Справа № 420/14409/22
14 грудня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови листом №16055-13699/Р-02/8-1500/22 від 29.09.2022 року у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року з урахуванням мого права на пенсію у розмірі 70% грошового забезпечення ОСОБА_2 , яке зазначено в довідці Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №ЮО113015 від 10.11.2021 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року з урахуванням мого права на пенсію з втрати годувальника у розмірі 70% грошового забезпечення ОСОБА_2 , яке вказано в довідці Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №ЮО113015 від 10.11.2021 року зі сплатою мені суми недоотриманого пенсійного забезпечення, що утворилася внаслідок проведеного перерахунку, за період з 01 квітня 2019 року по день фактичного проведення перерахунку.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 , є пенсіонеркою Міністерства оборони України, отримує пенсію з втрати годувальника -покійного чоловіка ОСОБА_2 , у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», та
знаходиться на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в
Одеській області.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.04.2022 року по справі №420/3009/22 ГУ ПФУ зобов'язано провести перерахунок пенсії позивача з 01 квітня 2019 року на підставі довідки Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №ЮО113015 від 10.11.2021 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 05 березня 2019 року.
Листом №1500-0308-8/90307 від 06.09.2022 року, ГУ ПФУ повідомлено мені про виконання Рішення суду та надано копії перерахунків пенсії з 01.04.2019 року, з 01.10.2022 року та розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №1501014885.
Позивач зазначає, що з копії перерахунку пенсії станом на 01 квітня 2019 року дізналася, що пенсія їй сплачується у розмірі 30% грошового забезпечення ОСОБА_2 , яке вказано в довідці №ЮО113015.
ОСОБА_2 мав статус учасника бойових дій, позивач, як непрацездатна особа, знаходилась на його утриманні, тому, за приписами пункту «а» статті 36 Закону №2262-ХІІ, вважає, що має право на пенсію з втрати годувальника у розмірі 70% грошового забезпечення ОСОБА_2 , яке зазначено в Довідці №ЮО113015.
Позивач звернулась до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії з 01 квітня 2019 року у розмірі 70% грошового забезпечення ОСОБА_2 , яке зазначено в довідці №ЮО113015.
Відповідач, листом №16055-13699/Р-02/8-1500/22 від 29.09.2022 року відмовив позивачу у проведенні перерахунку пенсії з посиланням на те, що «Оскільки причина смерті ОСОБА_2 не пов'язана з пораненням, контузією, каліцтвом, або захворюванням одержаними при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи участю у бойових діях у мирний час, тому Вам Головним управлінням з 17.02.2015 згідно із статтею 36 Закону призначена пенсія в разі втрати годувальника у розмірі 30 процентів заробітку годувальника. Для перегляду розміру призначеної пенсії підстав немає.»
Такі дії відповідача позивач вважає протиправними.
Ухвалою суду від 01.08.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, вирішено питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 09.11.2022 року надано до суду засобом електронного зв'язку відзив на позов, в якому представник відповідача звертає увагу суду, що ОСОБА_1 70% грошового забезпечення не отримує, про що свідчить повідомлення про призначення пенсії, наявне в матеріалах судової справи.
Відповідач також зазначає, що відповідно до статті 36 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” визначено, що пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: а)членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім'ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім'ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім'ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків; б)сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
Оскільки причина смерті ОСОБА_2 не пов'язана з пораненням, контузією, каліцтвом, або захворюванням одержаними при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи участю у бойових діях у мирний час, тому ОСОБА_1 Головним управлінням з 17.02.2015 згідно із статтею 36 Закону призначена пенсія в разі втрати годувальника у розмірі 30 процентів заробітку годувальника. Для перегляду розміру призначеної пенсії підстав немає.
Як результат, перерахунок пенсії позивачу здійснено відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент виникнення права на такий перерахунок, і на даний час виплата пенсії здійснюється відповідно до вимог діючого законодавства, тому підстави для визнання протиправними дій Головного управління відсутні.
09.11.2022 року засобами електронного зв'язку до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшли витребувані судом належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Як встановлено судом, відповідно до протоколу за пенсійною справою №1501014885 з 13.03.2015 року позивачу, ОСОБА_1 , довічно призначено пенсію в разі втрати годувальника за померлого чоловіка - ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року (далі - Закон №2262) у розмірі 30% грошового забезпечення.
