Справа № 496/3770/22
13 грудня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хом'якової В.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач) від 13.07.2022 № 155350012480 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фону України в Тернопільській області повторно розглянути його заяву від 06.07.2022 року про призначення пенсії за віком та зарахувати до його страхового стажу періоди роботи: з 04.10.1976 року по 25.11.1984 року, а також період з 11.12.1989 року по 01.12.1990 року, період з 01.12.1990 року по 01.09.1991 року та з 01.09.1991 по 12.01.1992 року, період з 12.01.1992 року по 15.07.1992 року; період з 29.09.1992 року по 09.11.1992 року;
- стягнути з відповідача на його користь судові витрати.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказував, що 13.07.2022 рішенням відповідача за № 155350012480 йому було відмовлено в призначені пенсії за віком. Відмова у призначенні пенсії вмотивована тим, що згідно ст.26 Закону України "про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійний вік становить 60 років, страховий стаж - не менш 26 років, а його страховий стаж становить згідно розрахунку відповідача складає 14 років 07 місяць 16 днів. При цьому, до вказаного періоду не було включено періоди роботи з 04.10.1976 по 25.11.1984 , а також період з 11.12.1989 по 01.12.1990 , період з 01.12.1990 по 01.09.1991 та з 01.09.1991 по 12.01.1992, період з 12.01.1992 по 15.07.1992; період з 29.09.19922 по 09.11.1992. Вважає рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" протиправною, оскільки ним буда надана трудова книжка, яка є основним документом , який підтверджує трудовий стаж. Позивач не несе відповідальності за організацію ведення трудової книжки, неналежний порядок ведення трудової книжки не можу бути підставою позбавлення позивача його конституційного права на отримання пенсії за віком.
Ухвалою від 12.09.2022 суддя Біляївського районного суду Одеської області передала справу на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду за підсудністю.
Ухвалою від 14.10.2022 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглянути за правилами спрощеного провадження без виклику сторін. Ухвала суду була надіслана сторонам, в тому числі відповідачу в "Електронний суд".
15.11.2022 від Головного управління ПФУ в Тернопільській області надійшло клопотання про направлення на його адресу копії позовної заяви із додатками. Суд вдруге надіслав на електронну адресу відповідача gu.ternopil@pfu.gov.ua копію позовної заяви з додатками, хоч з 05.10.2021 почали функціонувати окремі модулі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) - "Електронний кабінет", "Електронний суд". Згідно з вимогами чинного процесуального законодавства державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки мають зареєструвати офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов'язковому порядку. Відповідач має доступ до всіх документів судової справи через систему "Електронний суд".
Відзиву на позовну заяву на день розгляду справи до суду не надано.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З огляду на вищевикладене, враховуючи обмежений термін розгляду справи у спрощеному провадженні, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів.
Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, звернувся 06.07.2022 до Головного управління ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви він додав довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт громадянина України, копію трудової книжки, та інші документи, копію атестату № 20 від 06.07.1976 року, копію військового квитка, копію свідоцтва про народження.
З 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2002 № 22-1 "Про затвердження порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції постанови Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1), при прийманні документів працівник сервісного центру, зокрема, сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено ( перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України "Про електронні довірчі послуги " та "Про захист персональних даних". Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій .
Рішення за результатами розгляду заяви зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3 IV Порядку № 22-1). Після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10 IV Порядку № 22-1).
Повідомлення про направлення рішення про відмову в призначені пенсії на адресу заявника надсилається органом Пенсійного фонду України на обліку якого знаходиться особа відповідно до місця реєстрації проживання.
Заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
13.07.2022 рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області № 155350012480 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком. Відмова мотивована тим, що згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійний вік становить 60 років, страховий стаж - не менш 26 років, а його страховий стаж становить згідно розрахунку відповідача складає 14 років 07 місяць 16 днів.
Позивач на час звернення до органу ПФУ було 63 роки 2 місяці.
