Справа № 420/18021/22
14 грудня 2022 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів в адміністративній справі №420/18021/22,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 01 липня 2021 року призначеної ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром, та без урахування індексації;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити пенсію ОСОБА_1 , згідно перерахованої пенсії (з надбавками) станом на 05.12.2022 року, з 01 липня 2021 року (пенсійна справа №ЮО109166) та виплатити її без обмеження максимальним розміром та з урахуванням індексації;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 різниці між перерахованою та виплаченою пенсією за минулий час починаючи з 01 липня 2021 року без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням індексації;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснювати перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 липня 2021 року, відповідно до чинного законодавства, та проводити її виплату без обмеження максимальним розміром та з урахуванням індексації.
Разом з адміністративним позовом, позивачем до суду було подано клопотання про забезпечення доказів шляхом витребування у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області протоколів перерахунків пенсії з часу ухвалення рішення 24.05.2021 року по справі №420/4424/21 по теперішній час. В обґрунтування зазначеного клопотання ОСОБА_1 зазначив, що він неодноразово звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із вимогою надати йому протоколи перерахунку пенсій, однак такі документи йому надані не були.
Підстави та порядок забезпечення доказів врегульовано статтями 114 - 117 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заява про забезпечення доказів розглядається в судовому засіданні в загальному порядку, визначеному цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею. Заява розглядається не пізніше п'яти днів з дня її надходження до суду (ч.ч. 1 та 2 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України).
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженого Законом України №7168 від 16.03.2022 року воєнний стан продовжений до 25.04.2022 року.
Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2212-IX від 21.04.2022, воєнний стан продовжений до 25.05.2022 року.
Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України №2263-IX від 22 травня 2022 року, воєнний стан продовжений до 23.08.2022 року.
Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України №2500-IX від 15.08.2022 року, воєнний стан продовжений на 90 днів.
Указом Президента України від 07.11.2022 року №757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України №2738-IX від 16.11.2022 року воєнний стан продовжений на 90 днів.
З огляду на зазначене судом було вирішено розглянути заяву ОСОБА_1 в порядку письмового провадження.
Суд при вирішенні клопотання виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Згідно з частиною 1 статті 115 Кодексу адміністративного судочинства України суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язанням вчинити певні дії щодо доказів
Відповідно до ч. 1 статті 116 Кодексу адміністративного судочинства України у заяві про забезпечення доказів зазначаються відомості про докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні, обґрунтування необхідності забезпечення доказів та інше.
Суд зауважує, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх витребування у відповідних осіб призначений у першу чергу для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Тобто забезпечення доказів - це механізм не лише здобуття доказів, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігання їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №9901/845/18).
В свою чергу стаття 80 КАС України передбачає можливість витребування доказів судом за клопотанням учасника справи у разі неможливості останнього самостійно їх отримати або надати. Суд також вправі витребувати необхідні докази з власної ініціативи.
Саме наявність підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим, дає суду законні підстави застосовувати процедуру забезпечення доказів, а не процедуру їх витребування.
Як вбачається зі змісту заяви позивача про забезпечення доказів, відповідачем не надавались певні документи, однак про обставини, які дають підстави вважати, що зазначені позивачем засоби доказування можуть бути втрачені або їх отримання (збирання чи подання) стане згодом неможливим або утрудненим, у своїй заяві позивач не вказує.
Таким чином, у разі відсутності у справі певних документів, які можуть бути письмовими доказами, що мають значення для справи, учасник справи може заявити клопотання про їх витребування, якщо самостійно не може їх отримати з об'єктивних причин.
У той же час, у разі якщо відсутні підстави вважати або припускати, що відповідні засоби доказування можуть бути втрачені або збирання чи подання їх до суду стане згодом неможливим або утрудненим, суд не має законних підстав вирішувати це питання шляхом застосування процедури їх забезпечення.
На підставі вищезазначеного та враховуючи те, що подана позивачем заява про забезпечення доказів не містить належних доказів в її обґрунтування, а у суду відсутні підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим, суд вважає, що вказана заява є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Керуючись приписами ст.ст. 4, 5-12, 14, 114-117, 241, 243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд,-
У задоволенні заяви заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів в адміністративній справі №420/18021/22 - відмовити.
Ухвалу суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп. 15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.
Суддя Білостоцький О.В.