В подальшому Головним управління Пенсійного фонду України позивачу перераховувалась та виплачувалась пенсія у розмірі 30% грошового забезпечення. Дана обставина підтверджується перерахунками пенсії, наявними в матеріалах справи.
З набранням законної сили рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, яким визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №4 виникли фактичні обставини для перерахунку мені пенсії з 01 квітня 2019 року, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та необхідності надання нової довідки Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки до органів ПФУ для перерахунку пенсії.
Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки направлено відповідачу довідку №ЮО113015 від 10 листопада 2021 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 05.03.2019 року для перерахунку пенсії позивача.
Відповідно до перерахунку від 05.09.2022 року, ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії на підставі рішення суду по справі №420/3009/22 від 13.04.2022 року з розхрахунку грошового забезпечення, визначеного у довідці №ЮО113015 від 10 листопада 2021 року та з урахуванням 30% грошового забезпечення.
В подальшому, представник позивача звернулася до Головного управління ПФУ в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, направленої Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки з урахуванням її права на отримання пенсії у розмірі 70% грошового забезпечення.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом №16055-13699/Р-02/8-1500/22 від 29.09.2022 року повідомило позивача про те, що для проведення перерахунку пенсії правових підстав немає, оскільки причина смерті ОСОБА_2 не пов'язана з пораненням, контузією, каліцтвом, або захворюванням одержаними при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи участю у бойових діях у мирний час, тому ОСОБА_1 Головним управлінням з 17.02.2015 згідно із статтею 36 Закону призначена пенсія в разі втрати годувальника у розмірі 30 процентів заробітку годувальника.
Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у перерахунку пенсії протиправними, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
В свою чергу в п.6 ч.1 ст.92 Конституції України зазначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно з п.11 ч.1 ст.11 вказаного Закону загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «обов'язок і військову службу».
Суд зазначає, що позивачу призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ (далі за текстом Закон №2262-ХІІ).
Статтею 51 Закону №2262-ХІІ визначено, що при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім'ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону № 2262 члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Приписами ст. 30 Закону № 2262 встановлено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні.
Відповідно до статті 36 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” визначено, що пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:
а)членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім'ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім'ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім'ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків;
б)сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
Суд зазначає, що позивачу призначена пенсія у разі втрати годувальника відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” №2262-ХІІ від 09.04.1992 року виходячи з основного розміру 30% грошового забезпечення з 17.02.2015 року.
Отже, судом встановлено, що під час первинного призначення, основний розмір відсотка від грошового забезпечення позивача становив 30% та виплачується в такому ж відсотковому значенні до теперішнього часу.
Перерахунок призначених відповідно до цього Закону пенсій визначений статтею 63, відповідно до якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України (редакція, чинна на час проведення перерахунку пенсії).
Відповідно до частини другої статті 63 цього Закону у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно з пунктами 2 та 3 якого Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України (редакція, чинна на момент перерахунку пенсії позивача).
Відповідно до пункту 4 цього Порядку перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, зокрема, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 2 постанови). Також цією постановою установлені тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схема тарифних розрядів за основними типовими посадами, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями.
У подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктом 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Таким чином, відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається із наведених норм, такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України.
Разом з тим відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.
Як встановлено судом, до перерахунку пенсії позивача з 01.04.2019 року, основний розмір відсотка від грошового забезпечення становив 30% та після перерахунку пенсії позивача з 01.04.2019 року вказаний відсоток не змінювався.
Також суд зазначає, що матеріалах справи не міститься доказів того, що позивач оскаржувала до суду розмір свого грошового забезпечення на момент призначення пенсії.
З урахуванням нормативного аналізу та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що відповідач не порушував права позивача на отримання пенсії в належному розмірі та не зменшував відсоткового розміру грошового забезпечення позивача з первинного призначення пенсії.
Щодо посилань представника позивача на висновки постанови колегії суддів Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 12 листопада 2019 року по справі №826/3858/18 і постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 червня 2020 року по справі №160/8324/19 суд зазначає, що вони не є релевантними, адже предмет спору та обставини справи не є аналогічними справі №420/14409/22.
Також суд відхиляє доводи представника відповідача щодо обставин призначення пенсії ОСОБА_2 (померлого годувальника), так як вони не є предметом розгляду справи.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судові витрати розподілити відповідно до вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, (код ЄДРПОУ 20987385, 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83).
Суддя П.П. Марин
.