При цьому, до страхового стажу відповідачем не було включено:
- період з 04.10.1976 по 25.11.1984, оскільки дата заповнення трудової книжки "04.03.1988" не відповідає даті початку трудової діяльності "04.10.1976",
- період з 11.12.1989 по 01.12.1990 , оскільки запис про прийняття на роботу здійснено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме в розділі "Відомості про роботу" в заголовку не зазначено повне найменування підприємства",
- період з 01.12.1990 по 01.09.1991 та з 01.09.1991 по 12.01.1992 , оскільки записи про звільнення засвідчені нечіткими відбитками печаток,
- період з 12.01.1992 по 15.07.1992; оскільки в даті наказу про звільнення міститься виправлення,
- період з 29.09.1992 по 09.11.1992, оскільки запис в трудовій книжці виокнано на іноземній мові та засвідчені відбитком печатки на іноземній мові.
Позивач вважає таку відмову у призначенні пенсії неправомірною, тому звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини в межах заявлених позовних вимог, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Нормами ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка визначає види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, - до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004).
Згідно з приписами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058- IV від 09.07.2003 (далі - Закон України № 1058- IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування....Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. (ч.2 ст. 24 Закону № 1058-ІУ).
Таким чином, до 01.01.2004 страховий стаж зараховується на підставі записів у трудовій книжці, або на підставі документів, передбачених Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 (далі Порядок № 637).
Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абзацу 1 п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, статті 62 Закону № 1788-XII та пункту 1 Порядку № 637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується відповідачем, позивач подав до пенсійного органу для призначення пенсії основний документ, який підтверджує стаж роботи - трудову книжку.
Дослідивши копію трудової книжки позивача ОСОБА_1 , суд встановив, що у спірні періоди 04.10.1976 - 25.11.1984, які відповідач не зарахував до стажу, позивач працював у видавництві "Комуніст" ЦК КП Азербайджана, при чому в трудовій книжці є декілька записів про прийняття слюсарем 2 розряду 04.10.1976, присвоєння розрядів від 3 до 6, звільнення 25.11.1984 у зв'язку з призовом до армії. Після служби в армії позивач знову повернувся до видавництва "Комуніст", де працював з 05.01.1987 по 24.11.1989.
Позивач також надав суду копію профспілкового білету ОСОБА_1 , де зазначено рік вступлення до Профспілки працівників культури профкому видавництва "Комуніст" ЦК КП Азербайджану - 1976.
Єдиною підставою для незарахування стажу роботи у видавництві з 04.10.1976 по 25.11.1984 є та обставина, що дата заповнення трудової книжки 04.03.1988 на першій сторінці, також на першій сторінці є підписи позивача як володільця цієї трудової книжки і відповідальної особи за ведення трудових книжок, завірена печаткою. На дату заповнення книжки позивач працював у видавництві "Комуніст". Будь-яких доказів того, що надана позивачем трудова книжка містить в собі недостовірну інформацію, відповідачем в оскаржуваному рішенні зазначено не було. Тому, суд доходить висновку, що відсутні підстави для не врахування відомостей з трудової книжки про період роботи у видавництві "Комуніст" ЦК КП Азербайджану для зарахування стажу. Та обставина, що трудова книжка була оформлена тільки 04.03.1988 (у період роботи у видавництві після повернення з лав Радянської Армії), не може слугувати підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист стосовно питань зарахування до трудового стажу періоду роботи для призначення пенсії.
Що стосується періоду з 11.12.1989 по 01.12.1990 роботи позивача взуттьовиком в кооперативі "Дехкон", то причиною неврахування вказаного стажу відповідачем зазначено, що запис про прийняття на роботу здійснено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме в розділі "Відомості про роботу" в заголовку не зазначено повне найменування підприємства. Разом з тим, копія трудової книжки свідчить, що посадова особи, яка вносила запис про прийняття та звільнення позивача, це директор кооперативу ОСОБА_2 , є його підпис, завірений печаткою кооперативу. З відбитку печатки можна встановити назву підприємства.
