другої ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної та виплачуваної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.
Приписами ч. 1 ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальним правилом закон зворотної сили не має, а тому норми ч. 2 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” поширюється на відносини, які виникли після набуття чинності Законом України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні”.
Таким чином, відповідачем не доведено підстави визначення розміру пенсії 70% від грошового забезпечення.
При цьому, ст. 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Суд звертає увагу, що за рішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
З аналізу зазначених норм вбачається, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” зміни до ч. 2 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від сум грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові 27.02.2018 року у справі № 642/3284/17, від 31.01.2018 року у справі № 523/4930/15-а, від 03.04.2018 року у справі № 175/1665/17, від 24.04.2018 року у справі № 686/12623/17.
Слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Більше того, будь-якими нормативно-правовими актами, що регулюють питання призначення та перерахунку пенсій військовослужбовців, в тому числі статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, “Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 13 лютого 2008 року, постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року, “Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30.01.2007 року, та іншими не передбачається зменшення розміру раніше призначеної та виплачуваної пенсії в розмірі 85% грошового забезпечення пенсії позивача (в тому числі під час проведення перерахунків пенсії) у разі внесення змін до законодавства у майбутньому шляхом зменшення величини максимального розміру пенсії за вислугу років.
Згідно ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Перерахунок пенсій осіб, звільнених з військової служби, здійснюється відповідно до розділу VIII “Порядок перерахунку пенсій” Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та безпосередньо до статті 63 цього розділу вказаного Закону, якою встановлено наступне.
Перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, яким присвоєно чергові військові (спеціальні) звання під час перебування їх у запасі або у відставці, раніше призначені їм пенсії з урахуванням нових присвоєних військових (спеціальних) звань не перераховуються.
Отже, ст. 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” не передбачено зменшення розміру пенсії, обчисленого у відсотках грошового забезпечення в залежності від вислуги років військовослужбовця, під час проведення чергового перерахунку пенсії внаслідок законодавчого зменшення максимального розміру пенсій за вислугу років, яке відбулося після звільнення військовослужбовця зі служби та призначення і виплати йому пенсії.
Аналогічно, не містять відповідних норм щодо зменшення розміру раніше призначеної пенсії під час проведення її перерахунку і інші нормативно-правові акти, якими регламентований порядок перерахунку пенсії, зокрема “Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 13 лютого 2008 року, постанова Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, “Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30.01.2007 року.
В свою чергу, ст. 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Статтею 13 цього Закону визначаються розміри пенсії за вислугу років у відсотках від грошового забезпечення військовослужбовця.
Процедури призначення та перерахунку пенсій різні за змістом, нормативним регулюванням і механізмом їх проведення.
З огляду на положення ст. 19 Конституції України відповідач не має права діяти на підставі власних міркувань, а зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, призначена та виплачувана до прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про проведення перерахунку пенсій (постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року) позивачу пенсія за вислугу років у розмірі 85% грошового забезпечення не підлягає зменшенню під час проведення перерахунку його пенсії у випадку зміни видів чи розмірів грошових виплат відповідної категорії військовослужбовців, які відбулися після призначення пенсії, адже це не передбачено законом.
Крім того, суд вважає, що справа №420/15198/22 в цій частині є типовою.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
У рішенні Верховного Суду від 04.02.2019 року по справі №240/5401/18 (зразкова справа) зазначено, що ознаками типової справи є:
- позивачами у них є особи, яким призначено пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України №2262-ХІІ;
- відповідачем у них є один і той самий суб'єкт владних повноважень (територіальний орган ПФУ), на пенсійному обліку якого перебувають позивачі;
- спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв'язку зі зменшенням територіальним органом ПФУ основного розміру пенсії до 70 відсотків відповідно до частини другої ст.13 Закону України №2262-ХІІ в редакції чинній на момент здійснення перерахунку);
- позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але одинакові по суті: визнати протиправними дії та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії, виходячи з розміру грошового забезпечення у відсотках, які були визначені на момент призначення пенсії).
Висновки Верховного Суду у цій зразковій справі належать застосуванню в адміністративних справах щодо звернення до суду осіб, щодо зменшення основного розміру призначеної пенсії з відповідних відсотків, сум грошового забезпечення починаючи з 01.01.2018 року відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”.
Верховний Суд у рішенні від 04.02.2019 року по справі №240/5401/18 зазначив, що при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 року відповідно до ст.63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм ч.2 ст.13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. За таких обставин у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку, а тому позовні вимоги належать до задоволення.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 16.10.2019 року залишила без змін рішення Верховного Суду від 04.02.2019 року по зразковій справі №240/5401/18.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Таким чином,суд вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області, щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 85% до 70% відповідних сум грошового забезпечення, є протиправними.
Враховуючи протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у суду є всі підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області провести перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року у розмірі 85% відповідних сум грошового забезпечення.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Позивачем до позову додано квитанцію від 11.10.2022 року №0.0.270179466.1 про сплату судового збору за подання даного позову в сумі 992,40 грн.
Отже, стягненню з відповідача за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає сума судового збору в розмірі 992,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21,22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області, щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 85% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області провести перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року у розмірі 85% відповідних сум грошового забезпечення. Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок), сплачені відповідно до квитанції від 11.10.2022 року №0.0.270179466.1.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, (код ЄДРПОУ 20987385, 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83);
Суддя П.П. Марин