Що стосується періоду роботи позивача з 01.12.1990 по 12.01.1992, то з записів в трудовій книжці вбачається, що з 01.12.1990 по 01.09.1991 позивач працював мастером по пошиттю взуття в ОПОИ и РО "Мехнат" м. Курган-Тюбе Таджикської ССР, з 01.09.1991 по 12.01.1992 взуттьовиком в кооперативі "Дехкон", 12.01.1992 був переведений в мале підприємство фірми "Саркис" та звільнений 15.07.1992. Ці періоди не були зараховані до загального страхового стажу через нечіткість відбитка печатки на записах про звільнення . Суд вважає, що оскільки записи в трудовій книжці виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та у відповідності до дати, які належним чином завірені підписом роботодавця з вказівкою посади та прізвища, то вина позивача у неналежному проставленні печатки підприємства відсутня. Законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок працівників на керівника або уповноваженого працівника підприємства, а судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності цієї трудової книжки, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі і зазначена обставина не може позбавити позивача права на призначення пенсії. Суд зазначає, що зі змісту наданої позивачем трудової книжки можливо встановити назву підприємства та періоди роботи з аналізу усіх граф трудової книжки. Під час розгляду справи не надано доказів того, що вказані записи в трудовій книжці позивача є сфальсифікованими або мають підробний характер. Печатка кооперативу "Дехкон", яка на думку відповідача має нечіткий відбиток у записі за номером 17 , є також у записі під номером 13 трудової книжки, де печаткою даного кооперативу завірений запис про звільнення позивача 01.12.1990, претензій до печатки немає.
Щодо незарахування до стажу роботи періоду з 12.01.1992 по 15.07.1992 через виправлення дати наказу про звільнення, то судом встановлено, що в трудовій книжці позивача також є запис про прийняття 12.01.1992 взуттьовиком в МП фірма "Саркис" та звільнений 15.07.1992. В даті наказу про звільнення № 17-К парагр. 9 дійсно міститься виправлення в цифрі "15". В той же час в графі "дата звільнення, число" дата "15" не має виправлень, що дає можливість встановити точну дату звільнення, єдиною можливою датою звільнення є 15 липня. Записи про прийняття та звільнення з роботи завірені печаткою підприємства, на якому працював позивач. Всі інші відомості, що зазначені в даних записах читабельні та зрозумілі. Зроблені виправлення у трудовій книжці не впливають на суть інформації, яка дає можливість встановити необхідні відомості про дату звільнення.
Суд звертає увагу, що на час внесення записів до трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 № 162 (далі Інструкція №162) .
Відповідно до п.1.1 Інструкції №162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно п. 1.4 Інструкції №162, питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулювались постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 р. № 656 "Про трудові книжки робітників і службовців" та цією Інструкцією.
Пунктом 13 вказаної Постанови №656 передбачено, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
Водночас, згідно пункту 18 Постанови №656, відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу, несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
У подальшому аналогічні норми встановлені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993.
Суд критично оцінює вищевказані підстави для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача спірних періодів, оскільки, Інструкція №162 у випадку порушення порядку ведення трудової книжки, не передбачає настання негативних наслідків чи відповідальності для особи, щодо якої вона складена. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. А тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Відповідно до ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі.
Отже, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі або відсутність можливості їх перевірити, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії. Суд зазначає, що наявність сумнівів у відповідача, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу. Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018, справа №127/9055/17.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці щодо дати її заповнення.
Пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливосуд приходить висновку, що відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу період роботи позивача 04.10.1976 - 25.11.1984, 11.12.1989 - 15.07.1992, оскільки трудова книжка позивача містить необхідні записи про період роботи.
Період роботи з 29.09.1992 по 09.11.1992 не був взятий до уваги та не зарахований до стажу позивача, оскільки запис в трудовій книжці виконано на іноземній (азербайджанській) та засвідчені відбитком печатки на іноземній мові .
Щодо роботи на території незалежних держав, що раніше входили до складу СРСР, то питання, пов'язані із пенсійним забезпеченням громадян, які працювали за кордоном, регулюють багатосторонні і двосторонні міжнародні угоди, які Україна уклала з низкою держав, в тому числі з Урядом Азербайджанської республіки про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення від 28.07.1995, яка набрала чинності 02.11.1996, ця Угода є частиною українського законодавства.
Ця угода передбачає, що при визначенні права на пенсію враховується трудовий стаж, набутий на території Азербайджанської республіки (ст.3), необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у встановленому порядку на території однієї Сторони, приймаються без легалізації на території другої Сторони ( ст.4)
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до п.4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
За приписами п.п. 4.7, 4.8 Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник сервісного центру, крім іншого, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Отже, орган ПФУ має певний обсяг прав та обов'язків при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення. Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами, проте відповідачем на підтвердження вжиття заходів щодо витребування документів до суду жодних доказів не надано.
Враховуючи викладене, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися. Відповідачу слід врахувати, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставин, або, наприклад, запропонувати позивачу надати офіційний переклад записів в трудовій книжці на українську мову.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що рішення від 13.07.2022 № 155350012480, прийнято без повного з'ясування усіх обставин справи та дослідження не в повному обсязі документів наданих позивачем при зверненні із заявою про призначення пенсії та підлягає скасуванню.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 5 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії), суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Реалізація суб'єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.
Згідно чинного законодавства повноваження щодо призначення особам пенсій належить органам Пенсійного фонду України.
В свою чергу, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційним є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням владних дискреційних повноважень є закон і справедливість.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Правовідносини щодо призначення пенсії та здійснення нарахування та виплати пенсії позивачу відносяться до виключної компетенції працівників Пенсійного фонду України, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження.
Враховуючи викладене, з метою повного та ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії, а також зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 06.07.2022 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом в даному судовому рішення про те. що підлягають зарахуванню до загального страхового стажу позивача періоди роботи : з 04.10.1976 року по 25.11.1984 року, а також період з 11.12.1989 року по 01.12.1990 року, період з 01.12.1990 року по 01.09.1991 року та з 01.09.1991 по 12.01.1992 року, період з 12.01.1992 року по 15.07.1992 року; період з 29.09.1992 року по 09.11.1992 року.
Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір в сумі 1984 грн. 80 коп., тобто на 992 грн. 40 коп. більше, ніж потрібно.
Предметом даного позову є вимоги щодо визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, що у свою чергу є немайновими вимогами. Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Однак, Верховний Суд України в постанові від 14 березня 2017 р. (справа №П/800/559/16) зазначив про те, що системний аналіз частини першої статті 6, частини другої статті 162, частини п'ятої статті 171-1 КАС України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.
Окрім того, 12.11.2019 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 640/21330/18, адміністративне провадження № К/9901/28031/19 (ЄДРСРУ № 85613193) досліджував питання щодо особливостей сплати судового збору при "об'єднанні" декількох вимог немайнового характеру, а саме: "скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення" та "зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення" тощо. В своєму рішенні Верховний Суд дійшов висновку, що процесуальна вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою, а отже, оплачується судовим збором як за одну вимогу немайнового/майнового характеру.
Зі змісту позову вбачається, що позивач заявив одну позовну вимогу немайнового характеру, за яку й має бути сплачений збір, а не дві, оскільки вимога про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області є передумовою для застосування іншого способу захисту порушеного права у вигляді зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно п.1 ч.1 ст. 7 Закону "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Позивач має подати заяву до суду про повернення надмірно сплаченої суми судового збору 992 грн. 40 коп.
Позивачу відшкодовуються витрати по сплаті судового збору за рахунок відповідача в сумі 496 грн. 20 коп. з урахуванням часткового задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 133, 143, 139, 241-246, 150, 155, 295 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у Тернопільській області від 13.07.2022 № 155350012480 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 06.07.2022 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні про те, що підлягають зарахуванню до загального страхового стажу позивача період роботи з 04.10.1976 року по 25.11.1984 року, а також період з 11.12.1989 року по 01.12.1990 року, період з 01.12.1990 року по 01.09.1991 року та з 01.09.1991 по 12.01.1992 року, період з 12.01.1992 року по 15.07.1992 року; період з 29.09.1992 року по 09.11.1992 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривнів 20 коп.
В решті вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Пятого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання.
Суддя В.В.Хом'якова